При цьому слід враховувати такі обставини

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Сімейний кодекс України покладає на батьків обов’язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати факт її народження в державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 144 СК України).

Якщо батьки померли або неможливо зареєструвати народження дитини з інших причин, реєстрацію дитини вправі здійснити їхні родичі, інші особи, уповноважений представник медичного закладу, в якому народилася дитина або перебуває на час її реєстрації.

2. Види та загальна характеристика окремих особистих немайнових прав дітей.

До особистих немайнових прав відносяться ті права, які належать дитині від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту та нерозривно пов'язані із самою дитиною. По-перше, дитина має невід'ємне право на життя.
Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки повинні забрати дитину із пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Якщо батьки не забрали дитину із пологового будинку, то його забрати мають право баб, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування. Батьки повинні не пізніше одного місяця з народження дитини зареєструвати дитину в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Дитині надається прізвище (по прізвищу батьків), ім'я (за згодою батьків) та по-батькові (за іменем батька). Зміна прізвища, ім'я та по-батькові дитини можлива у випадках та в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України (СК) батьки зобов'язані:

- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

- поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Дитина має право на збереження індивідуальності, вільно висловлювати свої думки. Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом.

Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органі згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в якнакрайших інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо).

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СК). Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

3. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав.

У відповідності зі ст.69 СК підставами позбавлення батьківських прав є:

а) ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, у тому числі злісне ухилення від сплати аліментів (тобто батьки не піклуються про здоров'я, моральному, фізичному, психічному, духовному розвитку дитини, його матеріально-побутове забезпечення та навчанні, підготовці його до праці, а також не містять дитину, не маючи до цього поважних причин);

б) відмова батьків без поважних причин взяти свою дитину з пологового будинку (відділення) або з іншого лікувального закладу, виховного закладу, установи соціального захисту населення або з інших аналогічних установ;

в) зловживання батьків своїми батьківськими правами (тобто використання батьківських прав на шкоду інтересам дітей, наприклад, перешкоду у навчанні, схиляння до жебракування, крадіжки, проституції, вживання спиртних напоїв або наркотиків, вчинення злочину, незаконне витрачання майна дитини і т. п.);

г) жорстоке поводження батьків з дітьми, включаючи фізичне або психічне насильство над ними (мова йде про побої, побиття дитини, погрози на його адресу, навіювання почуття страху і т. п.), а також замах на їх статеву недоторканність. Крім фактів насильства, жорстоке поводження з дітьми може виявлятися також в застосуванні неприпустимих прийомів виховання дітей, що завдають шкоди їх моральному розвитку, а так само в зневажливому, грубому, що принижує людську гідність, поводження, образі або експлуатації дітей. Жорстоке поводження батьків з дитиною може послужити підставою для порушення щодо батьків кримінальної справи. Замах на статеву недоторканість дітей є кримінально караним діянням;

д) захворювання батьків хронічним алкоголізмом або наркоманією, підтверджене відповідним медичним висновком.

Для позбавлення батьків батьківських прав у цій підставі в принципі достатньо встановити факт наявності у батьків таких захворювань, так як вони представляють особливу небезпеку для дитини. Дитина виявляється в нездорової сімейної обстановці, наданий самому собі, страждає морально, і фізично. Здійснення батьками протиправних дій проти дитини при цьому необов'язково, хоча вони, як правило, мають місце.

е) вчинення батьками умисного злочину проти життя чи здоров'я своїх дітей або проти життя або здоров'я чоловіка (мова йде про замах на вбивство, нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, доведенні до самогубства, побої, катування і т. д.).

1) підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні злочину батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і т. п.).

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину може бути встановлена ​​тільки набрав законної сили вироком суду.

3) винність батьків (одного з батьків) у вчиненні злочину, спрямованого не у відношенні дітей або чоловіка, не може бути підставою для позбавлення їх (його) батьківських прав.

Для позбавлення батьківських прав досить одного із зазначених у ст. 69 СК підстав, хоча на практиці можливе поєднання декількох підстав (зловживання батьківськими правами батьком - хронічним алкоголіком і фізичне насильство над дітьми з боку батьків-наркомана і т. д.).

Батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, не передбачених ст. 69 СК.

Позбавлення батьків батьківських прав можливе лише стосовно конкретної дитини (дітей). Не можна позбавити батьківських прав стосовно дітей, яких ще немає (тобто на майбутнє). Батьківських прав можуть бути позбавлені тільки самі батьки, але не інші особи, які їх замінюють (опікуни, піклувальники, прийомні батьки).

Порядок позбавлення батьківських прав

Відповідно до ст. 70 СК позбавлення батьківських прав провадиться тільки судом. Інші органи не вправі розглядати дане питання. Справи даної категорії розглядаються судом у порядку цивільного судочинства.

