Стадії кримінального процесу

Історичні форми кримінального процесу

Змагальний або обвинувальний

Інквізиційний або розшуковий

Змішаний або континентальний

порушення справи, весь її хід визначається діями обвинувача. Такий процес існував у Стародавній Греції - Геліоський суд, у Стародавньому Римі -

„ Постійні квестії. Обвинувальний процес був і у Київській Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

зародився у Стародавньому Римі, в Європі був

* поширений у XIII—XVIII ст. Процес стає таємним і

письмовим. Катування вважалось звичайним засобом

одержання показань.

з'явився у Франції після революції 1789 року. Офіційно був закріплений у кодексі Наполеона. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві

- частини: розслідування і розгляд справи. Для цієї форми характерні такі принципи, як гласність, усність, право обвинуваченого на захист. Така форма процесу існує нині в Україні.

Стадія - це відносно відокремлена частина процесу, яка має свої завдання, процесуальні акти, своїх учасників.

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Досудове розслідування

Завданням цієї стадії є здійснення компетентними державними органами процесуальної діяльності з отримання, розгляду і ви- рішення заяв, що надійшли, повідомлень про вчинені або підго- товлені злочини, а також прийняття відповідних процесуальних рішень. Здійснення досудового розслідування до внесення відо- мостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тя- гне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд міс- ця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розсліду- вань, яке здійснюється негайно після завершення огляду. Досу- дове розслідування злочинів відбувається у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в поряд- ку, передбаченому КПК. Здійснюється комплекс слідчих та ін- ших розшукових дій, спрямованих на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин вчиненого злочину. Прийма- ються процесуальні акти: обвинувальний акт, постанова, прото- кол, окреме доручення тощо. Учасники: органи дізнання, слідчі, начальники слідчих відділів та управлінь, прокурори, слідчі судці.

2. Підготовче провадження.

Завданням цієї стадії є вивчення матеріалів кримінальної справи для встановлення достатніх підстав для розгляду справи по суті в судовому засіданні. По закінченню розгляду справи суд виносить відповідну ухвалу.

3. Судовий розгляд.

Завданням стадії є розгляд суддею одноособово або колегією суддів під час судового засідання за участю підсудного, захисника та інших учасників процесу кримінальної справи по суті. Процесуальні акти: вирок, протокол судового засідання, ухвала, постанова, окрема ухвала (постанова).

4. Апеляційне провадження.

Завдання - перевірка судами вищого рівня законності і обґрунтованості рішень, прийнятих місцевими судами з

—• кримінальних справ. Процесуальні акти: ухвала, окрема ухвала, вирок, постанова. Учасники: судді, прокурор, захисник, потерпілий, засуджений, виправданий тощо.

5,_Виконання вироку.

Завдання цієї стадії реалізація всіх рішень суду щодо винності підсудного, призначення винному покарання, відшкодування шкоди, завданої злочином. Процесуальні документи: ухвала, протокол судового засідання. Учасники: суддя, прокурор, захи- сник, засуджений та інші.

6. Касаційне прова- дження.

Завдання - перевірка вироків, ухвал, постанов апеляційного су- ду, постановлених ним як судом першої інстанції; вироків і пос- танов апеляційного суду, постановлені ним у апеляційному по-

^ рядку з метою виправлення судових помилок. Процесуальні документи: вирок, ухвала, окрема ухвала. Учасники: суд, проку- рор, захисник та інші.

7. Провадження у Вер- ховному Суді України.

Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону Укра- їни про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звіль- нення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; встанов- лення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви- знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

8. Провадження за но- вовиявленими обстави- нами.

Завдання стадії - перегляд судових рішень, які набрали законної сили внаслідок виявлення нових обставин, що встановлюють незаконність і необґрунтованість цього рішення, що істот о

—• вплинули на правильність судового рішення. Процесуальні до- кументи: заява, вирок, ухвала. Учасники: суд, прокурор, кіхис- ник, законний представник, потерпілий, позивач, ВІДІІОМІДІІ Ч ПІ їхні представники тощо.

2 0

©

©

* Більш детально див. Мельник С.М. Процесуальна форма у кримінальному судочинстві

України. Монографія. — К., 2003 — 145 с.

©

Процесуальні відносини -

це відносини, які регламентуються нормами

кримінального процесуального права.

