Нормальна анатомія 2 страница

5 Поперечний м’яз грудної клітки (musculus transversus thoracis) – опускає V-VII ребра (costae), сприяють видиху.

6 М’язи – підіймачі ребер (musculi levatores costarum) – підіймають ребра (costae), сприяють вдиху. Їх поділяють на довгі м’язи-підіймачі ребер (musculi levatores costarum longi) та короткі м’язи-підіймачі ребер (musculi levatores costarum breves).

Фасціями грудної клітки (fasciae thoracicae) є:

• поверхнева фасція грудної клітки (fascia superficialis thoracica), що виражена слабко. Вона охоплює грудну залозу (glandula mammaria), віддаючи вглиб останньої фіброзні перегородки (septa fibrosa), які розділяють грудну залозу (glandula mammaria) на частки (lobi). Від передньої поверхні поверхневої фасції грудної клітки (facies anterior fasciae superficialis thoracicae) до шкіри (cutis) та грудного соска (papilla mammaria) продовжуються підвішувальні зв’язки груді; тримач шкіри груді (ligamenta suspensoria mammaria; retinaculum cutis mammae);

• грудна фасція (fascia pectoralis), яка має поверхневу та глибоку пластинки (lamina superficialis et profunda), які охоплюють великий грудний м’яз (musculus pectoralios major) спереду та ззаду;

• ключично-грудна фасція (fascia clavipectoralis), що вкриває малий грудний м’яз (musculus pectoralis minor) та підключичний м’яз (musculus subclavius);

• фасція грудної клітки (fascia thoracica), або власна грудна фасція (fascia thoracica propria), або грудна фасція (fascia thoracica) – покриває ззовні зовнішні міжреброві м’язи (musculi intercostales externi), а також ребра (costae). Тобто ця фасція покриває зовнішню поверхню стінки грудної клітки;

• внутрішньогрудна фасція, пристінкова фасція грудної клітки (fascia endothoracica; fascia parietalis thoracis) вистеляє порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) зсередини, тобто прилягає зсередини до внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni), поперечного м’яза грудної клітки (musculus transversus thoracis), внутрішніх поверхонь ребер (facies internae costarum) та ззовні покриває пристінкову плевру (pleura parietalis). Частина внутрішньогрудної фасції (fascia endothoracica), що покриває купол плеври (cupula pleurae), називається надплевральною перетинкою (membrana suprapleuralis), або перетинкою Сибсона (membrana Sibson). Частина внутрішньогрудної фасції (fascia endothoracica), яка переходить на верхню поверхню діафрагми (facies superior diaphragmatis), називається діафрагмово-плевральною фасцією (fascia phrenicopleuralis).

На грудній клітці розрізняють такі ділянки:

1 Передгруднинну ділянку (regio presternalis), що знаходиться спереду від груднини (sternum);

2 Підключичну ямку (fossa infraclavicularis), що розташовується між зовнішньою третиною ключиці (clavicula) та верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris).

3 Ключично - грудний трикутник;дельто-грудний трикутник (trigonum clavipectorale; trigonum deltopectorale), що знаходиться між верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris), ключицею (clavicula) та дельтоподібним м’язом (musculus deltoideus).

4 Грудну ділянку (regio pectoralis), що знаходиться над великим грудним м’язом (musculus pectoralis major).

5 Бічну ділянку грудної клітки (regio pectoralis lateralis) – це частина грудної клітки (thorax), яка розташована між передньою і задньою пахвовими лініями (lineae axillares anterior et posterior).

6 Ділянку груді (regio mammaria), що знаходиться над основою грудної залози (basis glandulae mammariae) і обмежована угорі III ребром (costa III), унизу – VI ребром (costa VI, присередньо – пригруднинною лінією (linea parasternalis), по боках (латерально) – передньою пахвововою лінією (linea axillaris anterior).

