Таким чином, кінець перебудови припадає на серпень 1991 р. Починаючи з 1 грудня 1991 року Україна вступає в новий етап історії -вона стає незалежною

Причини провалу політики перебудови.

- Відсутність чіткої стратегії перебудовчих процесів і пов'язані з цим серйозні помилки в зовнішній і внутрішній політиці.

- Поразка СРСР в ідеологічному і психологічному протистояння із Заходом.

- Нерішучість і непослідовність у проведенні основних політичних і економічних реформ.

- Шалений опір перебудові з боку партійно- державного апатару

- Конфлікт між тоталітарною системою і прагненням народів СРСР до демократії і нац. Самовизначення.

7. Як вплинули на розвиток економіки УРСР і добробут її громадян реформи 50-х - початку 60-х рр. ХХ ст.?

Найбільші труднощі переживало сільське господарство, тому перші заходи нового керівництва, спрямовані на піднесення економіки, стосувалися сільського господарства. Це мало важливе значення для України – однієї з головних житниць Радянського Союзу. Серед цих заходів слід насамперед назвати підвищення заготівель цін на сільськогосподарську продукцію. З метою кращого стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошовий аванс. Цілинна програма дала змогу розширити зернове виробництво. Після смерті Сталіна були зроблені поступки селянам, котрі мали особисті підсобні господарства. Особливо відчутними були реформи в промисловості. До середини 50-х років планування і управління народним господарством України майже цілковито зосереджувалося в Москві, більшість найважливіших галузей промисловості керувалися союзними міністерствами. Тому обмеження централізму й бюрократії неминуче розширювало економічні права і компетенції України. Але й на цьому зміни в управлінні економікою не завершилися. Після реформи в промисловості і будівництві проведена перебудова управління сільським господарством. В 1962 р. почалося створення виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Певна увага зверталась на соціальні проблеми. В 1963 р. був прийнятий план розвитку легкої і харчової промисловості, який породив надії в країні і досить скоро дав перші наслідки.

У жовтні 1964 р. відбувся переворот, внаслідок якого М. Хрущова усунено від політичної діяльності. Падіння М. Хрущова позначилося негативно на політичному становищі в Україні. Воно обірвало смугу реформ, фактично припинилася реабілітація, почався наступ на «шестидесятників», пройшла хвиля арештів і судових процесів. Хоча реформи Хрущова були непослідовними і незавершеними, вони відкрили перспективу майбутнього оновлення радянського суспільства.

8. Що зумовило виникнення українського дисидентського руху і за що боролись українські дисиденти?

Руху дисидентів в Україні сприяла політика десталінізації. Дисидентський рух – один з видів українського національно-визвольного руху. Спочатку дисидентами стали представники інтелігенції, «шестидесятники» - молоде покоління письменників. Потім кількість дисидентів зросла, були створені і численні дисидентські організації. Дисидентський рух був загальноукраїнським явищем, він виник у всіх регіонах України. Він охопив практично всі соціальні версти суспільства, був масовим, організованим.

Цілі українського дисидентського руху:

- домогтися конституційними методами виходу України зі складу СРСР, створення незалежної української держави;

- за допомогою мирних форм боротьби сприяли процесу осмислення радянським суспільством трагедії тоталітаризму в СРСР, шляхів демократизації системи;

- усіляко сприяти формуванню демократичного мислення, політичної культури в населення.

Дисиденти критикували радянську систему, партійні методи керівництва країною; вимагали припинити політику русифікації; забезпечити умови для збереження і розвитку української культури; пропагували ідею незалежності України; створювали клуби творчої молоді; організовували конференції, мітинги, видання книг.

Діяльність дисидентів була кваліфікована державними органами влади як незаконна. Проти активних членів дисидентських організацій і їхніх лідерів були проведені в 1961-1965 рр. судові процеси. Багато відомих дисидентів біли засуджені до позбавлення волі на довічний термін. У цих умовах національно-визвольний рух не міг домогтися реалізації своїх цілей.

9. Позитивні та негативні наслідки брежнєвського консервативного правління для України?

