Інформаційна база фінансового менеджменту

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що ефективність кожної управлінської системи значною мірою залежить від інформаційного забезпечення. Якість інформації, що використовується для ухвалення управлінських рішень, досить помітно впливає на обсяг витрачання фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкову вартість суб’єкта господарювання, альтернативність вибору інвестиційних проектів і наявних фінансових інструментів і інші показники, що характеризують рівень добробуту власників і персоналу, темпи розвитку установи та інше.

Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту є безперервним і цілеспрямованим відбором відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за всіма напрямками фінансової діяльності.

Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами – це сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних процедур, що забезпечують фінансовий бік діяльності установи. Його основу складає інформаційна база, до складу якої входять 5 блоків (рисунок 6.1):

		Інформаційне забезпечення

Рисунок 6.1 - Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами.

Перший блок – це закони, постанови і інші нормативні акти, положення і документи, які, перш за все, визначають правову основу фінансових інститутів, ринку цінних паперів. Документи, що наведені в цьому блоці мають обов'язковий для виконання характер.

До другого блоку належать нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів України, НБУ і ін.), міжнародних організацій і інших фінансових інститутів, вимоги, рекомендації і кількісні нормативи, що містяться, у сфері фінансів до учасників ринку. Не всі документи цього блоку обов'язкові для виконання.

Третій блок включає бухгалтерську звітність, яка в умовах ринку є самим інформативним і надійним джерелом, що характеризує майновий і фінансовий стан фінансової установи. Склад і структура звітності юридично змінюються.

Система підготовки і надання статистичних даних у фінансовій сфері (четвертий блок) виключно важлива для становлення і розвитку ринкових відносин. Цей розділ інформаційного забезпечення ще не набув належного розвитку в Україні, але, як свідчить досвід західних країн, саме він є найвагомішим для ухвалення фінансових рішень. Крім того, інформація цього блоку дуже важлива для юридичних і фізичних осіб, безпосередньо зайнятих операціями на ринку цінних паперів.

П'ятий блок (несистемні дані) включає відомості, які або не мають безпосереднього відношення до інформації фінансового характеру, або виникають поза якою-небудь інформаційною системою. До першого типу відносяться офіційна статистика загальноекономічної спрямованості, дані аудиторських компаній та інше. До другого типу відносяться дані, надруковані в різних ЗМІ, неофіційні дані і ін.

Основними користувачами фінансової інформації є внутрішні і зовнішні користувачі (рисунок 6.2).

Велике значення фінансової інформації в підготовці і ухваленні ефективних

Рисунок 6.2 - Перелік основних користувачів фінансової інформації

управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи фінансового менеджменту, серед яких виділяють вимоги до її значущості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, співставленості, ефективності.

Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. В розрізі кожної з цих груп джерел вся сукупність показників, які включаються в інформаційну систему фінансового менеджменту, підлягає попередній класифікації.

1. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел (рис. 6.3), складається з чотирьох груп:

Рисунок 6.3 - Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формується із зовнішніх джерел.

1.1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни, які, у свою чергу, діляться на:

а) показники макроекономічного розвитку (ВНП, ВВП, чистий національний продукт, національний дохід, сукупний особистий дохід, дохід кінцевого використання);

б) показники галузевого розвитку (обсяг виробленої продукції, індекс цін на продукцію в галузі і ін.).

1.2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку, а саме:

а) показники кон'юнктури ринку цінних паперів (ринку фондових інструментів);

б) показники кон'юнктури ринку грошових інструментів.

1.3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів, серед яких виділяють такі групи:

а) банків;

б) страхових компаній;

в) постачальників продукції;

г) покупців продукції;

д) конкурентів.

1.4. Нормативно – регулюючі показники, що формуються, звичайно, в розрізі таких блоків:

а) нормативно – регулюючі показники по різних напрямах фінансової діяльності установи;

б) нормативно – регулюючі показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового ринку.

2. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формується з внутрішніх джерел, складається з трьох груп (рис. 6.4.):

Рисунок 6.4 -. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формується з внутрішніх джерел.

2.1. Показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності установи в цілому. До складу цієї групи показників входять:

а) показники, які обов'язково відображаються в балансі установи;

б) показники, які відображаються в звіті про фінансові результати;

в) показники, які відображаються в звіті про власний капітал і звіт про рух грошових коштів.

2.2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів установи. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на даних управлінського обліку, який повинен бути організований на в установі. Показники групуються по таких ознаках:

а) сфера діяльності (операційна, інвестиційна фінансова);

б) центри відповідальності (структурні підрозділи пустанови, що повністю контролюють ті або інші напрямки фінансової діяльності, його керівник самостійно ухвалює управлінські рішення в рамках цих напрямків і несе повну відповідальність за виконання наведених йому нормативних (планових) фінансових показників);

в) географічне розташування;

г) вид кінцевої продукції і т.п..