7 Підгрудну ділянку (regio inframammaria), що розміщена під ділянкою груді (regio mammaria) і обмежована угорі VI ребром (costa VI), унизу – ребровою дугою (arcus costalis), присередньо – краєм груднини (margo sternalis), бічно (латерально) – середньою пахвовою лінією (linea axillaris media).

8 Пахвову ділянку (regio axillaris), що обмежована спереду нижнім краєм великого грудного м’яза (margo inferior musculi pectoralis majoris), ззаду – нижнім краєм найширшого м’яза спини (margo inferior musculi latissimi dorsi), присередньо – лінією, що з’єднує краї великого грудного м’яза (margines musculi pectoralis majoris) та найширшого м’яза спини (musculi latissimi dorsi) на грудній стінці (paries thoracis), по боках (латерально) – лінією, що з’єднує краї великого грудного м’яза та найширшого м’яза спини (margines musculi pectoralis majoris et musculi latissimi dorsi) на внутрішній поверхні плеча (facies interna brachii).

9 Пахвова ямка (fossa axillaris) – це заглибина на поверхні тіла між бічною поверхнею грудей (facies lateralis pectoris) та присередньою поверхнею проксимального відділу плеча (facies medialis partis proximalis brachii). Вона добре помітна у пахвовій ділянці грудної клітки (regio axillaris thoracis) при відведеному плечі (brachium).

На грудній клітці розрізняють такі лінії :

1 Передню серединну лінію (linea mediana anterior) – це серединна площина (planum medianum) на передній поверхні тіла. Ця лінія проводиться від яремної вирізки (incisura jugularis) по середині груднини (sternum) через пупок (umbilicus) до симфіза (symphysis).

2 Груднинну лінію (linea sternalis) – проходить уздовж бічного краю груднини (margo lateralis sterni) і є парною лінією.

3 Соскову лінію (linea mammillaris) проходить через грудний сосок (papilla mammaria), як правило, збігається з середньоключичною лінією (linea medioclavicularis).

4 Пригруднинну лінію (linea parasternalis) – знаходиться посередині між грудниною (sternum) та сосковою лінією (linea mammillaris).

5 Середньоключичну лінію (linea medioclavicularis) – проходить через середину ключиці (clavicula).

6 Передню пахвову лінію (linea axillaris anterior) – проходить від переднього краю пахвової ямки (margo anterior fossae axillaris) прямовисно донизу.

7 Задню пахвову лінію (linea axillaris posterior) – проходить по задньому краю пахвової ямки (margo posterior fossae axillaris) прямовисно донизу.

8 Середню пахвову лінію (linea axillaris media) – проходить посередині між передньою пахвовою лінією (linea axillaris anterior) та задньою пахвовою лінією (linea axillaris posterior).

9 Лопаткову лінію (linea scapularis) – проходить через нижній кут лопатки (angulus inferior scapulae) при опущеній руці.

10 Прихребтову лінію (linea paravertebralis) – проходить по боках від хребтового стовпа (columna vertebralis) уздовж верхівок поперечних відростків хребців (apices processuum transversorum vertebrarum) – на лінії поперечних відростків. Визначається лише при рентгенографії.

11 Задню серединну лінію (linea mediana posterior) – проходить уздовж серединної площини (planum medianum) по задній поверхні тулуба (facies posterior trunci) уздовж остистих відростків хребців (processus spinosi vertebrarum).

Під час огляду та промацуванні ділянки грудної клітки (regioni thoracicae) можна визначити: на верхній межі ділянки – ключиці (clavicula), нижній межі – праву та ліву реброві дуги (arcus costali dexter et sinister) та підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

Добре промацується також груднинний кут (angulus sterni), який відповідає місцю прикріплення другого ребрового хряща (cartilago costalis secunda) до груднини (sternum). Грудний сосок (papilla mammaria) у чоловіків частіше збігається з розміщенням четвертого ребра (costa quarta).

