Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Табличний процесор Microsoft Excel.




Системи табличної обробки даних.

План:

1. Основні відомості

2. Робота з Microsoft Excel.

2.1. Побудова таблиць. Ввод, редагування, обробка даних.

2.2. Робота з функціями.

2.3. Ділова графіка. Майстер діаграм.

2.4. Бази даних в Excel.

 

Електронна таблиця (ЕТ) — це програма, призначена для опрацювання даних, наведених у вигляді таблиці бухгалтерського, економічного чи статистичного характеру, а також для автоматизації математичних обчислень.

ЕТ складається з клітинок (комірок, чарунок), що утворюють рядки і стовпці. Стовпці таблиці позначені буквами (А, В, С,..., АА, АВ,..., А2, ВА,...), а рядки цифрами (1, 2,...). Кожна клітинка має адресу, наприклад, А1— адреса лівої верхньої клітинки. Стовпців може бути до 256, а рядків до 65536.

Заповнені клітинки утворюють робочу таблицю. Робоча таблиця міститься на робочій сторінці (аркуші). Сторінка має назву, наприклад Лист 1, яка відображена на бірці внизу екрана Декілька робочих сторінок утворюють робочу книжку. Книжка зберігається у файлі з розширенням ХІЗ (у випадку ви­користання програми М8 Ехсеl).

У клітинки користувач вводить дані трьох основних типів: числа, тексти, дати, а також формули для дій з даними. Текстові дані використовують, зокрема, для оформлення назв таблиць і назв рядків та стовпців даних.

Щоб виконати якусь дію над клітинкою чи її даним, клітинку потрібно виокремити (вибрати, активізувати). Це роблять за допомогою клавші зі стрілками або миші. Лктпіша (виокремлена) клітинка має рамку з маркером, який є у правому нижньому куті. З нею можна викопувати дії, визначені в основному чи контекстному меню: ввести чи вилучити дане, скопіювати чи перемістити дане в буфер обміну, очистити клітинку, відформатувати дане чи клітинку, вставити примітку.

Виокремлювати можна не лише одну, але й декілька клітинок (рядків чи стовпців).

Щоб увести в клітинку дане, її виокремлюють, набирають дане на клавіатурі і натискають на клавішу вводу або на клавішу ТаЬ. Під час введення дане можна редагувати. Уведений у клітинку текст (до 255 символів) автоматично вирівнюється до лівого краю, а числа — до правого.

Якщо почати вводити нове дане у клітинку, то старе пропадає.

Якщо в клітинці вже є дане і його треба відредагувати, то клітинку вибирають і користуються одним із двох способів:

1) двічі клацають мишею;

2) натискають на клавішу F2.

Вилучити з клітинки дане, примітку, формат даного можна командами з меню: Редагувати => Очистити => Все.

Числа в клітинку вводять звичайним способом, але на екрані вони можуть бути відображені незвично: число може виглядати як заокруглене, з символом грошової одиниці ($, грн.), з комами чи пропусками, які відокремлюють тріади цифр тощо.

Відображення даного залежить від формату його зображення. Формати чисел у вибраних клітинках задають командою Формат - Клітинки - Вибирають закладку Число. Для роботи з числами корисним є формат ЧИСЛОВИЙ, де можна задати кількість десяткових знаків після коми. Є й інші формати: загальний, грошовий, фінансовий, дата, час, процентний, дробовий, експоненціальний, текстовий, додатковий (поштовий індекс, номер телефону, табельний номер), усі формати користувача. Наприклад, число 1230,5 у форматі користувача # ##0,00грн.;[Червоний]-# ##0,00грн. буде зображене на екрані у грошовому форматі 1 230,50грн., а від’ємне таке ж число буде зображене червоним кольором. Символ 0 у форматі — це вказівка відображати у відповідній позиції конкретну цифру або нуль, символ # — лише значущі, цифри, пропуск забезпечує відокремлення груп цифр.

Розділювачем цілої і дробової частини в числах може бути крапка або кома залежно від налаштування Windows. Розділювач можна поміняти на закладці Числа у вікні програми Мова І стандарти панелі керування (Пуск => Налаштовування <=> Панель керування => Мова і стандарти).

Над таблицею є рядок формул (якщо він увімкнений). У ньому висвітлюється дане чи формула, які вводять або які вже є в клітинці.

