Роль і місце інформаційної сфери у економічній діяльності підприємства

Вступ

Економічній діяльності підприємства

Узагальнений аналіз загроз інформаційного характеру

Методи виявлення та прогнозування загроз

Тема 1

Сучасні методи виявлення, оцінювання та прогнозування загроз

Модуль 1

Інформаційній безпеці

Методи оцінювання та прогнозування загроз

Лекція №1 (2 години)

Для структурних підрозділів

Державного університету телекомунікацій

Заслужений діяч науки і техніки України

доктор технічних наук,

професор БОГДАНОВИЧ В.Ю.

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри УІБ

" "__________2014 р.

Протокол № _____

Київ-2014

Зміст

Вступ

1. Роль і місце інформаційної сфери у економічній діяльності підприємства

2. Класифікація загроз інформаційного характеру економічній діяльності підприємства

Висновки

В процесі управлінської діяльності інформація стала важливішим ресурсом, ніж матеріальні, енергетичні, трудові і фінансові ресурси. Технології обробки інформації використовують первинні відомості про виробничі і комерційні операції, випуск продукції, факти придбання і продажу товарів, знання і навички людей, їх функціональні обов'язки і ін... Отримана в результаті цього інформація використовується для аналізу і ухвалення управлінських рішень. Відповідно, великого значення набувають методи обробки і використання інформації, а також технічні засоби, завдяки яким стало можливим перетворення інформації на важливий виробничий ресурс. У нашій дисципліні ми основну увагу приділятимемо виявленню загроз і протидії їх впливу на економічну діяльність підприємства.

Існування виробничих і економічних об'єктів визначається їх призначенням задовольняти ті або інші потреби суспільства. Кожен такий об'єкт вступає у певні відносини з середовищем (з державними органами управління, з іншими об'єктами), що змінюється, і складається з безлічі різних елементів, взаємодія яких і забезпечує його існування і виконання своїх функцій.

Надалі називатимемо будь-який такий об'єкт незалежно від його розмірів, форми власності, організаційно-правового статусу організацією.

Організація - це стабільна формальна соціальна структура, яка отримує ресурси з навколишнього світу і переробляє їх в продукти своєї діяльності. Усім організаціям властиві як індивідуальні, так і загальні риси.

Результатом взаємодії організації з середовищем є зміни різного роду, що відбуваються в ній, які викликають необхідність управління, - такої цілеспрямованої дії на організацію, яка забезпечить досягнення поставлених цілей. Управління дозволяє залежно від особливостей конкретних організацій і цілей управління стабілізувати їх, зберегти їх якісну визначеність, підтримати динамічну рівновагу з середовищем, забезпечити вдосконалення організації і досягнення того або іншого корисного ефекту.
Управління представляє особливу функцію. У зв'язку з цим в рамках організації можна виділити керований процес (об'єкт управління) і керуючу частину (орган управління). Їх сукупність утворює систему управління.

Система управління підприємством функціонує на базі інформації про стан об'єктів, їх входів і виходів у відповідності з поставленою метою. Управління здійснюється видачею управлінських впливів з урахуванням зворотного зв'язку і довкілля, ринку та вищестоящих органів управління. Призначення керуючої системи - формувати такі впливи на керовану систему, що спонукали б її прийняти стан, що визначений метою управління.
Цілі управління: виживання в конкурентній боротьбі, отримання максимального прибутку, вихід на певні ринки. Стосовно до промислового підприємства з деякою часткою умовності можна вважати, що метою є виконання виробничої програми в рамках техніко-економічних обмежень; керуючі впливи - це плани робіт підрозділів; зворотній зв'язок - дані про хід виробництва (випуску і переміщенні виробів, стан устаткування, запаси на складі і т.д.).

Інформація про стан об'єктів аналізується і обробляється з використанням інформаційних технологій. Ринок електронних інформаційних продуктів і послуг, що швидко розвивається, пропонує велику кількість вітчизняних і зарубіжних економічних інформаційних систем (ЕІС) різного призначення. ЕІС - це не тільки комп'ютерна техніка і застосування новітніх технологічних досягнень, але і сукупність внутрішніх і зовнішніх потоків прямого і зворотного інформаційного зв'язку економічного об'єкта, методів, засобів, фахівців, що беруть участь в процесі обробки інформації і у виробленні управлінських рішень. Найважливішим ресурсом сучасного підприємства, здатним значно вплинути на підвищення його конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та капіталізації, є корпоративні інформаційні ресурси і знання, які сьогодні покликані забезпечувати безпеку економічної діяльності.