Діафрагма (diaphragma) – це м’язово-сухожилковий орган, який відмежовує порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) від порожнини живота (cavitas abdominis). У ній розрізняють м’язову тканину (textus muscularis) – діафрагмовий м’яз (musculus phrenicus) і фіброзну тканину (textus fibrosus) – сухожилковий центр (centrum tendineum).

М’язова тканина діафрагми (textus muscularis diaphragma-tis) являє собою діафрагмовий м’яз (musculus phrenicus). М’язові пучки діафрагми (fasciculi musculares diaphragmatis) розміщуються по периферії, мають сухожилковий або м’язовий початок від кісткової частини ребер (pars ossea costarum) або ребрових хрящів (cartilagines costales), оточуючи нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior), від задньої поверхні груднини (facies posterior sterni) та від поперекових хребців (vertebrae lumbales). Сходячись угорі з периферії до середини діафрагми, м’язові пучки продовжуються у сухожилковий центр (centrum tendineum). Залежно від місця початку в діафрагмі розрізняють такі частини:

1 Груднинну частину діафрагми (pars sternalis diaphragmatis) – починається від мечоподібного відростка груднини (processus xiphoideus sterni).

2 Реброву частину діафрагми (pars costalis diaphragmatis) – починається від ребрових хрящів VII-XII (cartilagines costales VII-XII).

3 Поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) починається від передньої поверхні поперекових хребців (facies anterior vertebrarum lumbalium) правою ніжкою (crus dextrum) і лівою ніжкою (crus sinistrum), а також від присередньої дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum mediale) і бічної дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum laterale).

Присередня дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum mediale) натягнута над великим поперековим м’язом (musculus psoas major) між бічною поверхнею I поперекового хребця (vertebra lumbalis I) та верхівкою поперечного відростка II поперекового хребця (apex processus transversi vertebrae lumbalis II).

Бічна дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum laterale) охоплює спереду квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum) та з’єднує верхівку поперечного відростка II поперекового хребця (apex processus transversi vertebrae lumbalis II) з XII ребром (costa XII).

Серединна дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum medianum) обмежовує краї аортального розтвору (margines hiatus aortici) і утворюється присередніми волокнами правої та лівої ніжок діафрагми (fibrae mediales crurum dextri et sinistri diaphragmatis).

На початку поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) крізь щілиноподібні простори правої та лівої ніжок діафрагми (spatia rimosa crurum dextri et sinistri diaphragmatis) проходять: симпатичний стовбур (truncus sympaticus), великий та малий нутрощеві нерви (nervi splanchnici major et minor), непарна вена (vena azygos) та півнепарна вена (vena hemiazygos). Далі ці ніжки обмежовують аортальний розтвір (hiatus aorticus), через який проходять аорта (aorta) та грудна протока (ductus thoracicus). Потім ніжки діафрагми (crura diaphragmatica) перетинаються і знову розходяться, обмежовуючи стравохідний розтвір (hiatus oesophageus), через який проходять стравохід (oesophagus) та блукаючі нерви (nervi vagi).

Сухожилковий центр (centrum tendineum) утворений щільною волокнистою сполучною тканиною. Справа в сухожилковому центрі є отвір порожнистої вени (foramen venae cavae), через який проходить нижня порожниста вена (vena cava inferior).

Верхня поверхня діафрагми (facies superior diaphragmatis) вкрита внутрішньогрудною фасцією (fascia endothoracica) та плеврою (pleura), а нижня – внутрішньочеревною фасцією (fascia endoabdominalis) та очеревиною (peritoneum).

Між м’язовими волокнами діафрагми є слабкі місця, через які можуть проходити діафрагмові грижі. До них відносять:

• попереково - реброві трикутники (trigona lumbocostalia), які знаходяться з кожного боку між поперековою частиною діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) та ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis);

• груднинно - реброві трикутники (trigona sternocostalia), які знаходяться між ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis) та грудниною (sternum).