2.3. Нормативно – планові показники, пов'язані з фінансовим розвитком, що формуються безпосередньо суб’єктом господарювання по таких блоках:

а) система внутрішніх нормативів, регулюючих фінансовий розвиток;

б) система планових показників фінансового розвитку.

Особливу увагу при розгляді даного питання необхідна приділити фінансовій звітності. Саме із звітності починається перше ознайомлення з діяльністю підприємства. Вона складає основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, які складені на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність фінансового інституту, а також змінах в його фінансовому стані за звітний період в зручній і зрозумілій формі для ухвалення цими користувачами ділових рішень.

Відзначимо, що діюча фінансова звітність носить характер всебічного обліку діяльності підприємства в минулому періоді і дозволяє визначити осяжну перспективу його розвитку. За результатами фінансової звітності формується інформація про абсолютний обсяг і структуру капіталу установи, величину суспільних коштів і їх рух протягом конкретного звітного періоду.

Ця інформація дуже необхідна для оцінки роботи фінансової установи, а також прийняття управлінських рішень як керівництвом самого суб’єкта господарювання, так і держави (в особі фінансових органів), кредиторів, громадськості і інших інституцій.

Мотиви кожної з перерахованих сторін можуть в значній мірі відрізнятися. Так, наприклад, керівництво установи використовує інформацію на користь забезпечення оптимального управління її фінансово-господарською діяльністю, власник — для забезпечення контролю за діяльністю управлінських працівників фірми, фінансові органи — для перевірки дотримання фінансових норм, нормативів, відомчих постанов, інструкцій, законів. Кредитори прагнуть здійснювати контроль за платоспроможністю як гарантії дотримання їх вимог та інше, проте основним, домінуючим мотивом фінансової звітності слід рахувати захист власних інтересів самої установи.

Мета складання фінансової звітності полягає в контролі за ідентичністю активних і пасивних рахунків або доходів і витрат суб’єкта господарювання, своєчасним виявленням фактичних даних про фінансово-господарську діяльність. В господарській практиці виділяють фінансовий облік і звітність, а також оперативний облік.

Фінансовий облік і звітність — це зовнішня інформація про фінансове положення суб’єкта господарювання, що відкрита для всіх, публікована у пресі. Її складання проводиться на основі встановлених форм, стандартів, показників, що регламентуються.

Оперативний облік є внутрішнім, закритим для зовнішніх користувачів. Його результати використовуються установою для планування, контролю, аналізу. На ведення оперативного обліку розповсюджується принцип комерційної таємниці. На підприємствах західноєвропейських держав оперативний облік ведеться без яких-небудь інструкцій, по самостійних формах, вільному виборі показників. Основним критерієм при цьому виступають інтереси приватного бізнесу з урахуванням політики фірми в області обліку і статистики.

В Україні ведення оперативного обліку регламентується інструкціями і він направлений на складання фінансової (зовнішньої) звітності фінансової установи, яка включає: квартальну і річну звітність.

Необхідно звернути увагу на існуючу особливість, що полягає в тому, що всі суб’єкти господарювання зобов'язані вести облік і звітність по встановленій формі щомісячно з включенням в них всіх господарських операцій, що мають місце з першого по останнє число звітного місяця. Звіти надаються по кварталах і за рік. Виняток становлять спільні підприємства з участю іноземних інвестицій, які зобов'язані вести щомісячний звіт і представляти річний звіт.

Нормативна база щодо обліку і звітності в Україні формується з урахуванням конкретних змін в економічному житті держави, а також відвертості економіки, розвитку міжнародної інтеграції.

Фінансова звітність включає:

- Баланс установи (форма № 1);

- Звіт про фінансові результати (форма № 2);

- Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- Звіт про власний капітал (форма № 4);

- Примітки до фінансової звітності (форма № 5).

Для забезпечення достовірності фінансової звітності фірми проводять інвентаризацію майна, засобів і фінансових зобов'язань.

Фінансова звітність в Україні відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам. Так, міжурядовою робочою групою експертів за міжнародними стандартами обліку і звітності Центру Організації Об'єднаних Націй по транснаціональних корпораціях до складу фінансових звітів віднесені:

1. Балансовий звіт, який відображає ресурси і вимоги на ці ресурси або частку участі в них, а також є індикатором фінансової потужності установи.

2. Звіт про прибуток і збитки.