Щоб керуюча частина могла здійснювати управління, їй потрібно зіставляти фактичний стан керованого процесу з метою управління, у зв'язку з чим керований процес впливає на керуючу частину. Вплив обох частин один на одного здійснюється шляхом передачі інформації. Для цього в системі управління завжди присутній замкнутий інформаційний контур (рис. 1).

Рис. 1. Інформаційний контур системи управління

В рамках інформаційного контуру циркулює інформація про цілі управління, про стан керованого процесу, про керуючі впливи. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, обробки та зберігання інформації, а також з персоналом, що здійснює ці дії з інформацією, утворює інформаційну систему даної організації.
Як правило, будь-яка організація є складним комплексом, що складається з декількох об'єктів, що мають власні керовані процеси і керуючі частини. Тому для узгодженого функціонування комплексу вводиться додаткова керуюча частина, що координує дії інших керуючих частин і керованих процесів (свого роду локальних систем управління), орієнтуючи їх діяльність на виконання загальної мети комплексу. При більш складній побудові керованого процесу керуюча частина може мати багаторівневу структуру, що є характерним для більшості систем управління.
Зазвичай розрізняють три рівні управління в керуючій частині об'єкта: вищий, середній і нижчий ( рис.2). Кожен з них характеризується власним набором функцій, рівнем компетенції і потребує відповідної інформації. На вищому рівні управління реалізується стратегічне управління, визначається місія організації, цілі управління, довгострокові плани, стратегія їх реалізації тощо Середній рівень управління - рівень тактичного управління. Тут складаються тактичні плани, здійснюється контроль за їх виконанням, відстежуються ресурси і т.п. На нижчому рівні управління здійснюється оперативне управління, реалізуються об'ємно-календарні плани, здійснюється оперативний контроль і облік і т.п.

Рис. 2. Управлінська піраміда

Певний розподіл праці на кожному з рівнів управління призводить до закріплення за окремими елементами керуючої частини організацій окремих функцій управління: планування, організації, обліку та контролю, мотивації, аналізу та регулювання. Ці функції реалізуються в різному обсязі на різних рівнях управління.

Наявність функціональних елементів у керуючій частині організацій приводить до появи відповідних підсистем в їх інформаційних системах. Виділення планування або контролю як функцій управління породжує відповідні структурні елементи в організаційній структурі організації, а в рамках її інформаційної системи - підсистему планування або контролю. Перша забезпечує формування бізнес-планів, планів виробництва, планів маркетингових досліджень, фінансових планів і т.п. Друга - інформаційну підтримку контролю. Залежно від галузі економіки, де функціонує організація, і рівня керуючої частини в ієрархії органів управління інформація про зміни в об'єкті управління надходить в дану керуючу частину з різною частотою. Відповідно і необхідність впливу на керований процес з боку органу управління організації в різних галузях економіки виникає пропорційно з частотою отримання інформації.
Акт цілеспрямованого впливу на керований процес, заснований на інформації про нього, визначеній раніше меті і розробленій програмі досягнення цієї мети, називається прийняттям рішення, а процес формування рішення - процесом прийняття рішень. Відповідно до поділу праці в межах управління організацією прийняті рішення відносяться до тієї чи іншої функції управління.

Забезпечення процесу прийняття рішень (надання потрібної інформації в потрібний час і потрібному місці) - одна з основних задач інформаційної системи організації. У цьому зв'язку характер рішень, процес їх прийняття, дискретність прийняття рішень справляють істотний вплив на функціонування інформаційної системи організації, застосовувані там технології навіть викликали необхідність формування цілого класу інформаційних систем - систем підтримки прийняття рішень.

У реальних умовах на інформаційну систему організації, крім зазначеного вище, впливає її організаційна структура, персонал, прийняті процедури виконання завдань, внутрішня культура організації та багато іншого.

Дата добавления: 2014-12-25