Оцінка місцевості

Командир роти (батальйону) вивчає вплив місцевості на бойове застосування своїх військ і противника, у результаті чого встановлює, якою мірою місцевість сприяє противнику в організації і веденні бою і нашому наступу.

Спочатку оцінюється місцевість у розташуванні противника, а потім у розташуванні своїх військ. Місцевість оцінюється, як правило, у такій послідовності: загальний характер місцевості; умови спостереження, обстрілу, маскування і розташування; умови прохідності й захисні властивості; зміни, які можуть відбутися у результаті застосування ядерної зброї та у ході ведення бою.

На основі оцінки місцевості командир роти (батальйону) у висновках визначає:

- де найдоцільніше зосередити основні зусилля;

- як побудувати бойовий порядок;

- якими об'єктами оборони противника і рубежами місцевості передусім слід оволодіти, тобто які бойові завдання поставити підрозділам;

- напрямки руху підрозділів з рубежів розгортання батальйону у ротні та взводні колони,

- місця оснащення танків тралами і рубежі спішування;

- які заходи треба здійснити щодо інженерного та інших видів бойового забезпечення під

- час висування на рубіж переходу в атаку та у ході наступу.

Оцінка радіаційної, хімічної та біологічної обстановки провадиться з метою визначення заходів захисту особового складу від уражаючих факторів ядерної та хімічної зброї під час дій в умовах її застосування. Командир роти (батальйону) вивчає:

- фактичні дані про застосування противником зброї масового ураження та її вплив на виконання бойового завдання;

- місце і час завдання ядерного удару, напрямок поширення радіоактивної хмари, ділянки, заражені отруйними речовинами;

- сумарні дози опромінення особового складу підчас подолання зон зараження радіоактивними речовинами та їх вплив на боєздатність підрозділів. Якщо ж на момент прийняття рішення зброя масового ураження противником не застосовувалася, то командир роти (батальйону) тільки оцінює ймовірність його застосування і можливі масштаби зараження.

У висновках із оцінки радіаційної, хімічної та біологічної обста­новки командир роти (батальйону) визначає

завдання радіаційної, хімічної та біологічної розвідки щодо забезпечення підрозділів засобами захисту, а також щодо ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження;

порядок і способи дій роти (батальйону) на зараженій місцевості.

Крім того, під час оцінки обстановки командир роти (батальйону) ураховує стан погоди, пору року і час доби.

У результаті усвідомлення завдання та оцінки обстановки командир роти (батальйону) приймає рішення, у якому визначає:

замисел бою,

бойові завдання підрозділам;

основні питання взаємодії; організацію управління.

Крім того, у рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення і підвищення морального духу підрозділу.

Основу рішення становить замисел бою, у якому визначаються:

- напрямок зосередження основних зусиль;

- способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів);

- бойовий порядок роти (батальйону).

У міру прийняття рішення все те, що можна відобразити графічно, командир роти самостійно (командир батальйону разом з начальником штабу) наносить на карту.

Рекогносцировка проводиться з метою вивчення місцевості і уточнення прийнятого по карті рішення. На неї залучаються командири взводів (рот), окремих підрозділів, а також командири приданих і підтримуючих підрозділів. Якщо командирам рот виїхати на місцевість з командирами взводів не видається можливим, командир батальйону залучає на рекогносцировку і командирів взводів рот першого ешелону.

Після проведення рекогносцировки командир роти (батальйону) віддає бойовий наказ.

