Класифікація економічної інформації

При проведенні комп'ютерного опрацювання економічних даних їх класифіка­ція має за мету:

• усунення дублювання даних, що опрацьовуються;

• відокремлення обчислювальних ознак від довідникових;

• вилучення оброблюваних та необроблюваних ознак;

• відокремлення похідних ознак від первинних;

• розмежування даних за користувачами або за функціональним призна­ченням;

• вилучення зовнішньої та внутрішньої інформації;

• визначення впливу даних на процеси управління;

• розмежування проміжних і кінцевих даних;

• вибір носіїв даних.

Цим дев'яти цілям відповідають дев'ять основ для класифікації, а саме:

І. Змінність даних. За змінністю дані, або вхідна інформація, поділяються на постійні, чи сталі, умовно-сталі і змінні.

До постійних даних належать такі, що використовуються на обчислюваль­них машинах при їх обробці багаторазово, хоча були зафіксовані на машинно­му носієві один раз. Наприклад, банківські реквізити підприємства, кореспон­денція рахунків за певною господарською операцією тощо.

Умовно-сталі дані є сталими на певний період - рік, місяць, квартал. На­приклад, планові дані на квартал чи рік змінюються рідко, розмір податку на додану вартість (ПДВ) змінюється за постановою Верховної Ради тощо.

Дані, які не належать до сталих, є змішаними, і тому їх значення кожного разу вводяться в комп'ютер для опрацювання.

1. Тип реквізиту. Дані на носіях інформації - у документах, на магнітних ди­сках тощо - поділяються на реквізити-ознаки (довідникові і для групування) та реквізити-основи (натуральні або вартісні дані, які підраховуються). Ознаки разом з основами є показниками. Наприклад, дата, номер документа - довідни­кові ознаки. Ознаки для групування, наприклад, номер складу, бази, табельний номер працівника, номер крамниці тощо, використовуються для систематизації даних у необхідних варіантах.

3. Оцінка стосовно процесу опрацювання. Дані і результатна інформація поді­ляються на такі, що опрацьовуються чи ні; вхідні і вихідні; первинні і похідні; а ці останні - на проміжні і кінцеві. Прикладом даних, що не опрацьовуються, може служити зазначене в платіжному документі прізвище водія чи експедито­ра, який одержав товар.

4. Функціональне призначення. Інформація поділяється на п'ять груп: плано­ва, кошторисна, нормативна, облікова, звітна. У свою чергу, облікова інформа­ція класифікується на оперативну, статистичну і бухгалтерську.

5. Спосіб одержання. Дані можна поділити на первинні, які слід обробляти, та похідні, що одержані під час опрацювання. Результатна інформація може бути як проміжною, так і кінцевою.

6. Належність до довкілля чи до інформаційної системи підприємства. Інфор­мація може бути поділена на зовнішню (вхідну і вихідну) та внутрішню (вхідну і вихідну).

7. Оцінка стосовно об'єкта управління. Інформація поділяється на результатну інформацію, яка використовується на самому об'єкті, і на результатну інформацію, що використовується установами, для яких цей об'єкт є підпо­рядкованим.

8. Рівень завершення опрацювання. Результатна інформація поділяється на про­міжну і кінцеву.

9. Тип носіїв. Залежно від носіїв даних інформація поділяється на немашинну (усну, телефонну, документальну) та машинну (магнітні стрічки, магнітні диски тощо).

Дата добавления: 2014-12-25