Питання 6. Охарактеризуйте систему адміністративного права

Однією із самостійних частин правової системи України є галузь адміністративного права, яка згідно з новим підходом об'єднує, зо­крема, правові принципи, норми права, що регулюють певне коло суспільних відносин. Водночас адміністративне право утворює певну систему норм, оскільки об'єднує відносно самостійні складові – підгалузі та інститути права.

Отже, поняття «система адміністративного права» означає внутрішню єдність цієї правової галузі, яка відображає послідовне розміщення і взаємозв'язок її структурних елементів (частин) – підгалузей права і правових інститутів, що складаються із певних су­купностей однорідних норм.

Поділ на підгалузі та інститути є певною мірою умовним. Адже адміністративне право, як і право в цілому, є цілісною матерією, ко­жен елемент якої невід'ємний від інших. Тому одні й ті самі норми можуть одночасно стосуватися різних правових інститутів або підга­лузей адміністративного права.

Традиційно головним критерієм об'єднання адміністративно-пра­вових норм та їх розподілу по структурних частинах є предмет право­вого регулювання. Відповідно побудована система передбачає вио­кремлення правових інститутів, що об'єднуються в загальну й особли­ву частини адміністративного права.

До загальної частини адміністративного права відносять норми (у тому числі правові принципи), що діють у всіх сферах організації і функціонування публічного управління. Тобто вона об'єднує найбільш типове, загальне у правовому регулюванні зазначеної сфери.

Особливу частину адміністративного права утворюють норми, що регулюють конкретні сфери й галузі управлінської діяльності. Іноді го­ворять ще про спеціальну частину, під якою розуміють, наприклад, норми, що регулюють здійснення адміністративної діяльності ДПтС України.

На цей час систему адміністративного права загалом можна представити таким чином.

1. Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, що регулюють: принципи адміністративного права і державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права (грома­дян, органів виконавчої влади, органів місцевого самовряду­вання, об'єднань громадян, підприємств, установ, органі­зацій); державну службу; форми і методи управлінської діяльності; адміністративно-правові режими (надзвичайний, воєнного стану, митний тощо); адміністративний примус; засоби забезпечення законності в державному управлінні; адміністративний процес, включаючи адміністративне судочинст­во.

2. Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють: управління економікою, промисловістю, агропромисловим комплексом; управління в соціально-культурній галузі (освіта, наука тощо); управління у сфері адміністративно-політичної діяльності (внутрішні справи, юстиція, зовнішні відносини тощо); міжгалузеве управління (статистика, стандартизація, ціно­утворення тощо).

Зміст загальної і особливої частин адміністративного права стано­вить органічне єдине ціле. Норми загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набуття чинності та дію правових актів управління, реалізуються у процесі виконавчо-розпо­рядчої діяльності органів управління у всіх галузях соціально-куль­турного будівництва з урахуванням їх специфіки.

Підгалузь адміністративного права – це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.

Водночас у системі адміністративного права існують певні сукуп­ності норм, які використовуються для регулювання державного управління незалежно від його конкретних сфер, але за умови достат­нього рівня однорідності регульованих суспільних відносин. Такі сукуп­ності норм дістали назву інститутів адміністративного права.

Крім інститутів, практичне значення мають такі нормативні утво­рення, котрі виступають як допоміжні «будівельні конструкції» для інститутів і підгалузей адміністративного права. Такі утворення мож­на умовно назвати субінститутами.

Відповідно до структури суспільних відносин у сфері державного управління серед субінститутів адміністративного права можна виділити групи норм, що визначають: правовий статус суб'єктів – носіїв владних повноважень; правовий статус суб'єктів, котрі не мають владних повноважень; методи державного управління; форми державного управління; процедури державного управління; механізм забезпечення режиму законності в державному уп­равлінні.

Оскільки субінститути адміністративного права самостійного зна­чення не мають, то вони завжди перебувають під вирішальним впливом структурних елементів системи адміністративного права — його інститутів і підгалузей. Це підтверджує тезу про внутрішню єдність, цілісність системи адміністративного права.

Дата добавления: 2014-12-25