І. Загальні положення

Навчально-методичні матеріали для самостійної роботи студентів

Викладено загальні методичні принципи щодо вивчення дисципліни “Історія української культури” для студентів першого курсу стаціонарної форми навчання з усіх спеціальностей НУБіП України. Методичний посібник містить пояснювальну записку, навчально-методичний план, програмний матеріал до вивчення дисципліни, теми лекційних та семінарських занять, контрольні питання. Посібник укладено у відповідності до вимог щодо впровадження реформувань вищої освіти України в контексті Болонського процесу.

Рекомендовано вченою радою природничо-гуманітарного навчально-наукового інституту Національного університету біоресурсів та природокористування України (протокол № 10 від 22.05.2014 р.).

Укладачі: кандидати історичних наук, доценти Н.Б. Кравченко, Л.П. Лановюк, В.О. Хвіст, С.О. Білан

Рецензенти: доктор історичних наук, професор Мигрин Г.П.,

Історія української культури. Навчально-методичні матеріали для самостійної роботи студентів

І. Загальні положення
ІІ. МОДУЛЬ 1. СТАРОДАВНЯ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Основні хронологічні дати для засвоєння з І модуля
Завдання для самостійної роботи
ІІІ. МОДУЛЬ 2. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА НОВОГО ТА НОВІТНЬОГО ЧАСУ
Основні хронологічні дати для засвоєння з ІІ модуля
Завдання для самостійної роботи
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ТЕМАТИЧНИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО ЛИСТА
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПЛАНУ
ЗРАЗКИ ВАРІАНТІВ ТЕСТОВИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Демократизація українського суспільства та перехід до ступеневої підготовки фахівців призвели до докорінних змін ціннісних критеріїв системи освіти та управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. З метою активізації аудиторної та самостійної роботи студентів, стимулювання систематичної роботи студентів протягом усього періоду навчання і підвищення якості їх знань, підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів, запровадження здорової конкуренції у навчанні, заохочення студента до отримання високого рейтингу, що надає йому певні переваги запроваджено кредитно-трансферну систему навчання та рейтингове оцінювання знань.

Змістовою одиницею вимірювання навчальної інформації, засвоєння якої вимагає певної, доцільно обраної сукупності розумових операцій, практичних дій, способів узагальнення та застосування стає навчальний модуль.

Модуль (від лат. modulus – міра) – розділ навчальної програми, частина курсу навчання, що орієнтована на досягнення ряду пов’язаних між собою цілей і має тривалість від кількох годин до кількох тижнів. Рекомендована кількість модулів з дисципліни – 2 з періодичністю проміжної рейтингової оцінки знань не більше 4 тижнів. Вивчення матеріалу в обсязі модуля здійснюється традиційно – під час проведення аудиторних занять та самостійної роботи студента.

Модульне навчання – процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного дидактичного циклу, який включає мету і завдання, мотивацію на якісне засвоєння, зміст (навчальний модуль), методи і форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально-пізнавальної діяльності, корекцію, самооцінювання та оцінювання результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входять до його структури. За таких умов зменшується частка прямого, зовні завданого інформування і розширюється застосування інтерактивних форм та методів роботи студентів під керівництвом викладача та повноцінної СРС.

Модульна технологія вивчення дисципліни включає три компоненти: змістовий, організаційний та контрольно-оцінювальний з його стимулюючою функцією. Змістові модулі подаються в розробці на основі аналізу програми та з урахуванням принципів модульної побудови її змісту. Змістовий модуль – концепція викладання частини навчальної програми, розділу, групи тем.

Організаційний компонент пропонованої технології засвоєння змісту навчальних модулів – це сукупність різноманітних форм і методів навчання в процесі організації лекційно-семінарських занять та самостійної роботи студента.

Контрольно-оцінювальний компонент модульної технології навчання реалізується безпосередньо на групових заняттях або при оцінюванні самостійної роботи студентів у формі співбесіди, спеціальних колоквіумів, заліків чи екзаменів, перевірки контрольних завдань з наступним обговоренням на групових заняттях. Під час групових занять використовуються різноманітні методи організації навчальної діяльності студентів: рольові ігри, дискусії, захисти проектів фрагментів заняття чи цілісної його структури тощо. Важливим компонентом самооцінки навчальних досягнень студента є запропоновані у даному посібнику питання для самоконтролю знань з кожного модуля.

Глибокого та всебічного засвоєння студентами потребує кожний структурний компонент модуля у межах навчальної дисципліни: теоретичний зміст та його практична значимість, причинно-наслідкові зв’язки історичних подій та явищ, категорійно-понятійний апарат, хронологічна база, персоналії.