Новий поштовх до переосмислення радянським суспільством комуністичної ідеології дала економічна криза, що почалася на початку 60-х років: падає авторитет КПРС, керівників партапарата; у суспільстві наростає розчарування в комуністичній ідеології, починається критика основних її положень, незважаючи на «залізну завісу» (закритість країни) поширюється інформація про досягнення розвинутих капіталістичних країн; відбувається боротьба в керівництві країни. Початі КПРС заходи для подолання ідеологічної кризи не змогли досягти мети, криза продовжувала поглиблюватись, а в середині 80-х років досягла катастрофічних для влади КПРС розмірів.

У другій половині 60-х років керівництво СРСР почало спроби нових економічних реформ. Ці реформи проводилися у всіх республіках, у тому числі і на Україні. Ціль реформ – усунути кризові явища в економіці. Неефективне використання виробничих фондів, зниження приросту промислового виробництва, висока собівартість товарів, поява і розростання тіньової економіки – все це привело до промислової кризи. Керівництво країни долала кризу тим, що збільшила обсяг промислового виробництва на 50%. Восьма п’ятирічка (1965-1970 рр.) була найуспішнішою, але в наступних п’ятирічках знову почався економічний спад. Криза в промисловості катастрофічно впливала на державний бюджет, його прибуткова частина зменшилася. В зв’язку з цим було прийнято рішення щодо розширення виробництва і продажа алкогольних напоїв. Криза в сільському господарстві України ускладнювала неблагополучна екологічна ситуація, республіка була перевантажена підприємствами важкої промисловості. Намагаючись перебороти кризу, керівництво СРСР у 1982 р. розробило Продовольчу програму, забезпечивши країну основними видами продовольства. Але виконати її не вдалося. Керівництво СРСР негативно ставилося до поняття «якість життя». Це не дивно, тому що «якість життя» - більш глибоке поняття, ніж «рівень життя». За якістю життя СРСР не міг посісти перші місця, якість життя в СРСР була низькою.

Відповіді до теми № 9 «Національно-державне відродження українського народу.

Незалежна Україна в сучасному світі».

1. Випишіть ім’я президента Україна, під час правління якого було проголошено позаблоковий статус України, укажіть, у якому році це сталося, і роки правління президента.

Це було під час референдуму 1 грудня 1991р. за часів президентства Кравчука Леоніда Макаровича (1991-1994рр).

2. Випишіть вищих посадових осіб, причетних до прийняття Конституції України (укажіть дату її прийняття), зазначте, які посади вони обіймали на час прийняття документа.

Л. Кучма – президент України, Олександр Мороз – голова Верховної Ради України, Володимир Литвин та Леонід Кравчук – народні депутати України. 28 червня 1996р.

3. Випишіть три партії, що на виборах 1994 р. набрали найбільшу кількість голосів, зазначте прізвища їх лідерів і яку ідеологію вони сповідують.

Больше всего мест получила КПУ – 96, Народний рух України – 20, Сел.ПУ – 18, СПУ – 14.

Соціалістична партія України – лідер – Олександр Мороз, ідеологія: відображається в програмі "Справедлива Україна", вони ставлять за мету шлях оновленого демократичного соціалізму, характерними рисами якого є: подолання відчуження держави від людини, людини від засобів виробництва, людини від людини, стабільна, інноваційна економіка, сильна і незалежна держава, відповідальна і чесна влада, заможне життя, розвинена наука, освіта і культура. В цій програмі відображено інтереси мільйонів – робітників, дрібних підприємців, селян, військових, інтелігенції, пенсіонерів, студентів і молоді.

Комуністична партія України – лідер - Петро Симоненко – ідеологія: Головна мета Компартії України на нинішньому етапі: - усунення від влади буржуазно-націоналістичних, антисоціалістичних сил і перехід всієї повноти влади в державі до Рад депутатів трудящих; - рішуча зміна політичного курсу країни, відновлення регулювання економічних і соціальних процесів в інтересах народу і припинення капіталізації суспільства: - відновлення соціалістичного характеру розвитку суспільства, що базується на усуспільненій власності на засоби виробництва і відповідає корінним інтересам трудящих, потребам всебічного прогресу країни; - забезпечення виходу країни із всеохоплюючої кризи і поліпшення на цій основі життя трудящих, реальне зміцнення громадського порядку і законності; - відродження на новій основі союзу рівноправних братніх народів як добровільне об’єднання суверенних соціалістичних держав, входження до якого відповідає найвищим інтересам народу України.

