Система контролю безпеки зв’язку та АУВ

Система(пункт) управління зв’язком.

Резерв сил і засобів зв'язку (резерв зв'язку).

Система (органи) технічного забезпечення зв'язку і АСУ.

Структура системи зв'язку і АУВ

Організаційно система зв'язку і АУВ включає:

1. Вузли зв'язку пунктів управління (ВЗ ПУ) об’єднань (ОК,АК), з’єднань (дивізія, бригада), частин (полк, окремий батальйон), підрозділів (батальйон).

2.Центри автоматизації управління військами (ЦАУВ).

3. Мережу радіорелейного, тропосферного та провідного зв'язку:

а) опорну мережу зв'язку (стаціонарну та польову) (ОМЗ):

- вісі;

- рокади;

- опорні вузли зв’язку (ОВЗ);

- допоміжні вузли зв’язку (ДВЗ).

б) лінії (напрямки) прямого зв'язку між ВЗ пунктів управління:

- тропосферні;

- радіорелейні;

- провідні.

в) лінії прив’язки вузлів зв'язку пунктів управління до ОВЗ опорної мережі зв'язку:

- радіорелейні;

- проводові;

- тропосферні.

4. Мережа радіозв’язку:

- радіоцентри (групи радіостанцій) ВЗ ПУ;

- ретрансляційні та переприймальні пункти;

- радіолінії (лінії прямого зв'язку).

5. Мережа космічного зв’язку:

- наземні стаціонарні вузли (центри) космічного зв'язку;

- вузлові й кінцеві станції на польових ВЗ ПУ;

- бортові ретранслятори на ШСЗ;

- космічні радіолінії (лінії прямого зв'язку).

6. Мережа зв’язку з рухомими об’єктами:

- засоби зв’язку ВЗПУ;

- засоби зв'язку ОВЗ;

- засоби зв’язку рухомих об’єктів;

- канали передачі.

7. Мережа фельд'єгерсько- поштового зв'язку:

- вузли ФПЗ (АК);

- станції ФПЗ (КП, ЗКП, ТПУ АК; КП бригад);

- обмінні пункти ФПЗ;

- засоби доставки (рухомі засоби);

- маршрути їх руху (польотів).

Основні елементи системи зв’язку і АУВ показані на рис. 3.

Необхідно відзначити, що у військових системах зв’язку і АУВ не завжди може бути повний набір перелічених складових частин.

Так, наприклад, у складі системи зв’язку і АУВ бригади можуть бути відсутніми опорна мережа, тропосферні та космічні лінії зв’язку.

У системах зв’язку батальйону відсутні, крім того, радіорелейні лінії зв’язку. Тому функціонально у первинній мережі зв’язку з’єднання, як правило звичайно, створюються мережа радіорелейного та проводового зв’язку і мережа радіозв’язку, а в батальйоні – мережа радіо і мережа проводового зв’язку.

Кожна із складових частин системи зв’язку і АУВ вміщує в собі елементи, які виступають відносно самостійними й неподільними (у мережах даної системи зв’язку) об’єктами призначеними для виконання окремих функцій.

Розглянемо коротко складові частини СЗ і АУВ та їх елементи.

Вузли зв'язку пунктів управління – це складова частина ПУ (ОУ, ВЗ, ПЗ) і елемент системи зв'язку, який являє собою організаційно об’єднані, технічно взаємопов’язані і узгоджені за видами зв'язку, способами передачі інформації та електричними характеристиками каналоутворюючі, комутаційні та кінцеві засоби зв'язку, засоби дистанційного управління та

автоматизації, які призначені для забезпечення обміну всіма видами інформації (повідомлень) і ведення переговорів в процесі управління військами (силами) з іншими ПУ та забезпечення внутрішнього зв'язку на ПУ.

Вузли зв'язку створюються (розгортаються) на пунктах управління частин (підрозділів), з’єднань, об’єднань. За належністю до ПУ вузли зв'язку поділяються на вузли зв'язку командних, запасних командних, тилових, допоміжних, передових, повітряних, корабельних та інших ПУ (ВЗ КП, ВЗ ЗКП, ВЗ ТПУ, ВЗ ДПУ, ВЗ ППУ, ВЗ Пов. ПУ, ВЗ Кор. ПУ).

Система контро-лю БЗ та АУВ

ЦАУВ

Засоби доставки

Маршрути руху

Рис. 3. Елементи системи зв'язку

У залежності від обладнання та умов експлуатації вони можуть бути стаціонарними і рухомими.

Стаціонарні вузли зв’язку можуть бути захищеними й незахищеними, а рухомі – польовими, повітряними, корабельними й залізничними.

