Основні ознаки покарання

Покарання

Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння

Об'єктивно однакові дії особи залежно від місця, часу, обстановки, мотивів і мети їх вчинення, причин, що їх зумовили,

інших конкретних обставин, а також законодавчого їх врегулювання можуть оцінюватися трояко:

1) як суспільне корисні та правомірні;

2) як суспільне небезпечні та протиправні та

1) як такі, що ставлення до них як законодавства, так і суспільства, є нейтральним.

Критерієм віднесення тих чи інших діянь до обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, слід визнати правомірність дій при їх вчиненні, оскільки за

наявності вказаних обставин завжди відсутня протиправність діяння, а в більшості випадків відсутня і його суспільна небезпечність.

Кримінальним кодексом України (2001) до обставин, що виключають злочинність діяння, віднесено необхідну оборону, уявну оборону, крайню необхідність, затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, пов”язане з ризиком, виконання спец. завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Його місце в системі заходів кримінально-правового впливу зумовлене тим, що

а) покарання — це захід кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи;

б) покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи;

в)покарання за своїм змістом є (має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності.

Отже, згідно ч.1. ст.50 КК “Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи,

визнаною винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого”.

1). Покарання завжди є примусовим заходом з боку держави. Це означає, що воно застосовується відповідним державним органом

до особи незалежно від її волі, а протидія цьому заходу припиняється із застосуванням відповідних форм, засобів і знарядь.

2). Покарання — конкретні його види — передбачене лише в кримінальному законі.

За своїм змістом і назвою деякі види покарання можуть співпадати з іншими заходами правового впливу, зокрема, з окремими видами адміністративного стягнення (наприклад, виправні роботи, штраф, конфіскація). Але, на відміну від останніх, відповідні види покарання визначені як такі і регламентовані в Загальній частині Кримінального кодексу України, а також — у більшості випадків — передбачені санкціями статей його Особливої частини.

3). Покарання може бути передбачене лише за діяння, яке кримінальним законом визначене як злочин. Жодне з інших правопорушень не тягне такого примусового заходу, як покарання.

Таким чином, безпосередньо зі змісту ч. 2,3 ст. 50 випливають такі цілі покарання:

а) виправлення і перевиховання засудженого;

б) запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим;

в) запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Водночас не можуть бути цілями покарання спричинення фізичних страждань засудженому чи приниження його людської гідності.

Види покарань (ст.51 КК)

Позбавлення волі. Штраф. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю. Громадські роботи. Виправні роботи. Службові обмеження для військовослужбовців. Конфіскація майна. Арешт. Обмеження волі.

Тримання в дисциплінарному батальоні військовослужбовців. Позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі.

Дата добавления: 2014-12-25