Єдина система органів виконавчої влади

Основу організаційної структури державного управління становить система органів виконавчої влади, яка, реалізуючи певну частину повноважень держави, виконує функції, пов'язані з реалізацією положень Конституції держави, її законів та інших нормативних актів. Органи виконавчої влади формують своєрідну систему, основним призначенням якої є виконання та забезпечення виконання положень Конституції та законів держави.

Поняття «система органів» має потрійне смислове навантаження.

· підтверджує наявність у сукупності цих суб'єктів (органів виконавчої влади) певних оанак, притаманних соціальним системам, зокрема таких, як єдність цільового призначення, функціональної самодостатності, ієрархічності внутрішньої організації, субординаційності взаємозв'язків між структурними ланками тощо.

· воно фіксує відокремленість певної групи державних органів, що входять до конкретної системи, від усіх інших видів органів.

· окреслює цілком визначений суб'єктний склад даної системи.

Система органів виконавчої влади включає структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів;

1. Вищий рівень — Кабінет Міністрів України.

2. Центральний рівень — міністерства, державні коміте-ти, центральні органи виконавчої влади прирівняні до дер. жавних комітетів, та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

3. Місцевий, або територіальний, рівень, на якому діють;

• органи виконавчої влади загальної компетенції — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

• органи спеціальної — галузевої та функціональної — компетенції, які безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади або перебувають у підпорядкуванні водночас і центральному, і місцевому органу виконавчої влади.

Система виконавчої влади в Україні залишається неефективною, рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не задовольняє потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, динамічного формування соціально-економічного укладу та демократичної правової держави.

Про низьку ефективність виконавчої влади свідчать: соціальні індикатори, насамперед — рівень безробіття і реальних доходів населення; неефективне управління державною власністю, внаслідок чого величезний виробничий потенціал фактично не працює на державу; невиправдане втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, що гальмує розвиток підприємництва в Україні2.

Серед основних причин низької ефективності виконавчої влади можна назвати:

— неузгодженість дій різних виконавчих структур, непослідовність і суперечливість рішень, низьку виконавчу дисципліну;

— дублювання споріднених функцій різними органами;

— надмірну концентрацію функцій управління на вищих щаблях виконавчої влади;

— незбалансовану регіональну політику;

— закритість органів виконавчої влади для контролю з боку суспільства;

— корупцію та економічну злочинність у державних структурах, а також низький престиж державної служби в Україні

5. Основу нормативно-правової бази в сфері цивільної оборони, захисту населення і території від наслідків надзвичайних ситуацій складають: Закони України «Про цивільну оборону України», «Про війська цивільної оборони», «Про аварійно- рятувальні служби»; укази Президента України «Про Концепції захисту населення і територій у випадку загрози і виникнення НС» і Положення «Про міністерство України з питань НС і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України про затвердження «Положення про цивільну оборону України», «Про єдину державну систему попередження і реагування на НС техногенного і природного характерів», «Положення про керування з питань НС і цивільного захисту населення обласних і міських державних адміністрацій» та інші нормативні акти.

У Законі «Про цивільну оборону України» містяться загальні основи цивільної оборони України, що визначають призначення ЦО, систему її побудови, поширення заходів ЦО на території України, завдання ЦО, керівництво й органи керування ЦО.

Цивільна оборона - це складова частина системи загальнодержавних оборонних заходів, здійснюваних у мирний і воєнний час для захисту населення й об' єктів народного господарства від зброї масового ураження та інших засобів нападу, а також для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах ураження, зонах катастрофічного затоплення, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах.

Заходи з ЦО зобов'язані виконувати всі державні органи, громадські організації, підприємства, установи. У них бере активну участь і населення, яке проживає в містах, робочих селищах, селах, у тому числі учні й студенти.

6. Начальник гражданской обороны –

Непоср. Руководством ГО занимается штаб ГО Украины (возглавляет лейтенант-генерал Гречанинов).

На Укр. ГО организовано по территориально-производственному принципу.

Территориальный – все обл. и Крым. (руководят главы администраций или ______).

