КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Культура доби розпаду первісного суспільства
Продовжуючи вивчення змісту й рівня розвитку культури первісного суспільства, охарактеризуємо її в добу розпаду первісного ладу. Насамперед підкреслимо, що активні економічні й соціальні процеси епохи розпаду первісного ладу сприяли подальшому розвиткові культури, розширенню знань. Розвиток землеробства потребував точного визначення початку польових робіт, а це, у свою чергу, зумовило упорядкування календаря та вдосконалення системи астрономічних знань. Перші календарі були сидеричними (від лат. sideris, sidus — небесне тіло, зоря), тобто ґрунтувалися на зміні фаз Місяця. Саме з того часу в багатьох сучасних мовах (наприклад, в українській, англійській) збереглося поняття "місяць" як позначення небесного тіла і назва календарної одиниці: англійською moon — небесне тіло і month —• календарна одиниця. Поряд із сидеричним календарем виникли сонячні. Сонячний календар на 11 діб довший від сидеричного, бо останній складався приблизно з 29,5 доби. Потреба узгодження цих календарів стимулювала розвиток математичних знань. Розвиток скотарства потребував обліку поголів'я худоби, обміну — обчислення міри вартості. Потреба оперування великими числами і розвиток абстрактних уявлень привели до встановлення числових розрядів і системи числення, в основу яких було покладено принцип лічби на пальцях. Зародження приватного землеволодіння зумовило диференціацію математичних знань, а саме появу основ геометрії. Створення укріплень і таких транспортних засобів, як віз, вітрильний корабель, сприяло розвиткові не лише математики, а й механіки. Про те, що наші давні предки були знайомі з математикою, зокрема з геометрією, зі складними професіями та вміли обчислювати площу трикутника, об'єми циліндра, півкулі, розміри будівель, гробниць, пірамід тощо, свідчать епохальні знахідки українських вчених: осколок амфори із зображенням досить досконалого за конструкцією плуга, знайдений влітку 2000 р. на Волині, сім велетенських пірамід, знайдених у грудні 2001 р. у Криму.
З початком виплавки рудних металів зародилися основи хіміїі мета-лознавства. Сухопутні й морські походи, пов'язані з грабіжницькими війнами, сприяли розвиткові астрономії, географії і картографії. Полінезійці під час своїх тривалих морських походів користувалися картами з паличок і камінців, які зображали острови, морські шляхи, напрямки течій і вітрів. Певною мірою війна відігравала свою роль у розвитку хірургії, якій під силу були операції, не лише пов'язані з ампутацією кінцівок або трепанацією черепа, а й складніші — пластичні, які були відомі давнім індіанцям і народам майя. Цікаво зазначити, що первісна медицина емпірично прийшла до практики примітивних запобіжних щеплень ослабленої форми інфекційних хвороб, які спалахували внаслідок збільшення кількості населення і розвитку скотарства. Суспільствознавчі знання розвивалися значно повільніше. Тут, як і раніше, панували тісно пов'язані з релігією міфологічні уявлення про природу всіх основних явищ господарського, громадського й ідеологічного життя. Пояснюється це тим, що населення доби розпаду первісного суспільства значною мірою зберегло духовні традиції попередньої епохи. Свідченням цьому є пам'ятники і зображення Кам'яної Могили, зокрема коні, людські ступні, стилізовані гарби (волокуші) із запряженими до них биками. На цей час припадає зароджетія правових знань, які також були невід'ємні від релігійних уявлень. Про це яскраво свідчить первісний суд, в якому вирішальну роль відігравали не обставини справи, а "знамення згори". Щоб з'явилося знамення, звинуваченим пропонували поєдинок або "божий суд", ордалії (від лат. ordalia — суд) — випробування клятвою, освяченою їжею, отрутою, зануренням у воду із зав'язаними руками тощо. Вважали, що винний загине, а невинний залишиться живий і здоровий. Слід зауважити, що поряд з поєдинком та ордаліями почали практикувати, наприклад, у ряді племен Західної Африки, раціональні методи дізнання — огляд місця злочину, пошук і ознайомлення зі свідками і речовими доказами.
