Справи даної категорії повинні відповідно до п. 2 ст. 72 СК розглядатися судами з обов'язковою участю органів опіки та піклування, а також прокурора

Одночасно з позовом батьків (одного з них) про поновлення на батьківських правах судом може бути розглянуто вимогу батьків про повернення їм дитини (п. 3 ст. 72 СК),

Як встановлено п. 1 ст. 72 СК, відновлення батьків у батьківських правах можливе лише за умови, що вони істотно змінили на краще поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя батьків, їхнього ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього потрібно, як правило, значний період часу. Тому зазначені обставини повинні ретельно з'ясовуватися судами при розгляді позовів про поновлення в батьківських правах.

Стала зміна в кращу сторону поведінки батьків, а також способу їх життя саме по собі ще недостатньо для відновлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, коли це відповідає інтересам дитини. Якщо відновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд, виходячи з вимог п. 4 ст. 72 СК, має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про відновлення в батьківських правах. Поновлення в батьківських правах щодо дитини, яка досягла віку десяти років, можливо тільки за його згодою.

Поновлення в батьківських правах не допускається, якщо діти усиновлені іншими особами і усиновлення не скасоване в судовому порядку. Як правило, при відновленні батьків (одного з них) в батьківських правах суд задовольняє і їх вимогу про повернення дитини. Проте суд має право, з урахуванням думки дитини, відмовити батькам (одному з них) в позові про повернення дитини, якщо дійде висновку, що передача їм дитини не відповідає його інтересам. У такому випадку дитина буде продовжувати перебувати в опікуна (піклувальника), у виховному закладі або в іншого з батьків, який не позбавлявся батьківських прав.

При відновленні в батьківських правах правовідносини між дитиною та батьками відновлюються в повному обсязі.

Лекція 38. Права батьків і дітей на майно (2 год.)

План:

1. Правовідносини батьків і дітей з приводу майна.

2. Право власності дитини на майно.

3. Право спільної сумісної власності батьків та дітей.

4. Управління майном дитини. Використання доходу від майна дитини.

Література:

1. Сімейне право: підручник / за заг. ред.: В. І. Борисова, І. В. Жилінкова. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2012. – 322 с.

2. Апопій І.В. Сімейне право України: Підручник. — К., 2011. — 340 с.

3. Сімейне право України: Підручник/ Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. — К.: Хрінком Інтер, 2012. — 340с.

4. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Волківська Т.Ф. та ін. - К.: Видавничий дім “Професіонал”, 2011. - 428с.

5. Сімейне право України: підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; за заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – Х.: Право, 2012

1. Правовідносини батьків і дітей з приводу майна.

Кожна сім’я має у власності певне майно. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Батьки мають право розпоряджатись належним їм майном на свій розсуд (продавати, дарувати, передавати до найму), не запитуючи згоди на це своїх дітей. Малолітні діти не мають права розпоряджатись належним їм майном. Відповідно до ст. 173 СК України при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків.

Неповнолітні діти вправі самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів, самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об’єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності тощо.

Батьки можуть набувати майно в результаті укладання цивільно-правових угод, отримання спадщини тощо. Відповідно до норм цивільного законодавства малолітні діти мають право вчиняти дрібні побутові правочини, вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними. В результаті цих дій малолітня особа може набувати у власність певне майно.

Отже, у дітей може виникнути право власності на майно в результаті купівлі речей за власні кошти, отримання спадщини, дарування, створення його власного працею.

2. Право власності дитини на майно.

Відповідно до ст. 174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Закон зобов’язує батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ст. 176 СК України).

Окрім роздільного майна, батьки і діти можуть мати майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Це положення закріплено у ст. 175 СК України: майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Цим правилом законодавець, по-перше, закріплює право участі дітей у господарському житті сім’ї, по-друге, допускає можливість належності суб’єктам сімейних правовідносин (батькам і дітям) майна на праві спільної сумісної власності. Батьки і діти можуть мати як спільну часткову, так і спільну сумісну власність.