Слідчий, прокурор, суддя наділені правом вимагати від громадян, службових осіб підприємств, установ, організацій відповідної поведінки і вживати заходів криміна- льного процесуального примусу в разі невиконання цих вимог.

Процесуальні дії та рішення слідчого, прокурора і судді є не тільки засобом виконання їх обов'язків з викриття і розслідування злочинів, викриття винних та їх покарання, а й засобом забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Відносини, що встановлюються між учасниками судового розгляду, поза судом і без його участі не мають процесуального значення, вони не набу- вають відповідної правової форми і тому не є процесуальними.

2 2

о

©

2 3

©

Конституція України — Основний Закон Української держави, який закріплює суспільно-політичний і державний устрій, права, свободи та обов'язки громадян України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати.

Згідно Конституції України визнається і діє принцип верховенства пра- ва. Це означає, що конституційні права та свободи громадян, в тому числі й у сфері кримінально-процесуальної діяльності, є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст кримінального процесуального закону, спря- мованість діяльності суду, правоохоронних органів.

Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних ви- падках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Міжнародні договори, конвенції, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства нашої держави. Міжнародні договори, конвенції: Загальна декларація прав люди- ни; Європейська конвенція про видачу правопорушників; Конвенція про передачу засуджених осіб та інші.

2 4

Двосторонні договори України про надання правової допомоги з кримі- нальних справ ратифіковані Верховною Радою з Польщею, Молдовою, Грузією, Монголією, Канадою, Латвійською, Литовською, Естонською ре- спубліками... У цих договорах визначається порядок надання правової до- помоги у кримінальних справах — провадження слідчих дій, порядок ви- дачі осіб, що вчинили злочин та інші питання.

Кримінальний процесуальний кодекс України ухвалений ВРУ і під- писаний Президентом України 13.05.2012 року. КПК містить 614 статей і складається з 46 глав, об'єднаних в XI розділів: 1. Загальні положення.

2. Заходи забезпечення кримінального провадження. 3. Досудове розсліду- вання. 4. Судове провадження у першій інстанції. 5. Судове провадження з перегляду судових рішень. 6. Особливі порядки кримінального проваджен- ня. 7. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

8. Виконання судових рішень. 9. Міжнародне співробітництво під час кри- мінального провадження. 10. Прикінцеві положення. 11. Перехідні поло- ження. Набирає чинності 19 листопада 2012 р.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» — 2010 р. Містить

154 статті і має XIII розділів: 1. Засади організації судової влади. 2. Суди

загальної юрисдикції. 3. Професійні судді, народні засідателі та присяжні.

4. Порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції. 5. Забезпе-

чення належного кваліфікаційного рівня судді. 6. Дисциплінарна відпові-

дальність судді. 7. Звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади.

8. Суддівське самоврядування. 9. Забезпечення судді. 10. Статус судді у

відставці. 11. Організаційне забезпечення діяльності судді. 12. Прикінцеві

положення. 13. Перехідні положення.

Закон України «Про прокуратуру» — 1991 р. Визначає завдання, по-

рядок організації, компетенцію і принципи діяльності прокурорських орга-

нів і, зокрема, в сфері кримінального процесу. Містить 56 статей,

об'єднаних у 5 розділах: І. Загальні положення. II. Система, структура і

організація діяльності органів прокуратури. III. Прокурорський нагляд (має

4 глави). IV. Кадри органів прокуратури. V. Інші питання організації і дія-

льності органів прокуратури (науково-навчальні установи, фінансування і

матеріально-технічне забезпечення та ін.).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» —

2012 р. Містить 61 статтю, у яких розкриваються завдання, принципи,

організаційні форми та види діяльності; професійні права, обов'язки та

гарантії адвокатської діяльності; кваліфікаційно-дисциплінарні комісії

адвокатури та їх повноваження; адвокатська таємниця та відносини з

місцевими органами державного управління; спілки та асоціації адвока-

тів.

Інші закони України: «Про міжнародні договори України» —

2004 р., «Про міліцію» — 1990 р., «Про оперативно-розшукову діяль-

ність» — 1992 р., «Про Службу безпеки України» — 1992 р., «Про орга-

иізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» —

1993 р., «Про попереднє ув'язнення» — 1993 р., «Про судову експертизу»

— 1994 р. тощо.

©

Дата добавления: 2014-12-25