Производственный – руковод. начальник производства.

Силами ГО являются:

1)Войска ГО. 2)Специализированные формирования. 3)Невоенизированные формирования.

Войска ГО»19.000 чел. на 50 млн.чел (маловато).

4 отдельных аварийно-спасательных бригады (2000чел. в каждой).

Киев, Дрогобыч, Макеевка,

4 отд. мобильных полка (по 600 чел) Верховцево.

6 отд. авар-спасат. батальонов (по 300 чел)

Специализированные формирования:

Часть по тушению нефти и газа (в Полтаве 750 чел)

Отряд быстрого реагирования в Дн-жинске (300 чел)

Отряд быстрого реагирования в Горловке (300 чел) {Стирол}

Часть по ликвид. аварий металург. пром. (300 чел в Запорожье)

Центральный военно-спасательный отряд (1000 чел. Киев)

Несут службу методом дежурства или вахтенным образом.

тряд быстрого реагирования в Дн-Жинске (50 чел).

Горноспасательный отряд Дн-вского Метрополитена (25 чел).

В каждой обл. по медицинской линии созданы центры медицины катастроф. При больн. Мечникова – 16 специализир. бригад мед. и кат. (хирургические, терапевтические).

В Подгороднем 6 самолетов, 4 вертол. Они должны оказать помощь одновременно 200 чел.

В каждом р-не созд. при центр. больницах 3 мед. бригады (мед. авт. 3-4 медика):хир., терап., токсик.

Невоенизированные формирования

Только на военное время создаются.

Зачисляются все трудоспособные граждане Украины. (от 16 до 55, до 60 лет – мужчины). За исключ. женщин с детьми в возрасте менее 8ми лет, а также лиц, получивших мобилизационные предписания.

7. Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;

відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів; – пошук, розпізнавання і поховання загиблих;.

санітарна обробка уражених;

знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;.

локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

щодо екстреного захисту населення;

з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

оповіщення про небезпеку;

використання засобів захисту;,

додержання режимів поведінки;

евакуація з небезпечних у безпечні райони;

здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

локалізація аварій;

зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

пошук потерпілих;

витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

надання медичної допомоги;

санітарна обробка людей;

знезараження одягу, майна, техніки, території;

проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

відновлення чи будівництво житла;

відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

організація медичного обслуговування;

забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

соціально-психологічна реабілітація;

відшкодування збитків;

знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні роботи здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦО центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах. При радіаційних аваріях викинуті із реактора радіонукліди піднімаються в атмосферу і переносяться у вигляді аерозолів на значну відстань. Потім вони випадають разом з пилом і дощем на місцевість, утворюючи обширні зони радіоактивного забруднення, які є небезпечними для людей і навколишнього середовища. Ступінь радіаційної небезпеки для населення визначається кількістю і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище, відстанню від місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року в час аварії.

Організація і проведення РІНР при аварії на АЕС полягає у виконанні заходів, до яких відносяться:

· оповіщення населення про, аварію і постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;

· використання засобів колективного і індивідуального захисту;

· організація дозиметричного контролю;

· проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження;

· введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);

· здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.

Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.

При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). При виникненні осередку хімічного ураження негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник ЦО об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для ліквідації наслідків хімічного зараження та проведення рятувальних-робіт у першу чергу залучаються санітарні дружини, зведені загони (команди, групи) команди (групи) знезараження, формування механізації. Спочатку в осередок вводяться санітарні дружини, формування радіаційного і хімічного захисту, охорони громадського порядку та ін.

Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами та підготовляються до порядку дій в осередку ураження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується – здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди та переходи, територію, споруди, техніку, чим забезпечують дії інших формувань, а також виведення населення із осередку хімічного ураження.

Необхідно завжди пам'ятати, що при проведенні рятувальних робіт в осередку хімічного ураження можливий застій зараження повітря в підземних спорудах, приміщеннях, парках, закритих дворах, а також розповсюдження його по трубопроводах та тунелях. Тому після завершення рятувальних робіт або заміни формувань направляються на пункти спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки розгортаються на незараженій території (місцевості) та поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника ЦО. Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник ЦО об'єкта, а організацією та проведенням медичних заходів - начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:

· бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;

· карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого начальника;,.

