Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Післямова

Українська культура, як і загальнолюдська, тлумачиться як комп­лекс матеріальних, духовних, інтелектуальних й емоційних рис людності на етнічних українських землях і в суспільстві, що містить не лише різні види мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій, вірувань. Курс "Історія української та зарубіжної культури" покликаний вивчити все те, що було створено українським народом та народами світу впродовж історичного розвитку людської цивілізації.

Первісна культура Стародавнього Сходу, античного світу, східних та західних слов'ян створила ті обриси, які дають змогу на сучасному етапі розвитку людської цивілізації глибше зрозуміти досягнення своєї нації та її роль у загальнолюдському культурному процесі.

Історичні часи для різних народів розпочинаються з виникненням писемності. Більш давні культурні нашарування сучасна наука може збаг­нути лише завдяки матеріальним пам'яткам культури. Але ці архаїчні куль­тури, які дійшли до нас завдяки археології, не зберегли в матеріальних цінностях культуру попередніх поколінь, вони її лише інтерпретували. У цьому контексті походження культури українського народу, кожна її фаза до нашого часу залишається гострою проблемою гуманітарних наук, сто­сується це доби давньоземлеробної Трипільської культури на сучасних українських землях чи скіфських часів, чи періоду зв'язків з Римською імпе­рією аж до черняхівської культури (II—V ст. н. е.), яка вже максимально наближена до історичних часів України-Русі.

Нині неможливо розглядати культуру українського народу без зв'язків міфологічного характеру слов'янського світу з релігією і культами на ет­нічних українських землях. Лише з початком прямих міжнародних відно­син Київської Русі, які продовжили в мирному вимірі воєнні контакти східних слов'ян з Візантією, розпочинається просування України до зару­біжних культурно-релігійних структур. Хрещення князем Володимиром Русі (988 р.) знаменує входження української культури в європейський простір, їх взаємопроникнення. Християнський світ успадковує середзем­номорську культуру і протистоїть ісламському світові Півдня. Розпочи­нається велике протистояння культур — західної та східної. Воно поглиблюється Нікейським собором 1054 р., який розколює християн на като­ликів і православних.

Окремі компоненти культури католицького Заходу, культури Ренесан­су вплинули на українське культурне піднесення. Золотоординська ніч в Україні зберегла ледь помітне мерехтіння світла нашої культури в церквах і монастирях. Доля європейської цивілізацій вирішувалась у боротьбі хри­стиянства з ісламом. Безперервні війни завершились перемогою над тур­ками під Віднем у 1654 р. З другої половини XVI ст., починаючи з Франції, в Європі поширюється мистецький стиль бароко з відомим багатством культурних форм. Це явище не минуло й Україну. Українське (його ще на­зивали мазепинським) бароко, прикрасивши архітектуру, живопис, музи­ку, довершило величні витвори візантійської культури.

Можливість інтенсивного етнічного культурного зростання Україна-Русь втратила внаслідок загарбання Золотою Ордою, Литвою, Польщею, Московією, Туреччиною. На українську людність стала насаджуватись куль­тура народів-завойовників. Навіть гроші в Україні ходили татарські, чеські, литовські, польські, венеціанські, флорентійські. Проте Україна ще впро­довж кількох століть ототожнювалася з Руссю — колишньою могутньою державою. Поряд з цим вживались терміни "Україна", "українські воєвод­ства", а в географічному значенні — "українські землі".

Неможливо проминути і таке явище в українській культурі, як козацтво. Воно ввібрало передові досягнення тогочасної європейської культури та освіти і зробило крок, який сприяв виникненню козацької демократії — явища політичного, державницького, яким дивувалась Європа.

Козацька старшина, гетьмани у своїй культурно-освітній політиці спи­рались на кращі зразки європейської освіти. Національне відродження України стало можливим завдяки відкриттю козацьких шкіл, Острозької і Києво-Могилянської академії. Остання називалась ще мазепинською. Справжньою революцією в освіті на той час став перехід на європейську систему викладання предметів. За досвід правили західноєвропейські єзуїтські колегії.

У козацькі часи до історичної висоти були підняті великі маси україн­ського народу, які в процесі творення своєї культури використовували європейські чинники, що допомагало усвідомити своє державницьке про­довження. Цю тезу ще раз довела епоха Просвітництва в Європі, коли вищі здобутки європейської культури поспіхом проникали в Україну і знаходи­ли своє застосування і розвиток. У XIX ст. європейська культура стає мо­гутнім чинником у боротьбі за національну незалежність. Гнобителі українців це розуміли, і саме тому з'явилась царська заборона української культури в Емському указі 1876 р. Олександра II.

Радянські часи повторили імперські прагнення царату. Всі складові культури великого європейського народу були поставлені в умови про­вінційних, а за своєю суттю культурна політика імперського центру була асиміляторською.

Піднесення української культури в умовах незалежності, просування її до європейських культурно-освітніх цінностей неминуче, тому що україн­ський народ протягом віків створив самобутні цінності, які щедро вкла­дає у світову скарбницю цивілізації.

Такі підсумки розвитку української та зарубіжної культури за минулий час. На їх основі світовий культурний процес увійшов у XXI ст. і третє ти­сячоліття, які започатковують якісно новий етап його подальшого роз­витку.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Собор української духовності | Тони Парсонс Man and Boy, или История с продолжением
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-24; Просмотров: 249; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.