Коло осіб та органів, які мають право порушення у судах справ про позбавлення батьківських прав, визначено ст.70 СК.Позовна заява про позбавлення батьківських прав можуть пред'явити:

а) один з батьків (особи, які їх замінюють, тобто опікун, піклувальник, прийомні батьки):

б) прокурор;

в) органи або установи, на які покладено обов'язки щодо охорони прав неповнолітніх дітей, - органи опіки та піклування, комісії у справах неповнолітніх, виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків та інші.

Особливістю розгляду справ про позбавлення батьківських прав є обов'язкова участь у них прокурора і органу опіки та піклування, що є додатковою процесуальною гарантією дотримання прав як батьків, так і дітей (п. 2 ст. 70 СК). Орган опіки та піклування дає висновок по суті заявленого позовної вимоги, тобто доцільно чи ні позбавляти батьківських прав конкретну особу. Якщо суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, то він повинен мотивувати своє рішення.

Позови про позбавлення батьківських прав подаються тільки до батьків (або одного з них), які є відповідачами по справах зазначеної категорії.

Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати свою дитину (п. 2 ст. 71 СК). Тому відповіднодо п. 3 ст. 70 СК суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав одночасно вирішує питання і про стягненняаліментів на дитину з батьків (одного з них), позбавлених батьківських прав, незалежно від того, пред'явлений чи такий позов.

Як встановлено п. 4 ст. 70 СК, обов'язком суду є повідомлення прокурора про виявлення при розгляді справи про позбавлення батьківських прав у діях батьків (одного з них) ознак кримінально караного діяння.

При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено, кому конкретно передається дитина на виховання: іншого з батьків, органи опіки та піклування або опікуну (піклувальнику), якщо він уже призначений в установленому законом порядку. При неможливості передати дитину іншому батькові або в разі позбавлення батьківських прав обох батьків, якщо опікун (піклувальник) ще не призначений, - дитина повинна бути переданий на піклування органів опіки та піклування.

Виписка з рішення суду про позбавлення батьківських прав відповідно до п. 5 ст. 70 СК повинна бути спрямована судом у триденний строк до органу загсу за місцем державної реєстрації народження дитини для виробництва відповідної відмітки в актовому записі про народження дитини.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою сімейно-правової відповідальності. У деяких випадках навіть при доведеності винної поведінки батьків суд з урахуванням характеру їх поведінки, особистості, перспектив зміни поведінки та інших конкретних обставин має право відмовити в позові про позбавлення батьківських прав і попередити батьків про необхідність зміни свого ставлення до виховання дітей, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов'язків. При цьому суд, виходячи з інтересів дитини, має право винести рішення про обмеження батьківських прав (тобто про відібрання дитини в батьків і передачі його органу опіки та піклування.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено у ст. 71 СК.

1) батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, у відношенні якого вони позбавлені батьківських прав. Причому мова йде не тільки про тих правах, які батьки мали до досягнення дітьми повноліття, а й інших, що випливають як з сімейних, так і інших правовідносин. До прав, які втрачають батьки, зокрема, відносяться:

а) право на виховання та навчання дитини (ст. 61 - 63, 66 СК);

б) право на захист прав та інтересів дітей, у тому числі їх представництво у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами (ст. 64 СК);

в) право на витребування дитини від інших осіб (ст. 68 СК);

г) право на отримання призначених дитині пенсії, допомоги, аліментів, інших платежів (п. 2 ст. 60 СК). Сам же дитина не втрачає право на ці виплати. Їх буде одержувати для утримання дитини та особа, якій він переданий на виховання, або вони будуть перераховуватися на рахунок того дитячого закладу, де перебуває дитина;

д) право на одержання аліментів від повнолітніх дітей (ст. 87-88 СК);

е) право на спадкування за законом майна дітей у разі їх смерті (ч. 2 ст. 531 ДК РРФСР 1964 р.);

є) право на дачу згоди на емансипацію неповнолітнього (п. 1 ст. 27 ЦК);

з) право на дачу згоди на вчинення дітьми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років тих угод (п. 1 ст. 26 ЦК), які вони не мають права здійснювати самостійно;

і) право на клопотання про обмеження або позбавлення дитини у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК);

і) право на дачу згоди на усиновлення (удочеріння) дитини (ст. 129 СК);

л) право на пенсійне забезпечення після смерті дітей (ст. 52 Закону про державні пенсії в РФ) та інші права.

2) батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають право на пільги і державні допомоги, встановлені для громадян, які мають дітей. Так, відповідно до подп. "В" п. 47 Положення про порядок призначення та виплати державних допомог громадянам, які мають дітей, затвердженого постановою Уряду РФ від 4 вересня 1995 р. № 883, щомісячна допомога на дитину не призначається, а виплата раніше призначеної допомоги припиняється батькам на дитину, в щодо якої вони позбавлені батьківських прав.

Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають право на отримання пільг, встановлених законодавством для громадян, які мають дітей, зокрема, право на додаткові пільги працівникам, які мають дітей, що дозволяють поєднувати працю з вихованням дітей.

Доцільність подальшого спільного проживання в житловому приміщенні дитини і батьків (одного з них), позбавлених батьківських прав, вирішується судом у порядку, встановленому житловим законодавством (п. 3 ст. 71 СК). Якщо дитина і батьки проживають у житловому приміщенні державного або муніципального житлового фонду за договором соціального найму, то батьки, позбавлені батьківських прав, можуть втратити право на спільне проживання з дітьми. Для цього в судовому порядку має бути визнано неможливим їх спільне проживання з неповнолітніми дітьми. У цьому випадку батьки, позбавлені батьківських прав, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення (ст. 90, 98 ЖК).

При проживанні батьків і дітей у житловому приміщенні, що належить їм на праві спільної власності, або в житловому приміщенні, власником якого є батько, позбавлений батьківських прав, виселити його неможливо. Позбавлення батьківських прав батьків не є підставою для позбавлення його права власності на житлове приміщення.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають не тільки всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, і право на пільги і державні допомоги, встановлені законодавством для громадян, які мають дітей, Вони втрачають також можливість придбання деяких особистих прав у сфері сімейних відносин:

а) право бути усиновлювачами (ст. 127 СК);

б) право бути призначеним опікуном (піклувальником) (ст. 146 СК);

в) право бути прийомними батьками (ст. 153 СК).

З позбавленням батьківських прав припиняються не тільки права, але й обов'язки батьків, засновані на факті спорідненості з дитиною, за винятком аліментні обов'язки. Відповідно до п. 2 ст. 71 СК за батьками, позбавленими батьківських прав, зберігається обов'язок утримувати свою дитину. Тому суд, розглядаючи справу про позбавлення батьківських прав, вирішує питання про стягнення аліментів на дитину з батьків, позбавлених батьківських прав, незалежно від пред'явлення відповідної вимоги.

При позбавленні батьківських прав одного з батьків і передачу дитини на виховання другому з батьків, піклувальнику, або прийомним батькам стягуються аліменти виплачуються особі, який виховує дитину. Якщо діти, які залишилися без піклування батьків, поміщені в виховні установи, аліменти, що стягуються з батьків, позбавлених батьківських прав, зараховуються на рахунок цих установ, де враховуються окремо по кожній дитині (п. 2 ст. 84 СК).

Позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав призводить до припинення всіх особистих немайнових відносин між ними та дитиною. У той же час дитина в силу п. 4 ст.71 СК зберігає всі свої майнові права, засновані на факті спорідненості з батьками, позбавленими батьківських прав, та іншими родичами. За дитиною зберігається имевшееся нього (на момент позбавлення батьків батьківських прав) право власності на будь-які види майна, включаючи житлове приміщення. Якщо ж житлове приміщення не знаходилося у власності батьків дитини, а сім'я в ньому проживала за договором соціального найму або договором найму, то дитина має право продовжувати користуватися житловим приміщенням.

Суд при позбавленні батьківських прав одного з батьків обов'язково розглядає питання про можливість передачі дитини на виховання другому з батьків. І лише у випадку неможливості передати дитину іншому батькові або в разі позбавлення батьківських прав обох батьків дитина передається на піклування органу опіки та піклування (п. про ст. 71 СК) і набуває статусу втратив батьківське піклування. Дитина, що втратив батьківське піклування, може бути переданий під опіку (піклування), вприйомну сім'ю або на всиновлення. Однак відповідно до п. 6 ст. 71 СК усиновлення дитини у разі позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав допускається не раніше як через шість місяців з дня винесення рішення суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав.

4. Поновлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є безстроковим актом і не може обмежуватися часовими рамками. Відновлення батьків у батьківських правах можливо тільки в порядку і на підставах, встановлених законом (ст. 72 СК).

Вирішення питання про відновлення в батьківських правах знаходиться у винятковій компетенції суду. Ініціатива розгляду даного питання може виходити тільки від батьків, позбавлених батьківських прав (п. 2 ст. 72 СК). Позов про поновлення в батьківських правах пред'являється батьком, позбавленим батьківських прав, до іншого з батьків або опікуна (піклувальника), прийомним батькам або виховного закладу в залежності від того, під чиєю опікою знаходиться дитина.

Дата добавления: 2014-12-25