Така ілюстрація дає змогу збагнути ситуацію з анексованим Кримом і свідчить про зраду національним інтересам України з боку керівництва України під час підписання угоди 2010 р

Ø небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;

Ø повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;

Ø накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;

Ø незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;

Ø незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

у внутрішньополітичній сфері:

Ø порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

Ø можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об’єднань національних меншин та релігійних громад;

Ø загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;

Ø структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;

в економічній сфері:

Ø істотне скорочення ВВП, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;

Ø ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

Ø нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків;

Ø критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України;

Ø недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;

Ø критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

Ø нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;

Ø велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

Ø небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;

Ø неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

Ø критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;

Ø неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;

Ø «тінізація» національної економіки;

Ø переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;

у соціальній та гуманітарній сферах:

Ø невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

Ø неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;

Ø криза системи охорони здоров’я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров’я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;

Ø загострення демографічної кризи;

Ø зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;

Ø прояви моральної та духовної деградації суспільства;

Ø зростання дитячої та підліткової бездоглядності, безпритульності, бродяжництва;

у науково-технологічній сфері:

o наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

o неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;

o низька конкурентоспроможність продукції;

o нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;

o зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

o відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;

в екологічній сфері:

Ø значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;

Ø нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;

Ø неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;

Ø погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;

Ø загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р.Дніпро;

Ø неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;

Ø неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

Ø небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;

Ø посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

Ø застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;

в інформаційній сфері:

o прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

o поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

o комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;

o розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

o намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Національна безпека України наштовхується на велику групу загроз загальноцивілізаційного характеру, що властиві для міжнародної безпеки. До них належать як традиційні джерела небезпеки (експансіонізм, гегемонізм, перевага окремих держав в стратегічних і ядерних озброєннях, неоколоніалізм, культурний та інформаційний імперіалізм тощо) так і нові загрози, що сформувались в останні десятиріччя. Дестабілізуючими факторами міжнародної і національної безпеки виступають такі нові загрози, як зростання чисельності локальних конфліктів, міжнародний тероризм, насильницький екстремізм, розкрадання ядерних матеріалів і поширення ядерних технологій, організована злочинність, незаконне поширення наркотиків, надмірне поширення легких озброєнь і стрілецької зброї, гострі економічні проблеми та деградація довкілля, порушення прав людини та основних свобод, в тому числі свободи думки, свідомості, релігії чи віри, прав національних меншин, а також прояви нетерпимості, агресивного націоналізму, расизму, шовінізму, ксенофобії, антисемітизму. На ці загрози наголошується у Хартії європейської безпеки, прийнятій на Стамбульському самміті ОБСЄ в листопаді 1999 р.

Зверніть увагу на те, що жирним шрифтом виділені ті загрози, які були здійснені і спрацювали протягом 2014 року. Але Загрози в інформаційній сфері та економічній – були запущені до дії раніше: російські канали на Сході і в Криму, відсутність української вдалої інформаційної політики в цих регіонах а також висока енергоємність економіки України та залежність від єдиного постачальника.

Важливою передумовою протидії основним загрозам національній безпеці України є створення ефективної системи забезпечення національної безпеки.

Таким чином, національна безпека України як інтегральне явище охоплює такі види безпеки, як політична, економічна, державна, соціальна, інформаційна, економічна, гуманітарна, воєнна безпека та ін.

Національна безпека виступає одним з рівнів функціонування міжнародної безпеки як діяльності держав по створенню відносин між народом і державою, які виключають реальні загрози розвитку людства.

Дата добавления: 2014-12-25