Питання № 2 Форми існування філософського знання

Основними формами філософського знання є: вчення, школи, течії, напрямки. Вихідною одиницею філософського дослідження є філософське вчення (певного мислителя). Філософське вчення це система певних логічно пов‘язаних один з одним поглядів. Вчення, як правило, називаються за ім‘ям вчителя. Наприклад: Кант - кантіанство; Платон – платонізм. Сукупність філософських вчень об‘єднаних якимось фундаментальним ідейним принципом називається філософською школою. Справжня мета філософських шкіл давнього світу складалася відповідно більше в спільному вивченні і філософствуванні, ніж у навчанні. Голова школи або який-небудь послідовник засновника школи розпоряджався майном і здійснював керування нею до кінця свого життя. У період середньовіччя великі чернечі ордени (домініканців, францисканців, августинів) і деякі відомі монастирі були в той же час і філософськими школами. У Новий час уже немає ніяких шкіл, що представляли б собою особливі інститути. Сукупність філософських шкіл, які розробляють різні аспекти одних і тих ж ідейних принципів називається філософськими течіями. Наприклад: позитивізм. Сукупність філософських течій, які при усіх своїх розбіжностях відстоюють деякі спільні принципові положення називається філософським напрямком. Найвідоміший поділ філософів — на матеріалістів і ідеалістів Матеріалісти йдуть від природи, від матерії і пояснюють явища людського духу на основі матеріальних причин, а ідеалісти – навпаки. Інший відомий поділ філософів — на раціоналістів, емпіриків і ірраціоналістів. Раціоналісти схильні до порядку, люблять його й абсолютизують. Ірраціоналісти, навпаки, не люблять звичайний порядок речей, схильні до безладдя, готові допустити усе, що завгодно. Емпіризм — абсолютизація проміжного (між логікою й інтуїцією) способу мислення, ймовірнісного підходу, досвіду. Філософів поділяють також на догматиків і скептиків. Філософи-догматики виробляють свої ідеї або викладають чужі і відстоюють їх, тобто міркують в основному в дусі позитивного, конструктивного, стверджувального філософствування. Навпроти, філософи-скептики налаштовані в основному на хвилю критичного, деструктивного філософствування. Заслуговує на увагу і такий поділ філософів: на суб'єктивістів, об'єктивістів і методологістів. Філософи-об'єктивісти (натурфілософи, матеріалісти, онтологісти) акцентують увагу на світоглядних проблемах, на осмисленні зовнішнього світу. Філософи-суб'єктивісти (філософи життя, екзистенціалісти, постмодерністи) акцентують увагу на проблемах людини і суспільства. Нарешті, філософи-методологісти (позитивісти, неопозитивісти, прагматисти) осмислюють переважно форми і засоби людської діяльності.

Дата добавления: 2015-01-03