Ставлячи завдання, командир роти у бойовому наказі зазначає:

механізованим (танковим) взводам — засоби посилення, об'єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

приданому артилерійському підрозділу — вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок перемі­щення;

кулеметному (протитанковому) взводу і приданим вогневим засобам _ цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, рубіж переходу в атаку, місце у бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час поставлення завдань командир батальйону у бойовому наказі вказує:

ротам першого ешелону, у тому числі приданій танковій (меха­нізованій) роті, — засоби посилення, найближче завдання і напря­мок продовження наступу, вихідні позиції та час їх зайняття, хто підтримує;

роті другого ешелону — вихідну (вичікувальну) позицію і час її зайняття, можливі рубежі введення у бій, найближче завдання і напрямок продовження наступу, засоби посилення під час уведення у бій;

резерву — вихідну позицію, напрямок і порядок переміщення у,і наступу, завдання, до виконання яких бути готовим;

приданим підрозділам артилерії й мінометній (артилерійській) батареї батальйону— цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки, з початком атаки, кого підтримувати, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону і відбиття контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок висування, час готовності до відкриття вогню, порядок переміщення;

гарматам і танкам, виділеним для стрільби прямою навод­кою — цілі для ураження у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневі позиції і час їх зайняття, дії після виконання завдання;

гранатометному підрозділу — цілі для знищення і придушення у період вогневої підготовки атаки та з початком атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого підтримувати в атаці, завдання щодо забезпе­чення введення у бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак піхоти противника, місце у бойовому порядку батальйону і порядок переміщення;

протитанковому підрозділу— цілі для знищення у період вогневої підготовки атаки, вогневу позицію, час і порядок її зайняття, місце у бойовому порядку батальйону, напрямок і порядок переміщення у ході бою, завдання, до виконання яких бути готовими, і можливі рубежі розгортання;

приданому зенітному підрозділу — у яких напрямках вести розвідку повітряного противника та які підрозділи прикрити від Ударів з повітря у вихідному районі, підчас висування, розгортання, атаки переднього краю оборони противника й наступу у глибині, місце у колоні під час висування та у бойовому порядку батальйону, порядок переміщення, час і ступені готовності;

інженерно-саперному підрозділу — місця і час пророблення проходів у загородженнях і влаштування переходів через перешкоди перед переднім краєм оборони противника, напрямок переміщення й порядок пророблення проходів у загородженнях противника у глибині його оборони.

Робота на місцевості завершується організацією взаємодії.

Взаємодію командир роти (батальйону) організує за завданнями, рубежами, часом і способами виконання завдань. Підчас наступу з ходу робота щодо організації взаємодії на місцевості здійснюється на глибину видимості, а завершується у вихідному районі на макеті місцевості або по карті на всю глибину бойового завдання. Підчас наступу в умовах безпосереднього зіткнення з противником вся робота проводиться тільки на місцевості.

Підготовка роти (батальйону) до виконання завдання полягає у підготовці особового складу, озброєння і техніки до бойових дій, у поповненні запасів ракет, боєприпасів, пального, інших матеріальних засобів, а також у проведенні інших заходів. Підготовка особового складу роти (батальйону) до майбутнього наступу залежно від наявності часу і положення роти (батальйону) відносно противника може включати вивчення ним місцевості, системи вогню, інженерних загороджень і оборони противника у цілому, а також проведення тренувань.

Підготовка вихідного району для наступу й місцевості до переднього краю оборони противника включає: фортифікаційне обладнання вихідних позицій механізованих і танкових рот, вогневих позицій артилерійських і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, стартових (вогневих) позицій зенітного підрозділу, командно-спостережних і спостережних пунктів, районів розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу;

улаштування інженерних загороджень; підготовку маршрутів для висування та рубежів розгортання; здійснення заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї, маскування та інші заходи.

Підготовка вихідного району для наступу здійснюється, як правило, вночі.

Практична робота командира роти, командира та штабу батальйону у підлеглих підрозділах включає: надання допомоги у підготовці підрозділів, перевірку своєчасності та якості виконання всіх заходів (проведення технічного обслуговування тощо), знання особовим складом завдань, забезпеченість усім необхідним для ведення бою. Про готовність доповідає командиру батальйону (полку, бригади). Виявлені недоліки усуваються на місці.

Третє навчальне питання: „Ведення наступу”

Ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником

У призначений час старшим командиром до підлеглих доводиться час початку вогневої підготовки атаки та час атаки переднього краю ("Ч").