3. Відомість змін фінансового стану розподілу чистих доходів.

Використання всіх представлених показників, що витікають із зовнішніх і внутрішніх джерел, дозволяє створити цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, орієнтовану як на ухвалення стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне управління фінансами.

Отримання, систематизація, оцінка і виконання у виробничій і комерційній діяльності інформації, яка характеризує стан і тенденції розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища, служить найнадійнішою основою для ухвалення різних рішень, пов'язаних з управлінням бізнесу.

У межах маркетингової діяльності на практиці прийнято розділяти всю необхідну для процесу управління інформацію на первинну і вторинну, внутрішню і зовнішню. Аналітична функція маркетингу, що складається перш за все з дослідження середовища фінансової установи, отримання і обробки даних, їх систематизації у «готову до споживання» інформацію, показана на рис. 6.5 (по Ф. Котлеру).

Дана система складається з чотирьох частин.

Рисунок 6.5 - Система маркетингової інформації

§ внутрішня система обліку і звітності (інформація про внутрішньофірмові інформаційні потоки, які характеризують обсяг, структуру, швидкість товарного виробництва і обороту, витрати, збитки, доходи, чистий прибуток і рентабельність).

§ зовнішня система, яка допомагає систематично спостерігати за станом ринку (що цікавить споживачів і що вони хочуть придбати, що продають конкуренти, частка ринкових операцій даного інституту та інше).

§ маркетингові спостереження і аналіз; вивчення конкретних проблем маркетингу.

§ система підтримки маркетингових рішень.

При упровадженні в підприємницьку практику системи інформації про реалізацію товарів перед вищим керівництвом установи можуть виникнути такі трудність:

· обсяг інформації поступає може бути більшим, ніж той, який можуть обробити управлінці, що відповідають за збут;

· узагальнення і розповсюдження великого обсягу інформації про реєстрацію, що має, як правило, оперативний характер, може забирати дуже багато часу у підприємств і відволікати їх від роботи на ринку;

· витрати на створення надмірно розвинутої системи внутрішньої інформації можуть перебільшувати її розумну ефективність.

Маркетингова інформаційна система (МАІС) (рис. 6.6, табл.. 6.1) призначена для вирішення цих проблем (по Е. Діхтлю, X. Хершгену).

МАІС - сукупність організаційних правил щодо носіїв і споживачів інформації, потоків інформації між ними, їх прав на інформацію і методів, необхідних для обробки інформації.

Рисунок 6.6 - Елементи і структура МАІС

Базисними компонентами МАІС є:

• бази даних — це сукупність структурованої інформації про установу і середовище;

• банк методів — збірник математичних, статистичних методів і методів досліджень операцій;

• банк моделей — об'єднує кількісні моделі маркетингу, призначені для підтримки ухвалення рішень;

• комунікаційна система — це техніка (ЕОМ і т.п.) і програми, полегшуючі контакт з елементами системи.

Залежно від ступеню і характеру зацікавленості джерел інформації в продукті фірми їх можна класифікувати на дві групи:

• джерела, які задовільно діють на просування нових виробів на ринку;

Таблиця 6.1. - Інтереси окремих користувачів до інформації про фінансову діяльність суб’єкта господарювання

Користувачі	Інтереси	Джерела
	1.Менеджери установи	Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності, ухвалення управлінських і фінансових рішень	Внутрішні звіти установи, фінансова суб’єкта господарювання
	2.Податкові органи	Оподаткування	Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
	3.Акціонери	Оцінка адекватності доходу ступеню ризик від здійснених інвестицій, оцінка перспектив виплати дивідендів	Фінансова звітність
	4.Кредитори	Визначення наявності ресурсів для погашення кредитів і виплати відсотків	Фінансова звітність, спеціальні звіти
	5.Постачальники	Визначення наявності коштів для своєчасних розрахунків за поставлену продукцію та надані послуги	Фінансова звітність
	6.Покупці	Оцінка тривалості функціонування суб’єкта господарювання	Фінансова звітність
	7.Службовці	Оцінка стабільності і рентабельності діяльності установи з метою визначення перспективи своєї зайнятості, отримання фінансових і інших пільг і виплат	Фінансова звітність
	8.Статистичні органи	Статистичне узагальнення	Статистична звітність, фінансова звітність

• незалежні.

Для фінансового підприємства–виробника послуг важливо знати не тільки, які джерела інформації про новий продукт поступають споживачу, але і склад самих споживачів, їх психографічні і поведінкові параметри. Саме кожний конкретний споживач робить власний висновок про той або інший товар і ухвалює самостійне рішення.

Дата добавления: 2015-01-03