Когосподарських тварин не можна вважати речовинами, що утворю-

Тва.

Недаремно проектування тваринницьких комплексів продукти-

вністю понад 5 тис. голів і птахофабрик підлягає обов'язковій попере-

дній державній екологічній експертизі, оскільки діяльність таких ферм

включена до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять під-

вищену екологічну небезпеку. Але продукти життєдіяльності сільсь-

ються у процесі людської діяльності — вони утворюються у процесі

життєдіяльності тварин природним шляхом, відтак, на найнебезпеч-

ніші органічні відходи законодавство про відходи взагалі не поширю-

ється.

Важливою також є проблема безхазяйних відходів, тобто відхо-

дів, які залишені власником у непризначеному для їх зберігання місці

і власник яких невідомий. Особи, котрі виявили такі відходи, зобов'я-

зані повідомити про них місцеві державні адміністрації чи місцеві ра-

ди. Постійно діюча місцева комісія з питань поводження з безхазяй-

ними відходами провадить необхідні дослідження, за результатами

яких складає акт, що передається до місцевої державної адміністрації

чи місцевої ради, які, в свою чергу, зобов'язані прийняти рішення про

подальше поводження з цими відходами. Фактично, з юридичним фа-

ктом складання акту комісії пов'язується виникнення права державної

власності на безхазяйні відходи.

Закон України «Про відходи» покладає обов'язки на суб'єктів

аграрного права запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворен-

ня відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних па-

кувальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогос-

подарських підприємств; вести облік, визначати склад і властивості

утворюваних ними сільськогосподарських відходів; забезпечувати

повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення й псу-

вання відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна техноло-

гія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; за-

безпечувати їх переробку чи видалення; не допускати зберігання та

видалення відходів у несанкціонованих місцях або об'єктах; здійсню-

вати контроль за станом місць або об'єктів розміщення власних відхо-

дів; своєчасно вносити збір за розміщення відходів; надавати відпові-

дним державним органам інформацію про утворювані ними сільсько-

господарські відходи; призначати відповідальних осіб у сфері пово-

дження з відходами; забезпечувати розробку та виконання планів ор-

ганізації роботи щодо цього; професійну підготовку, підвищення ква-

ліфікації та проведення атестації фахівців з питань поводження з від-

ходами, отримати дозвіл і ліміти на утворення та розміщення відходів

та багато інших обов'язків.

Що ж стосується конкретного законодавства про відходи при

класти до конкретного фермера, то не важко зрозуміти наскільки не-

реально вимагати від нього дотримуватися перелічених вище обов'яз-

ків. Саме тому вітчизняне законодавство про відходи є неефективним

і майже повсюди не виконується. Очевидною є потреба встановлення

різних правових режимів для різних видів відходів: побутових, про-

мислових, небезпечних, сільськогосподарських тощо. Щодо сільсько-

господарських відходів, як вже зазначалося, необхідно прийняти спе-

ціальні правові приписи, зокрема, програму поводження із сільського-

сподарськими відходами.

У науці обговорюється доцільність впровадження у чинне законо-

давство України новітню концепцію поводження з відходами – конце-

пцію «Zero Waste», згідно якої передбачається максимізація збере-

ження матеріалів, лише обґрунтоване виробництво та чисті технології;

виробництво продуктів, для яких не існує безпечних технологій пере-

робки, у довгостроковій перспективі поступово повинно бути припи-

Дата добавления: 2014-12-25