Основні положення щодо визначення критичних точок сталі

Устаткування, інструменти, матеріали

ВиЗНАЧЕННЯ критичних точок сталі

Лабораторна робота №5

Запитання для самоперевірки

Порядок виконання роботи

1. Використовуючи діаграму «залізо-вуглець» (див. рис. 3.1), ознайомитись із класифікацією та структурою чавунів.

2. Вивчити структуру чавунів під мікроскопом.

3. Замалювати структуру чавунів у зошиті.

4. Зробити висновки за виконаною роботою.

1. Дайте визначення чавуну.

2. Назвіть види чавунів.

3. Білі чавуни, їх різновиди, структура та властивості.

4. Назвіть умови одержання білого чавуну.

5. Схарактеризуйте сірий чавун. Яка його структура?

6. Яка структура і властивості ковкого чавуну?

7. Схарактеризуйте високоміцні чавуни.

8. Як одержати виливки з ковкого чавуну?

9. Умови утворення виливків із високоміцного чавуну.

10. Дайте характеристику половинчастому чавуну, назвіть його негативні властивості.

Література: [1. с. 144; 3, с. 265].

Мета роботи: вивчити методику визначення критичних точок сталі методом пробних загартувань і вплив температури загартування на твердість загартованої сталі; набути навичок розрахунків критичних точок.

Муфельна електрична піч, інструменти для загартування, твердомір Роквелла, середовище для загартування (холодна вода), комплекти зразків середньовуглецевої сталі, шліфувальний папір.

Знання про критичні точки сталі потрібні для розуміння перетворень, що виникають у сталі під час нагрівання й охолодження; для визначення температур термічної обробки в сталі та гарячій обробці тиском.

На діаграмі «залізо-вуглець» (рис. 6.1) критичним точкам Ас₁, Ас₂, Ас_т відповідно належать лінії PS, GS, SE.

Температура загартування та відпалювання звичайно береться на 30–50°С вище точок Ас₁, і Ас₃ відповідно для заевтектоїдної та доевтектоїдної сталі. Але слід урахувати, що діаграма «залізо-вуглець» характеризує стан чистих залізовуглецевих сплавів. У промисловості вуглецеву сталь використовують із домішками марганцю, кремнію, сірки, фосфору, а також нікелю, хрому тощо. Домішки елементів у сталі по-різному впливають на положення критичних точок. Тому на практиці для правильного призначення режиму термообробки, особливо для нових марок сталі або у випадках сумніву в хімічному складі наявної сталі, нерідко застосовують експериментальний метод визначення критичних точок.

Рисунок 5.1 - Частина діаграми стану «залізо-вуглець»

Відомі такі методи визначення критичних точок: дилатометричний (теплового розширення), диференціальний термічний, електроопору та ін.

Ці методи досить точні, але складні у виконанні. На практиці для визначення критичних точок сталі широко використовують метод пробних загартувань. Це метод невисокої точності, але простий у виконанні й не потребує спеціального устаткування.

Дата добавления: 2014-12-24