У попереково-ребрових трикутниках (trigona lumbocostalia) та груднинно-ребрових трикутниках (trigona sternocostalia) порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) відділяють від порожнини живота (cavitas abdominis) тільки серозні та фасціальні листки, що покривають діафрагму, угорі – це плевра (pleura) та внутрішньогрудна фасція (fascia endothoracica), а знизу – очеревина (peritoneum) та пристінкова фасція живота (fascia abdominis parietalis).

При скороченні м’язових волокон діафрагма (diaphragma) опускається униз (вдих) і стає плоскою, що приводить до збільшення порожнини грудної клітки (cavitas thoracis) і зменшення порожнини живота (cavitas abdominis). При розслабленні діафрагми (diaphragma) вона набирає опукло-сферичної форми (видих). Діафрагма (diaphragma) є основним дихальним м’язом. При одночасному скороченні з м’язами живота (musculi abdominis) діафрагма (diaphragma) сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску.

На передній стінці пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris) знаходяться три трикутники:

• ключично - груднинний трикутник (trigonum clavipectorale) – обмежований нижнім краєм ключиці (margo inferior claviculae) і верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minor);

• грудний трикутник (trigonum pectorale) – обмежований верхнім і нижнім краями малого грудного м’яза (margo superior et inferior musculi pectoralis minoris);

• підгрудний трикутник (trigonum subpectorale) _– обмежований нижніми краями малого та великого грудних м’язів (margines inferiores musculorum pectoralium minoris et majoris).

Стравохід (oesophagus) – циліндрична трубка довжиною 25-30 см, яка має S-подібну форму і переходить у шлунок. Він має шийну частину (pars cervicalis), грудну частину (pars thoracica) та черевну частину (pars abdominalis). Іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).

Стінка стравоходу складається з таких шарів: слизової оболонки (tunica mucosa), підслизового прошарку (tela submucosa), м’язової оболонки (tunica muscularis), зовнішньої оболонки (tunica adventitia) або сполучнотканинної – адвентиціальної, серозної оболонки (tunica serosa) та підсерозного прошарку (tela subserosa).

Слизова оболонка стравоходу (tunica mucosa oesophagus) відносно товста, містить стравохідні залози (glandulae oesophageae) і має добре виражену м’язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis mucosae).

Підслизовий прошарок стравоходу (tela submucosa oesophagus) розвинутий добре, завдяки чому слизова оболонка утворює поздовжні складки (plicae longitudinalis). У підслизовому прошарку (tela submucosa) містяться численні стравохідні залози (glandulae oesophageae).

М’язова оболонка стравоходу (tunica muscularis oesophagus) складається з внутрішнього колового шару і зовнішнього поздовжнього шару. У верхній третині стравоходу (oesophagus) м’язова оболонка (tunica muscularis) утворена посмугованими м’язами, в середній частині поступово замінюється гладкими м’язами, а в нижній – має тільки гладкі м’язи. Передня частина м’язових волокон поздовжнього шару посмугованих м’язів починається від пластинки перснеподібного хряща гортані (lamina cartilaginis cricoidea laryngis) персне-стравохідним сухожилком (tendo cricooesophageus), а частина гладких м’язових волокон середньої третини стравоходу (oesophagus) починається від лівого головного бронха (bronchus principalis sinister) утворюючи бронхо-стравохідний м’яз (musculus bronchooesopha-geus), а від лівої середостінної частини пристінкової плеври (pars mediastinalis sinister pleura parietalis) утворюється плевро-стравохідний м’яз (musculus pleurooesophageus).

Зовнішньою оболонкою стравоходу (tunica adventitia oesophagus) черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagus) є серозна оболонка – tunica serosa (очеревина).

