Місцевого самоврядування 2 страница

При всій непослідовності, суперечливості сучасного етапу роз-витку систем місцевого самоврядування (управління) необхідно визнати, що в цих процесах доволі виразно проявляється прагнен-ня до пошуку власних, національно-специфічних форм правової організації влади на місцях. Цей процес базується на об'єктивній соціокультурній основ і й зводиться до постійного пошуку влас-ного соціального та морально-етичного начала в питаниях влади, свободи і справедливості'.

Отже, для місцевого самоврядування зарубіжних країн прита-манне як розмаїття, так і численність загальних рис. Розмаїття, що характерне для інстшуційної основи, зумовлюється великим спек­тром завдань місцевого управління в різних країнах. Системно-структурна організація місцевого самоврядування в них формува-лася протягом тривалого часу. Цей процес відбувався під впливом різноманітних факторів (історичних, географічних, демографіч-них, економічних тощо), тому сформувалися різні інституційні системи - сильний мер, сильна рада, комісійна система та інші. По-різному вибудовуються взаємовідносини органів місцевого са­моврядування з органами державної влади, що відображається на рівні ії децентралізації. Не існує єдиної моделі місцевого самовря­дування за структурою, ієрархією взаємовідносин, переліком фун-кцій. У різних країнах населені пункти, які схожі за чисельністю

' Местное самоуправление (управление) в зарубежных странах [Текст]: [учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юрисп­руденция»] / [А. С. Прудников, Л. А. Ларина, М. В. Максютин и др.]; под ред. А. С. Прудникова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. - С. 12.

Гава 2. Світовий а європейський досвід організації місцевого самоврядування

населения й деяким іншим параметрам, мають різну організацію місцевого самоврядування.

Разом ізтимє багатойзагальнихрис. По-перше, більшість країн визнають (виходять із того), що фінанси повинні бути адекватни-ми функціям органів місцевого самоврядування, щоб гарантувати їм спроможність виконувати свої обов'язки ефективно й вчасно.

По-друге, вирішальне значения мае задоволення місцевим уп-равлінням на відповідному рівні очікувань громадян. Якщо жителі певних населених пунктів потребують певних послуг чи хочуть через обрані ними органи вирішувати конкретні питания місце-вого значения, то місцеве самоврядування мае відповідати їхнім сподіванням. В Україні населенна мало сподівається на органи місцевого самоврядування, а більше покладається на центральні органи державно!' влади, що є однією з причин нерозвиненості практики самоврядування.

По-третє, місцеві органи влади повинні мати суттєвий рівень автономії щодо власної організації, прийому, звільнення та виз-начення умов роботи посадових осіб, установления місцевих по-датків тощо. Ці та інші загальні засади місцевого самоврядування в зарубіжних країнах закріплені в Європейській хартії місцевого самоврядування та інших міжнародних актах, які мають важливе значения для його розвитку в світі.

= §6. Особливості муніципальної системи України

У системі місцевого самоврядування України є окремі елемен-ти різних наявних у світі моделей, що дає підстави віднести її до змішаної моделі муніципального управління.

Зокрема, з англо-американської моделі запозичено: а) віднос-но високий ступінь автономії органів місцевого самоврядування щодо держави: вони формально виступають як такі, що діють ав­тономно в межах наданих їм повноважень, а також немає взаємно-го підпорядкування органів місцевого самоврядування різного рів-ня;/б) функціонування органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, закріпленої в Конституції й законах України, і заборона їх виходу за вказані межі. Іншими словами, повнова-

Муніципальне право України

ження органів місцевого самоврядування визначаються згідно і «позитивним» принципом правового регулювання (органи й по­садов! особи зобов'язані діяти лише на підставі й у межах своії повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією й законами України).

