Економічні та неекономічні наслідки трудової міграції

Міграційний приріст населення, млн чол.

(за даними «Демоскоп Weekly»)

Країни	2000-2005 рр.	2006-2010 рр.
Країни Європи	9,3	9,0
Країни Північної Америки, у тому числі США	7,2 6,2	6,1 5,0
Країни Океанії, у тому числі: Австралія Нова Зеландія	0,687 0,662 0,136	1,114 1,125 0,065

За даними російського тижневика «Демоскоп Weekly», протягом останніх років найбільша кількість міжнародних мігрантів виїхала з Мексики (11,9 млн емігрантів), Індії (11,4 млн чол.) і Росія (11,1 млн чол.). Кількість емігрантів з України становить 6,6 млн чол. За часткою ж співвітчизників, які проживають за кордоном, лідирують: Палестинська територія (68,3 %), Самоа (67,3 %), Гренада (65,5 %), з європейських країн – Албанія (45,4 %), Боснія і Герцеговина (38,9 %), Португалія (20,8 %), а з колишніх республік СРСР – Вірменія (28,2 %), Грузія (25,1 %), Казахстан (23,6 %), Молдова (21,5 %).

Наслідки трудової міграції є різними для країн-реципієнтів, у які мігрують кадри (від англ. «to receipt» – отримувати), і для країн-донорів, звідки вони виїжджають.

Для країни-реципієнта позитивним наслідком трудової міграції є зростання сукупного попиту, національного виробництва і економічного розвитку. Кваліфіковані іммігранти сприяють інвестиціям у нові підприємства і проекти та інноваційному розвитку постіндустріальних країн. Кожний четвертий молодий учений США – це мігрант. Багато розвинених країн відкривають програми набору IT-спеціалістів, медсестер, науковців з біології, хімії, математики та інших наук і мають значну економію на підготовці фахівців.

Попит на мігрантів зростає і під впливом старіння населення у розвинених країнах або його низької природної плинності. Шляхом залучення робітниць молодого віку деякі держави намагаються вирішити демографічні проблеми. Однією з найпопулярніших вакансій в США під час рецесії 2008-2010 рр., за версією американського журналу «Forbes», була праця кваліфікованої медсестри. Її заробітна плата сягала від 55 до 90 тис. дол. на рік. Демографічні проблеми впливають на потреби в нянях та інших медичних професіоналах для роботи у хоспісах, для догляду за похилими та безнадійно хворими людьми на дому.

Однак у більшості випадків мігранти заповнюють ті ніші ринку праці, які непопулярні серед місцевого населення. Через це у країнах-реципієнтах співіснують два сегменти ринку праці: національний та іноземний. Наприклад, у Італії в 2011 р., за даними Італійського союзу торгівельних палат, чверть усіх пропозицій на ринку праці складають продавці, касири, домробітниці й прибиральниці. Задоволення потреб у цих професіях відбувається переважно за рахунок іммігрантів, що зменшує структурне безробіття й робить безболіснішим перелив національної робочої сили в найбільш динамічні сектори економіки. Імпорт дешевої робочої сили є вигідним для місцевих роботодавців, оскільки дозволяє їм тиснути на працівників під час трудових переговорів про рівень заробітної плати. Іноземних працівників часто розглядають і як певний амор­тизатор у випадку криз і безробіття: їх першими звільняють, поповнюючи резервну армію праці. У багатьох країнах легальних мігрантів не забезпечують пенсіями й не врахо­вують при реалізації різного роду соціальних програм. Нелегальні ж робітники взагалі стикаються з відсутністю доступу до соціальної інфраструктури, освіти, кваліфікованих лікарів. Жінки часто стають жертвами торгівлі й насильства, втрачаючи свою свободу і зазнаючи фізичних загроз.

Слід зважати й на зростання утриманства тих мігрантів, які живуть на різні соціальні пільги за рахунок податків інших громадян. Як правило, це характерно для європейських країн з соціально орієнтованою ринковою економікою. Утриманство породжує неробство, непристойну й агресивну поведінку, яку побачив увесь світ під час подій у Великій Британії влітку 2011 р. Розмивається національна та релігійна ідентичність країн-реципієнтів, поширюється вплив «чужих» культур та традицій, загострюються ксенофобські настрої серед корінного населення, зростає чисельність, авторитет та ідеї націоналістичних партій у парламенті. Терористичний акт улітку 2011 р. у Норвегії, яка посідає перше місце серед країн світу з індексу людського розвитку, свідчить про посилення напруженості і суперечностей міграційної політики європейських країн.

Серед позитивних наслідків еміграції для країни-донора визначають зростання трансфертних грошових переказів, які формують позитивне сальдо платіжного балансу країни. За світовими дослідженнями, доходи мігрантів, які прибувають з бідних країн до багатших, у середньому більші в 15 разів. Тому грошові перекази фізичних осіб зростають вищими темпами, ніж кількість самих міжнародних мігрантів. Вони підтримують доходи родин на батьківщині, що впливає на внутрішній попит й внутрішні інвестиції, розвиток регіонів і національного ринку. Так, за даними Міжнародної організації з міграції, в Україну щороку надходять 5—8 млрд дол. Це перевищує дохід від експорту зерна у 2010 р. За даними НБУ, тільки в першому півріччі 2011 р. обсяг приватних грошових переказів в Україну з-за кордону склав 3,28 млрд дол., з них 2,75 млрд дол. забезпечили українці, які працюють за кордоном.

У випадку тимчасової міграції, коли працівники повертаються додому, велику роль відіграє здобуття ними зарубіжної освіти, переймання досвіду і традицій інших культур, розширення професійних навичок, загального світогляду, розуміння стандартів цивілізованого побуту. Ці переваги міграції добре використовує Китай, створюючи людям можливість реалізувати набутий трудовий потенціал на користь своєї країни.

Проте далеко не завжди мігранти повертаються. Тоді національна економіка неповоротно втрачає висококласних спеціалістів, плоди їх потенціальної діяльності, витрати на освіту та підвищення кваліфікації. Скорочується число носіїв національної культури, прогресивних тенденцій та ідей, представників середнього класу, який є основою стабільності суспільства. Якщо ж виїжджають молоді працівники, то зменшується підприємницька активність в національній економіці, уповільнюється економічний розвиток, погіршується репродуктивний стан населення країн-донорів. Випереджаюче скорочення національних трудових ресурсів з часом призводить до зростання потреби в іноземній робочій силі та неконтрольованої тіньової міграції.

Узагалі, трудова еміграція є лише симптомом, а не причиною неефективності економічної і політичної системи країни-донора. Емігранти прагнуть не тільки отримання високих доходів, а й розширення коридору можливостей і прав, які відсутні в неправових державах. Діти мігрантів мають значно більші шанси на виживання, на доступ до гідної освіти й медичної допомоги. В умовах нинішнього зниження бар’єрів на шляху до еміграції (як політики ООН і урядів розвинених країн) протистояти вигодам еміграції можуть тільки більші вигоди для того, щоб залишитися на батьківщині.

Дата добавления: 2014-12-25