Формули призначені для виконання дій над вмістом клітинок (над даними) згідно з умовою конкретної задачі. Вони мають символ = на початку, наприклад, =В2*С2. Після введення формули у клітинці відображається результат обчислень, а формулу можна побачити лише у рядку формул.

Щоб побачити всі формули у таблиці, треба задати режим відображення формул у клітинках. Це роблять у діалоговому вікні Параметри так: Сервіс-Параметри => Закладка ВИГЛЯД => формули =>ОК.

Щоб знову побачити результати обчислень, потрібно зняти режим відображення формул.

Якщо замість результатів ви отримали ######, то це означає, що велике число в клітинці не поміщається, отже, стовпець треба зробити ширшим, перетягнувши межу в заголовку стовпця.

Обчислення в таблиці ведуться автоматично. Це означає, що зміна будь-якого вхідного даного одразу ж веде до переобчислень всієї таблиці (якщо задано режим Автоматично на закладці Обчислення діалогового вікна Параметри). Режим Автоматично можна вимкнути і скористатися ручним переобчисленням за допомогою клавіші F9.

Адреси клітинок вигляду ВЗ чи СЗ називаються відносними.

В ЕТ є можливість копіювати однотипні формули (а не вводити їх у кожну клітинку зокрема), що прискорює розв’язування задач.

Під час копіювання формули відбуваються такі дії:

§ формула вводиться в інші клітинки автоматично;

§ формула автоматично модифікується — змінюються відносні адреси, на які є посилання у формулі.

Наприклад, під час копіювання формули = ВЗ*СЗ з третього рядка у четвертий формула в’четвертому рядку набуде вигляду

= В4*С4.

Копіювання виконують методом перетягування маркера клітинки у потрібному напрямку. Це інакше називають автозаповненням таблиці.

Копіювати можна не тільки формули, а й текст і числа.

Якщо клітинки містять текст з цифрами чи ціле число, то перетягування маркера за допомогою правої клавіші миші і виконання команди Заповнити веде до модифікації числа (збільшення на одиницю, якщо перетягування відбувається вниз чи вправо і зменшення на одиницю, якщо перетягування відбувається вгору чи вліво).

Копіювання формул і автоматичне переобчислення у таблиці — це два основні засоби автоматизації обчислень в ЕТ.

Надання таблиці бажаного вигляду називається форматуванням. Ширину стовпців та висоту рядків можна змінювати шляхом перетягування їхніх обмежувальних ліній. Вибрані клітинки можна замальовувати різними кольорами, обводити рамками, змінювати стиль і колір шрифта засобами основного меню, панелі інструментів чи контекстного меню.

Зазвичай таблиця на екрані має сітку, якщо увімкнуто режим відображення сітки, однак під час друкування на папері вона не відображається. Щоб таблиця була відповідним чином розграфлена на папері, треба задати параметри на закладці Межі діалогового вікна Формат клітинок: Формат => Клітинки => Межі або, що зручніше, скористатися відповідними кнопками на панелі форматування.

Розглянемо інші закладки вікна Формат КЛІТИНОК.

На закладці Вирівнювання задають спосіб написання тексту в клітинці: горизонтально, вертикально, під кутом і режим перенесення тексту по словах (коли потрібно, щоб великий текст був у вузькій клітинці).

На закладці Вигляд можна задати колір клітинок і узір. На закладці Захист можна зняти чи задати режими захисту клітинок від несанкціонованих змін і ховання формул. Щоб унеможливити внесення змін до захищених клітинок, захист з зазначенням паролю або без нього треба задати ще командою Сервіс => Захист => Захистити лист.

 

Декілька клітинок робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок.

Діапазони мають прямокутну форму і описуються адресами двох діагонально-протилежних клітинок. Наприклад:

o А1:СЗ — прямокутний діапазон;

o А1:А9 — діапазон-стовпець;

o А1:Е1 — діапазон-рядок.

o

Щоб виокремити діапазон, треба клацнути у лівому верхньому куті і, не відпускаючи клавіші, перемістити білий хрестоподібний курсор у правий нижній кут, відпустити клавішу. Щоб відмовитися від вибору, достатньо клацнути за межами діапазону.

Щоб виокремити несуміжні діапазони треба користуватися клавішею Сtrl. Наприклад, щоб виокремити два несуміжні стовпці-діапазони, потрібно клацнути на їхніх назвах в режимі натиснутої клавіші Сtrl.