Демократична партія України (Соціал-Демократична партія України) - Медведчук Віктор Володимирович - У політичній сфері вони пов'язані з утвердженням парламентської демократії, зміцненням законності і правопорядку, формуванням сильної, ефективної державної влади, якій довіряє народ. В економічній - із забезпеченням реальної різноманітності форм власності, оптимального співвідношення державного регулювання і ринкового саморегулювання, ощадливого, відповідального ставлення до ресурсів, за умови соціальної зорієнтованості економіки як фундаменту демократії. Розв'язання цих завдань дасть можливість забезпечити економічне зростання, підвищити зайнятість і добробут людей. У соціальній сфері запропоновані нами заходи спрямовані на надання всім громадянам рівних шансів для досягнення життєвого успіху, створення умов для гідного життя людей, утвердження партнерських, солідарних відносин у суспільстві, яке готове підтримати і захистити слабких і знедолених. Надзвичайно важливу роль ми відводимо вирішенню завдань, пов'язаних з духовним відродженням, розвитком вітчизняної науки і культури,утвердженню гуманістичних засад суспільного життя як основи консолідації, громадянської злагоди в суспільстві.

4. Зазначте передумови проголошення незалежності України та основні етапи розбудови української держави.

5. Зазначте причини та наслідки Помаранчевої революції 2004-2005 р.

Причини:

- Криза режиму президента Л. Кучми. Прагнення зберегти владу

- Масова фальсифікація владою результатів виборів 2004 р. на користь кандидата в президенти, прем'єр-міністра В. Януковича.

- Боротьба фінансово-промислових груп і регіональних еліт за владу.

- Утручання Росії у внутрішні справи України.

У результаті цих причин відбулася «Помаранчевої революції», яка супроводжувалася політичною кризою, сепаратистськими виступами на Сході та Півдні України, погіршенням економічної ситуації.

Результати і наслідки:

- Зростання національної самосвідомості населення. Завершення формування української політичної нації.

- Формування громадянського суспільства; зміни в роботі ЗМІ.

- Демократизація суспільно-політичного життя.

- Визнання у судовому порядку (Рішення Верховного Суду України)

недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошених

Центральною Виборчою Комісією (ЦВК) 26 листопада 2004 р. Призначення

пере голосування другого туру виборів на 26 грудня 2004 р. Висловлення

недовіри ЦВК, переобрання її складу

- Фактична відставка уряду В. Януковича. Відставка Генерального Прокурора В. Васильєва Прийняття змін до Закону про вибори Президента України з метою запобігання масовим фальсифікаціям

- Перегрупування сил у парламенті. Зростання авторитету Голови Верховної

Ради України В. Литвина

- Прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який передбачає зміни владних повноважень Президента, прем'єр-міністра, Верховної Ради і Прокуратури України Прийняття рішення Верховною Радою України про виведення українського збройного контингенту з Іраку

- Зростання міжнародного авторитету України Перемога на президентських

виборах 2004 р. В. Ющенка.

6. У чому, на Вашу думку, полягають головні труднощі європейської інтеграції України?

Головними труднощами є політична нестабільність внаслідок суперечок між гілками влади, непорозумінь президента з урядом, парламентом, чвари між головними партіями країни, слабкість економіки, залежність її від Росії та інших сусідніх держав, проблеми у суспільстві, а саме недовіра Європі і проросійські настрої на Східній України, опір деяких політичних сил, небажання Росії втратити своє домінування в регіоні, ментальність деяких українців, олігархи, що не бажають євро інтеграції, високий рівень корупції, економічна криза та ін.

7. Як би Ви оцінили перебіг українсько-російських стосунків у 1991-2005 рр.? Відповідь обґрунтуйте.

Тісний взаємозв'язок Росії та України обгрунтовується як їх геополітичним положенням, так і загальною історією, що призвела до за собою тісне переплетення етнічних, мовних, економічних, а також безлічі інших зв'язків. Росія об'єктивно є найважливішим стратегічним партнером України, насамперед у основоположним - економічному - аспекті; протягом всіх років незалежності вона міцно утримує перше місце в числі основних зовнішньоекономічних партнерів України: на неї припадає близько 40% українського зовнішньоторговельного обороту. У свою чергу, геостратегічним положение України робить її одним з найбільш важливих зовнішньополітичних партнерів Росії. Що проходять через територію республіки життєво важливі транспортні магістралі зв'язують Росію з Західною Європою і світом, без яких вона значно ускладнить собі торгово-економічні зв'язки, а також присутність і вплив у ряді стратегічно важливих регіонів.

