Директорія

ЦР

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представн орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукр Нац Конгресу — революційний парламент Укр, який керував укр нацрухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.Важливу роль у її створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська соціал-демократична партія, Українська партія соціалістів-федералістів. Головою було обрано Грушевського.Швидкому зростанню авторитету популярності та впливовості цього органу влади сприяло те, що він обстоював близькі та зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідї соціалізму.

Добу Центральної Ради фахівці поділяють на етапи:соціалістичний (1917-1918р.)самостійницький (після січня 1918р.)Після лютневої революції переважали атомістичні погляди

По-перше, програмною засадою більшості партій Центральної Ради була саме політична автономія

По-друге, ідея самостійності ще не набла поширення, визнання і популярності в масах

По-третє, серед української еліти поширеними було ілюзорне сподівання на справедливе і раціональне вирішення національного питання еволюційною демократією.

По-четверте, в межах Росії в України був шанс виробити автономію. а самостійність залишало б Україну без державних структур, без армії, фінансування. За таких обставин Україна б стала здобиччю для інших країн.

Боротьба за автономію була стриманою. Центральна Рада вимагала від Тимчасового уряду визнати її автономію. У 1917р. до Петрограда виїхала делегаці (Винниченко, Коавлевський, Євремов). Але Тимчасовий уряд відхилив їхнє прохання, мотивуючи свою відмову тим, що:по-перше, Центральна Рада не обиралась шляхом всенародного голосування, вона не може висловлювати думку і волю всього народу українських земель

по-друге, проголошення автономії України могло б спричинити низку територіальних непорозумінь

по-третє, це питання мають вирішувати тільки Установчі збори, скликання яких планувалось на кінець року.Такі рішення Тимчасового уряду загострили українсько-російські відносни.І Універсал (23 червня 1917р.) - проголошення автономії України. Після його проголошення було створено Тимчасовий революційний уряд - Генеральний секретаріат на чолі з Винниченко.І Універсалу Центральної Ради (3 липня 1917р.)

Центральна Рада - найвищий орган революціно-демократичної України

Генеральний секретаріат - відповідальний орган Центральної Ради і носій найвищої крайової влади цього уряду.ІІІ Універсал (7 листопада 1917р.)

Проголошується утворення УНР в межах 9 українських губерній

- скасування поміщицького землеволодіння

- запровадження 8 годинного робочого дня

встановлення державного контролю над виробництвом

- забезпечення укр. народу демократичних прав і свобод

- скасування смертної кари

скликання 9 січня 1919 р. Українських Установчих зборів

ІV Універсал (11 січня 1918р.)

проглошується незалежність, суверенність УНР.Найважл законодавчим актом УЦР - схвалення конституції УНР 29 квітня 1918, яка стверджувала республіканську форму держави з парламентарно-демократичним режимом. Законодавча влада в УНР мала перевагу над виконавчою. Гол законодавчим органом стверджувались Всенародні Збори України, які обирали Голову Всенародних Зборів. Населенню надавалися широкі громадянські і політичні права незалежно від статі, віросповідання, національності, рівня освіти, майнового стану. На цьому ж засіданні Центральної Ради М.Грушевський був обраний президентом УНР. Проте практичного значення для українського державотворення ці події не мали, бо через кілька годин після них Центральна Рада була розігнана окупантами і припинила своє існування.