Організаційно-технічна структура і склад вузла зв’язку пункту управління визначаються його призначенням. До складу вузла зв’язку пункту управління можуть входити такі основні елементи: радіоцентр (приймальний та передавальний, радіобюро); центр (група) каналоутворення; телефонний центр (станція); телеграфний центр (станція); центр (група) автоматизації управління військами; центр (станція) електроживлення; група технічного обслуговування; пункт управління вузлом зв’язку. До складу вузлів зв’язку ПУ додатково можуть входити і інші елементи, а частина елементів може обєднуватися в комплексний елемент.

Для зручності користування посадовими особами засобами зв’язку та автоматизації управління на пункті управління розгортаються (обладнуються) абонентські мережі: телефонного, телеграфного засекреченого і незасекреченого зв’язку, локальні мережі та оперативного гучномовного зв’язку.

Центри автоматизації управління військами (ЦАУВ) призначені для забезпечення автоматизованого збору, обробки, зберігання даних, їх пошуку і надання посадовим особам пунктів управління, рішення інформаційних і розрахункових завдань.

Стаціонарні ЦАУВ обладнуються в місцях постійної дислокації штабів. Польові ЦАУВ розгортаються в ГБУ пункту управління або на вузлі зв’язку. Стаціонарні і польові ЦАУВ можуть бути самостійними елементами системи зв’язку і АУВ або входити до складу вузлів зв’язку пунктів управління.

Центри автоматизації управління військами можуть об’єднуватись в мережу АУВ певної ланки управління Збройних Сил.

Склад ЦАУВ може мати: локальні мережі пунктів управління; мережеві сервери; спеціальні засоби зв’язку та канали передавання первинної (транспортної) мережі системи зв’язку і АУВ.

Первинна мережа зв’язку - складова частина системи зв’язку, яка вміщує лінії зв’язку, каналоутворюючі й комутаційні засоби вузлів зв’язку, що утворюють мережу типових каналів передачі й групових трактів. У залежності від типу використовуваних засобів (роду зв’язку) у первинній мережі організуються мережа радіорелейного, тропосферного та проводового зв’язку, мережа радіозв’язку і мережа космічного зв’язку.

Мережа радіорелейного, тропосферного й проводового зв’язку (РРТПЗ) представляє собою сукупність радіорелейних, тропосферних, проводових ліній і комутаційних засобів вузлів зв’язку які утворюють типові канали передачі й групові тракти. Мережа РРТПЗ як правило уміщує радіорелейні, тропосферні та проводові лінії прямого зв’язку, опорну мережу і лінії прив’язки до неї (рис. 3).

Радіорелейні, тропосферні й проводові лінії прямого зв’язку розгортаються безпосередньо між вузлами зв’язку пунктів управління. Сили й засоби для їх розгортання можуть виділятися як кожним вузлом зв’язку так і начальником напрямку зв’язку (ННЗ) від старшого штабу до підлеглого.

Опорна мережа зв’язку - це складова частина системи зв’язку, призначена для утворення первинних каналів групових трактів, каналів різних видів зв’язку і розподілу їх між вузлами зв’язку пунктів управління об’єднань, з’єднань і частин. Опорна мережа зв’язку об’єднання є мережею загального призначення, зв’язок її каналами організується з об’єднаннями, з’єднаннями ї частинами видів Збройних Сил, родів військ, спеціальних військ, тилу й технічного забезпечення, розташованих у смузі даного об’єднання.

У залежності від умов розгортання та експлуатації, використовуваних сил і засобів, опорна мережа зв’язку може бути стаціонарною та польовою.

До стаціонарної опорної мережі зв’язку (СОМЗ) об’єднання можуть входити вузли зв’язку захищених пунктів управління, стаціонарні опорні, допоміжні і гарнізонні вузли зв’язку, автоматичні комутаційні центри, передавальні та приймальні радіоцентри, наддовгохвильові (наднизькочастотні) радіостанції, центри і станції космічного зв’язку, проводові (кабельні) радіорелейні й тропосферні лінії зв’язку Збройних Сил, канали державної мережі зв’язку. Під час переведення військ (сил) з мирного на воєнне положення та в ході бойових дій стаціонарна опорна мережа нарощується польовими засобами зв’язку, які можуть утворювати польову опорну мережу зв’язку.

До складу польової опорної мережі зв’язку (ПОМЗ) входять опорні, допоміжні вузли зв’язку і лінії зв’язку, що їх з’єднують, які можуть утворювати осі та рокади зв’язку. ПОМЗ є мережею загального призначення. Зв'язок по її каналам організовується з об’єднаннями, з’єднаннями і частинами усіх видів ЗС, родів військ, спеціальних військ і тилу, що беруть участь в операціях.