Важливим фактором, що впливає на відносини РФ і України, є політика балансування останньої на суперечностях між США та РФ. Для Росії позиція України особливо значуща в зв'язку з тим, що після просування НАТО на схід вона опиняється на лінії нового розділу Європи, і від її політики багато в чому буде залежати безпека Росії. Проте відносини цих двох держав носять суперечливий характер, оскільки, з одного боку, держави мають давні тісні зв'язки, а з іншого - в основі позиції України лежить бажання максимально позбутися від російського впливу. Так, перший криза у відносинах двох держав виникла в зв'язку з постановою і заявою щодо Республіки Крим від 21 і 22 березня 1992 року, яким Верховна Рада РФ фактично поставив під сумнів територіальну цілісність України. Мабуть, прагненням позбутися російського впливу пояснюється політика України щодо СНД. Україна, ставши одним з організаторів СНД, прихильниці створення широкого інтеграційного поля при розробці та підписанні Біловезьку угоди, буквально через два-три місяці після цього відходить від спільних ініціатив: у травні 1992 року усувається від підписання в Ташкенті Договору про колективну безпеку, а в січні 1993 року не підписує Статут СНД.

Спірними моментами у відносинах України і Росії, крім того, є питання зовнішнього боргу колишнього СРСР, а також проблема заборгованості України "Газпрому.

Звертаючись до питання про відносини двох країн в економічній сфері, слід зазначити зниження інтенсивності торгово-економічних зв'язків. В останні роки Україна втратила не лише роль провідного торгового партнера Росії, але в 1998 році поступилася вже третю позицію Білорусі. Крім того, у зв'язку з проблемою вишеобозначенной у відносинах України і "Газпрому" досить чітко проявилося прагнення російських експортерів створити альтернативні шляхи експорту російських енергоносіїв (і не тільки енергоносіїв) в обхід території України.

Однак в силу об'єктивних причин Україна не може не розвивати відносини з Росією, з якою її пов'язує багатовікова історія. У зв'язку з цим як на рівні громадської думки, так і на рівні владних інститутів українсько-російські відносини виділяються в якості особливо значущих, про що свідчить створення Указом президента України від 23.06.1997 року Національного інституту українсько-російських відносин при РНБО України. У 1997 році між Україною та Росією було підписано широкомасштабний двосторонній Договір про дружбу, співробітництво і партнерство і Угоду про статус Чорноморського флоту. Україною і Росією також були проведені переговори з питань оборонного співробітництва та військового виробництва. У вересні 1997 року відбувся візит в Україну міністра оборони РФ генерала армії І. Сергєєва, у результаті було підписано угоду про протидію іноземним розвідкам та збереження секретів двох країн. Важливість відносин з Росією для України різко зросла у 2000 році з початком в країні політичної кризи, який носив очевидно "замовною", прозахідний характер. Різка активізація правої прозахідної опозиції і явне охолодження відносин України із Заходом неминуче підштовхує президента Леоніда Кучму до активізації російсько-українських відносин, регулярними стають зустрічі президентів України та Росії, сімптоматічним є візит до Києва на святкування 10-річчя проголошення незалежності України президента Росії Володимира Путін

8. Розкрийте суперечливість соціально-економічного розвитку України у 1991-2004 рр.

Початок періоду незалежності України символізувався неспроможністю уряду контролювати економічну ситуацію, що погіршується. Економічна криза захопила всі галузі народного господарства – підприємства закривалися, власність розкрадалася та розпродавалася. Деякі історики вважають, що економічна криза назрівала давно, ще під час радянського правління, і лише у 1991 році досягла апогею. Уряд змінювався велику кількість разів. Великими проблемами промисловості були старе обладнання і устаткування, не конкурентоспроможність вітчизняного товару, корупція, велика собівартість продукції та інше. Також впливала залежність від Росії, що прагнула підкорити собі Україну. Але й були позитивні наслідки. По-перше, це впровадження приватної власності. По-друге – свобода слова і підприємництва. По-третє – розпочався приток іноземних інвестицій, що почали відбудовувати економіку. Одним з найбільших зрушень була перебудова України з індустріально-аграрної держави до країни з ринковою економікою.

Дата добавления: 2015-01-03