Територіальна громада - первиннийсуб'єкт иісцевого самоврядування. Членство в територіальній громаді 3 страница

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правовых віднкин

Закону України «Про засади державної регуляторюї політики у сфері господарської діяльності» (ч. 2 ст. 9).

J\c4 jidijeidy mjhH7ixфдцмучясі\ членів територіальних громаду вирішенні питань місцевого значения слід віднестиіндивідуалші звернення, службу в органах місцевого самоврядувакня.

Питания практично! реалізації громадянами Украіни конститу-ційного права вносити в органи місцевого самовряд)вання пропо зиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб та органів місцевого самовряду-вання регулюються Законом України «Про звернення громадян»¹.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалі-зації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб міс-цевого самоврядування, їх правовий статус, порядок і правові га­ранте' перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самов­рядування»².

= §5. Місцевий референдум як форма

безпосередньої участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значения

Місцеве самоврядування - це право територіальної громади (жителів сіл, селищ, міст) вирішувати питания місцевого зна-Е^ня. Місцевий референдум є единою формою безпосереднього розв'язання питань територіальною громадою. Місцевий референ­дум - це спосіб реалізації влади територіальною громадою з метою чдійснення локально!" (місцевої") правотворчості й контролю за дія-ми й рішеннями органів і посадових осіб місцевого самоврядуван-пія^правління місцевими справами. Це забезпечує верховенство і ериторіальної громади в системі місцевого самоврядування, адже

' Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 p., № 393/96-ВР // Иiлом. Верхов. Ради України. - 1996. - X» 47. - Ст. 256.

Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001р., № 2493-Ш // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 33. Ст. 175.

Муніципальне право України

вона може прийняти на місцевому референдумі рішення з будь-якого питания, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Важливість цієї форми участі громадян у провадженні місцевого самоврядування виявляється ще й у тому, що рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання і мають найвищу юридичну силу на відповідній території.

Місцеві референдуми проводяться в межах адміністративно-те-риторіальних одиниць, у них мають право брати участь громадяни України. які на день проведения референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території області, району, міс-та, району в місті, селища, сільради.

Вимагати проведения місцевого референдуму можуть депута­та, що становлять не менш як половину від загального складу ради або одна десята частина громадян Украіни, які постійно прожи­вають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.

Вимога депутатів про проведения референдуму реалізується шляхом поіменного голосування на пленарному засіданні від-повідної місцевої ради або збиранням підписів депутатів місцевої ради.

Реалізація права вимоги референдумів громадянами України здійснюється шляхом збирання підписів ініціативними трупами референдуму. Ініціативна трупа обласного, міського (міст респуб-ліканського і обласного підпорядкування), районного, районного в місті референдуму утворюється на зборах за участю не менш як 200 громадян України, а міського (міст районного підпорядку-вання), селищного і сільського референдуму - на зборах за учас­тю не менш як 50 громадян України, які мають право на участь у референдумі й постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Не пізніш як за десять днів до проведения зборів із питания місцевого референдуму їх ініціатори повинні письмово повідомити про час, місце й мету зборів голову місцевої ради народних депутатів, у межах території якої пропонується провести місцевий референдум. Перед почат­ком зборів проводиться реєстрація учасників зборів, складається їх список із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, місця про­живания. На зборах обираються їх голова і секретар; подальший

Глава 4. Правове регулювання

статусу суб'єктів муніципально - правовых від син

—

порядок денний повинен включати обговорення доцільносгі про­ведення референдуму та формулювання питания, що пропонуеть-ся на нього винести.

У разі схвалення більшістю учасників зборів пропозиції про проведення референдуму та затвердження формуловання питан­ия, що пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підпксів громадян. Ініціативна групамісцевого референдуму складається не меншяк із 10 громадян України, які мають право брати участь у референ­дум! й постійно проживають на території відповідної адміністра-гивно-територіальної одиниці.

Ініціативні групи місцевого референдуму реєструються сільсь-кими, селищними, міськими головами, головами місцевих рад, у межах території яких пропонується провести місцевий референ­дум. У свідоцтві про реєстрацію ініціативної групи місцевого ре­ферендуму на основі списків громадян, які брали участь в осганнь-ому за часом референдумі, або списків виборців останніх за часом виборів зазначається точна кількість громадян, підпнси яких необ-хідні для підтримки вимоги про проведення місцевого референду­му, та термін збирання підписів.