Опорний вузол зв’язку (ОВЗ) - вузол, розгорнутий на осі (перетині осі та рокади) зв’язку або в пункті розподілу (комутації) каналів (трактів) і призначений для утворення каналів і групових трактів, їх комутації та передачі на вузли зв’язку пунктів управління або на допоміжні вузли зв’язку.

Крім того, на опорні вузли зв’язку можуть покладатись завдання щодо забезпечення зв’язку з обєктами, які рухаються або знаходяться на льотно-підйомних засобах. Вибір місць для розгортання опорних вузлів зв’язку здійснюється з таким розрахунком, щоб забезпечити привязку до них пунктів управління свого штабу, підлеглих і взаємодіючих об’єднань, з’єднань і частин з мінімальною витратою для цього часу, сил і засобів зв’язку. В окремих випадках завдання опорних вузлів зв’язку можуть виконувати вузли зв’язку пунктів управління.

До складу опорного (допоміжного) вузла зв’язку можуть входити: пункт управління; центр (група) каналоутворюючих систем; комутаційний центр (станція); телефонна станція; група радіостанцій (станцій радіодоступу); станція електроживлення.

Вісь зв’язку - сукупність ліній і опорних вузлів зв’язку розгорнутих у напрямку переміщення пунктів управління об’єднання або з’єднання. Вони розгортаються, як правило, багатоканальними редіорелейними, тропосферними, проводовими (кабельними) лініями зв’язку. Вісь зв’язку, яка розгортається у напрямку зосередження основних зусиль військ (сил) в операції є головною, інші осі зв’язку – допоміжними.

Рокада зв’язку - сукупність ліній та вузлів зв’язку, розгорнутих уздовж лінії фронту, яка з’єднує опорні вузли різних осей або окремих напрямків зв’язку. Рокада зв’язку призначена для утворення каналів передавання і трактів між осями зв’язку. Для їх розгортання використовуються радіорелейні, тропосферні, проводові (кабельні) засоби зв’язку.

Допоміжний вузол зв’язку (ДВЗ) - вузол зв’язку, призначений для забезпечення зв’язку із з’єднаннями, частинами, установами й підрозділами, що діють на значній відстані від опорних вузлів зв’язку, вузлів зв’язку пунктів управління і не мають своїх засобів прив’язки та необхідних засобів для розгортання ліній прямого зв’язку.

На відміну від опорного ВЗ допоміжний ВЗ менший за своїм складом, більш мобільний і має необхідні кінцеві й комутаційні засоби зв’язку.

Лінії (напрямки) прямого зв'язку розгортаються (організуються) безпосередньо між вузлами зв'язку пунктів управління з використанням радіо, космічних і малоканальних тропосферних засобів. В окремих випадках для розгортання ліній (напрямків) прямого зв'язку можуть застосовуватись радіорелейні та проводові (кабельні) засоби зв'язку, коли відстань між ПУ невелика.

Лінія прив’язки – лінія зв'язку, що з’єднує ВЗ ПУ або ДВЗ з ОВЗ або вузлом прив’язки (державної мережі зв'язку), яка призначена для передачі каналів зв'язку з опорної мережі на вузли зв'язку пунктів управління або ДВЗ. Для їх розгортання використовуються проводові, радіорелейні та тропосферні (велика відстань) засоби зв'язку. Прив’язка вузлів зв'язку пунктів управління об’єднань до опорної мережі повинна здійснюватися, як правило, до двох опорних вузлів, один з яких розгорнутий на головній вісі зв'язку.

Мережа радіозв’язку – це сукупність радіоліній, організованих від вузлів зв’язку пунктів управління об’єднання (з’єднання) з вузлами зв’язку підлеглих і взаємодіючих військ. Складовими елементами мережі є радіоцентри (групи радіостанцій) вузлів зв’язку пунктів управління, ретрансляційні та переприймальні пункти, радіолінії (лінії прямого зв’язку).

Мережа космічного зв’язку – це сукупність космічних ліній, організованих від вузлів зв’язку пунктів управління об’єднання з вузлами зв’язку підлеглих і взаємодіючих військ. Основними елементами мережі є вузлові й кінціві станції на вузлах зв’язку пунктів управління, бортові ретранслятори на штучних супутниках Землі, наземні стаціонарні вузли й центри космічного зв’язку, космічні радіолінії (лінії прямого зв’язку).

Вторинна мережа зв’язку – складова частина системи зв’язку, що складається із кінцевих засобів, абонентсяких ліній, комутаційних і спеціальних засобів, а також каналів зв’язку, утворених на базі каналів і трактів первинної мережі, що забезпечує один із видів зв’язку. У системах зв’язку об’єднань і з’єднань відповідно до видів зв’язку можуть створюватись такі вторинні мережі: мережі телефонного (засекреченого й відкритого) зв’язку, мережі телеграфного (засекреченого, відкритого, слухового) зв’язку, мережа передачі даних та мережа факсимільного зв’язку.

