Характеристика методів амортизації

Методи амортизації ОЗ й ІНА за ПКУ

Метод амортизації ряірріь'.'" ' - - ■ • - - •• -- -

Група

10, 11^12

1. Прямолінійний

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

2. Зменшення залишкової вартості

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

+

3. Прискореного зменшення залишкової вартості

-

-

+

+

4. Кумулятивний

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

-

-

+

5. Виробничий

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+

+

+

+

На об’єкти груп 1 і 13 амотризацію не нараховують (пп. 145.1.7 ПКУ).

Наведені в ПКУ методи амортизації ОЗ у цілому повторюють бухоблікові. Але це зовсім не гарантує, що в бухгалтерському та податковому обліках суми амортизації збігатимуться.

1) прямолінійний — найпростіший. За ним річна сума амортизації визначається шляхом ділення амортизованої вартості на строк ко­рисного використання об'єкта:

2) зменшення залишкової вартості. Вигідний у податковому сенсі метод. Річна сума амортизації — це добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації й річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється за спеціальною формулою: як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості. За ним річна сума амортизації — це добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації (її обчислюють відповідно до строку корисного використання об'єкта), потім результат подвоюється. Цей метод також надзвичайно вигідний, але він застосовний лише для амортизації об'єктів ОЗ, які входять до групи 4 "машини та обладнання" і 5 "транспортні засоби";

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості та кумулятивного коефіцієнта. Останній розраховують діленням кількостіроків, які залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта ОЗ, на сумукількості років його корисного використання;

5) виробничий, за яким місячна сума аморти­зації визначається як добуток фактичного мі­сячного обсягу продукції (робіт, послуг) і ви­робничої ставки амортизації. Останню обчис­люють шляхом ділення амортизованої вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити (вико­нати) з використанням об'єкта ОЗ.

Варто сказати, що амортизацію об'єктів груп 3,12,14. 15 можна нараховувати лише за пря­молінійним або виробничим методом. Звернемо увагу на деякі інші цікаві нюанси, пов'язані з методами амортизації.

Із прийняттям ПКУ підприємство не зобов'язано змінювати вибрані ним раніше методи нарахування амортизації в бухобліку. А з іншого — для податкового обліку зробити це (обрати метод, дозволений ПКУ для об'єктів конкретної групи)доведеться.

Якщо підприємство захоче змінити в бухобліку метод нарахування амортизації, то цей процес є зміною Облікової оцінки, а не облікової політики. Про це йшлося в листі Мінфіну України від 02.11.09 р. № 31-34000-20-23-5535/5708 (див. газету " Все про бухгалтерський облік" № 79 за 2010 рік, стор. 11).

У п. 144.1 ПКУ сказано,що амортизації підлягають витрати на ремонти, реконструкції, модернізацїї та інші види поліпшень ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, які підлягають амортизації, на початок звітного року.

Оскільки за ПКУ амортизації підлягають не всі групи ОЗ. уточнюється, що в розрахунку ліміту бере участь балансова вартість саме амортизованих груп (тобто без вартості груп 1 і 13). Окрім того, оскільки групи 10 і 11 (бібліотечні фонди й МНМА) за визначенням не ОЗ, то їх вартість також не може претендувати на участь в обчисленні ремонтного ліміту.

Суми амортвідрахувань можуть і не збігатися. Саме по собі застосування однакових методів амортизації не гарантує збігу сум амортизації. Відмінності проявлятимуться:

1) за рахунок різниці в підходах до переоцінки,

2) до формування амортизованої вартості в частині покупок (у т. ч. робіт/послуг, що входять до складу первісної вартості), здійснених у фіз- осіб-єдинників,

3) різних способів обліку витрат на ремонти та поліпшення

4) у бухобліку немає мінімального строку корисного використання ОЗ, тому з бухобліковою метою його дотримуватися не обов'язково.

5) у бухобліку вартість безкоштовно отриманих ОЗ амортизують, а в податковому обліку можуть амортизувати (та й то за певних умов) лише суми витрат на ремонт і поліпшення таких дармових об'єктів (п. 146.1 ПКУ).

От уже п'ять причин для розбіжності. Хоча зрозуміло, що підприємства намагатимуться максимально згладити ці розбіжності, щоб забезпечити мінімальні різниці податкової й бухгалтерської амортизації.

Дата добавления: 2014-12-24