Водночас для України подібно до місцевого самоврядування континентальної моделі, яка поширена в державах Європи, фран-комовних країнах Африки, в багатьох країнах Латинської Америки є характерним поєднання місцевого самоврядування і прямого де­ржавного управління на місцях. Це знаходить свій вияв у функціо-нуванні на одному територіальному рівні обраних територіальною

I

громадою органів місцевого самоврядування і призначених цен­тральною владою уповноважених представників, які здійснюють адміністративний нагляд за діяльністю цих органів. Як і в іберій-ській моделі (досить близькоїдо континентальної), яка поширена в Бразилії, Португалії й Мексиці, в Україні здійснюється узгод-ження з Президентом України кандидатури n^pp"^irifr' заступника иКиївського міського голови, який відповідальний за організацію діяльності виконавчих органів (міської державно! адміністрації). Від радянської моделі місцевого управління залишися основні представницькі й виконавчі органи - ради та їх виконавчі коміте-ти. При цьому вцкоуавчий комітет, по суті, є органом подвійного підпорядкування - відповідній місцевій раді й органам виконавчої влади (в частині реалізації делегованих повноважень).

Запозичення окремих ознак, характерних для різних моделей місцевого самоврядування, разом із позитивними результатами веде до негативу, конфліктів, деякі аспекта є навіть взаємовиключ-ними. Так, запровадження позитивного принципу при визначенні компетенції місцевого самоврядування, що властиво англо-аме-риканській систем і, і водночас функціонування на одному тери-торіальному рівні органів місцевого самоврядування й місцевих державних адміністрацій, що характерно для континентальної мо­дели породжує значне кількість компетенційних спорів. Абсолют­но точно розмежувати повноваження цих органів дуже складно, а в результаті - певні сфери віднесені до відання обох підсистем публічної влади, водночас два і щвіть більше органів опікуються одними й тими ж проблемами, інші ж не вирішує жоден з органів.

Г ава 2. Світовий а свропейський досвід організації місцезого самоврядування

А коли на щі проблеми звертає увагу громадськість, то й орган и державної влади, й органи місцевого самоврядування посилають-

; ся на законодавство, що регулює їх діяльність, указуючи, що ці питания до їх відання не належать.

Запровадження інституту сільського, селищного, міського го-лови, функціонування відділів, управлінь та інших виконавчих органів місцевих рад призвело до того, що.роль вшшнкомів (як ко-легіального виконавчого органу місцевої ради), якіза радянських часів були основними управлінськими центрами, суттєво знизи-лась. У національній системі місцевого самоврядування, за наяв-ної практики їх формування, вони поступово втратили свою зна-чущість і перетворилися на зайву владну ланку. Підпорядкування й повназалежність керівників відділів та управлінь від сільського, селищного, міського голови призводить до того, що виконком, який у своїй переважній більшості складається із цих посадових осіб, не виконує поставлених перед ним завдань, а принцип ко-легіальності - основний для виконкому - діє лише формально. Значний обсяг делегованих повноважень, які надаються органам місцевого самоврядування (делегування, що меншою мірою при-таманне континентальній моделі), потребує застосування окремих елементів іберійськоїсистеми-узгодження Президентом України кандидатури на посаду заступника Київського міського голови.

Нові суспільні відносини, насамперед ті, що виникають у сфері місцевого самоврядування, підприємництва, функціонування де-ржавної влади, потребують не просто косметичної модернізації

^^Я;падкованої» радянської правової системи шляхом скасування окремих норм права, а її поступової, послідовної заміни, транс-формації. Незважаючи на очевидні відмінності між політико-иравовими й муніципально-правовими системами європейських держав, сьогодні органи місцевого самоврядування в багатьох крііїиах мають значною мірою подібні функції й вирішують схожі (іЛидлііия, забезпечуючи життєдіяльність громад. Спостерігається ПциДічіція поступової уніфікації правової регламентації статусу суіТі^^^шісцевого самоврядування, форм і методів їх діяльності, іцм ' чіісіиііою загальносвітового процесу зближення правових сік- iL-м. I Іроцссу уніфікації та гармонізації права окремих держав, v ihmv числі України, сприяють міжнародно-правові документи,

Мунщипальне право України

які часто є зразками, моделями для норм внутрішньодержавного законодавства про місцеве самоврядування.

Водночас не слід забувати, що механічне перенесения певних політичних і юридичних конструкцій однієї країни в іншу без ура-хування особливостей національно-історичного розвитку тієї чи іншої спільноти й державності навряд чи дасть суттєвий ефект. Правова система, як конкретний вимір соціальної реальності, за-вжди має в собі, так би мовити, природжені риси тієї чи іншої мен­тальное^ - стереотипів світосприйняття, звичаїв, традицій, систе-ми цінностей і способів інтелектуальної діяльності, формується та здатна функціонувати лише як певна національна правова систе­ма. Національна модель муніципального управління має врахову-вати різноманітні фактори, зокрема історичні особливості, тради­ции форму державного устрою, роль та завдання державної влади, адміністративно-територіальний устрій, функції та повноваження місцевої влади, сферу відання місцевого самоврядування, еконо-мічну (матеріально-фінансову) основу тощо.