Загальний термін збирання підписів із питания про проведення місцевого референдуму не повинен перевищувати одного місяця від дня одержання свідоцтва про реєстрацію першої із створених для цього референдуму ініціативних груп. Після завершения зби­рання підписів ініціативна група в триденний строк укладає під-сумковий протокол, у якому зазначається загальна кількість під-писів громадян, зібраних на території відповідної місцевої Ради народних депутатів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закін-чення збирання підписів.

Місцева рада після одержання належним чином оформлено!' пропозиції приймає на сесії в місячний строк одне з таких рішень: а) про призначення референдуму; б) про відхилення пропозиції про проведення референдуму в разі наявності серйозних пору-шень Закону, які впливають на підстави для призначення референ­думу; в) про прийняття рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без наступного проведення референ­думу. Дата проведення місцевого референдуму призначається не

Мушципальне право України

раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рі-шення про проведения референдуму. Для проведения голосування і підрахунку голосів під час проведения референдумів територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу і сільрад ді-литься на дільниці для голосування.

Для підготовки і проведения місцевого референдуму в межах адміністративно-територіальних одиниць, де він проводиться, ут-ворюються комісіїдвох рівнів: а) обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські комісії з референдуму; б) дільничні ко-місії з референдуму.

Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених у списки для голосування. Рішення, прийняті референдумом, обнародуються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублі-кування, якщо в самому рішенні не визначено інший строк. Датою прийнягтя рішення вважається день проведения референдуму. Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, прово­диться також референдумом. Зміну або скасування рішень, при­йнятих референдумом, може здійснити також відповідно місцева рада більшістю не менш як дві третини від загальної кількості на-родних депутатів з обов'язковим затвердженням на референдумі, який повинен бути проведений протягом шести місяців після вне­сения зміни або скасування.

3 метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих пи-тань місцевого значения в передбаченому Законом порядку мо-жуть проводитися місцеві дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми). Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються в ході прийняття рішень відповід-ними органами. Якщо проекти рішень місцевої ради не відпові-дають результатам місцевого дорадчого опитування, такі рішення можуть бути прийняті лише більшістю не менш як двома третина-ми від загальної кількості депутатів відповідної місцевої ради.

Як бачимо, процедура реалізації права вимоги референдумів громадянами України доволі складна. Бажано спростити процеду­ру ініціативи місцевого референдуму. Приміром, в Італії референ­дум «народне вето» може бути проведено на вимогу 1,2% від чи-

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правое их відн син

сельності виборчого корпусу. Є сенс запозичити зєвропейського досвіду таку форму участі населения в місцевому самоврядуванні, як інститут «народне вето». Він був започаткований у середнні XIX ст. у кантонах Швейцарії і передбачений ниніконституціями Швейцарії (гл. 2 розд. 4), Італії (ст. 75), Данії (пункти 1,7 ст. 42). Сутність цього інституту полягає в праві громадш скасовувати шляхом референдуму прийняті представницькими органами міс-цевого самоврядування нормативно-правові акти чн їх окремі по­ложения¹. Це сприяло б підвищенню статусу територіальної гро­мади як найвищої інстанції в системі місцевого самоврядування. Інститут «народне вето» міг би також стати дійовим механізмои у руках опозиції: саме з його допомогою вона могла б домогтися ска-сування окремих нормативних рішень місцевої ради. Безперечно, його впровадження потребує досконалого правового регулюван­ня. Насамперед, це стосується чіткої нормативно! регламентації процедури призначення референдуму щодо народного вето.

Сьогодні громадяни України можуть ініціювати місцевий ре­ферендум і таким чином реалізувати свое право на участь в управ-лінні справами громади, якщо ініціативу підтримує місцева рада або сільський, селищний, міський голова. Якщо к питания, які пропонуються для вирішення на референдумі, можуть привести до дострокового припинення повноважень органів чи посадових осіб місцевого самоврядування, ініціювати та провести його практично неможливо. Необхідно усунути від процесу організації та прове­дения референдумів органи й посадові особи, для яких рішення місцевого референдуму може мати негативний характер. Важливо, щоб ці дії здійснював не орган місцевого самоврядування, який не завжди зацікавлений у проведенні референдуму, а незалежна установа.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке пи­тания, віднесене Конституцією та іншими законами України до відання місцевого самоврядування. Доцільно розширити коло пи-тань, які мають вирішуватися виключно на місцевих референду­мах. Передусім це: (а) прийняття статуту територіальної громади, (б) зміна меж населених пунктів, що призводить до зменшення їх

' Руденко В. Н. Институт «народного вето»: история и современность / В. Н. Руденко // История государства и права. - 2002. - № 3. - С. 37.