Топографія стравоходу: голотопія – стравохід (oesophagus) знаходиться у задній шийній ділянці (regio cervicalis posterior), в грудній та черевній порожнинах (cavitas thoracis et cavitas abdominis); скелетотопія – від VI – VII шийного хребця (vertebra cervicalis) до XI грудного хребця (vertebra thoracica), синтопія – шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophageae) розташовується перед шийним відділом хребтового стовпа (pars cervicalis columna vertebralis) і попереду нього знаходиться трахея (trachea), а збоку – сонні артерії (arteriae carotici); грудна частина стравоходу (pars thoracis oesophageae) належить до верхнього та заднього середостіння (mediastinum superius et posterius) і спереду його розміщена трахея (trachea), а позаду – аорта (aorta).

Стравохід має анатомічні та фізіологічні звуження (constrictio anatomica et functionalis).

Анатомічні звуження (constrictio anatomica):

• глотково - стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis) _– при переході глотки (pharynx) у стравохід (oesophagus), на рівні VII шийного хребця (vertebra cervicalis);

• звуження грудної частини (constrictio partis thoracicae), або бронхо-аортальне звуження(constrictio bronchoaortica) – місце, де трахея (trachea), розгалужуючись на головні бронхи (bronchi principales), притискає стравохід (oesophagus) – на рівні IV-V грудних хребців (vertebrae thoracicae);

• діафрагмове звуження (constrictio phrenica) – місце, де стравохід (oesophagus) переходить через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) – на рівні ІХ-Х грудних хребців (vertebrae thoracicae).

Фізіологічні звуження (constrictio functionalis):

• аортальне звуження (constrictio aortica) – місце, де через стравохід (oesophagus) перекидається дуга аорти (arcus aortae) – на рівні IV грудного хребця (vertebra thoracica);

• черевне звуження (constrictio abdominalis), або кардіальне звуження (constrictio cordis), розміщене у місці переходу стравоходу (oesophagus) в кардіальну частину шлунка (pars cardiaca gaster) на рівні XI грудного хребця (vertebra thoracica XI).

Функція стравоходу – проведення їжі.

Трахея (trachea) – це трубка, яка складається з 16-20 хрящових півкілець (cartilagines tracheales), з’єднаних між собою кільцевими зв’язками (ligg. anularia), або трахейними зв’язками (ligg.trachealia) Останні побудовані із сполучної тканини з гладкими м’язовими волокнами. Ззаду півкільця з’єднуються між собою перетинчастою стінкою (paries membranaceus) трахеї.

Трахея (дихальне горло) простягається від рівня VI шийного до рівня V-VII грудного хребця, де вона розгалужується на два головних бронхи. Це місце називають роздвоєнням трахеї (bifurcatio tracheae). Трахея має шийну частину (pars cervicalis; pars coli) та грудну частину (pars thoracica). Шийна частина спереду покрита м’язами, які лежать нижче від під’язикової кістки, а також перешийком щитоподібної залози, що відповідає другому-третьому півкільцю трахеї. Позаду трахеї проходить стравохід. Грудна частина трахеї міститься у верхньому середостінні.

Бронхи (bronchi) є кінцевим відділом повітроносних шляхів і належить до бронхового дерева (arbor bronchialis). Бронхове дерево починається з головних бронхів (bronchi principales) і закінчується кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales). Функція бронхового дерева – проведення повітря.

Головні бронхи (bronchi principales) відходять від трахеї на рівні верхнього краю V грудного хребця і прямують до воріт відповідної легені. Серед них виділяють правий головний бронх (bronchus principalis dexter) і лівий головний бронх (bronchus principalis sinister). Вони мають таку саму будову, як і трахея. Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових півкілець. Лівий головний бронх довший та вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових півкілець. Головні бронхи є бронхами першого порядку, від них починається бронхове дерево. Сторонні тіла, особливо у дітей, частіше попадають у правий головний бронх.

Легені (pulmones) – це парні паренхіматозні органи (права легеня – pulmo dexter і ліва легеня – pulmo sinister), які займають більшу частину грудної порожнини.