№40 Проголошення УНР

20 листопада Центральна Рада, яка отримала всю владу, прийняла Третій Універсал. У документі йшлося про встановлення Української Народної Республіки (УНР) як автономної частини єдиної Росії. Відповідно до Універсалу, верховним законодавчим органом УНР залишалась Центральна Рада, виконавчим — Генеральний секретаріат. Було визначено державні кордони УНР, які охоплювали й Харківську, Катеринославську, Херсонську губернії, а також Таврію. Підтверджувалися демократичні принципи свободи слова, друку, віросповідань, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи та житла, право використовувати місцеві мови у відносинах з державними установами, скасування смертної кари, амністію для всіх політичних в'язнів, справедливий суд. Проголошувалися 8-годинний робочий день. Проголошення Української Народної Республіки викликало невдоволення більшовицького уряду Росії в Петрограді — Ради народних комісарів. В ніч з 29 листопада (11 грудня) на 30 листопада (12 грудня) 1917 року більшовики спробували підняти повстання у Києві проти Центральної Ради, але зазнали поразки. Українізовані частини роззброїли їхні загони і вислали з України. У відповідь 4 (14) грудня 1917 року офіційний Петроград висунув українському уряду ультиматум, вимагаючи припинити роззброєння і, фактично, здати владу. Одночасно з цим більшовики відкрили в Києві Всеукраїнський з'їзд рад, на якому планували заволодіти Центральною Радою шляхом переобрання її складу і керівництва. Незважаючи на тиск, 6 (19) грудня делегати з'їзду висловили підтримку чинній Центральній Раді і її курсу, проголошений ІІІ Універсалом, а 7 (20) грудня сама Центральна Рада відхилила ультиматум. Плани більшовицького керівництва були зруйновані і воно розпочало відкриту агресію проти Української Народної Республіки. 9 (22) грудня 1917 року червоногвардійські загони під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка, надіслані російським урядом, окупували український Харків. 11 (24) грудня року більшовики відкрили у завойованому місті альтернативний Всеукраїнський з'їзд рад, що проголосив утворення Радянської Української Народної Республіки зі столицею у Харкові як автономії радянської Росії. 17 (30) грудня 1917 року керівний орган цього утворення — Центральний виконавчий комітет на чолі з Юхимом Медведєвим — видав маніфест про скинення влади Центральної Ради, скасував заборону на вивіз українського хліба до Росії, встановлену українським урядом, і офіційно закликав Раду народних комісарів на допомогу. 25 грудня 1917 (7 січня 1918) року 30-тисячна російська більшовицька армія розпочала загальний наступ на Київ.

4 1.Гетьманат П. Скоропадського

29квітня 1918 р. за погодженням з німецькою військовою адміністрацією Українська Центральна Рада була скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був проголошений генерал Павло Скоропадський. Замість Української Народної Республіки був проголошений гетьманат за назвою «Українська держава».29 квітня в Софіївському соборі єпископ Никодим миропомазав гетьмана, а на Софіївському майдані відслужили урочистий молебень. Тоді ж було опубліковано «Грамоту до всього українського народу»Відповідно до цього документа, Українську Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та ЇХІІІХ товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало продовжувати роботу. Було відновлено право приватної власності. Гетьман також повідомляв, що незабаром видасть закон про вибори до Українського Сейму. Було обіцяно «забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».

До скликання Сейму в Україні мали діяти «Закони про тимчасовий державний устрій України», видані 29 квітня. У них були визначені головні напрями діяльності гетьмана у політичній сфері, організації державного управління, дані гарантії громадянських прав населення, оголошено про встановлення Української держави замість Української Народної Республіки.Осн причинами гетьм перевороту були:- криза соціальної політики УЦР і неприйнятність цієї політики поміщиками і промисловцями;

- втрата авторитету УЦР серед широких верств населення в умовах окупації;

-ослаблення УЦР розбіжностями між українськими партіями в самій Центральній Раді;

- зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спроможній виконати зобов'язання щодо постачання продовольства Німеччині та Австро-Угорщині.Суть перевороту полягала у спробі шляхом зміни демокр парламент форми дер правління на авторитарну створити нову модель укр держави.Нова держава ґрунтувалася як на республіканських, так і на монархічних засадах. Згідно із «Законами...», уся влада, зокрема законодавча, зосереджувалася у руках гетьмана. Гетьман призначав (голову) Ради міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, був вер головнокомандувачем. За формою це була диктаторська влада з атрибутами нац традиції, за політ суттю — авторит.режим.Внутр.політика-Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів, Главою Кабмініу став Ф. Лизогуб; міністром закорд справ - Д. Дорошенко.міністром освіти - відомий український політик М. Василенко.Був налагоджений дієздатний адмін апарат.У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. була здійснена спроба ств нац армії, чисельність пов. була перевищ 300 тис. осіб.прагнув відродити козацтво в Україні.При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Національно-культурна політика- Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:

- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;

- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;

- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний іст музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса. Зовнішня політика- Найважл напрямки-- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;

- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);

- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу. О сн причини падіння -- відсутність численної дієздатної регулярної української армії;

- посилення впливу в Українській державі російських консервативних кіл;

- відновлення в державі поміщицького землеволодіння;

- вузька соціальна база гетьманату;

- підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;

- скрутне становище трудящих;

- наростання напруженості у суспільстві та формування організованої опозиції;

- поразка Німеччини та її союзників у Першій світовій війні.

