Особливості непрямого оподаткування в Україні

Історія людства створила різноманітні методи оподатковування і види податків. Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення і займає окреме місце в податковій системі. Виходячи з форми оподаткування, усі податки можна підрозділити на двох груп: прямі і непрямі (непрямі). У цьому зв'язку можна запропонувати чотири способи розмежування прямих і непрямих податків (рис.2):

1) у залежності від ознак сплати (прямі - і сплачує, і несе одна особа; непрямі - сплачує одна особа, а несе інше);

2) у залежності від участі в утворенні ціни (прямі податки включаються в ціну на стадії виробництва; непрямі - тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару);

3) у залежності від способу стягування (прямі - по декларації і по кадастрах; непрямі - по тарифах);

4) у залежності від джерела сплати (прямі - з виробництва цінностей: доходу і майна; непрямі - зі споживання цінностей: витрат і користування речами).

Виходячи з цих розмежувань, можна сформулювати визначення непрямих податків. Непрямі податки - це податки, що визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у виді надбавки до ціни товару або послуги, і платниками яких є кінцевий споживач даного товару або послуги. Непрямі податки часто називають непрямими, тому що ці податки є однієї з причин росту цін на споживчі товари і сплачуються споживачами побічно у виді більш високої плати за товари. Таким чином, відмітна ознака непрямих податків – це завуальована від щирих платників (кінцевих споживачів) форма витягу частини їх доходів.

При стягуванні непрямих податків виникають правовідносини, у яких беруть участь три суб'єкти: суб'єкт податку (юридичний платник податку), носій податку (фактичний платник) і держава в особі своїх податкових органів. Суб'єкт податку – це виробник або продавець товару, що відповідно до закону виступає як юридичного платника податку, тобто вносить у бюджет суму податку від реалізованого товару, виконаних робіт або зроблених послуг. Носій податку – це фізична або юридична особа, кінцевий споживач товару, у ціні якого утримується непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку. Таким чином, податок перекладається із суб'єкта на носія податку.

Способи розмежування прямих і непрямих податків

Прямі податки

Непрямі податки

сплачує одна особа, а несе – інша

ознака сплати

сплачує та несе одна особа

участь у формуванні ціни

включається в ціну на стадії виробництва

включається в ціну на стадії реалізації

за декларацією  

спосіб справляння

за тарифами

джерело сплати

дохід, майно

витрати на споживання товарів і послуг

Рис. 2. Способи розмежування прямих і непрямих податків.

Непрямі податки за своїм характером неоднорідні. Умовно їх можна підрозділити на три групи, у залежності від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля зв'язана з використанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються або імпортуються.

Історично основним видом непрямих податків був акциз, при якому об'єктом обкладання, як правило, виступала вартість товарів, що мали специфічну особливість (тютюн, алкогольні напої, легкові автомобілі), або рівень споживання яких істотно залежав від зміни цін. Акцизи - це непрямі податки, що встановлюються у виді надбавки до вільної ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава не втручається в цей процес, а встановлює лише надбавку до ціни. Серед непрямих податків, стягнутих в Україні, до цього виду можна віднести акцизний збір і податок на додану вартість, що є своєрідним універсальним акцизом.

Другим видом непрямого оподатковування внутрішньої торгівлі є фіскальна монополія. Якщо при застосуванні акцизів держава встановлює надбавку до вільної ціни, то при фіскальній монополії воно встановлює собі визначений доход. По економічному змісті фіскальна монополія виражає прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Об'єктом такої монополії завжди були найбільш споживані товари: сіль, алкогольні напої, тютюнові вироби й ін.

Третій вид непрямих податків - мито. Вона встановлюється при ввозі і вивозі товарів через границю даної держави або за транзитне перевезення товарів по його території. В Україні до цього виду непрямих податків можна віднести мито, що давно і традиційно використовується державою як джерело додаткових доходів бюджету, інструмент регулювання внутрішнього ринку і захисту національних товаровиробників від конкуренції з боку підприємств-нерезидентів.

Дата добавления: 2014-12-29