Діапазонам можна надавати назви і використовувати ці назви замість виразів типу А1:А9. Програма сама дає назви діапазонам, якщо вона може їх однозначно розпізнати.

Як відомо, для виконання обчислень використовують формули. Формула має вигляд = вираз. Розглянемо правила утворення виразів. Пріоритети виконання операцій у виразах такі як в елементарній математиці. Наведемо їх у спадному порядку:

Пріоритет Операції Пояснення

1 () операції в дужках, аргументи функцій:

2 sin, соs тощо математичні та інші функції;

3 - унарний мінус;

4 % відсотки;

5 ^ піднесення до степеня (-5 2=25);

6 * або / множення або ділення;

7 + або -. додавання або віднімання;

8 & об’єднання текстів;

9 =,<, >,>= операції порівняння.

Стандартних функцій є декілька категорій:

· математичні — sin, соs, ехр, ln, аbs, аtan, sqrt тощо, а також функції для роботи з матрицями;

· статистичні — СРЗНАЧ, МИН, МАКС, СУММ тощо (розглядаємо російськомовну версію програми);

· логічні;

· фінансові;

· для роботи з дат.ами, текстами та інші.

Функції можуть бути визначені над числами, адресами клітинок, адресами (назвами) діапазонів і їхніми списками. Елементи списку записують через розділювач, який визначається операційною системою: кому, якщо в числах використовується десяткова крапка, або крапку з комою, наприклад так,

=СУММ (А1; В6:С8; 20).

Оскільки суми обчислюють найчастіше, на панелі керування є кнопка Автосума. Нею користуються так: виокремлюють клітинку під стовпцем чи праворуч від рядка з даними і клацають на кнопці Автосума — отримують потрібну суму (числових даних з відповідного стовпця чи рядка).

Дії над елементами ЕТ (виокремленими клітинками, стовпцями, рядками, діапазонами, усією таблицею) виконують командами контекстного чи основного меню або за допомогою кнопок панелі інструментів.

Наприклад, у разі потреби в таблицю вставляють порожні рядки чи стовпці або вилучають їх командами: Редагувати => Вставити або Вилучити.

У виокремлену клітинку можна вставити примітку, яка пояснює її призначення, командою Вставити => Примітка, а вилучити командою Редагувати => Очистити (або засобами контекстного меню).

Розглянемо ще один спосіб швидкого введення текстових даних у таблицю. Він полягає у використанні списків користувача. Списки можуть містити назви товарів, міст, фірм, прізвища тощо. Список користувач спочатку створює командами Сервіс => Параметри => Закладка СПИСКИ => НОВИЙ СПИСОК => Вводить елементи списку через кому або натискаючи на клавішу вводу => Додати - ОК. Список використовують так: перший елемент списку вводять у деяку клітинку, перетягують її маркер копіювання — відбувається автозаповнення таблиці елементами списку.

 

ЕТ можна використовувати як базу даних. Розглянемо типові дії, які можна виконувати з даними: 1) впорядковувати рядки за зростанням чи спаданням значень у деякому стовпці; 2) шукати дані за деяким критерієм.

Стовпець з даними тут називають полем.

Впорядкування. Спочатку вибирають частину таблиці з даними і назвами полів або всю таблицю (без заголовка таблиці і рядків з підсумками). Сортування виконують командою Дані => Сортувати, отримують список назв полів, де вибирають потрібну назву, наприклад Місто, і,задають порядок сортування: за зростанням чи спаданням — отримують таблицю, де рядки будуть впорядковані в алфавітному чи зворотньому порядку назв міст.

Пошук даних називають інакше фільтруванням даних. Спочатку вибирають рядок, що містить назви стовпців, і виконують команду Дані > Фільтр - Автофільтр. Клітинки з назвами стовпців стають списками з кнопками розгортання. Розгортають потрібний список, наприклад Січень, вибирають у списку значення Умова — відкриється вікно конструктора умов, у якому є зручні засоби для формулювання критерію пошуку по стовпцю Січень, наприклад такого: більше 500000 і менше 2000000, натискають на ОК і на екрані отримують результати пошуку — рядки таблиці з містами, де показник діяльності фірми у січні задовольняв даному критерію. Щоб відновити на екрані всю таблицю, виконують команду Дані - Фільтр - Показати все.