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

У ніч на 14 листопада 1918 р. на таємному засіданні керівництва українських політичних партій, об'єднаних в Національний союз, було створено новий орган - Директорію на чолі з В. Винниченком. Внутрішня політика: Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. 26 грудня 1918 року Директорія видала Декларацію, з прийняттям якої почалася аграрна реформа та в якій Директорія УНР заявила про намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Було задекларовано про вилучення землі у поміщиків без викупу, але щоб їх заспокоїти, було обіцяно: компенсацію, оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів; за землевласниками залишались будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники; конфіскації не підлягали землі іноземних підданих. Але, незважаючи на ці досить помірковані заходи, поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито ігнорувала їхні інтереси. Зовнішня політика: Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею. 31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Раднарком погодився на переговори, попри те, що не визнавав Директорію представницьким органом українського народу. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги. Економічна ситуація: Великі економічні втрати, яких зазнало господарство України в результаті першої світової війни та революційних подій, були катастрофічними. Значно знизився рівень видобутку вугілля. У 1918 році було видобуто 34,8 % вугілля порівняно з 1913, а в 1919 — лише 20,5 %. Загострювався паливний голод. Залізо-рудна і марганцева промисловість у 1919 році майже повністю припинила свою діяльність. Різко скоротила виробництво машинобудівна промисловість України. Істотно зменшилося виробництво цукру. 4 січня 1919 року законом Директорії українська гривня була визнана єдиним законним засобом оплати на території УНР. Хоча територія, яку контролювала Директорія була порівняно невеликою, гривня мала більшу купівельну вартість аніж «керенки», більшовицькі рублі чи «денікінки». Поштовх до конфлікту: земельний закон Директорії, виданий 8 січня 1919 року, згідно з яким земля залишалася у власності держави. Держава мала керувати державним фондом землі утвореним з вивласнених земель. Земельні наділи, які на той час перебували у власності селян і не перевищували 15 десятин залишались непорушними. В кінці 1918 на початку 1919 років значна територія країни, включаючи Київ, була захоплена більшовиками.падіння Д: Роздані селянам землі вони почали відбирати і передавати в «совхози» та сільськогосподарські «комуни». В квітні 1919 року на Правобережжі були розгромлені війська Директорії, і станом на весну 1919 року на території України (крім Надзбурччя і західних областей) знову було встановлено радянську владу.

45. політика українізації,сутність та наслідки.

Важливою складовою частиною культурно-політичних процесів в Україні в 20–30-х рр. була політика коренізації, проголошена XII з'їздом РКП(б). В Україні ця політика дісталла назву "українізації".Політика коренізації ("українізації") була зумовлена багатьма зовн і внутр причинами:1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин.2. Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством (основною масою національних республік було селянство) та національною інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин.

3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів [В 1920 р. у ВКП(б)У українці складали лише 19%, тоді як вони становили 80% населення УСРР, і лише 11% комуністів вважали рідною мовою українську, а розмовляли нею лише 2%].

4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування.5. Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР, наданням прав "культурно-національної автономії" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного суверенітету тощо. Наслідки- 1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур, прогресивної, революційної, міської російської та контрреволюційної, відсталої сільської української культури. В їх боротьбі українська культура мала відступити і загинути.2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті. [З серпня 1923 р. для державних чиновників та партійних функціонерів організовуються курси української мови. Той, хто не пройшов їх і не склав іспиту, ризикував втратити посаду. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві. З 1927 р. партійну документацію переведено на українську мову].3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Так, у 1923 р. їхня частка становила 25–35%, а у 1927 р. – 52–54%. За кількісним ростом стояли важливі структурні зміни. Одною з них була поява нової державно-політичної, господарської та культурної еліти, кістяком якої були так звані націонал - комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій.4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. У 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою. Цей показник так і не був перевершений за роки радянської влади (у 1990 р. він становив лише 47,9%). Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства.5. Різко збільшувалась кількість української преси (в 1933 р. вона становила 89% всього тиражу газет у республіці).6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.

8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців (на 1925 р. за межами України проживало 6,5 млн. українців).

9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні. Так, протягом 1925 р. було утворено 7 німецьких, 4 болгарських, один польський і один єврейський національні райони, а також 954 сільські ради національних меншин, 100 міських рад. У цей час в Україні діяли 966 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – з єврейською, 31 – з татарською тощо, а взагалі початковий всеобуч здійснювався понад 20-ма мовами.За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.Проте, на початку 30-х років "українізацію", яку слушно називали Українським Відродженням, почали поступово згортати. Розпочинається боротьба з буржуазним націоналізмом, на хвилі цієї боротьби застрелилися М. Хвильовий та М. Скрипник (1933 р.), що стало своєрідним сигналом кінця "українізації". Остаточно політика "українізації" була згорнута в 1938 р., коли вийшла постанова Раднаркому УСРР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах, яка сприяла процесу русифікації, і постанова Політбюро ЦК КП(б)У про ліквідацію національних адміністративно-територіальних утворень тощо.