Кожна легеня має:

• основу легені (basis pulmonis);

• верхівку легені (apex pulmonis);

• реброву поверхню (facies costalis), на якій знаходиться хребтова частина (pars vertebralis);

• діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica);

• міжчасткову поверхню (facies interlobares);

• присередню поверхню (facies medialis), яка, у свою чергу,поділяється на задню поверхню (facies posterior), або хребтову поверхню (facies vertebralis)і передню поверхню (facies anterior) або середостінну поверхню (facies mediastinalis). У новій міжнародній анатомічній номенклатурі присередню поверхню не виділяють. Вона має назву середостінної поверхні (facies mediastinalis), на якій знаходиться серцеве втиснення (impressio cardiaca).

На легенях розрізняють нижній край (margo inferior)та передній край (margo anterior), на якому знаходиться серцева вирізка лівої легені (incisura cardiaca pulmonis sinistri), яка знизу обмежована легеневим язичком (lingula pulmonis).

Cередостінна поверхня легень містить ворота легені (hilum pulmonis), куди заходять легенева артерія, бронх і нерви, а виходять легеневі вени та лімфатичні судини. Усі ці елементи, які входять і виходять з воріт легені, формують корінь легені (radix pulmonis). Топографічно у воротах лівої легені артерія розташована вгорі, під нею – бронх і нижче – вени (АБВ). У корені правої легені спочатку розміщений бронх, нижче – артерія і ще нижче – вени (БАВ).

По ребровій поверхні правої і лівої легень проходить коса щілина (fissura obliqua), яка поділяє кожну легеню на верхню частку (lobus superior) та нижню частку (lobus inferior). У правій легені, крім косої щілини, на рівні IV ребра проходить горизонтальна щілина правої легені (fissura horizontalis pulmonis dextri), яка відокремлює середню частку правої легені (lobus medius pulmonis dextri). Ліва легеня вужча та довша за праву і в ділянці переднього краю має серцеву вирізку лівої легені (incisura cardiaca pulmonis sinistri), обмежовану знизу язичком лівої легені (lingula pulmonis sinistri).

Головні бронхи, зайшовши у ворота легень, поділяються на бронхи другого порядку, які вентилюють частку легені, і тому називаються частковими бронхами (bronchi lobares). У лівій легені таких бронхів є 2, а в правій – 3. Часткові бронхи поділяються на бронхи третього порядку, які вентилюють ділянку легені, відокремлену від сусідньої прошарком сполучної тканини. Ця субчасткова структура легені називається сегментом легені (segmenta pulmonalia). Тому бронхи, що її вентилюють, називаються сегментними бронхами (bronchus segmentalis).

За новою міжнародною номенклатурою (Сан-Пауло, 1997) у верхній частці правої легені знаходиться 3, у середній – 2, а в нижній – 5 сегментів; таким чином, у правій легені налічують 10 сегментів. У верхній частці лівої легені налічують 4 (або 5) сегментів, а у нижній частці – 6 (або 5) сегментів. Отже, у лівій легені налічують також 10 сегментів.

Сегментний бронх дихотомічно (тобто кожен на два) поділяється на бронхи наступних порядків, поки не доходять до бронхів, які вентилюють ділянку легені, що має об’єм 1 мм³. Цю ділянку називають часточкою легені (lobulus pulmonis) і бронхи, які її вентилюють, називають часточковими бронхами (bronchi lobulares). Чим менший діаметр бронха, тим більше сполучної тканини міститься в його стінці і менше хрящової.

Від кожного часточкового бронха відходить 16-18 кінцевих бронхіол (bronchioli terminales), в стінці яких вже відсутня хрящова тканина. На цьому і закінчується бронхове дерево (arbor bronchialis) і починається функціональна одиниця легень, яка називається ацинус (acinus), що перекладається як гроно.