Муніципальне право України

території, або зміна їх статусу (в) дозвіл на будівництво й експлу-атацію об'єктів, шкідливих для довкілля тощо. Потрібно залучати громадян до вирішення на локальному рівні проблем комуналь-ної власності, адже члени територіальної громади не відчувають себе співвласниками комунального майна. Частіше громадяни виступають спостерігачами, а не учасниками процесу управління комунальним майном, що є результатом патерналістського вихо-вання в дусі безініціативності, традиціоналізму, ультраконсерва­тизму, пасивної громадянської позиції. Вважаємо, що в разі від-чуження особливо важливих для територіальної громади об'єктів комунальної власності обов'язково має проводитися місцевий ре­ферендум. Перелік таких об'єктів необхідно затвердите статутом територіальної громади.

У ч. 3 ст. 6 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві ре-ферендуми» визначено перелік питань, які не можуть виноситися на місцеві референдуми. Вважаємо, що практика наявності обме-жень проведения референдуму щодо питань, які належать до ком-петенції відповідної місцевої ради та ЇЇ виконавчих і розпорядчих органів, мае антидемократичний характер. А обгрунтування необ-хідності таких норм відсутністю високої правової культури та пра-восвідомості громадян¹, на наш погляд, не може бути достатнім. Як убачається, правова норма, згідно з якою на місцеві референду­ми не виносяться питания про скасування законних рішень органів місцевого самоврядування, зводить нанівець права територіальних громад у вирішенні ключових питань місцевого значения. Адже рішення відповідної ради може бути формально законним і в той же час суперечити інтересам територіальних громад. Важливо не допустити, щоб референдум став суперництвом в ім'я тріумфу од­них над іншими, він мае допомагати співробітництву для досяг-нення спільного блага, виключати конфронтацію та протистояння після голосування². Тому доцільно було б передбачити правило, за яким остаточне вирішення питань місцевого значения мае нале-

' Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (про-блемитеоріїі практики)/К. Книгін//Право України.-2001.-№ 11.-С. 30.

² Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Ук-раїні [Текст]: [монографія] / Олександр Батанов; за заг. ред. В. Ф. Погорілка. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 201.

Глава 4. Правове регулювання статусу суб'єктів муніципально - правовых відн син

жати гериторіальним громадам як первинним суб'ектам місцевого самоврядування.

Місцеві референдуми й дорадчі опитування потребують знач-них фінансових витрат, організаційного й матеріально-технічного забезпечення. Лише окремі місцеві ради мають відповідні ресурси для таких заходів, але й вони, як правило, проводять їх одночасно з виборами. Перевалена ж більшість місцевих рад узагалі позбав-лена й такої можливості, а тому місцеві референдуми й дорадчі опитування в Україні - велика рідкість. Отже, питания матеріаль-но-фінансового забезпечення місцевих референдумів потребують окремого регулювання. Особливу увагу необхідно приділити пи­танию конституційності й законності рішень, які приимаютьсяна місцевих референдумах. Недосконалість чинного законодавства створює підстави для скасування в судовому порядку будь-яких рішень місцевих референдумів, що може підірвати довіру до цієї форми народовладдя. Недосконалість правової регламентації ор-ганізації та проведения місцевих референдумів перешкоджає широкій участі населения в місцевому самоврядуванні, стримує розвиток громадської ініціативи, зростання соціальної активності членів територіальних громад. Спрощення процедури ініціювання місцевих референдумів й дорадчих опитувань, широке застосуван-ня нових форм вивчення громадської думки щодо важливих пи-тань місцевого значения сприятимуть активізації участі громадян у місцевому самоврядуванні, удосконаленню зворотного зв'язку органів місцевого самоврядування з населениям.

Новий закон про місцеві референдуми повинен відповідати загальноприйнятим Європейським стандартам у сфері захисту та реалізації політичних прав громадян. Механізми безпосереднього прийняття рішень територіальною громадою потребують удоско-налення, необхідно повною мірою гарантувати швидкий та демок-ратичний процес проведения місцевого референдуму, розширити права фомадян щодо його ініціювання, мінімізувати можливість адміністративного впливу на ініціаторів референдумів, створити правову основу для втілення результатів місцевого референдуму в життя.

Муніципапьне право України

Дата добавления: 2014-12-24