43. НЕП У березні 1921 р на Х з’їзді РКП(б) було вирішено відмовитись від «воєнного комунізму»!було проголошено заміну продовольчої розкладки продовольчим податком!це перший і найголовніший крок до нової економічної політики(НЕП). Продовольчий податок був менший за продовольчу розкладку!Після виконання податку селяни одержували право вільно розпоряджатись плодами своєї праці. це створювало економічні стимули для розвитку господарства!але НЕП так і не прийшов в українське село,так як обсяг податку був надзвичайно високим.в місті НЕП впроваджувався швидше,в 1921 були скасовані заборони на приватне підприємництво і торгівлю.

У 1921р орендарі одержали понад 5200 дрібних,а подекуди середніх заводів,фабрик,майстеринь.Можливості зростання капіталістичного господарства за тих умов були обмежені.доки політична влада була в руках більшовиків,а великі підприємства,банки,транспорт,зовнішня торгівля були державними,держава була спроможна тримати під контролем і регулювати вплив капіталізму!з переходом до НЕПу систему главків було ліквідовано,а державні підприємства об’єднувалися в трести.

Ліквідація «воєнного комунізму» так і не була доведена до кінця, а лише обмежена сферою економічного життя.УРСР так і залишалася залежною від радянського центру.

В Україні фактично діяла одна політична партія КП(б)У,яка за своїм статусом залишилася на правах обласної РКП(б).Представники інших партій переслідувались.УКП пропонувала об’єднатись з КП(б)У і створити цілком самостійну партію,яка була б пов’язана з РКП(б) через Комінтерн.Але це не дістало підтримки більшовиків!

У РКП(б) посилювались узурпаторські тенденції,нетерпимість до інакомислення.Х з’їзд постановив розпутити всі фракції в партії і заборонив фракційну діяльність!ці обставини дуже негативно позначились на новій економічній політиці,поставивши її в залежність від політ.процесів.

НЕП викликав величезне обурення у селян,через великі податки,невиплата яких каралася штрафом або арештом і примусовими роботами від кількох міс до кількох років.Селяни організували опір,проти них було послано з’єднання під командуванням В.Примакова,П.Дибенка,В.Блюхера,Г.Котовського.Загальне керівництво з повстанням очолив М.Фрунзе.У Холодному яру була страчено тисячі повстанців,членів їх сімей і односельців!На боці влади була величезна перевага,на території України дислокувалося понад 1 млн червоноармійців,а повстанців всього декілька тисяч!крім того було вперше застосовано боротьбу проти повстанців голодом!Голод 1921-1923.

44.Колективізація Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували із переведенням селянства на рейки великого виробництва!У 1917-1920рр виникли перші колгоспи.це було результатом об’єднання сел. Господарств при активному сприянні рад.влади.Залежно від ступення усуспільнення колективні господарства поділялися на кілька типів.товариства спільного обробітку землі(ТСОЗи)-колективізували лише посіви;артілі-колективіз. Посіви та майно,але залишалася присадибна ділянка та реманент;комуни-сел.госп повністю розчинялися в колективному!1923 р стаття Леніна «про кооперую»-стала новим імпульсом,ідеєю перетворення сел.госп.Кооперації поєднували індивідуальні та групові інтереси,і Ленін вважав їх найбільш простим і легким шляхом «при переході до соціалізму»

Кооперування і радянська колективізація були суперечними один одному.

Колгоспи були зручною формою,з допомогою якої можна було викачувати ресурси в держ.бюджет!з самого початку колективізація розглядалася як засіб для прискорення індустріалізації,розв’язання хлібної проблеми,ліквідації заможного селянства.Перший 5-річний план було оцінено як важливий крок до суцільної колективізації.по СРСР планувалось об’єднати в колгоспи 18-20% сел.гос,в Україні-30%

1березня 1928р секретар ЦК ВКП(б) В.Молотов оголосив що оцінка місцевих парт організацій залежатиме від успіху у розширені колективізації сел. Госп!.листопадовий пленум 1929р створив комісію для вивчення питання про перспективи організації колгоспів!ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930р видав постанову «про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву»

Через відмову селян прийняти колгоспну систему,було прийнято крайні міри насилля-голодомор 1932-1933рр.Через різкий спад урожаю було прийнято крайні міри вилучення зерна у селян!інформація про голодомор доходила до вищого керівництва,але держава замість допомоги навпаки даила ще більше на селян.В Україні хлібозаготівельну комісію очолював В.Молотов,який діяв жорстоко.Робилось все можливе щоб виконати план хлібозаготівель

Голод охопив регіони найінтенсивнішого сіл.госп:Україну,Північний КАВказ і Кубань,Поволжя,Північний Казахстан.Кількість жертв від 3,0-до 4,5 млн чол.