· санітарна експертиза;

· контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;

· протиепідемічні; санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота..

При організації робіт щодо ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження враховуються:

· здатність бактеріальних засобів спричиняти інфекційні захворювання серед людей і тварин;

· здатність деяких мікробів і токсинів тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі;

· наявність та тривалість інкубаційного періоду виявлення хвороби;

· складність лабораторного виявлення застосованого збудника та тривалість визначення його виду;

· небезпечність зараження особового складу формувань та необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних, встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють з метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі міри при обсервації менш суворі, чим при карантині.

У всіх випадках в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження одного із першочергових заходів проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних хвороб. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний і лікувальний ефект, а також препарати, що є в індивідуальній аптечці АІ-2.

Після того, як буде визначено вид збудника, проводиться екстрена профілактика - застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти прискореній ліквідації осередку ураження.

Для проведення заходів з ліквідації осередку бактеріологічного ураження залучаються в першу чергу, сили і засоби, які опинилися на території осередку, в тому числі санітарно-епідемічні станції (СЕС), ветеринарні станції, пересувні протиепідемічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні установи та формування.

Якщо цих сил і засобів недостатньо, то залучаються сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку. Перед введенням в осередок ураження проводяться заходи щодо забезпечення захисту особового складу формувань від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих та підозрілих на захворювання та їх ізоляцію, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфікації одягу. В зоні карантину здійснюється суворий контроль за дотриманням населенням установленого режиму поведінки, виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекціями евакуюють спеціальними групами.

Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, що дорівнює максимальному терміну інкубаційного періоду для даного захворювання.

8. Причини виникнення надзвичайних ситуацій

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій є:

Ø Аварії і катастрофи (на виробництві, транспорті, інженерних мережах і т.ін.)

Ø Стихійні лиха (природні катаклізми): землетруси, бурі, урагани, повені, сніговізамети і т.ін.

Ø Епідемії, епізоотії, епіфітотії (значні розповсюдження інфекційних захворювань або уражень відповідно серед людей, сільськогосподарських тварин і рослин).

Ø Збройні конфлікти та інші фактори соціального і політичного характеру.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території, або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — великомасштабна аварія з тяжкими, трагічними наслідками.

Вивчення причин виникнення виробничих аварій і катастроф свідчить про їх велике різноманіття, але за суттю ці причини можна об'єднати в дві групи.

Перша — це проектно-виробничі помилки і порушення (помилки при проектуванні підприємств, порушення будівельних норм і правил, низька якість будівельних робіт, використаних матеріалів і конструкцій, порушення техніки безпеки і технологічних процесів виробництва, відсутність постійного контролю за потенційно небезпечними об'єктами).

Друга група причин обумовлена тим, що не всі явища природи пізнані.

Великі темпи сучасного науково-технічного прогресу створили умови для великої концентрації радіаційно-, хімічно-, та вибухонебезпечних виробництв. По залізницям і трубопроводам транспортуються в великій кількості небезпечні речовини. В наслідок цього зросла ймовірність виникнення значних аварій і катастроф.

10.

11.

12.

13. Ядерний вибух - потужний вибух, викликаний вивільненням ядерної енергії: або за швидко що розвивається ланцюгову реакцію розподілу важких ядер; - або за термоядерної реакції синтезу ядер гелію з легших ядер. Залежно від завдань, розв'язуваних застосуванням створення ядерної зброї, ядерні вибухи не можуть вироблятися повітря, лежить на поверхні землі та води, під землею і води. Ядерний вибух супроводжується виділенням величезної кількості енергії, тому поразрушающему і вражаючому дії він у сотні й тисячі раз може перевершувати вибухи найбільших боєприпасів, споряджених звичайними вибуховими речовинами.

14.

15.

Дата добавления: 2014-12-25