Якщо дитина проживає в житловому будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності її батькам або одному з них, вона набуває право користування цим житлом (сервітут). Такий сервітут встановлюється законом, тому для його виникнення не потрібне укладення батьками та дітьми спеціального договору про користування житлом (ст. 402 ЦК України).

Аналогічне право належить і батькам, які проживають в житловому будинку (квартирі), власником якого є малолітня дитина. Така ситуація може виникнути, якщо дитина одержала житло у спадщину, за договором дарування, міни тощо. Батьки не набувають права власності щодо цього житлового приміщення, проте вони мають право на проживання в ньому (сервітут).

Власник житлового будинку (квартири) має право продати це майно. Якщо сервітут належить дитині, то батьки у разі продажу будинку (квартири) мають діяти з урахуванням її прав та інтересів. У ст. 59 СК України вказано, що при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які мають право користування ним.

Важливе значення мають договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку або квартири, що належить дитині на праві власності. Такі правочини з майном малолітньої дитини батьки вчиняють лише з дозволу органу опіки та піклування. При цьому дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло (ст. 177 СК України).

Головне, щоб при цьому батьки діяли виключно в інтересах дитини. Наприклад, батьки укладають договір купівлі-продажу належного дитині автомобіля, за яким вони видають від імені дитини письмове зобов’язання щодо передачі речі покупцеві (взамін одержання грошей). З дозволу органу опіки та піклування батьки можуть відмовитися від майнових прав, що належать дитині. Інколи такі випадки прямо передбачені в законі. Так, згідно із ч. 4 ст. 1273 ЦК України батьки можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній дитині.

Крім цього, існують правочини, які батьки не можуть вчиняти за жодних умов, оскільки навіть орган опіки та піклування не уповноважений надавати дозвіл на їх укладення. В законі сказано, що батьки не можуть здійснювати дарування від імені дитини (ч. 2 ст. 720 ЦК України). Крім цього, можна вважати, що батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою (ч. 2 ст. 86 ЦК України). Хоча останнє правило встановлене для опікунів, воно має застосовуватися і відносно батьків дитини.

3. Право спільної сумісної власності батьків та дітей.

Спільна сумісна власність батьків і дітей виникає з тих самих підстав, які існують у відносинах між особами, не пов'язаними спорідненістю.

Частиною четвертою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором, укладеним у письмовій формі.

Це один зі способів набуття спільної сумісної власності батьків і дітей. Звичайно, за рахунок праці малолітньої дитини, якій не дозволено працювати до чотирнадцяти років, навряд чи набудеш дорогоцінне майно (будинок, квартиру, автомобіль), але побутові речі можливо придбати. Наприклад, дитина пасла тварин за наймом (вівчар, чередник), нелегально мила автомобілі і за цю працю одержувала плату та разом з батьковими грошима придбали телевізор, комп'ютер, коня, трактор.

Другий спосіб набуття спільної сумісної власності — це договір купівлі-продажу, наприклад, батько при купівлі квартири, будинку від свого імені і від імені неповнолітньої дитини уклав договір.

Спільна сумісна власність може виникнути при одержанні спадщини, приватизації житлової площі, при договорі дарування тощо.

Спільна власність батьків і дітей е частковою власністю, тому з моменту її виникнення відомо про розмір часток, належних кожному співвласнику.

На випадок, якщо дитина судитиметься з батьками з приводу поділу майна, суд повинен застосовувати правила Цивільного кодексу України, що регулюють відносини щодо спільної сумісної власності (статті 368, 370, 372).

4. Управління майном дитини. Використання доходу від майна дитини.

Батьки є законними представниками інтересів своїх дітей, і однією з функцій такого представництва є управління їх майном. Майном малолітньої дитини в силу закону батьки управляють без спеціальних на те повноважень. Водночас вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї (ст. 178 СК України).

В процесі продажу приватизованої квартири, яка належить батькам та малолітній дитині на праві спільної сумісної власності, батьки зобов’язані одержати дозвіл органу опіки та піклування. Такий дозвіл надається у разі гарантування батьками збереження права дитини на житло (ст. 177 СК України).

Дата добавления: 2014-12-25