50.рух опору. Директива радянського уряду від 29 червня 1941 року закликала до всенародного руху Опору нацистам, створення партизанських загонів та підпільної діяльності.

Восени 1941 року в Україні формувалися підпільні обкоми, райкоми, первинні організації й групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони, на чолі яких стояли здебільшого ті, хто був здатним здійснювати бойові операції.30 травня 1942 року при ставці Верхового головнокомандувача був створений Центральний штаб партизанського руху, який очолив перший секретар ЦК КП(б) Білорусі П. Пономаренко. У цей же час виник Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Т. Строкач. Український партизанський штаб розгорнув велику роботу з об'єднання та організації партизанського руху в Україні. У партизанські райони літаками перекидалися зброя, боєприпаси, медикаменти, підготовлені люди, поліграфічНа середину 1943 року в Україні діяли 46 великих партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів і диверсійних груп чисельністю понад 100 тис. осіб.

Джерелами формування радянського партизанського руху Опору стали:

• комуністи й комсомольці, яких залишили в тилу ворога для підпільної діяльності;

• солдати й офіцери радянської армії, які опинилися в оточенні;

• утікачі з німецьких гетто й концтаборів;

• фахівці партизанської війни, вишколені в спеціальних підрозділах;

• патріотично налаштоване місцеве населення.

Форми боротьби народних месників:

• напади на німецькі гарнізони, військові об'єкти, комунікації тощо;

• диверсії в тилу ворога;

• створення радянських районів у німецькому тилу;

• пропагандистська робота серед місцевого населення.на техніка, пропагандистські матеріали.

Існувало дві течії Опору,перша керувалась радянськими гаслами,друга орієнтувалась на створення незалежної укр. Держави.Після окупації Сумщини,розгорнули бойову діяльність партизанські загони С.Ковпака і С.Руднєва.Також були загони на чолі з О.Федоровим,Я.Мельником,М.Наумовим,О.Сабуровим.

Організація українських націоналістів,зокрема її частина з А.Мельником,на початку війни покладала надії на Німеччину.вважаючи більшовизм спільним ворогом для ОУН і націонал-соціалістів!Іншу частину ОУН,яка була невдоволена курсом Мельника-очолив С.Бандера.тож ОУН розділилась на ОУН-Б І ОУН-М.

14жовтня 1942р було створено Українську протистанську армію(УПА).

.46.Індустріалізація Успіхи першого року п’ятирічки на тлі жорстокої економічної кризи,що охопила 1929р капіталістичний світ,створило ілюзію можливості швидко вирватися з економічної відсталості,перейти в розряд економічно розвинутих держав!Багато хто з більшовиків схилялися до курсу максимального напруження сил,здійснення економічного «стрибка» і завдяки йому побудови соціалізму за декілька років!потреби народу до уваги не бралися!З осені 1928р у містах почалося введення карток на хліб для робітників і службовців.масло і цукор одержували лише частина населення,для більшості трудящих ці продукти були недоступні!

У 1929р на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було вирішено за всяку ціну прискорити розвиток машинобудування та інших галузей великої промисловості!тобто йшлося про максимальне нарощування окремих виробництв аби забезпечити побудови нових заводів та фабрик.

Й.Сталін у статті «Рік великого перелому»

опублікованний до 12-ї річниці Жовтневого перевороту,обнародував запланований приріст великої промисловості на 1929/30р-32%.це рішення не підтримувалося відповідними матеріальними ресурсами.у липні наступного року коли до закінчення господарського року залишилося кілька місяців і його підсумки ще не були відомі відбувся XVI З’ЇЗД вкп(б),на якому Сталін виступив з пропозицією декретувати на 1930/31 господарський рік 45% приросту промислової продукції.

З початку п’ятирічки здійснювалася заміна трестівського госпрозрахунку госпрозрахунком на рівні підприємств.5 грудня 1929р ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «про реорганізацію управління промисловістю»,згідно з якою підприємства,а не трести стали головними ланками управління.але підприємства були позбавлені економічної самостійності,яку мали трести.

Велика промисловість України-основа індустріальної могутності республіки-перейшла в підпорядкування загальносоюзних наркоматів.УРСР як і інші радянські республіки була позбавлена економічної самостійності.