=^ §7. Правове регулювання та особливості функціонування органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах

Правова регламентація суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування в зарубіжних країнах здійснюється актами різної юридичної сили: конституцією, законами, підзаконними норма-тивними актами. Конституції країн, які утворилися після розпаду Радянського Союзу, а також держав Східної Європи, як правило, містять окремі розділи, де досить детально врегульовано правовий статус суб'єктів місцевого самоврядування. У конституціях країн так званої розвинутої демократії цим питаниям приділяється знач-но менше уваги, але це зазвичай не відбивається на рівні розвитку цього інституту.

Конституція Республіки Угорщина визначає місцеве самов­рядування як форму незалежного демократичного управління місцевими громадськими справами, здійснення місцевої влади в інтересах населения (ст. 41). У Польщі місцеве самоврядування

Глава 2 Світовий та європейський досвід організації місцевого самоврядування

[визначається як основна форма організації громадського життя на місцях'. У КонституціїРосійськоїФедераціїзакріплено, що місце-ве самоврядування забезпечує самостійне вирішення населениям питань місцевого значения, володіння, користування й розпоряд-жання муніципальною власністю (ст. 130)².

Конституція Південно-Африканської Республіки не формулює іпоняття місцевого самоврядування, однак закріплює його цілі. Зокрема, цілями місцевого самоврядування є: а) забезпечення де­мократичного й підзвітного врядування місцевих громад; б) за­безпечення стабільного надання послуг громадам; в) сприяння соціально-економічному розвиткові; г) сприяння створенню без-печного й здорового навколишнього середовища; ґ) заохочення громад і громадських організацій до участі у справах місцевого самоврядування (ст. 152)'.

Ключовою ознакою місцевого самоврядування, яка в окремих країнах закріплюється на конституційному рівні, є його автоном-ність. Відповідно до ст. 9 Конституції Республіки Словенія авто-'номія органів місцевого самоврядування гарантується. В Іспанії Конституція гарантує автономію муніципій (ст. 140)⁴. Найбільш „чітко автономність місцевого самоврядування закріплено в ст. 12 КонституціїРосійськоїФедерації: «Місцеве самоврядування в ме­жах своїх повноважень є самостійним. Органи місцевого самовря­дування не входять до системи органів державної влади»⁵. В Японії

' Конституції нових держав Європи та Азії [Текст] / упоряд. С. Головатий. К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во «Право», 1996. - С. 249.

² Комментарий к Конституции Российской Федерации [Текст]. - М.: БЕК,
1994.-С. 409.

³ Конституція Південно-Африканської Республіки від 8.05.96 p. // Конс-
титуції зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. / [авт.-упоряд. В. О. Серьогін,
Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків:
ФІНН, 2009. - С 604.

⁴ Конституция Королевства Испании от 27.12.78 г. // Барвіцький В. Ю. Муні-
ципальне право зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб.: [у 3 ч. ] / [за заг. ред.
проф. П. Ф. Мартиненка]. - К.: Знания України, 2006. - Ч. 3 / авт. й упоряд.:
В. Ю. Барвіцький, О. В. Батанов. - С. 58.

⁵ Комментарий к Конституции Российской Федерации [Текст]. - М.: БЕК,
1994.-С. 409.

Муніципальнє право України

на конституціиному рівні закріплено, що положения щодо органі-зації й роботи місцевих органів публічної влади встановлюються законом відповідно до принципу місцевої автономії (ст. 92)'. У Конституції Республіки Молдова вказується, що публічне управ-ління в адміністративно-територіальних одиницях ґрунтується на принципах місцевоїавтономії, децентралізаціїгромадських служб, виборності влади. місцевого публічного управління й консульта-цій із громадянами про найважливіші питания місцевого значения. Автономія стосується як організації й діяльності місцевого публіч-ного управління. так і керування справами співтовариств, які вона представляв (ст. 109). Разом із тим, згідно зі ст. 113 Конституції цієї держави районна рада координує діяльність сільських і місь-ких рад в управлінні громадськими справами районного значения, що свідчить про обмежений рівень автономності цих органів.