В умовах первісного ладу розвинулися нові форми мистецтва, в яких відображено зміну акцентів у світогляді людини з обожнення природного циклу, душі, культу мертвих тощо на соціальні фактори: зростання ролі чоловіка, зміцнення сімейної власності, посилення майнової-нерівності. Така зміна була зумовлена дальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, внаслідок чого відбувався поступовий перехід від первіснообщинного ладу до станово-класового. Відповідно до цих змін виникає монументальна кам'яна антропоморфна архітектура, еволюціонує й ускладнюється гама релігійних вірувань, зароджується основа майбутнього письма — піктографія. Будівництво оборонних: споруд і розрахованих на віки, нерідко складних за своєю конструкцією, поховальних споруд поклало початок монументальній кам'яній архітектурі. Найдавнішими катакомбами (оригінальними підземними поховальними камерами) можна вважати галафські катакомби в Північній Месопотамії. Варіантом катакомби, на думку дослідників, були підземні частини багатьох єгипетських мастаб і пірамід, у тому числі й найдавнішої—Джосерової, а також гробниці зі спускними шахтами в усатівських курганах. Цікаво, що мастаби стали кам'яною стилізацією земляного могильного насипу, подібного до насипу кургану, а піраміди — багатократним повтором мастаби. Причому всі ці поховальні споруди споріднені між собою. Найдавніші мастаби й кургани з'явились одночасно — у мідному віці, яким у Єгипті був час Раннього царства, а перші піраміди — у Давньому царстві в епоху бронзи. І ось у грудні 2001 р. українські геофізики й археологи повідомили про сенсаційне, найзначніше археологічне відкриття нинішнього тисячоліття. Вони знайшли сім велетенських пірамід, аналогічних єгипетським, розташованих на Південному узбережжі Криму прямою лінією від Севастополя до Фороса. Найдивн-іше, що на поверхні — над їхніми вершинами або куполами — немає жодної будівлі. Вчені вважають кримські піраміди старішими за єгипетські на 15—20 тис. років і ровесниками тибетських і мексиканських пірамід.
Ці ступінчасті споруди сягають 42—52 м заввишки, вершини їх знаходяться майже на поверхні землі, на глибині п'ять і менше метрів. Окрім розмірів, вражає співвідношення довжини сторін основи кожної піраміди і її висоти — від рівно 1 до 1,6, що і є типовим, класичним для всіх пірамід, знайдених досі на материках нашої планети. Стіни підземних споруд мають самозахисну природу. Вивчаючи їх, дослідники виявили колосальні перепади рівнів енергії, понадвисокочастотне поле, які йшли з глибини пірамід. З'ясувалося, що схожі на кримські джерела випромінювання є в Австралії, Англії й Мавританії. Науковці припускають, що новознайдені кримські піраміди могли використовувати ще невідомі нам цивілізації не лише як культові споруди, а й як "дармові" джерела отримування потужних потоків космічної чи іншої енергії. Адже відомо, що пірамідальні конструкції відіграють роль акумулятора і генератора енергетичного поля. За допомогою українського супутника "Січ" доведено, що подібні високочастотні випромінювання, що пов'язують Землю з Космосом, зафіксовано в 200 пунктах України'. Новознайдені кримські піраміди є ще одним свідченням високого рівня розвитку матеріальної культури, зокрема монументальної архітектури, наших далеких предків. Відокремлення ремесла від землеробства супроводжувалося розквітом ужиткового мистецтва. Для потреб військово-племінної знаті створювали ювелірні вироби, коштовну зброю, посуд, одяг. У зв'язку з цим поширилась торевтика, тобто художнє карбування, вибивання, тиснення металевих виробів, а також застосування емалі, інкрустація коштовним камінням, перламутром тощо. Розквіт художньої обробки металу знайшов своє відображення у відомих скіфських й сарматських
виробах, прикрашених реалістичними або умовними зображеннями людей, тварин, рослин. Досить специфічною формоюмистецтва у цю добу був героїчний епос, розквіту якого сприяли грабіжницькі й оборонні війни. Тут доречно згадати давньовавилонське сказання про легендарного Гільгамеша та епічний розділ П'ятикнижжя. "Іліада" й "Одіссея", "Едда", ірландські саги, "Рамая-на", "Калевала", бедуїнські перекази про Антафу й нартські сказання — ці та багато інших класичних зразків епосу, що виникли в добу розпаду первісного ладу, донесли до нас згадки про тривалі війни, героїчні подвиги, багату здобич та її поділ. В усну народну творчість почали проникати класові тенденції: заохочувані військово-племінною знаттю співці та оповідачі прославляли їх благородне походження, воєнні подвиги, заслуги, багатство. Розпад первісного суспільства зумовив появу нових форм релігії, які відповідали новим умовам життя. З переходом до патріархату утвердився культ чоловічих предків — покровителів. А з поширенням землеробства й скотарства утвердилися сільськогосподарські культи родючості з їхніми еротичними обрядами і людськими жертвами, що символізували передавання землі статевої потенції людини, і широко відомими образами духів, які вмирають і воскресають. Звідси значною мірою ведуть свій початок древньоєгипетський Осіріс, вавилонський Думузу, грецький Діоніс, фінікійський Адоніс і, нарешті, Ісус Христос. Посилення племінної організації й утворення союзів племен утвердили культ племінних покровителів, вождів, героїв, в образах яких перепліталися риси духів, що уособлювали явища природи. Особливі форми релігії становили культи страхітливих духів таємних спілок, культ племінних вождів. Цей культ у багатьох народів Океанії, Африки, Південної Азії виливався в пряму сакралізацію (від лат. sacralis — священний) влади й особи вождя. В особі вождя вбачали носія добробуту племені, здатного