Статистика власного капіталу банку

Аналіз достатності банківського капіталу

Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку.

Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро;

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро;

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро;

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро;

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро;

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро;

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) новостворених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1 000 000 євро;

до двох років діяльності — 1 100 000 євро;

до трьох років діяльності — 1 200 000 євро;

до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності — 3 000 000 євро;

до двох років діяльності — 3 500 000 євро;

до трьох років діяльності — 4 000 000 євро;

до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності — 5 000 000 євро;

до двох років діяльності — 5 500 000 євро;

до трьох років діяльності — 6 000 000 євро;

до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро;

починаючи з п’ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки — чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:

а) І група активів зі ступенем ризику 0 %:;

б) II група активів зі ступенем ризику 10;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 %:;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %:;

д) V група активів зі ступенем ризику 100 %:.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 8 %.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12-ти місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %;

протягом наступних 12-ти місяців — не менше 12 %;

надалі — не менше 8 %.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

збитків поточного року.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарської діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарно-матеріальні цінності; інші активи банку; суми до з’ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби.

Під час розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Крім того використовують наступні коефіцієнти

Для оцінки достатності власного капіталу банку у версії пасив­ності операцій використовується коефіцієнт співвідношення влас­ного капіталу (ВК) і залучених коштів (ЗК):

Порядок розрахунку коефіцієнта К1 має суттєві недоліки, що знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відноситься те, що: не враховується рівень ризикованості активних операцій, в які вкладаються банківські ресурси; не беруться до уваги специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з цим, цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників і кредиторів.
Для поглибленої оцінки власного капіталу комерційного банку використовуються такі коефіцієнти:



А також коефіцієнт платоспроможності, що визначається як співвідношення нормативного власного капіталу (НВК) і сумарних активів, зважених щодо відповідності коефіцієнтів ризи-
ку (Акл):

Статистичний аналіз нетто-коштів

Сума коштів банку характеризує їх загальний обсяг або так названі брутто-кошти (БК). Частина цих коштів не може бути використана для вкладень з метою одержання прибутку. Ця частина створює обсяг так званих іммобілізованих коштів (І) та розраховується відносно обсягу власних і залучених коштів. Вони пов’я­зані із:

· спільною діяльністю;

· вкладенням в недержавні цінні папери;

· дебіторами по господарських операціях банку;

· капіталізацією активів;

· нематеріальними активами;

· фінансуванням власних вкладень;

· виключенням з розрахункових рахунків;

· витратами майбутніх операцій;

· витратами та збитками.

На підставі даних про загальний обсяг коштів (брутто-кошти) та суми іммобілізованих коштів і розраховується обсяг нетто-коштів (НК), які можуть бути використані як кредитні ресурси:
НК = БК – І.
Аналіз формування динаміки нетто-коштів здійснюються на основі таких показників:
Коефіцієнт іммобілізації:

.
Коефіцієнт нетто-коштів:

Окремим аспектом аналізу є вивчення динаміки коефіцієнта нетто-коштів у середньому по банку. З цією метою використовується система взаємопов’язаних індексів. Індекс коефіцієнта нетто-коштів змінного складу розраховується за формулою:
,
де d — частка брутто-коштів окремих підрозділів банку в загальному обсязі:
.
Індекс коефіцієнта нетто-коштів фіксованого складу:
,

Індекс коефіцієнта нетто-коштів структурних зрушень:
,

Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний капітал. Показник статутного капіталу — один з основних показників розвитку банку.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу:

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:

розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;

розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;

розмір прибутку на одну акцію;

розмір прибутку на одного акціонера;

термін окупності акціонерного капіталу.

Значення статутного капіталу в діяльності комерційного банку визначається за допомогою таких показників:

питома вага статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

питома вага статутного капіталу у валюті балансу.

Дата добавления: 2014-12-24