За сигналом старшого командира у встановлений час по­чинається вогнева підготовка. Підрозділи, які перебувають у безпосередньому зіткненні з противником, своїм вогнем знищують і придушують вогневі засоби і живу силу противника в опорних пунктах на першій позиції. У випадку проведення противником контрпідготовки особовий склад, крім спостерігачів і обслуг чергових вогневих засобів, по командах командирів укривається в траншеях та інших укриттях.

Командир роти в ході вогневої підготовки атаки спостерігає за результатами вогню, ставить завдання своїм вогневим засобам на знищення уцілілих і нововиявлених цілей противника, контролює своєчасність пророблення проходів в інженерних загородженнях, висування приданих (взаємодіючих) танків і доповідає командирові батальйону про готовність роти до атаки.

Під час атаки механізованих підрозділів у пішому порядку, коли танки підходять до вихідних позицій механізованих рот першого ешелону, командири рот подають команду "Приготуватися до атаки", а після проходження танками вихідних позицій — В атаку — вперед!", за якою особовий склад вискакує з траншей (окопів) і слідом за танками атакує противника.

Атакуючи на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти), механізовані підрозділи посадку особового складу в броне­транспортери (бойові машини піхоти) здійснюють під час вогневої підготовки атаки.

Атакуючі підрозділи роти під прикриттям вогню артилерії та інших вогневих засобів долають загородження й у визначений час (час "Ч") вриваються на передній край оборони противника. Оволодівають раптовою та рішучою атакою у фланг і тил під прикриттям вогню артилерії та ударів бойових вертольотів.

Командно-спостережний пункт роти перемішується за бойовою лінією (цепом) до 200 м.

Бій у глибині розвивається в умовах швидкозмінюванної обстанов­ки і характеризується нерівномірністю просування підрозділів. Командир роти повинен уважно стежити за ходом бою, керувати вогнем усіх засобів і своєчасно підтримувати підрозділи, які досягли найбільшого успіху, уміло використати їх успіх для маневру і раптової атаки у фланг і тил опорних пунктів противника іншими підрозділами.

У ході розвитку наступу командир роти вживає заходів для завчасного виявлення оборони противника на наступній оборонній позиції, визначає порядок її вогневого ураження, захоплення з ходу або її прориву, порядок нарощування зусиль шляхом уведення в бій другого ешелону або резерву та уточнює дані підтримуючим підрозділам.

Другий ешелон (резерв) батальйону висувається, як правило, за 1,5—2 км від підрозділів першого ешелону.

Другий ешелон уводиться в бій звичайно під час завершення виконання батальйоном найближчого завдання або після його виконання.

Резерв може вводитися в будь-який момент бою для вирішення раптово виниклих завдань.

Другий ешелон або резерв батальйону вводиться у проміжку або з-за флангів підрозділів першого ешелону, а іноді перекочуванням через їхні бойові порядки.

За відходу противника командир роти негайно організує його переслідування, доповідає про це командиру батальйону і повідомляє сусідів. Рота у разі переслідування може діяти у бойовому, передбойовому або похідному порядку.

Ведення наступу на противника, що обороняється, з ходу

Під час наступу з ходу висування роти (батальйону) з вихідного району до рубежу переходу в атаку починається у встановлений час або за командою (сигналом) старшого командира (начальника) і здійснюється з максимальною швидкістю.

Рота (батальйон) починає висування у похідному порядку, який має забезпечувати швидке розгортання у передбойовнй порядок. З цією метою роти в колоні батальйону прямують із засобами посилення, а придана механізованому батальйону танкова рота — у голові колони. З рубежу (пункту) розгортання в ротні колони вони виходять на свої напрямки.

Танки, додані механізованій роті, прямують на чолі колони, за ними — механізовані взводи у відповідності до їх місця у бойовому порядку. Командир роти перебуває в голові колони.

Безпосереднє прикриття підрозділів роти (батальйону) від ударів з повітря під час висування на рубіж переходу в атаку та у ході бою Здійснюється зенітними підрозділами бригади, а також зенітними засобами механізованих і танкових підрозділів. Придані зенітні підрозділи звичайно розподіляються по колоні батальйону.