Про автономність місцевого самоврядування в Республіці Беларусь, Республіці Узбекистан на конституційному рівні не зга-дується. У ст. 122 Конституції Республіки Беларусь закріплено, що рішення місцевих Рад депутатів, що не відповідають законо-давству, анулюються Радами депутатів вищого рівня, а рішення місцевих виконавчих і розпорядчих органів, що не відповідають законодавству, анулюються відповідними Радами депутатів, ви-щими виконавчими й розпорядчими органами, а також Президен­том Республіки. Конституція Республіки Узбекистан установлює, що представницьку й виконавчу владу на відповідній території очолює хоким області, району й міста. Хоким області й міста Таш­кент призначається і звільняється з посади Президентом і затвер-джується відповідною Радою народних депутатів (ст. 102). Аналіз норм, що регулюють статус органів місцевого самоврядування в цих країнах, свідчить про високий рівень їх залежності від держав­но!' влади.

Важливим є питания конституційного визначення коласуб'єктів місцевого самоврядування, що безпосередньо пов'язано з формами здійснення місцевого самоврядування. Визнаним на міжнародно-му рівні є правило, згідно з яким громадяни беруть участь в управ-

¹ Конституция Японії від 3.11.46 р. // Конституції зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. / [авт.-упоряд. В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків: ФІНН, 2009. - С 299.

Глава 2. Світовий а европеиський досвіа органпацїі місцевсго самоврядування

лінні місцевими справами як через обрані ними органи місцевого самоврядуваиня, так і безпосередиьо — шляхом референдуму, за-гальнихзборів гаіншихформ свого волевиявлення.

Світова практика свідчить про наявність різних підходів до за-кріплення на конституційному рімгі переліку суб'єктів місцевого самоврядування. Констигуції одних країнах акцентують уваіу на тому, що об'єднання мешканців певної території - це первинний суб'єкт місцевого самоврядування, а в інших ці положения менш чітко означені, насамперед, урегульовано статус органів і посадо-вих осіб місцсвогосамоврядування. У Конституції Республіки Сло-венія зазначається, що словенці здійснюють місцеву владу з допо-могою муніципалітетів та інших місцевих самоврядних організацій (ст. 138). У Франціїтериторіальними колективами Республіки є ко-муни, департамент, регіони, колективи зі спеціальним статусом та заморські колективи. 3 додержанням умов, передбачених законом, ці колективи є самоврядними через виборні ради і володіють рег-ламентарною владою для здійснення своєї компетенції (ст. 72²)¹. Відповідно до ст. 100 Конституції Чеської Республіки одиницями місцевого самоврядування є місцеві об'єднання громадян, які ма-ють право на самоврядування-. У Польщі сукупність мешканців одиниць основного територіального поділу становить, зважаючи на закон, самоврядну громаду (ст. 16)\ У ст. 28 Конституції Феде­ративно!' Республіки Німеччина закріплено, що в землях, округах та громадах народ повинен мати представництво, сформоване за-гальними, прямими, вільними, рівними та таємними виборами⁴.

¹ Конституції зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. / [авт.-упоряд.
В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. В. О. Серьо-
гіна. - Харків: ФІНН, 2009. - С 63.

² Конституції нових держав Європи та Азії [Текст] / упоряд. С. Головатий.
- К.: Укр. Правн. Фуіідація. Вид-во «Право», 1996. - С. 507.

³ Конституція Республіки Польща від 2.04.97 р. // Конституції зарубіжних
країн [Текст]: навчальний посібник / [авт.-упоряд. В. О. Серьогін, Ю. М. Коло-
мієіДі, О. В. Марцеляк та ін]; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків: ФІНН, 2009.
-С. 174.

⁴ Конституції зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. / [авт.-упоряд.
В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред. В. О. Серьо-
гіна. - Харків: ФІНН, 2009. - С. 89.