Якщо треба побудувати складний критерій на базі назв декількох стовпців, то використовують команду Дані - Фільтр - Розширений фільтр, її можна замінити виконанням команди Автофільтр декілька разів.

Підсумки в таблицях. Підсумки підводять з метою визначення кращих, гірших, сумарних, середніх показників діяльності фірми в деяких країнах, містах, підрозділах тощо. Для цього спочатку рядки в таблиці сортують з метою групування (розташування поруч) даних, що стосуються кожної країни, міста чи підрозділа. Для отримання підсумків до впорядкованої таблиці застосовують команду Дані - Підсумки, де задають:

1) назву поля, що містить об’єкти, для яких створюють підсумки, наприклад Країна;

2) операцію підсумовування і

3) назву поля, що містить дані, які підлягають підсумовуванню (наприклад, Всього або/і Березень). Операції підсумовування є різні: сума, максимум, мінімум, середнє значення, відхилення під норми тощо.

Географічна карта. Розглянемо правила нанесення даних на географічну карту. Перш за все дані потрібно виокремити разом з назвами полів. Тексти типу назв країн мають бути виконані російською мовою або англійською залежно від версії програми. Тепер треба клацнути на кнопці стандартної панелі з зображенням глобуса, після цього на робочій сторінці в тому місці, де хочемо розташувати карту, і, не відпускаючи лівої клавіші миші, окреслюємо прямокутник, в якому розміститься географічна карта. В отриманому діалоговому вікні потрібно уточнити тип карти: Європа, Росія, Україна тощо. Отримаємо карту, панель інструментів і панель оформлення карти, яка називається Елемент МІСГОSОFТЇ Мар. Числові дані на карті мо’жна зображати, використовуючи різні формати: кольоровими або сірими (різної інтенсивності) заливками територій, покриттям територій країн крапками, пропорційними символами, круговими чи стовпчиковими діаграмами. Для цього перетягують кнопку формату, що є зліва у панелі оформлення карти, в робоче поле, а кнопку з назвою числового поля, наприклад Січень, перетягують сюди зверху. За допомогою кнопок панелі інструментів та команди Карта на карту можна вивести підписи до об’єктів (назви держав, міст тощо), різні тексти, карту автомобільних доріг, географічну сітку, різні позначки-прапорці тощо

 

Розглянемо поняття абсолютної і змішаної адреси клітинки у формулі. Абсолютною називається адреса, в якій є два символи $: один перед назвою стовпця, другий — перед номером рядка, наприклад, $Е$3. Змішана адреса містить лише один символ $. Правило: частина адреси після символу $ не модифікується під час копіювання формули. Абсолютні адреси слугують, зокрема, для посилання на клітинки, що містять константи, які входять у формули.

Розгалуження в ЕТ реалізовують за допомогою функції ЯКЩО, яка використовується у формулах і має таку структуру:

ЯКЩО(<логічний вираз>; <вираз 1>; <вираз 2>).

Логічний вираз — це форма запису умови: простої або складеної.

Якщо умова істинна, то функція набуває значення першого виразу, інакше — другого.

Вираз 1 чи вираз 2 також може бути функцією ЯКЩО — так утворюють вкладені розгалуження. Часто виразом 1 чи виразом 2 є лише адреса клітинки, яка містить деяке значення або конкретне число.

 

Прості умови записують як в алгоритмічних мовах — за допомогою операцій порівняння =, >, <, <=, >=, <>, визначених над виразами, наприклад, 7>5, Л5<=20 тощо.

Складні умови записують за допомогою логічних функцій І(< умова 1>;<умова 2>;...) та АБО(<умова1>;<умова 2>;...).

Функція І (Й, АМВ) істинна, якщо всі умови в її списку істинні.

Функція АБО (ИЛИ, ОК) істинна, якщо хоч би одна умова в її списку істинна.

Наприклад, функція ЯКЩО(АБО(5>7; 5<7); 5; 7) отримує значення 5, а функція ЯКЩО(І (5>7; 5<7); 5; 7) — значення 7.

Якщо користувач не пам’ятає вигляду функції, він може вставити її у вираз за допомогою майстра функцій, який викликається командою Вставити - Функція. У цьому випадку потрібно вибрати назву функції з запропонованого списку (крок 1) і заповнити поля значеннями параметрів (крок 2).