Цифри які було заплановано на 1 п’ятирічку були нереальноми,заборонялося друкувати в газетах будь-які підсумки п’ятирічки!Незважаючи на провал політики форсованого розвитку,країна за п’ятирічку зробила великий крок уперед.В Україні реалізувалося близько 20% усіх капіталовкладень СРСР,побудувалося близько 400 нових підприємств.1 травня 1932 дала перший струм найбільша в Європі Дніпрогес.на той час діяли електричні станції:Криворізька,Київська,Харківська.У Донбасі почали діяти 53 нові шахти.на металургійних заводах було збудовано 12 доменних і 24 мартенівських печі!Форсований економічний розвиток вплинув на рівень життя населення,зменшивши їхній добробут і матеріальне становище!

Друга п’ятирічка:1933-1937рр,третя п’ятирічка-1938-1942.

47.політичні репресії 1930х рр.Мордуючи селянство голодомором, комуністичний режим ні на мить не забував і про інтелігенцію, яка очолювала процеси українізації, стимулювала національну самосвідомість українського народу, а відповідно й прагнення реального суверенітету. Цілеспрямована боротьба проти української національної інтелігенції, насамперед тієї, яка брала активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917—1921 рр. та українізації, видатних діячів науки й культури, розпочалася вже наприкін. 1920-х років. її першими наслідками стали викриття згадуваного вже "національного ухилу" в КП(б)У, розгром міфічних "Українського національного центру", "Польської організації військової", "Блоку українських націоналістичних партій", "Всеукраїнського боротьбистського центру", "Троцькістсько-націоналістичного блоку" та ін. Застосовуючи фізичний і психологічний терор, каральні органи змушували своїх жертв визнавати членство у цих сфабрикованих "таємних антирадянських організаціях" на показових судових процесах.

19 квітня 1930 р. особливий склад Верховного суду УСРР виніс вирок у справі "Спілки визволення України" (СВУ), трактованої як контрреволюційна організація.Для проведення показового процессу було взято 45 знакових постатей серед них академіки С. Єфремов та М. Слабченко, науковці А. Ніковський, Й. Гермайзе, церковний діяч В. Чехівський, письменниця Л. Старицька-Черняхівська.Разом з ними до судової відповідальності притягувалися молоді люди, яким інкримінували членство в юнацькій організації СВУ — "Спілці української молоді".

Всього під час процесу і після нього за звинуваченнями в причетності до СВУ було репресовано бл. 30 тис. осіб, переважно інтелігенція і студентство.

Після процесу СВУ погром української інтелігенції продовжився. У зв'язках з СВУ звинуватили ієрархів Української автокефальної православної церкви. Як наслідок, у січні 1930 р. УАПЦ змушена була само розпуститися, а митрополита М. Борецького, десятки єпископів та сотні священиків незабаром заслали до таборів.Наступного року значну частину інтелігенції на чолі о М. Грушевським було звинувачено у належності до вже іншої "ворожої організації'" — "Українського національного центру". Жертвами брехливих звинувачень стали 50 осіб, яких засудили на строк від трьох до шести років. (У 1934—1941 рр. 33 з них знов засудили за "антирадянську діяльність" і "шпигунство". 21 особу розстріляли, 12 отримали нові строки.З особливою силою нова хвиля репресій охопила українське суспільство після того, як у січні 1933 р. Сталін призначив особистим представником в Україні П. Постишева.У міру того як набирало обертів правління нового сталінського опричника в Україні, страчувалися чи висипалися в табори тисячі представників нової української інтелігенції, що з'явилася у 1920-ті роки. За даними О. Субтельного, з 240 українських письменників тоді зникло 200; із 35 вчених-мовознавців знищили 26.Загалом із січня 1935 р. по червень 1941 p. у СРСР було репресовано 19 840 000 осіб, з них упродовж першого після арешту року були ліквідовані або померли від тортур 7 млн. Стосовно України, то прямі людські втрати в У PCP від репресій у 1927— 1938 pp. становили щонайменше 4,4 млн. Осіб.

