Лекція – 2 год. Тема 1. Художньо-публіцистичне відтворення дійсності

Тема 1. Художньо-публіцистичне відтворення дійсності

Методи відображення дійсності: 1) інформаційний; 2) аналітичний; 3) оглядовий; 4) критичний; 5) нарисовий; 6) сатиричний.

Публіцистика виникла задовго до зародження періодичної пре­си, сьогодні функціонує переважно в системі масової комунікації і є одним з дуже важливихпотоків журналістської інформації.

Термін публіцистика" /від лат. pulicus, що означає суспільний, народний/. В українську це слово прийшло з німецької і, мабуть, одним з перших його широко почав вживати Іван Франко.

Професор В.Здоровега вважав за доцільне розрізняти публіцистику у широкому і вузькому, професійно-журналістському значенні слова. Отже, публіцистика в широкому розумінні – це всі публічні виступи на актуальні теми, а отже майже всі журналістські виступи. Публіцистика у вузькому значенні слова, власне публіцистика - своєрідний вид літературної творчості з певними, властивими їй особливостями і внутрішніми закономірностями.

Суттєві риси публіцистики – 1) активність, 2) динамізм, 3) здатність формувати особистість, 4) втілювати культурну ідентичність.

Функції публіцистики: опера­тивного інформування, тлумачення подій і фактів, вираження і форму­вання громадської думки, масової свідомості, управління соціальни­ми процесами і т.д.

Властивості публіцистики: специфічна мова, спосіб впливу на аудиторію, спорідненість з ораторським мистецтвом.

Публіцистичний метод. Саме слово “метод” у перекладі з грецької означав спосіб дослідження, шлях досягнення цілі. Розрізняють філософський і спеціальний методи, до яких і належить публіцистичний метод, під яким слід розуміти спосіб досягнення мети у даному виді творчості.

Публіцистичний метод поділяється на: 1) метод вивчення, тобто систе­му прийомів пізнання дійсності; 2) метод викладу, спосіб реалізації завдання.

Ознаки публіцистичного типу мислення: 1) документальна точність, 2) політична гострота, 3) практична цілеспрямованість, 4) доступність для широкої аудиторії.

Публіцист роздумує вголос. І своїм роздумуванням він спонукає до самостійного мислення своїх реципієнтів. Головне завдання публіциста - переконати читача, зробити його своїм однодумцем.

Особливістю публіцистичного методу є уже згадуване своєрідне поєднання раціонального і емоційного, сплав поняття і образу

Публіцистичність - певні тенденції, елементи, ознаки публіцистики, стильові особливості, властиві насамперед іншим потокам журналістської інформації, деяким ви­дам наукових праць, творам художньої літератури, іншим видам мистецтва, включаючи образотворче мистецтво /плакат, карикатура/, музи­ку /гімн, ода/.

Історія української публіцистики. “Слово” митрополита Іларіона, “Літопис Руського, Тарас Шевченко, М.Драгоманов, І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський, М.Павлик, С.Бачинський («Ukraina irredenta»)і М.Міхновський («Самостійна Україна»),С.Петлюра, В.Винниченко, С.Єфремов, Д.Донцов, Є.Маланюк, С.Бандера, Я.Стецько, І.Багряний, Р.Рахманний, І.Кедрин-Рудницький, М.Шлемкевич щоденники 0.Довженка, ОГончар, С.Плачинда, В.Симоненко, твори І.Дзюби, В.Чорновола, В.Мороза, Є.Сверстюка, М.Осадчого, Н.Руденка, М.Мариновича, І.Драча, Б.Олійника, Ю.Щербака, Д.Павличка, Р.Братуня, В.Яворівського, П.Мовчана, В.Маняка, В.Карпенка, О.Романчука, Я.Дашкевича, М.Жулинського, М.Поповича.

Мислення – це процес, який визначається взаємодією людини із зовнішнім світом, отже, через публіцистику і через аудиторію автор (журналіст, публіцист) взаємодіє із зовнішнім світом, із суспільством. Публіцистичне мислення – логічне поєднання слів-понять з елементарною образністю на рівні словесних образів.

Типи узагальнень: констатуючі, прогнозуючі, гіпотетичні, імперативні.

План практичних занять

Дата добавления: 2015-01-03