Структура зовнішнього середовища МЕВ

Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини формуються і розвиваються під впливом певних умов і факторів, що утворюють середовище міжнародної економіки. Оскільки розвиток МЕВ залежить як від внутрішніх рушійних сил, так і від чинників, що впливають на нього ззовні, вирізняють внутрішнє і зовнішнє середовище МЕВ.

Внутрішнє середовище міжнародної економіки – це структура МЕВ, закони їх функціонування і розвитку. До нього відносять зовнішньоекономічну діяльність окремих суб’єктів господарювання і країн в цілому, регулювання міжнародної економічної взаємодії, форми і рівні МЕВ, внутрішні тенденції і закони розвитку міжнародної економіки (див. тему 1).

Зовнішнє середовище міжнародної економіки – це система зовнішніх (по відношенню до суб’єктів МЕВ) умов реалізації різних форм і видів МЕВ та факторів, що визначають напрямки розвитку й особливості МЕВ. За характером впливу зовнішнє середовище поділяється на:

- умови і фактори прямого (безпосереднього) впливу, що утворюють інфраструктуру МЕВ (міжнародні правові норми, міжнародні організації, торговельні представництва, комунікаційні мережі тощо);

- умови і фактори непрямого впливу (науково-технічний прогрес, політична, демографічна, соціально-економічна ситуація тощо).

За сферами впливу зовнішнє середовище МЕВ має природно-географічну, політико-правову, економічну, технологічну і соціокультурну складові (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Складові	Умови і фактори, що впливають на розвиток МЕВ
природно-географічне середовище	- розмір території країни, - географічне розташування країни, - кліматичні умови, - наявність або відсутність природних ресурсів, - наявність водних шляхів сполучення тощо
політико-правове середовище	- політико-правовий режим країни, - модель управління економікою, - адміністративні методи регулювання, - політична стабільність, рівень політичного ризику, - членство країни у міжнародних об’єднаннях тощо
економічне середовище	- домінуючі відносини власності, - тип господарського механізму, - економічний потенціал країни, - рівень і диверсифікація науково-технічного розвитку, - рівень розвитку інфраструктури, - рівень життя населення, - ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни, її міжнародна спеціалізація тощо
технологічне середовище	- рівень енергетичного забезпечення країни, - наявність розвиненої транспортної мережі, - інформаційне забезпечення економічної діяльності, - можливість втілення у виробництво високих технологій
соціокультурне середовище	- структура населення за статтю, віком, професійним і національним складом, - рівень освіти, медичного забезпечення, - мова, релігія, - ставлення до праці, - особливості історичного розвитку, - національні традиції, культурні цінності, норми поведінки, - особливості ділової етики тощо

Що стосується природно-географічного середовища, то наявність чи відсутність тих чи інших природних ресурсів у різних країнах, а також особливості їх кліматичних умов створюють об’єктивні передумови формування та поглиблення системи міжнародного поділу праці, а отже, й впливають на розвиток МЕВ. Забезпеченість ресурсами нерідко залежить від розміру території країни. Невеликі країни, як правило, мають меншу кількість і різноманітність природних ресурсів і вузький спектр кліматичних умов, тому вони гостріше відчувають потребу у спеціалізації. Визначальну роль у розвитку МЕВ також грає розташування певної країни відносно інших країн, регіонів, транспортних шляхів тощо.

Політико-правове середовище формується, насамперед, державою як провідним суб’єктом МЕВ. Політико-правовий режим країни характеризується способами і порядком формування владних інститутів, ступенем реальної участі громадян в управлінні державою, способами вирішення соціальних і політичних конфліктів, що виникають у суспільстві. Сучасні політико-правові режими варіюють між демократією і тоталітаризмом. Отже, розвиток МЕВ багато в чому залежить ще й від взаємної адаптивності політичних устроїв, зокрема, демократичних і недемократичних.

Модель управління економікою залежить від типу соціально-економічної системи та може бути ліберальною або директивною. Крім того, за будь-якої моделі управління держава застосовує адміністративні методи регулювання (ліцензування і квотування експорту й імпорту, введення валютних обмежень, встановлення особливих вимог до товару, упаковки та маркування, накладання ембарго на зовнішньоекономічні операції, введення економічних санкцій тощо) задля захисту національного ринку від іноземної конкуренції, сприяння експорту, вирівнювання торгівельного і платіжного балансів і т. ін.

Адекватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі. Часті зміни у правовому полі, загострення соціальних конфліктів, виникнення загрози політичного перевороту, конфіскації, націоналізації, обмеження конвертування валютних надходжень змушуватиме суб’єктів МЕВ згортати свою діяльність.

Важливим фактором політико-правового середовища МЕВ є також членство країн у міжнародних об’єднаннях, що обумовлюється спільністю інтересів як наслідок подібності географічного положення (країни Чорноморського економічного співтовариства), природних ресурсів (ОПЕК), історичної долі (країни Британської співдружності, СНД), соціально-економічного розвитку (ОЄСР, Бенілюкс), спільності конкурентів (ЄС), спільності війського будівництва (країни-члени НАТО). Подібні інтеграційні процеси, з одного боку, сприяють розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого – створюють перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань.

Економічне середовище МЕВ є сукупністю економічних факторів, які утворюють основу функціонування та розвитку міжнародного обміну товарами, руху робочої сили, капіталу та валюти. Причому при визначенні економічного потенціалу враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку відтворювальної, галузевої, територіальної та зовнішньоекономічної структур. Економічно розвинені країни мають можливість більш активно діяти на міжнародній арені з метою забезпечення економічного зростання, стимулювання свого експорту та імпорту необхідної їм сировини і деяких кінцевих товарів. Крім того, ці країни мають більші можливості захищати національних виробників, надаючи їм субсидії та використовуючи митні тарифи та нетарифні методи.

В сучасних умовах велика увага приділяється технологічній складовій середовища МЕВ. Стан наукових досліджень, розвиток засобів виробництва техніки і технологій, енергетичне, транспортне та інформаційне забезпечення країни відіграють велику роль в розвитку МЕВ. Розвинені країни, як правило, експортують кінцеві товари, а країни, що розвиваються – сировину, енергоресурси, напівфабрикати. Розвинена система комунікацій, транспортних мереж прискорює розвиток як національного виробництва, так і ЗЕД.

Соціальне середовище МЕВ характеризується різноманітністю окремих шарів населення, соціальних груп за демографічними, расовими, національними, професійними, релігійними та іншими ознаками. Крім того, кожна країна і народ мають свої культурні традиції, стереотипи поведінки, особливості виховання, ціннісні орієнтації, норми та заборони. Ігнорування соціокультурних особливостей може суттєво гальмувати розвиток МЕВ.

Зрозуміло, що усі складові середовища міжнародної економіки є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. До того ж умови функціонування і розвитку МЕВ є досить різноманітними не тільки на різних етапах розвитку людського суспільства, а й в умовах одного і того ж історичного періоду.

Дата добавления: 2014-12-25