48.Договір радянського союзу з німеччиною 1939р.Початку Другої світової війни передувало укладення 23серпня 1939р радянсько-німецького пакту про ненапад,розрахованого на 10р.Додатково до цього договору було підписано таємний протокол,яким «розмежовувалися» сфери інтересів сторін.Все це означало згоду уряду Німеччини на приєднання до СРСР польської частини Західної України,Західної Білорусії,Литви,Латвії,Естонії.Зі свого боку Німеччина дістала повну свободу дій у Європі,забезпечила собі постачання з СРСР воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.1 вересня 1939р нацистські війська вторглися в межі Польщі!Англія і Франція,зв’язані з Польщею союзними договорами,оголосили Німеччині війну!Ці події поклали початок Другої Світової війни.Польське командування не змогло організувати ефективної відсічі загарбникам.Певні надії в умовах назріваючої катастрофи покладалися на західноукраїнські й західнобілоруські землі,спираючись на матеріальні й людські ресурси яких польський уряд сподівався продовжити боротьбу з агресором.17 вересня Радянський Союз вступив у Другу світову війну,і пов’язаний з нею поділ світу.У Галиччині та Волині наступали війська Українського фронту під командуванням Тимошенка.22 вересня радянські війська ввійшли у Львів,а через деякий час уся територія,передбачена таємними радянсько-німецькими угодами,опинилася під контролем Червоної армії.До рук чекістів потрапило багато полонених польських військовослужбовців.Західноукраїнське населення з надією на краще зустрічало Червону армію,цьому сприяла радянська пропаганда,яка пояснювала перехід польського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами.До того ж поляки,відступаючи під тиском німецьких та радянських військ зривало злість на українському населенні.22 жовтня у Львові було проведено вибори до Народних зборів!Наприкінці жовтня Народні збори прийняли декларацію про возз’єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР.Пізніше до УРСР було включено ПівнічнуБуковину,Ізмаїльський,Хотинський повіти Бессарабії.Включивши західноукраїнські землі до СРСР,сталінське керівництво розгорнуло політику їх радянізації.Звільняли чиновників і призначали новоприбулих службовців.Поміщиків і заможніх селян позбавляли землі і ренаменту.Було розгорнуто примусову колективізацію.Було розгорнуто жорстокий терор,арешти засудження людей.закривались «Просвіти»

49.Військові операції 1941-1942рр.18 грудня 1940 p. А. Гітлер підписав секретну директиву №21 під кодовою назвою «план Барбаросса». Це був план знищення Радянського Союзу і перетворення його території на життєвий простір для Німеччини.У липні-жовтні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися масштабні бої.3 перших днів війни на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал-полковник М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал-лейтенант I. Тюленєв).

7 липня розпочалась оборона Києва яка тривала 72 дні!Оборона Одеси розпочалась 16 липня і тривала 73дні.Нацисти прорвалися до Дніпра.18серпня радянські війська,висадивши в повітря греблю Дніпрогесу,відійшли на правий берег Дніпра в Запоріжжі,а через тиждень залишили Дніпропетровськ.19 вересня гітлерівці заняли Київ.Невдовзі після цього була залишена Одеса,потім радянські війська були розбиті в Криму,але зуміли затриматись в Севастополі,оборона тривала 250днів.протягом літа-осені1941р німец війська зайняли всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим.неокупованими в Україні лишились східні райони Харківської області,частина Донбасу,і невеликий клаптик кримської землі з Севастополем.25грудня 1941р-2січня 1942 Керченсько-Феодосійську десантну операцію та очистили від противника Керченський півострів.12траня розпочався наступ під Харковом і ковом і закінчився провалом.у травні 1942 радянські війська зазнали поразки на керченському півострові.втрати червоної армії становили 200тисяч.22серпня 1942р радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської області,після чого вся Україна опинилась під окупацією.

Серед основних причин невдач Червоної армії в перший період війни можна виділити наступні:

- зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни;

- велику роль відіграв фактор раптовості нанесення першого удару;

- кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу) в 1937-1941 pp.; загалом по лінії наркомату оборони було репресовано не менше 3,5 млн чоловік;

- на стані військ повною мірою позначилася паралізуюча атмосфера культу особи Й. Сталіна;

- радянська військова доктрина базувалася на тезі, схваленій Й. Сталіним, у якій мова йшла про те, що майбутня війна буде вестися на ворожій території;

- до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії;

- значно послабили боєздатність Червоної армії ліквідація перед початком війни механізованих корпусів і створення кавалерійських дивізій;

- радянське військо-політичне керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; як пріоритетний в Генеральному штабі Червоної армії розглядався київський напрямок, а мінсько-смоленсько-московський - як другорядний;

- народ країни, керівні кадри, були психологічно дезорієнтовані договорами 1939 р, СРСР з Німеччиною; у багатьох політичних, державних, військових діячів, рядових громадян були занадто великі ілюзії з цього приводу

51.дисидентський рух 60-80хх рр.Наступ неосталінізму,згортання демократичних процесів,започаткованих у роки «хрущовської відлиги»,посилення тиску союзних органів на Україну,російщення та зневага до української мови і культури викликали відкритий чи мовчазний спротив частини українського суспільства.на чолі якого йшла інтелігенція.У вересні 1965р з різкою критикою арештів серед інтелігенції,які відбувались в літку 1965р виступили І.Дзюба,В.Стус,В.Чорновіл.під їхнім листом підписалося 140 присутніх.реакція властей:Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «молодь»,Чорновола з редакції газети «молода гвардія»,Стуса відрахували з університету.