Мережа фельд’єгерсько поштового зв’язку (ФПЗ) організується для приймання, обробки й доставки бойових документів усіх видів секретних і поштових відправлень і періодичної преси. Вона включає вузли, станції та обмінні пункти фельд’єгерсько-поштового зв’язку, засоби доставки (рухомі засоби: автомобілі, вертольоти, літаки, катери) та маршрути їх руху (польотів).

Система (пункт) управління зв’язком створюється для забезпечення стійкого функціонування системи зв’язку й комплексів автоматизації за будь-яких умов обстановки. Вона включає органи управління зв’язком, пункти управління зв’язком (з’єднань і частин зв’язку, елементів системи зв’язку) та спеціалізовану мережу управління. Організаційно ПУЗ складається з апаратної.

Система (органи) технічного забезпечення зв’язку й АСУ призанчена для задоволення протреб військ у засобах зв’язку й автоматизації управління, підтримання їх у постійній готовності до застосування, забезпечення безвідмовної роботи, швидкого відновлення при пошкодженнях і повернення до строю. Вона включає: органи управління технічним забезпеченням, бази й склади зберігання засобів зв’язку, ремонтні заводи й бази, ремонтно-відновлювальні частини й підрозділи зв’язку, військові майстерні зв’язку, групи технічного обслуговування та екіпажі станцій (апаратних).

Резерв сил і засобів зв’язку призначений для вирішення завдань, викликаних змінами обстановки. Він становить собою сили й засоби зв’язку (вузлові, лінійні та інші), що знаходяться в розпорядженні начальника військ зв’язку (начальника зв’язку), командирів з’єднань і частин зв’язку. Тому розрізняють резерв НВЗ (НЗ) і командирів з’єднань, частин зв’язку.

Резерв сил і засобів зв’язку створюється за рахунок штатних з’єднань і частин зв’язку. З досвіду навчань і досліджень резерв НВЗ об’єднання може включати 20-25%, а в деяких випадках і більш вузлових, лінійних підрозділів і підрозділів ФПЗ, а резерв командира з’єднання (частини) – 10-15% штатних сил і засобів зв’язку.

Використані резерви повинні по можливості в короткі строки відновлюватися.

Система контролю безпеки зв’язку та АУВ виконує функції контролю за виконанням встановлених правил і порядку використання засобів зв’язку та автоматизації, мереж та вузлів різного призначення, правил обробки, передавання та збереження інформації в системі зв’язку і АУВ, виявлення демаскуючих ознак у роботі засобів зв’язку та автоматизації, а також для вирішення окремих завдань щодо забезпечення електромагнітної сумісності та пошуку джерел радіоперешкод. Вона вкдючає: вузли, пункти та групи контролю безпеки зв’язку та АУВ. Накопичена інформація з контролю безпеки зв’язку і АУВ обробляється на пункті управління зв’язком та АУВ для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених недоліків.

На елементах системи зв’язку і АУВ організується несення служби черговими змінами. Вони керуються, при несенні чергування, документами із: організації оперативно-технічної служби; правилами технічної експлуатації і розгортання засобів зв’язку і автоматизації, абонентських мереж різного призначення, обробки документальних повідомлень та іншими документами.

Для забезпечення управління військами і зброєю в кожній ланці управління створюється система зв’язку і АУВ.

Система військового зв’язку - це підсистема системи управління. Вона становить собою сукупність мереж, вузлів, ліній зв’язку, розгорнутих і обладнаних за єдиним планом для забезпечення інформаційного обміну в системах управління військами.

Система військового зв’язку складається із стаціонарного і мобільного компонента, які обладнуються згідно прийнятої системи управління.

Основне її призначення – забезпечення своєчасного обміну інформацією між елементами управління (між органами управління і об’єктами управління) в умовах, які виключають безпосереднє спілкування.

Система зв'язку і АУВ – це сукупність взаємопов’язаних і узгоджених по задачам, місцю і часу дії вузлів, ліній і станцій зв'язку різного призначення, які розгортаються за єдиним планом для рішення задач забезпечення обміну всіма видами інформації в процесі управління військами (силами) під час операції.

В процесі управління військами (силами) система зв’язку і АУВ Збройних Сил забезпечує: обмін сигналами, командами бойового управління і оповіщення військ, документальними повідомленнями (даними) та ведення телефонних (відеотелефонних) переговорів; накопичення, зберігання і обробку інформації; ефективний її пошук та надання посадовим особам; функціонування засобів автоматизації для моделювання операцій (бойових дій); розв’язання інформаційних та розрахункових задач; безпеку інформації, яка циркулює в системах зв’язку і АУВ; доставку бойових документів і поштових відправлень.

Дата добавления: 2014-12-25