При вивченні дисципліни, для кращого розуміння ролі особистості в історії, засвоєння основних термінів та понять, хронології, студентові необхідно скласти словник базових термінів та понять, опрацювати хронологічне полотно та короткий біографічний довідник, а також першоджерела з кожного модуля.

Показник оцінки навчальної діяльності студента, що визначається опитуванням, числовий коефіцієнт, складений з урахуванням його навчальних досягнень складає рейтинг(вперекладі з англ. – оцінка) студента з дисципліни.

Рейтингова система виконує наступні функції: навчаюча функція (визначення та терміни потребують своєчасної роботи); виховна функція (формуються такі якості особистості, як самостійність, цілеспрямованість, відповідальне ставлення до навчання тощо); розвивальна функція (сприяє розвитку пам’яті, творчого мислення, уваги, інтересу, спеціальних потреб тощо); систематизуюча функція (вивчення модулів у сукупності успішно формує систему професійних знань і умінь та науковий світогляд взагалі); прогнозуюча функція (передбачає наступні результати на перспективу).

Загальне навчальне навантаження (аудиторна і позааудиторна робота, самостійна робота тощо) вимірюється у годинах або кредитах Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS).

Кредит – кількісний та якісний показник засвоєння дисципліни відповідно до загальних вимог диплому. Згідно з рекомендаціями зазначеної системи: 1 кредит ECTS - 30 год.

Запропоновані методичні розробки є авторським досвідом застосуваннякредитно-модульної системи навчання та рейтингового оцінювання знань студентів з моменту їх запровадження. Застосування цього методу дало змогу вдосконалити процес навчання, активізувати прагнення студентів до осмислення цінностей практично-професійного спрямування, отже до набуття кращих результатів не лише знань та умінь, а й навичок. Контрольні роботи, тестові завдання, написання та захист рефератів, індивідуальних творчих завдань, показали, що рівень знань, умінь і навичок став значно вищий, ніж до запровадження елементів цієї системи контролю та оцінки знань.

Пропоноване видання підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Історія української культури» для підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» у ВНЗ ІІ-IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, укладеної Павловою О.Ю., Совою М.О., Мельничук Т.Ф. та ін. (протокол № 19 від 15 квітня 2010 р.).

Таким чином, запропонована нами методика дає змогу вести нові пошуки з метою посилення стимулюючої ролі критеріїв оцінки на рівня знань, умінь, навичок у нових соціально-політичних умовах в Україні та світі і зростаючих вимог до рівня знань і творчого їх застосування в повсякденній діяльності.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ З ДИСЦИПЛІНИ

Модуль	Модульна структура дисципліни

1.	Стародавня та середньовічна історія української культури
2.	Українська культура нового та новітнього часу

