Назвіть найефективніший шлях скорочення суми штрафів за порушення строків здійснення платежів державі

Назвіть шляхи скорочення абсолютної суми грошового потоку при здійсненні платежів державі, які залежать від діяльності самого підприємства.

Яким чином виявляється вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства рівномірного (в часі) формування гро­шового потоку при оплаті рахунків суб'єктів господарювання?

Яким чином здійснюється негативний вплив на фінансовий стан підприємства-покупця при проведенні попередньої оплати рахунків постачальників?

Назвіть, які негативні наслідки для підприємства-покупця матиме недотримання строків оплати рахунків за товарно-матеріальні цінності.

а)підвищиться собівартість виробництва продукції.

б) зменшиться прибуток від позареалізаційних результатів ді­яльності.

в) зменшиться чистий прибуток підприємства.

г) зменшиться прибуток підприємства.

д) збільшиться сума процентів, сплачених банку за користу­вання кредитами.

а) збільшується собівартість продукції.

б) зросте потреба в залученні позичкових коштів.

в) збільшується сума штрафів, сплачених підприємством.

г) відбувається іммобілізація обігових коштів підприємства.

д) збільшується потреба у власних обігових коштах підприємства.

а) збільшується прибуток підприємства.

б)знижується собівартість продукції.

в) підвищується платоспроможність підприємства.

г) зменшується сума штрафів, сплачених підприємствомза порушення господарських договорів.

д) зменшується потреба підприємства в залученні позикових коштів

а)скорочення кількості прямих податків, які стягує держава з підприємства.

б) розширення кількостіпільг, які надаються підприємствам при оподаткуванні.

в) законодавчі зміни джерел сплати податків.

г) збільшення суми амортизаційних відрахувань шляхом прискореної амортизації основних фондів.

д) зниження собівартості продукції.

а) здійснення постійного контролю фінансовим відділом підприємства за перерахуванням коштів державі.

б) підвищення державного розміру штрафних санкцій, які сплачує підприємство за несвоєчасне проведення платежів державі.

в)підтримання постійної платоспроможності підприємства.

г) збільшення розмірів нарахувань (штрафів) на посадових осіб, з вини яких допущено затримку перерахування коштів державі.

д)отримання банківських кредитів.

.

ПЕРЕЛІК ПРОГРАМНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

1. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві та їх характеристика.

2. Зміст і завдання управління вхідними грошовими потоками

3. Принципи управління грошовими потоками та їх характеристика.

4. Стадії управління грошовими потоками.

5. Фактори, що впливають на абсолютну суму грошового потоку. Шляхи збільшення абсолютної суми грошового потоку.

6. Управління грошовим потоком — отримання банківських кредитів.

7. Структура вихідних грошових потоків на підприємстві та особливості їх формування.

8. Вплив вихідних грошових потоків на поточний фінансовий стан і кінцеві результати фінансової діяльності підприємства.

9.Управління вихідними грошовими потоками.

10. Управління грошовим потоком — оплата рахунків суб'єктів господарювання.

12. Управління грошовим потоком — платежі державі.

13. Управління грошовим потоком — виплати працівникам підприємства.

ТЕМА 4

УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

4.1 Прибуток як об’ єкт фінансового менеджменту.

Прибуток підприємства відіграє провідну роль у системі управління його фінансами.Звичайно прибуток розгляжається в трьог основних аспектах:

-прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності підприємства та винагорода за підприємницький ризик

-прибуток як вираження ефективності управлуння операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства

-прибуток як джерело самофінансування підприємства (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби піцдприємства у капіталі)

Прибуток є показником, що формується на мікрорівні. Узагаль­нюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибуток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Управління при­бутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

1) управління формуванням прибутку;

2) управління розподілом прибутку.

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних завдань управління формуванням прибутку підприємства спрямоване на врахування таких особливостей:

-потенційна різноманітність структури прибутку підприємства;

-специфічність формування та обліку прибутку підприємства в часі;

-вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів гос­подарювання.

4.2 Управління формуванням прибутку

Процес управління формуванням прибутку містить етапи його аналізу в передплановий період і прогнозування обсягів та опти­мального складу його формування у плановому періоді. Основними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в пе­редплановий період виступають: аналіз загальної суми прибутку і показників рентабельності в динаміці; визначення складу загальної суми прибутку за основними його видами; аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства та ін. Прогнозування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності. Особлива увага фінансо­вими менеджерами підприємства надається плануванню прибутку від основної діяльності. Останній є найвагомішим результуючим показником ефективності ведення обраного власниками підприємства бізнесу.

