На загальну суму 3 млрд гривень

Позичальникам, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено

Строковими кредитами, а також короткостроковими кредитами, залу-

ченими у кредитних спілках. Законодавством встановлено, що корот-

костроковими є кредити, що залучені не більш як на 12 місяців, сере-

дньостро-ковими — від 12 до 36 та довгостроковими — від 36 до 60

календарних місяців.

Розмір компенсації за кредитами та напрями використання залу-

чених кредитів затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України

з урахуванням обсягів бюджетних призначень, передбачених держав-

ним бюджетом, і пріоритетів розвитку агропромислового комплексу

за поданням Мінагрополітики. Компенсація надається на конкурсній

основі підприємствам агропромислового комплексу, які залучили ко-

ротко-, середньо- та довгострокові кредити в національній та інозем-

ній валюті, згідно з укладеними договорами. При цьому компенсація

за кредитами, залученими в іноземній валюті, надається лише в разі

наявності у позичальника зовнішньоекономічного договору на закупі-

влю техніки і обладнання іноземного виробництва, аналоги яких не

виробляються в Україні, згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів

України переліком.

Компенсація надається позичальникам щомісяця з урахуванням

суми фактично сплачених відсотків за відповідний період. Компенса-

ція за коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами здійснюєть-

ся з 1 січня до 31 грудня поточного року. Компенсація не надається

справу про банкрутство, що перебувають на стадії ліквідації або ма-

ють прострочену більш як шість місяців заборгованість перед держав-

ним (місцевим) бюджетом та Пенсійним фондом України.

Деякі підприємства АПК в умовах фінансової кризи опинилися

на грані банкрутства, оскільки комерційні банки перестали здійснюва-

ти кредитування аграрних товаровиробників. У січні 2009 р. Уряд

України направив до Національного банку України список комерцій-

них банків, яким було відмовлено у рефінансуванні з підстав того, що

вказані банки не пролонгували кредити аграрним товаровиробникам

В умовах сьогодення важливе місце в діяльності аграрних това-

ровиробників посідає лізинг. За Законом України «Про фінансовий

лізинг» від 11 грудня 2003 р. фінансовий лізинг — це вид цивільно-

правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За

договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у

власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених

лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користуван-

ня лізингоодержувачу на визначений строк (не менше одного року) за

встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавцем виступає лізингова компанія, а лізингоодержува-

чем — аграрний товаровиробник. Як правило, за договорами фінансо-

вого лізингу аграрні товаровиробники придбавають сільськогосподар-

ську техніку, обладнання та устаткування. Не можуть бути предметом

лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові ком-

плекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії,

цехи, дільниці).

Сільськогосподарське підприємство, укладаючи договір фінан-

сового лізингу, отримує у платне користування з правом викупу пред-

мет лізингу на строк, не менший строку, за яким амортизується 60%

вартості предмета лізингу, визначеної на день укладання договору фі-

нансового лізингу. Законодавством дозволяється укладання договорів

суб-лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язко-

вою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором

лізингу, що надається в письмовій формі. До договору сублізингу за-

стосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передба-

чено договором лізингу.

До істотних умов договору лізингу належать: предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування

предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші

умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто

згоди. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу

в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго-

давця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить

більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншо-

го строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збит-

ків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодав-

цю до такої відмови. Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) за-

безпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом,

Дата добавления: 2014-12-25