Мунщипвльне право України

Конституції більшості зарубіжних країн передусім регулю-ють статус органів і посадових осіб місцевого самоврядування і меншою мірою приділяють увагу закріпленню правового статусу громад. Ускладнення суспільного життя потребує професійного, кваліфікованого вирішення проблем, які стоять перед громадою, з урахуванням інтересів ycix соціальних груп, що зумовлює існу-вання представницьких органів місцевого самоврядування. В ycix країнах, де функціонує та чи інша модель місцевого самоврядуван­ня, жителі населених пунктів чи відповідних територій обирають представницькі органи. У переважній більшості країн на місцево-му рівні функціонують ради (Англія, Болгарія, Естонія, Королівс-тво Нідерланди, Князівство Монако), громадська рада (Австрія), асамблея (Португалія), муніципальна управа (Словацька Респуб-ліка).

Формування органів місцевого самоврядування в багатьох краї-нах переважно здійснюється громадянами відповідної держави. В Англії право бути обраним членом органу місцевого самовряду­вання мають британські громадяни і громадяни Ірландської Рес-публіки, яким на день виборів виповнилося 21 рік і які протягом 12 місяців, що передують цьому дню, володіють землею як влас-ники, орендують її чи мають основне (єдине) місце роботи або постійно проживають у цьому районі'. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Європі, не лише ведуть до перерозподілу повнова-жень між органами держав та органами Європейського Союзу, а й впливають на регулювання на національному рівні порядку фор­мування муніципальних органів. Зокрема, в Конституції Франції передбачено можливість реалізації права обирати й бути обраним на муніципальних виборах для громадян Європейського Союзу, що проживають у Франції (ст. 88-3). Умови надання такого пра­ва визначаються органічним законом². У Федеративній Республіці Німеччина на виборах в округах і громадах право обирати й бути

' Акт о местном управлении 1972 года // Конституции государств Европейс­кого Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА -ИНФРАМ, 1999.-С. 160.

² Конституция Французской Республики от 04.10.1958 г. // Конституции го­сударств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 681.

Глава 2 Світовий а європейський досвід організацй' місцевого самоврядування

обраними мають також особи, які мають громадянство держави

- члена Європейського Співтовариства (ст. 28)'. Право голосу
надається, як правило, громадянам, які постійно проживають на
території громади. Разом із тим, наприклад, у положенні про виб-
ори в Австріїможе бути визначено, що активне й пасивне виборче
право на вибораху громадську раду не надається особам, які про­
живають на території громади менше одного року, якщо очевидно,
що ЇХ перебування в громаді є тільки тимчасовим (ст. 117)-.

Конституції окремих країн установлюють, що на низовому pie-Hi територіального устрою представницькі органи місцевого са­моврядування можуть не створюватися. У громадах Федеративної Республіки Німеччини виборний орган може бути замшено гро-мадськими зборами (ст. 28)³. Подібна норма закріплена і в Конс-титуції Португальської Республіки, яка встановлює, що відповід-но до закону в приходах із невеликим числом жителів асамблея приходу може бути замінена загальними зборами громадян-виб-орців⁴. В Англії в кожному приході утворюються збори приходу для обговорення справ і виконання інших функцій, віднесених до їх відання законом (ст. 9)⁵.

Для організації місцевого самоврядування важливе значения мають виконавчі органи. Зарубіжний досвід свідчить про існуван-ня різноманітних систем взаємовідносин між представницькими й

¹ Основной закон Федеративной Республики Германия от 23.05.1949 г. //
Конституции государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунь-
кова]. - М: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 190.

² Федеральный конституционный закон от 10.11.1920 г. // Конституции госу­
дарств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд.
группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 66 (816 с).

³ Основной закон Федеративной Республики Германия от 23.05.1949 г. //
Конституции государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунь­
кова].-М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999.-С. 190 (816 с).

⁴ Конституция Португальской Республики от 02.04.1976 г. // Конституции
государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.:
Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 586 (816 с).

⁵ Акт про місцеве управління 1972 року // Конституции государств Европей­
ского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА

- ИНФРА М, 1999.-С. 160 (816 с).

Муніципапьне право України

виконавчими органами місцевого самоврядування, різні підходи до їх формування. В Австрії виконавчі функції здійснює громад-ське правління (в містах, що мають особливий статус, - міський сенат), у складі якого повинні бути пропорційно представлені пар-тії, що отримали мандати в громадській раді. Ведения справ у гро­мадах здійснюється службою громадського (міського) управління, а в містах, що мають особливий статус, - магістратом (ст. 117). У Португалії виконавчим органом приходу є жунта, що обирається шляхом таємного голосування асамблеєю із числа її членів, а вико­навчим органом муніципії - муніципальна палата, яка обирається громадянами-виборцями.