МОДУЛЬ 1. СТАРОДАВНЯ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Витоки української культури та основні етапи її розвитку	Поняття і сутність культури, її структура, функції, закономірності розвитку. Еволюція уявлень про культуру. Історіографія досліджень української культури. Теорії походження й джерела формування української культури. Критичний аналіз класичних та сучасних концепцій культури, особливості концептуальних підходів українських вчених. Археологічні знахідки, найдавніші пам’ятки культури на території України. Трипільська культура. Кіммерійсько-скіфська доба, міста-держави Північного Причорномор’я. Проблема етногенезу українців у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Національна специфіка та загальнолюдська універсальність української культури. Феномен української національної культури. Передумови формування українського етносу та культурних унівесалій українців. Мовні та психологічні особливості українців, українська ментальність та національний характер. Історико-етнографічне районування України та його вплив на культуру. Культурно-історичні епохи та періодизація розвитку української культури.
Культура східних слов’ян	Наукові джерела вивчення культури східних слов’ян. Побут давніх русичів, їх вірування та звичаї. Найдавніші культури на теренах України. Концепції етногенезу слов’ян. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян. Основні етапи розвитку старослов’янської культури. Велике розселення слов’ян. Культурний розвиток антів, черняхівської та, зарубинецької культур. Побут, звичаї, релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен. Землеробська та скотарська культура. Реміснича та побутова культура. Виникнення мистецтва, мистецькі набутки слов’ян. Народна творчість. Особливості писемності. «Велесова книга». Античні історики про слов’ян та їх культуру. Східнослов’янські архітектурні споруди та пам’ятки живопису на території України. Культурні зв’язки східних слов’ян із зовнішнім світом.
Культурний розвиток Київської Русі	Особливості розвитку писемності та мистецтва. Витоки та історичні передумови формування середньовічної культури, її загальні риси та особливості розвитку. Язичницька культура Київської Русі. Запровадження християнства, його вплив на розвиток культури. Володимир Великий, Ярослав Мудрий, їх внесок у піднесення Київської держави. Освіта. Кирило та Мефодій. Школи. Бібліотеки. Книжна справа. Найдавніші літописи. Діяльність митрополита Іларіона як просвітника, діяча культури. Мислителі Київської Русі. Розвиток писемності, освіти, книжкової справи, літописання. Домінування християнської теології у свідомості. Роль і місце релігії у розвитку моралі, мистецтва, науки. Соціально-політична ситуація Київської Русі, становлення і розвиток її державності. Розвиток міст. Церква та її роль у культурному житті Київської Русі. Монастирі. Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі. Взаємозв’язки культури Київської Русі з культурою Візантії та інших держав, її місце і роль в європейській культурі. Культова та палацова архітектура. Софіївський собор, Десятинна церква. Фрески та мозаїка. Внесок Ярослава Мудрого в розвиток культури. Пам’ятки літератури («Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім»). Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі. Основні осередки культурного життя. Ткацтво, килимарство та вишивка. Культурно-політичні взаємозв’язки князівств середньовічної Русі. Вплив Київської Русі на розвиток культури сусідніх країн. Русь-Україна в перспективі «Захід-Схід».
Культура Галицько-Волинської держави – спадкоємиці Київської Русі	Постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. Головні культурні та основні освітні центри князівства. Діяльності князя Василька, створення власної бібліотеки, спорудження церков. Пам’ятки письменства – Галицько-Волинський літопис та Галицьке євангеліє. Діяльність найбільших і найвідоміших монастирів князівства: Полонинського, Богородичного та Спаського тощо. Розвиток архітектури: церкви, світські будівлі князів чи бояр. збереження міцних традиції руської архітектури Київської доби та нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів. Образотворче мистецтво князівства. Галицько-Волинські ікони. Розвиток скульптури, скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Декоративне мистецтво, обробка зброї і військових знарядь. Поширення з ХІІІ ст. нової для Русі культури західноєвропейського лицарства: проведення лицарських турнірів, які називалися «іграми». Поширились латина, універсальної мови західноєвропейського цивілізаційного простору.
Культурне життя України в ХІV – першій половині ХVІІ ст.	Соціально-політичне і культурно-релігійне становище українських земель у складі Литви, Польщі, Угорщини, Молдавії, Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Українська культура як невід’ємна складова частина загально історичного процесу. Вплив і поширення гуманістичних ідей Західноєвропейського Відродження в Україні. Поширення діяльності українських гуманістів на європейські країни. Ствердження ренесансно-реформаційного характеру та традицій української культури в процесі формування національної самосвідомості українського народу. Контрреформація в Україні. Поширення освіти серед населення. Перші слов’янські книгодрукарі (Ш. Фіоль, Б. Вукович, Ф. Скорина). Іван Федоров – український першодрукар («Апостол», Острозька Біблія та ін.). Церковно-літературні твори. Пересопницьке Євангеліє. Короткий Київський літопис. Розвиток науки, видання букварів, граматик. Діяльність братств та братських шкіл, їх загальнокультурне значення. Виникнення, ґенеза, світоглядне спрямування полемічної літератури: науково-теологічні трактати, історико-політичні памфлети, відкриті листи, послання-диспути. Гуманістичні ідеї в літературному житті. Розвиток науки: природничі науки, технічні знання, класична і слов’янська філологія, історичні знання. Юриспруденція, філософія і теологія. Містичний неоплатонізм. Школи вокальної музики, церковного співу. Кобзарі та бандуристи. Розвиток театру і драматургії. Пошуки шкільного театру. Народно-ярмарковий театр: містерії, фарси, інтермедії. Вертеп.
Культурні процеси в добу Козаччини	Історичні витоки українського лицарства. Стародавні елементи традиційної культури українського козацтва. Культура українського козацтва як прояв мілітарної традиції індоєвропейців: тюркські та західноєвропейські впливи. Вплив козацтва на формування загальноукраїнських демократичних культурних ознак. Українська козацька культура як державотворче явище. Козацькі традиції правотворення. Риси духовності, віра, мораль, освіта та виховання козацтва. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарі як співці козацько-лицарської слави, їх вплив на формування національної свідомості українського народу. Народні думи, історичні пісні.