До методів планування формування прибутку підприємства від основної діяльності належать метод прямого поасортиментного розрахунку, аналітичний метод планування прибутку та система аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку».

На невеликих і середніх підприємствах найпоширенішим методом планування прибутку від реалізації товарної продукції є метод прямого поасортиментного розрахунку:

Пр=Р—С, (4.1)

де Пр — прибуток від реалізації товарної продукції;

Р — вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за оптовими (регульованими, договірними або ін.) цінами без ПДВ та акцизного збору;

С — собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг).

Основною позитивною рисою складання плану прибутку ме­тодом прямого розрахунку є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, оскільки дає лише кінцевий ре­зультат — план прибутку, не вказуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку.

Аналітичний метод планування прибутку від реалізації товар­ної продукції побудований на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді (оптималь-ність структурної побудови асортименту продукції, дотримання нормативів витрачання матеріалів і сировини, рівень ефективності виробництва, дотримання технічних та якісних параметрів по товарній продукції, що впливають на її оптову ціну, тощо) та факторів, які повинні мати місце в плановому періоді (зростання виробництва, зниження собівартості продукції, зміна ринкового рівня цін тощо). Алгоритм аналітичного методу планування прибутку можна подати таким чином:

1 Обчислюється очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за звітний рік (оскільки процес планування починається до закінчення базового року):

Визначення планової рентабельності продукції підприємства. Другий етап передбачає коригування очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді, та які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період).

Підприємство, плануючи прибуток на наступний рік, повинно з найбільш можливою точністю прогнозувати, як змінюватимуться ціни у плановому році на його продукцію, які зміни передбачаються у ціноутворенні на сировину, матеріальні ресурси, враховувати заплановані зміни щодо оплати праці робітників та персоналу підприємства та інші зміни, що матимуть вплив на собівартість і рентабельність продукції. Така робота потребує об'єднаних зусиль працівників фінансових, планових, збутових, постачальницьких та інших економічних і виробничих служб підприємства.

Використовуючи відомі методи економічного аналізу, визна­чаються резерви, які не були використані підприємством у базовому році для зростання прибутку, а саме за рахунок:

-ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

-ліквідації факторів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних та якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, отже, прибутку від реалізації;

-структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується, шляхом випуску рентабельнішої продукції.

Сума всіх неврахованих резервів збільшення прибутку за звітні періоди поточного року визначається у розрахунку на рік та розраховується можливий приріст річного прибутку поточного року за умови використання визначених резервів:

3 На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації товарної продукції аналітичним методом розрахунок завершують множенням обсягу планової собівартості на планову рентабельність наступного року.

Розрахунок планової суми прибутку за допомогою системи аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку» включає оперування показниками маржового прибутку, валового прибутку та чистого прибутку. Крім того, у разі класифікації затрат підприємства залежно від обсягу реалізації продукції розрізняють постійні та змінні затрати.

До складу постійних належать затрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови відсутності основної діяльності. Постійні витрати, у свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійснення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних та швидкозношуваних предметів).

Обсяг здійснення змінних витрат перебуває у прямій зале­жності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За ха­рактером такої залежності змінні витрати можуть мати пропорційний, дегресивний або прогресивний характер росту.

З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний метод, графічний метод з побудовою кореляційного поля і т. ін. Розглянемо детальніше метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва:

1) по підприємству аналізуються дані звітного року в розрізі щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) вимірі та здійснених фактичних затрат у вартісному вимірі. Із сукупності даних вибирається два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень);

2) аналітиком будується таблиця для знаходження різниці в рівнях обсягу виробництва і затрат. Наведемо приклад:

Показники	Значення показників	Різниця між максимальними та мінімальними величинами
max	min
1. Обсяг виробництва, тис.шт.	8,5	4,0	4,5
2. Питома вага, %		47,1	52,9
3. Сума затрат, тис.грн.	247,4	152,0	95,4

3) визначається розмір змінних витрат на одиницю виробу за Ктіп — мінімальний обсяг виробництва у процентах до максимального; Ктах — максимальний обсяг виробництва, у тис. шт.;

4) визначаємо суму постійних витрат:

Постійні витрати = 247,4 - 21,22 х 8,5 = 67,03 тис. грн.

5) складається рівняння загального обсягу витрат підприємст­ва, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва:

витрати = 67,03 + 21,22 х обсяг виробництва продукції.

На базі системи аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку» фінансовий менеджер підприємства вирішує такі завдання:

1 Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує без­збиткову діяльність підприємства (сума чистої виручки від реалізації продукції = сумі загальних витрат на реалізовану продукцію).

Виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку, назива­ється порогом рентабельності. У вартісному вимірі поріг рента­бельності визначається таким чином:

У натуральному вимірі поріг рентабельності визначається так:

За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різ­ного асортименту порогова кількість товарів окремого асортименту визначатиметься як:

2 Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує без­збиткову діяльність підприємства протягом відносно тривалого періоду.

Тривалий період (протягом якого можливі зміни обсягів не лише змінних, але й постійних витрат, необхідних для діяльності підприємства, рівня ринкової ціни продукції підприємства та зміна безпосередньо значень порогу рентабельності) може бути представ­лений як певна послідовність окремих короткочасних періодів.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми валового прибутку (ВП) від основної діяльності.

У натуральному вимірі необхідний обсяг реалізації визнача­ється:

У вартісному вимірі необхідний обсяг реалізації визначається таким чином:

4. Визначення запасу фінансової міцності підприємства. Розраховується розмір можливого пониження обсягу реалізації продукції у вартісному вимірі за несприятливої ринкової кон'юнктури, що забезпечує прибуткову діяльність підприємства.

Якщо розрахувати отриманий обсяг запасу фінансової міцності у процентах до виручки від реалізації, то оптимальним значенням даного показника є 10% і більше.

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми маржового прибутку (МП) від основної діяльності.

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми чистого прибутку (ЧП) від основної діяльності.

7. Визначення можливих результатів зростання обсягу вало­вого прибутку від реалізації продукції за оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох основних факторів:

-збільшення обсягу реалізації продукції;

-підвищення ціни на продукцію;

-зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами щодо максимізації і темпів наростання прибутку є:

1. метод граничного аналізу з оптимізацією затрат, обсягу ви­робництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіста­влення граничної виручки з граничними витратами;

2. метод операційного лівериджу.

Метод операційного лівериджу побудовано на зіставленні ви­ручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Його зміст полягає в такому.

Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву виробничого (операційного) важеля, сила дії якого визначається за формулою:

Проте ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними затратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного лівериджу:

Чим більша питома вага постійних витрат у загальній сумі ви­трат (за постійної виручки від реалізації), тим сильніше діє виро­бничий важель, і навпаки. Проте слід враховувати втрату еласти­чності в управлінні затратами у підприємств, що мають високий коефіцієнт операційного лівериджу, — за роздутих постійних витрат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати прибутку.

Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта опе­раційного лівериджу, називають ефектом операційного лівериджу:

При застосуванні методу операційного лівериджу необхідно враховувати ряд особливостей:

-позитивний вплив операційного лівериджу може бути досягнуто лише за умови переходу підприємством порогу рентабельності основної діяльності;

-чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу, тим вищим буде його ефект при збільшенні приросту обсягу реалізації продукції;

-за умови зниження обсягу реалізації продукції значною мірою знижуватиметься валовий прибуток;

-ефект операційного лівериджу може повністю виявлятись лише в короткотерміновому періоді.

Використовуючи механізм операційного лівериджу, підприємства можуть цілеспрямовано управляти постійними та змінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, за якої б отримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

Особливість формування прибутку підприємства в часі має специфічний характер. Бухгалтерська звітність підприємства дозволяє визначити суму прибутку за певні проміжки часу станом на певну дату. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається постійно, що пов'язано з безперервним процесом фінансової діяльності підприємства. За кожною реалізаційною операцією, пов'язаною з відвантаженням продукції, наданням послуг, виконанням робіт або ж надходженням коштів від здійснення тих чи інших видів діяльності, відбувається процес формування прибутку. Тому з метою оперативного управління формуванням прибутку фінансові менеджери розраховують його обсяг у складі вируч­ки від реалізації тих чи інших грошових надходжень. Даний розрахунок, як правило, проводиться з використанням показників рентабельності чи показника витрат на грошову одиницю.

Вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів діяльності попереднього періоду господарювання підприємствазумовлений сальдовим методом його визначення, що і призводить до часткової втрати отриманого прибутку внаслідок раніше допущених збитків.

4.3 Управління розподілом прибутку.

Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома основ­аними напрямами:

-на фінансування певних витрат на рівні держави шляхом сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток;

-на формування на рівні підприємства фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції в його діяльності.

Відповідно управління розподілом прибутку підприємства пе­редбачає вирішення таких завдань:

1) забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

2) забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

3) визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

4) визначення оптимального розміру прибутку, який спрямо­вується на виплату дивідендів.

Дані завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних ви­плат тощо).

Дата добавления: 2014-12-25