Працюючи з програмою Ехсеї, потрібно користуватися російськими (ЕСЛИ, Й, ИЛИ) або англійськими (ІР, ЛНВ, ОК) назвами логічних функцій.

Продовжимо вивчати застосування електронних таблиць для розв’язування типових математичних задач. Розглянемо чотири способи розв’язування нелінійного рівняння:

1) метод простих ітерацій з побудовою таблиці;

2) метод простих ітерацій з використанням двох клітинок;

3) мегод підбору параметра;

4) метод пошуку розв’язку спеціальною програмою.

Розглянемо метод простих ітерацій. Щоб нелінійне рівняння /(х) = 0 можна було розв’язати методом простих ітерацій, його зводять до вигляду х = г(х) так, щоб виконувалась нерівність: аЬз(2’(*)) < 1 (за цієї умови метод простих ітерацій збігається, тобто дає правильний розв’язок). Наприклад, рівняння 2пх-п = зіппх спочатку треба звести до такого вигляду:

х = (віппх + п)/2п.

Метод простої ітерації реалізують за допомогою рекурентної формули так:

х1+1 = (зіппхІ + п)/2п,

де хп - будь-яке початкове наближення, і=0, 1, 2,..., а замість п треба підставити значення свого варіанта. Домовимося, що коли і=8, то значення х. (тобто ха) вважатимемо розв’язком рівняння. Розглянемо реалізацію рекурентної формули в ЕТ. Нехай п=1, а в клітинку Аб введено будь-яке початкове наближення, наприклад, 2. Тоді наступне наближення отримаємо в клітинці В6, ввівши туди формулу =(зіп(А6)+1)/2. Це значення приймаємо за початкове для наступної ітерації: в А7 заносимо значення В6. В клітинці В7 отримуємо наступне наближення і т.д. У клітинці ВІЗ буде знаходитися останнє (восьме) наближення, яке і прий­маємо за розв’язок.

Другий спосіб полягає у використанні властивості ЕТ автоматичного багаторазового переобчислення, якщо ввімкнений режим ітерацій у діалоговому вікні Параметри. Тут для розв’язування задачі достатньо двох клітинок (рис. 40, рядок 17). Цей спосіб розглянемо під час виконання роботи.

Нелінійне рівняння можна розв’язати також способом добирання параметра, щоб деяка, залежна від нього функція отримала певне значення. Цей метод має важливе значення для розв’язування задач зворотнього аналізу, наприклад такої: скільки треба купити одиниць деякого товару (це є параметр), щоб вкластися в заплановану суму (це функція). Інша задача: яку встановити тарифну ставку (параметр) дванадцяти працівникам, щоб вкластися в запланований бюджет (функція) 1000 грн. тощо.

Нехай аі — ім’я клітинки, що містить значення параметра-ставки, а /(а/) -- с—задане рівняння, наприклад, бюджст(а1) =12*а7 = 1000. Метод підбору параметра полягає в тому, що програма для будь-якого рівняння обчислює значення аі. Алгоритм дій користувача такий. Спочатку потрібно в будь-яку клітинку занести формулу = 1(а1), вибрати цю клітинку і виконати команду Сервіс - Підбір параметра. Отримаємо діалогове вікно, у якому треба заповнити три поля: 1) зазначити адресу формули (вона буде вказана автоматично, якщо клітинка з формулою була вибрана), 2) бажане значення формули, тобто с; 3) адресу клітинки аі. Натискаємо на ОК і у клітинці аі отримаємо шуканий результат.

Четвертий спосіб полягає у використанні можливостей програми Зоlvег, що додається до Ехсеl. Вона дає змогу розв’язувати задачі з багатьма параметрами і з обмеженнями, наприклад, такі: скільки треба купити одиниць двох чи трьох найменувань товарів (це параметри), щоб вкластися в заплановану суму (це функція) і щоб кількості товарів не перевищували деяких величин

 

Діаграми призначені для графічного відображення числових даних у звітах, на презентаційних, рекламних сторінках тощо.

Діаграми поділяються на стандартні (найбільш поширені) та нестандартні (використовуються зрідка).

Є багато типів стандартних діаграм: гістограма, графік, кругова, точкова, з областями, кільцева, поверхнева, біржова, циліндрична, конічна

Кожний тип стандартної діаграми має декілька різновидів.