До складу ацинуса входить 14-16 дихальних бронхіол (bronchioli respiratorii), які є розгалуженням однієї кінцевої бронхіоли. Кожна дихальна бронхіола утворює до 1500 альвеолярних ходів (ductuli alveolares), які закінчуються альвеолярним мішечком (sacculus alveolaris). Складовими субодиницями ацинуса є альвеоли (alveoli), через стінку яких відбувається газообмін між альвеолярним повітрям та кров’ю. В одній легеневій часточці налічують 16-18 ацинусів. Елементи ацинуса густо обплетені судинами.

Паренхіма легень та стінки (paries) грудної порожнини (cavitas thoracis; cavitas thoracica) вистелені серозною оболонкою (tunica serosa), яка називається плеврою. Та частина плеври, яка вкриває легені, називається нутрощевою плеврою (pleura visceralis), або легеневою плеврою (pleura pulmonalis), а та, що вкриває внутрішню стінку грудної порожнини – пристінковою плеврою (pleura parietalis).

Перехід пристінкової плеври у нутрощеву здійснюється за допомогою легеневої зв’язки (lig. pulmonale), яка лежить у фронтальній площині. Пристінкову плевру, у свою чергу, поділяють на реброву частину (pars costalis), діафрагмову частину (pars diaphragmatica) та середостінну частину (pars mediastinalis) і має купол плеври (cupula pleurae).

Між пристінковою та нутрощевою плеврами є вузька щілина – плевральна порожнина (cavitas pleuralis), в якій міститься невелика кількість серозної рідини. В ділянках, де один відділ пристінкової плеври переходить в інший, утворюються плевральні закутки (recessus pleurales), в які заходять легені під час глибокого вдиху. Такі плевральні заглибини іноді називаютьпазухами.

Розрізняють такі плевральні закутки:

• реброво - діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragma-ticus) – він найбільший і найглибший;

• діафрагмово - середостінний закуток (recessus phreni-comediastinalis);

• хребтово - середостінний закуток (recessus vertebromedia-stinalis);

• реброво - середостінний закуток (recessus costomedia-stinalis).

Середостіння (mediаstinum) – це комплекс органів, який міститься між двома плевральними мішками. Середостіння обмежоване:

• спереду – грудниною;

• ззаду – грудним відділом хребтового стовпа;

• з боків – правою та лівою середостінними плеврами.

Його верхньою межею є верхній отвір грудної порожнини, а нижньою – діафрагма. Умовно горизонтальна площина, проведена від з’єднання ручки груднини з її тілом до хряща між IV-V грудними хребцями, ділить середостіння на верхнє середостіння (mediustinum superius) та нижнє середостіння (mediustinum inferius).

У верхньому середостінні (mediustinum superius) міститься загруднинна залоза (тимус), верхня порожниста вена, дуга аорти, частина трахеї, верхня частина грудного відділу стравоходу, відповідні частини грудної лімфатичної протоки, симпатичні стовбури, блукаючи та діафрагмові нерви.

Нижнє середостіння (mediustinum inferius), в свою чергу, поділяється на переднє середостіння (mediustinum anterius), середнє середостіння (mediustinum medius) і заднє середостіння (mediustinum posterius).

Переднє середостіння (mediustinum anterius) знаходиться між тілом груднини і передньою стінкою осердя (серцевої сумки). Тут містяться внутрішні грудні артерії і вени, лімфатичні вузли та лімфатичні судини.

У середньому середостінні (mediustinum medius) знаходиться серце, вкрите осердям, діафрагмові нерви і внутрішньо-осердні відділи великих судин.

Заднє середостіння (mediustinum posterius) знаходиться між задньою стінкою осердя і хребтовим стовпом. У ньому є: грудна частина аорти, непарна і напівнепарна вени, симпатичні стовбури, нутрощеві нерви, блукаючі нерви, стравохід, грудна протока, лімфатичні вузли.

Дата добавления: 2014-12-23