Питання № 59 Поняття культури. Історичні моделі культури

Питання № 58 Духовний світ людини

Внутрішній світ людини, її духовність лише в сучасній філософській думці набули необхідної оцінки. Першим, хто звернувся до цього питання був Фрейд. Він показав, що розум сам піддається впливу пристрастей, і тільки їх розуміння може звільнити розум і забезпечити його нормальну працю. У своїх працях Фрейд розкрив силу біологічних бажань, їхню відносну самостійність, здатність до сублімації, тобто можливість „перемикати” власну енергію на різні види діяльності.

Двоїстість, суперечливість пюдської природи формує її цілісність через єдність внутрішнього душевного життя. Цей складний синтезуючий процес у поєднанні з активною зовнішньою свідомою діяльністю і формує людину. Внаслідок цього творчого акту долається тваринна природа людини, реально зростає її свідомість, формується її невід’ємний атрибут – духовність. Духовність – міра людяності, що закорінена у глибини внутрішнього життя людини і завдяки якій природна людська індивідуальність може реалізувати себе як особу.

Ще однією специфічною особливістю людської природи є її здатність до трансцендентування, тобто людина може усвідомлювати себе як самостійну величину. Тільки людина здатна піднятися над собою, відмовитися від своєї емпіричної природи і, аналізувати, оцінювати її. Тільки духовне начало в ній принципово відмінне від усіх емпіричних якостей, є те щось, що притаманне людині і визначає її справжню своєрідність.

Буття людини, його життєдіяльність забезпечується двома основними процесами: біологічним і культурним. Якщо біологічна еволюція визначається природними, генетичними засадами, то сутність культурного розвитку виражається інформаційною передачею традицій, звичаїв, обрядів, способів спілкування індивідів між собою і з середовищем їхнього існування. Культура, як система позабіологічно вироблених норм, прийомів, засобів людської діяльності, задає цю діяльність, програмує спосіб і міру оволодіння людиною природного і соціального світу. Сфера культури містить у собі не тільки результати, але й процеси матеріальної і духовної діяльності людей.

Сучасна філософія культури зосереджує свою увагу на дослідженні наступних проблем: виявленні прихованих парадигм людської діяльності; проникнення в сутність певної культури; усвідомлення способів передачі культурної спадщини і внутрішніх культурних контактів; вивчення взаємовідносин особи і культури; пошук національних культурних інваріантів і, навпаки, загального змісту усіх національних культур; аналіз культури як сукупності символічних форм та ін.

Виділяють три основні види культури: класичну, модерністську і постмодерністську. Класична культура (ХІХ ст.) задає уявлення про єдиний прогресивний культурно-історичний процес розвитку людства, яке, керуючись розумом, прагне досягти універсальних цінностей добра, гуманізму, справедливості, істинності. Модерністська модель (ХХ ст.), яка наполягає на дискретності світу, поліваріантності людської історії, заперечує ідею загальнолюдської культури, відмовляється від єдиної інтерпретації смислу культурних цінностей. Висувається ідея співіснування окремих самобутніх культур та їх діалогу. На перший план виходить ірраціональний характер людського життя. Постмодерністська модель (кін. ХХ ст. — наш час) остаточно приймає принцип культурного плюралізму, пов’язує культуру з множинністю творчих інтерпретацій, нескінченним виявленням різних смислів текстів. Людське прагнення до осмислення життя вбачає в подібному шуканні смислу, на який і націлені такі види культурної діяльності як релігія, мораль, мистецтво.

Дата добавления: 2015-01-03