Розвідувальний дозор (РД), якщо він заздалегідь не був висунутий

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону вису­ваються за другим ешелоном (резервом).

Машини з продовольством і похідні кухні іноді можуть пере­суватися і у складі тилу полку (бригади).

Підчас підходу батальйону до рубежу розгортання у батальйон­ні колони може починатися вогнева підготовка атаки. З початком вогневої підготовки сапери вибуховим способом пророблюють проходи у загородженнях противника.

З виходом батальйону на рубіж розгортання в ротні колони командир батальйону, не втрачаючи управління батальйоном, висувається на свій командно-спостережний пункт. Поруч з командно-спостережним пунктом командира батальйону розмі­шується командно-спостережний пункт командира приданого артилерійського дивізіону.

Мінні поля, встановлені засобами дистанційного мінування противника, у період висування долаються через проходи, проро­блені загоном забезпечення старшого командира або групою розгородження батальйону й нештатними групами розмінування рот.

З підходом механізованих і танкових підрозділів до рубежу переходу в атаку вони розгортаються в бойовий порядок і безупинно продовжують рух в атаку, взаємно підтримуючи один одного вогнем. З підходом атакуючих підрозділів на 600 — 800 м до переднього краю оборони противника вони відкривають вогонь з кулеметів і стрілецької зброї.

З початком виходу танкових і механізованих підрозділів на рубіж переходу в атаку артилерія та авіація переходять до вогневої підтримки атаки.

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині рота (батальйон) здійснює так само, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Четверте навчальне питання: „Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення наступального бою”

У ході ведення воєнних дій командир зобов'язаний постійно уточнювати, які об'єкти на ділянці, в районі дій підпорядкованих підрозділів знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, а які є воєнними об'єктами;

особовий склад органів військового управління, з’єднань, військових частин та підрозділів повинен точно дотримуватися норм права війни.

Здійснюючи управління підрозділами уході виконання поставленого завдання, командир повинен вжити всіх можливих запобіжних заходів з тим, щоб уникнути випадкових втрат серед цивільного населення, а також збитку цивільним об’єктам та, у крайньому разі, звести їх до мінімуму.

У разі воєнної необхідності зняття імунітету з культурних цінностей повинно бути обмеженим в часі та стосуватись найменш важливих їх частин.

Напад може здійснюватися лише на конкретні воєнні об'єкти.

Воєнні об'єкт має бути розпізнаним, для його ураження слід мати чіткі дані цілевказання.

Слід вибирати такий напрямок і час нападу, а яких людські втрати та зруйнування цивільним об’єктам будуть найменшими (наприклад, нанесення вогневого ураження військовому заводу противника після закінчення робочого дня).

Якщо дозволяє бойова обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії, які можуть торкнутися цивільного населення (наприклад, відкрити попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, щоб спонукати цивільних осіб зайняти сховища).

Командир повинен постійно уточнювати характер (статус) об'єктів(цілей), які заплановані до вогневого ураження та місця розташування об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права. У разі, коли стало очевидним те, що обрана ціль не є воєнним об'єктом, її ураження відміняється, а завдання підлеглим уточнюються.

У ході вогневого ураження противника необхідно:

постійно вести розвідку цілей та уточнювати їх статус із метою недопущення невиправданих руйнувань, які не впливають на результати виконання поставленого завдання;

дотримуватись запобіжних заходів щодо осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Торгові судна, що йдуть під конвоєм кораблів противника, та цивільні літальні апарати, що супроводжуються військовими літаками, можуть піддаватися нападу.

Переміщення підрозділів других ешелонів (загальновійськових резервів) за бойовими порядками першого ешелону, по можливості, здійснюється в обхід населених пунктів та об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Право війни – певний мінімум норм і правил поведінки, залучених в озброєний конфлікт сторін, з метою полегшити страждання жертв військових дій.

Дата добавления: 2014-12-24