Державні гарантії в сфері зайнятості

Генеральні, галузеві і регіональні угоди

Генеральна угода укладається в результаті переговорів між КМУ і Радою Федерації незалежних профспілок України. Предметом її є:

+диференціація мінімальних тарифних ставок за видами ви­робництв, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;

+єдині для всієї території України мінімальні ставки ком­пенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і не­безпечних умовах

+єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

Предметом генеральної тарифної угоди можуть бути й ін­ші питання оплати праці та соціальних гарантій працівників, які сторони переговорів вважають за необхідне внести до ге­неральної тарифної угоди, за умови, що вони не суперечать законодавству.

Предметом галузевої ( сторони в ній – уповноважені представники державного управління, спілка підприємців і профспілка, тобто 3 сторони), а також регіональної тарифної угоди (сторони в ній – профспілки та спілки підприємств), що укладається на комунальному рівні є:

+єдині для підприємств відповідної галузі (підгалузі), терито­рії тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців або єдина відповідно галузе­ва (підгалузева), територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;

+єдині для різних категорій працівників відповідної галу­зі (підгалузі). території мінімальні розміри доплат і надбавок,що враховують специфіку умов праці окремих професійних груп;

Предметом можуть бути й інші питання оплати, норму­вання праці та соціальних гарантій працівників, які не суперечать законодавству і нормам генеральної тарифної угоди і які сторони переговорів вважають за необхідне включити до галузевої, а та­кож регіональної тарифної угоди, що укладається на комуналь­ному рівні.

43 Ст. Конституції України стверджує: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує рівні можливост і у виборі професії, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на ЗП, не нижчу визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. 44 Ст. Кожен має право на страйк. 45 Ст. Кожен має право на відпочинок. 46 Ст. Громадяни мають право на соціальний захист. Згідно Конституції України засади регулювання праці і зайнятості населення визначаються виключно законами України. Такими законами є: Кодекс законів про працю України, Закон України “Про зайнятість населення”, ЗУ “Про охорону праці”, “Про оплату праці”. Законодавство про зайнятість поширюється на постійно проживаючих в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України.

ЗУ «Про зайнятість населення»: після того, як громадянина визнано безробітним він має право на одержання матеріальної допомоги по безробіттю та безкоштовне сприяння державної служби зайнятості у пошуку підходящої роботи. До державної служби зайнятості можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати.

ЗУ «Про охорону праці» регулює питання щодо забезпечення робітників нормальними умовами праці, атестації робочих місць, визначення їх відповідності санітарним нормам, та, як результат, визначення розмірів надбавок і доплат за несприятливі умови праці.

Кодексом законів про працю України встановлюються гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються.

Дата добавления: 2014-12-25