З нестандартних використовують такі: блоки з областями, блакитна кругова, дерев’яна.

Найчастіше будують кругові, точкові, стовпчикові стандартні діаграми різних видів.

Розглянемо три основні типи діаграм

Кругова діаграма відображає один виокремлений рядок чи стовпець числових даних з таблиці у вигляді круга з секторами. Вона демонструє співвідношення частин і цілого, де ціле відповідає 100%. Є декілька різновидів кругових діаграм

Точкова діаграма (інколи Ті називають Х-У діаграма) призначена для побудови традиційних математичних графіків. Для цього ж призначена діаграма-графік. На одній координатній площині можна побудувати графіки відразу декількох функцій. Заноситимемо значення аргумента в перший стовпець, а значення функцій — в другий, третій тощо. Тоді перший виокремлений стовпець у таблиці програма інтерпретуватиме як вісь X, інші — як значення одної чи кількох функцій уздовж вертикальної осі. Кількість рядків саме у такій таблиці повинна бути більшою, ніж кількість стовпців (стовпців є два для однієї функції, три — для двох функцій і т.д.).

Гістограма (стовпцева діаграма) показує числові дані з вибраних стовпців таблиці у вигляді стовпчиків, її найчастіше використовують для ілюстрації змін у часі чи просторі.

Усі діаграми (окрім кругової) мають дві осі: горизонтальну — вісь категорій, вертикальну •- вісь значень. Об’ємні діаграми мають третю вісь - вісь рядів.

Діаграма складається з багатьох елементів. Нижче наведено ті, назви яких можна прочитати на екрані, навівши на елемент курсор:

§ область об’єкта-діаграми;

§ область побудови діаграми;

§ легенда;

§ заголовок діаграми;

§ вісь ряду даних;

§ вісь категорій;

§ вісь значень;

§ ряд;

§ назва осі значень;

§ назва осі категорій;

§ стіни, кути (в об’ємних діаграмах).

 

Елементи діаграми є об’єктами, над якими визначені дії переміщення та дії з контекстного меню. За допомогою контекстного меню найчастіше виконують команду Формат елемента. За її допомогою можна, зокрема, замалювати рамку, в якій є елемент, деяким кольором чи текстурою.

Діаграми будують програмою, яка називається Майстер

діаграм, її можна запустити двома способами:

1 натисканням на кнопку Майстер діаграм на панелі інструментів;

2 командами з меню Вставити - Діаграму.

Рекомендують перед запуском майстра виокремлювати діапазони з даними, які треба графічно відобразити. Це, зазвичай, суміжні рядки чи стовпці (часто з назвами). Щоб виокремити несуміжні діапазони, потрібно натиснути на клавішу Сігі.

Під керівництвом майстра виконують чотири кроки.

Крок 1: вибирають тип і вигляд діаграми

Крок 2: задають діапазони з даними (якщо вони не були вибрані).

Крок 3: задають параметри (підписи, легенду) діаграми.

Крок 4: зазначають куди заносити діаграму (на окрему чи поточну сторінку).

Щоб перейти до наступного кроку, натискають на кнопку Далі, а щоб повернутися назад — на кнопку Назад.

Можна пропустити один чи два кроки, натискаючи відразу на кнопку Далі. Щоб завершити (часто достроково) роботу майстра діаграм і отримати діаграму, натискають на кнопку ГОТОВО.

Зміни у створеній діаграмі можна зробити за допомогою контекстного меню елементів, команди Діаграма або панелі інструментів з назвою Діаграма.

Щоб вставити в діаграму опущений елемент використовують команди Вставити - Діаграма - Параметри діаграми тощо.

Тип діаграми можна будь-коли поміняти. Для цього діаграму треба вибрати, викликати майстра діаграм, вибрати інший тип і натиснути на кнопку ГОТОВО.


РЕДАКТОР ПРЕЗЕНТАЦІЙ MicrosoftPowerPoint 2003

План:

1. Інтерфейс програми PowerPoint

2. Режими роботи програми PowerPoint

3. Створення презентації за допомогою майстра

4. Розробка презентації користувача

5. Робота з текстом

6. Робота з графічними об'єктами

7. Запуск презентації. Використання покажчика

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-25; Просмотров: 1348; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.11 сек.