У листопаді 1965 звернулися з листом до ЦК КП України та ЦК КПРС композитор П.Майборода,поети Л.Костенко,І.Драч,авіаконструктор О.Антонов.Листи-звернення до керівників УРСР і СРСР були найпоширенішою формою протеста.

У 1967р в структурі КДБ створюється спеціальне «п’яте управління»,обов’язком якого була боротьба з інакодумцями.

У 1966р з самвидавською роботою «Правосуддя чи рецидиви терору» виступив молодий журналіст В.Чорновіл.У 1969р відновив активну правозахисну діяльність В.Мороз-написав есе «Мойсей», «Хроніка опору», «Серед снігів»

З січня 1970р почав виходити самвидавський журнал «Український вісник»

Зростання масштабів інакодумства викликало роздратування та репресії з боку неосталіністського керівництва держави. в 1972р було заарештовано 100 представників інтелігенції. Були ув’язнені В.ЧОРНОВІЛ,Є.СВЕРСТЮК,І.СВІТЛИЧНИЙ,І.ДЗЮБА,М.ОСАДЧИЙ,Ю.ШЕЛЕСТ,В.СТУС та ін.

У листопаді 1976-створення Української гельсінської спілки(УГС). курівником став М.Руденко.,членами були П.ГРИГОРЕНКО,Л.ЛУК’ЯНЕНКО,І.КАНДИБА,В.ЧОРНОВІЛ,В.СТУС та ін.

Арешти продовжувалися і у 1980рр.

Заборона Української автокефальної церкви в довоєнні роки та Української греко-католицької церкви у повоєнні роки,антирелігійна кампанія спричинили зародження та зростання релігійного дисидентства. особливо активно боролися греко-католики.існувало декілька сот парафій(громад),якими керували єпископи.з-за кордону церквою керував кардинал Й.Сліпий!Борцем також був Й.Тереля-один з організаторів Комітету захисту Укр греко-католицької церкви.Також підтримували права церкви В.Романюк,П.Вінс та Г.Вінс.

На початку 80х років дисидентський рух в Україні було практично розгромлено.

52.Україна на початку 90-х рр 15травня 1990р в Києві вперше розпочала роботу Верховна Рада УРСР нового скликання.Ідея незалежності на повний голос зазвучала в стінах парламенту.

16липня 1990р Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України.Головою Верховної Ради став Л.Кравчук

наприкінці 1990-1991рр внутрішньополітична обстановка в Радянському Союзі ще більше загострилась.На грудневому(1990) пленумі ЦК КПРС більшість учасників закликала до рішучої боротьби з «націоналістами», «сепаратистами».В цей час політичні пристрасті почалися довкола підписання нового союзного договору та розбудови СРСР як реальної «федерації рівноправних республік»

В Україні ідея підписання нового союзного договору була зустрінута неоднозначно.

17 березня 1991 відбувся Референдум,в бюлетенях з’явилось запитання «Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік,як оновленої федерації рівноправних суверенних республік?»

19серпня 1991р в СРСР було оголошено надзвичайний стан,через те що виникло багато заколотників проти незалежностіСпроба перевороту була невдалою,позиції керівництва Верховної Ради УРСР стала чіткішою.На позачерговій сесії Верховної Ради УРСР 24серпня 1991р було прийнято АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

1грудня 1991р проведено Всенародний референдум в підтримку акту незалежності України,президентом було обрано Л.Кравчука.

8грудня 1991-підписано договір про утворення Співдружності Незалежних Держав(СНД)

16січня 1992р затверженно гімн Верховною радою

28січня 1992-прапор затверженно

19лютого 1992-малий герб.

28червня 1996-Конституція України

Економіка:В червні 1990 року була прийнята постанова Верховної Ради СРСР "Про концепцію переходу до регульованої ринкової економіки" і ряд інших документів, за якими передбачалась поступова демонополізація, децентралізація і роздержавлення власності, створення акціонерних товариств, реформування кредитної і цінової політики та системи роздрібної торгівлі обладнанням і сировиною, електроенергією, розвиток приватного підприємництва і т.д.

Дата добавления: 2015-01-03