Зазвичай у переважній більшості країн систему виконавчих ор-ганів місцевого самоврядування очолює голова (мер, бургомістр). Але існують також і колегіальні органи (у Великому Герцогстві Люксембург - колегія бургомістрів та їх заступників). Голова (мер, бургомістр) може обиратися безпосередньо як населениям, так і представницьким органом (у Великому Герцогстві Люксембург колегія бургомістрів та їх заступників обирається з комунальних радників). У федеративних кра'шах, таких, як Австрія, бургомістр обирається представницьким органом, але відповідно до консти-туції землі може обиратися й безпосередньо громадянами. Подіб-на норма закріплена і в законодавстві іспанії, де алькальди (мери) обираються радниками або безпосередньо жителями¹. У Нидер­ландах бургомістри призначаються указом Короля. У Португалії головою виконавчого органу приходу, муніципальної палати стае особа, яка очолювала список кандидатів, який отримав найбільше число голосів (статті 247 і 252).

Конституції майже всіх країн, які приділяють увагу місцевому самоврядуванню, вказують його сферу відання, але детальність регулювання цих питань суттєво відрізняється. В ч. 2 ст. 72² Кон-ституції Французької Республіки встановлено, що територіальні колективи можуть приймати рішення з усіх питань у межах своєї компетенції, вирішення яких найкраще може відбуватися на їхнь-ому рівні. Конституція Федеративної Республіки Німеччина вста-новлює, що громадам мае бути надано право регулювати в рамках

' Конституции государств Европейского Союза / [под общ. редакцией Л. А. Окунькова]. - М.: Изд. группа НОРМА - ИНФРА М, 1999. - С. 370.

Пава 2. Світовий а европейський досвід організації місцевого самоврядування

закону під свою відповідальність усі справи місцевої спільноти (ч. 2 ст. 28). В Італії адміністративні функції належать до відан-ня комун, за винятком тих, які для забезпечення єдиних підходів віднесені до провінцій, метрополітенських міст, регіонів і держа-ви при дотриманні принципів субсидіарності, диференційованості й пропорційності (ч. 1 ст. 118)'. У ст. 154 Конституції Естонської Республіки закріплено, що рішенням усіх питань місцевого життя та його устроєм займаються місцеві самоврядування, які діють на підставі закону самостійно. В Польщі публічні завдання. що слу-гують задоволенню потреб самоврядної спільноти, виконуються единицею територіального самоврядування як власні завдання (ч. 1 ст. 166)².

Конституції інших зарубіжних держав, окрім загального визна-чення, наводять перелік питань, які мають вирішуватися на рівні місцевого самоврядування. Зокрема, в ст. 128 Конституції Респуб-ліки Хорватія зазначається. що місцеве самоврядування передба-чає право вирішувати питания щодо потреб та інтересів місцевого значения, особливо тих, що стосуються житлового будівництва, комунальних послуг, догляду за дітьми, соціального страхування, культури, фізичної культури, спорту, а також захисту й охорони навколишнього середовища. В Японії місцеві органи публічної влади мають право управляти своїм майном, вести справи й здій-снювати адміністративне управління: вони можуть видавати свої постанови в межах закону (ст. 94).³ У ст. 132 Конституції Російсь-кої Федерації встановлено, що органи місцевого самоврядування самостійно управляють муніципальною власністю. формують, за-тверджують і виконують місцевий бюджет, установлюють місцеві

¹ Конституція ІталійськоїРеспубліки від 22.12.47 р. // Конституцїїзарубіжних
країн: навч. посіб. / [авт.-упоряд. В. О. Серьогін, 10. М. Коломієць, О. В. Марце-
ляк та ін.]; за заг. ред. В. О. Серьогіна. - Харків: ФІНН, 2009. - С 151.

² Конституція Республіки Польща від 2.04.97 р. // Конституції зарубіжних
країн: навчальний посібник / [авт.-упоряд. В. О. Серьогін, 10. М. Коломієць,
О. В. Марцеляк та ін.]; за заг. ред.. В. О. Серьогіна. - Харків: ФІНН, 2009.
-С. 194.

Дата добавления: 2014-12-24