впливати на явища природи, забезпечувати добрий урожай, військовий успіх. Вожді залишалися об'єктом культу і після смерті — вважалося, що вони стають впливовими духами, які допомагають своїм нащадкам і наступникам. Проте бувало й так, що вождя, який не виправдав сподівань племені, розвінчували й скидали, а в деяких народів Африки навіть існував звичай ритуального умертвіння старого вождя, який нібито втрачав свою священну силу. Усі ці види релігії з'єднувалися і перепліталися між собою, зумовлюючи політеїстичне шанування одночасно сімейно-родових і племінних покровителів, аграрних і космічних духів, страхітливих духів таємних спілок і оточених ореолом святості вождів. Виникла ієрархія об'єктів культу — від звичайних духів до кількох особливо могутніх божеств. З розвитком релігії виділялася особлива група служителів культу. Якщо раніше вважали, що здатність впливати на сили природи мали всі або значна кількість членів роду, а старійшини виконували релігійні функції лише як представники роду, то в умовах розпаду первісного ладу цією здатністю почали наділяти певних осіб, вважаючи, що вони мають сильних предків-покровителів і володіють таємничими знаннями тощо. Такі особи ставали професійними служителями культу — жерцями. Звичайно вони монополізували не лише релігійні функції, а й деякі позитивні знання: судочинство, тлумачення звичаїв племені. Переважно їхню ієрархію очолював вождь, який був головним жерцем, в інших жерці створювали власну еліту, що змагалася зі світською владою. Проте в усіх випадках жерці використовували своє становище для особистого збагачення, змикалися із суспільною верхівкою і перетворювали релігію в засіб залякування родових общинників. Значним здобутком духовної культури в добу розпаду первісного ладу був початок виділення професійної розумової праці. Причому цей процес поділу розумової і фізичної праці охопив усю культурну сферу. Формується верства професіоналів з осіб, зайнятих організаційно-управлінською діяльністю, вождів, жерців, воєначальників, а згодом — співаків, оповідачів, постановників театралізованих міфологічних вистав, знахарів, знавців звичаїв, майстрів ужиткового мистецтва тощо. Утримувались професіонали общиною і правлячою верхівкою. Остання почала використовувати різні види духовної творчості для зміцнення своєї влади над общинниками. Слід зазначити, що виділення професійної розумової праці й утворення найдавнішої інтелігенції, як й інші види спеціалізації, значно сприяли розвиткові і збагаченню духовної культури первісного ладу. Одним із найрельєфніших досягнень духовної культури первісного суспільства, що суттєво відокремлювало його від класових цивілізацій, було створення упорядкованої писемності. Це було досягнуто поступово, у міру перетворення піктографії — "передписемності", що передавала лише загальний зміст повідомлення, на ідеографічне або логографічне письмо, в якому точно зафіксовані знаки означали окремі слова або, як у сучасних ребусах, повнозначні їх склади. Таким було протошумерське письмо араттів, шумерів, єгиптян, еламі-тів, критян, китайців, майя та інших народів, назване ієрогліфічним. Пізніше з ідеографічного письма виникли розвинені складові й букве-но-звукові "алфавітні" системи писемності, які конвергентно поширились по всьому світу, в тому числі й в Україні. Ідеографія збереглася лише на Сході (Китай, Японія). 1. Культура в добу розпаду первісного ладу розвивалась адекватно тим економічним і соціальним процесам, які відбувалися у світі, втому числі й на території України, готуючи фундамент для подальших етапів розвитку людства, й особливо в епоху ранньокласових суспільств. 2. Матеріальна та духовна культура людства, у тому числі українська, зароджувались і розвивались зі своїх першооснов, які сформувалися в первісному суспільстві й були планетарними. З. Українська культура з початку свого зародження стала невід'ємною складовою світової культури. Розвиваючись як своєрідна і неповторна, зазнаючи впливу інших культур (наприклад, культури Стародавнього Сходу і античної культури) і відповідно впливаючи на них, українська культура підійшла до нових часів свого розвитку з великими здобутками. Стародавній Схід — збірна умовна назва найдавніших цивілізацій планети Земля, що розвинулись у суперрегіоні Азії на 10 000 км від східного узбережжя Середземного моря до західних берегів Тихого океану, й на 1800 км від гірської Середньої Азії до Індійського океану. Існували вони приблизно від IV тис. до н. е. до IV—V ст. н. е. або 476 р. (падіння Західної Римської імперії). Стародавній Схід охоплював наймо-гутніші на той час державні об'єднання, такі як Шумер (із середини IV тис. до н. е.), Єгипет (кінець VI тис. до н. е ), Індія (III тис. до н. е .), Китай (середина II тис. до н. е ), Мала Азія на чолі з Хетським царством (XVIII—XVII ст. до н. е.), Передня Азія на чолі з країною Ханаан (II тис. до н. е.). На його теренах, відштовхуючись від первісного суспільства, починаючи зі створення рабовласницьких деспотій, повільного просування на шляху вироблення матеріальних благ існування, колективної праці, зародження мислення, мови, міфології, релігії, людина зробила справді помітний і разючий стрибок від утилітарності, примітивного задоволення фізіологічних потреб до цивілізованості, тобто достатнього як на той час рівня духовної культури, освіти, образотворчого мистецтва, моралі тощо. Цей культурний процес, його спільність, відмінність, привабливість і вплив на подальший розвій людства і цікавлять нас у найбільш характерних історичних абрисах.
Дата добавления: 2014-12-24; Просмотров: 624; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |