Переноси тексту

При підготовці рукопису слід дотримуватися правил переносу, викладених в «Українському правописі» (див. Список рекомендованої літератури). Зокрема, не можна:

1) розривати буквоспослучення, яким передається на письмі один звук (ра – джу, а не рад – жу);

2) відривати одну букву від кореня, префікса (роз –дати, а не ро –здавати);

3) залишати на попередньому рядку або переносити
на наступний одну букву (опи – тування, а не о – питу – вання);

4) розривати цифрові записи і скорочені слова при них, а також умовні графічні скорочення типу та ін. (2002 p., а не 20 – 02 р. чи 2002 – p.);

5) розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані абревіатури (ДФС – України, а не Д – ФС України, опер – уповноважений, а не опе – руповноважений);

6) переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення (проф., – акад. тощо), які до них належать;

7) залишати біля попередньої букви м’який знак або
апостроф (зобов’я – заний, а не зобов’ – язаний);

8) залишати в попередньому рядку одно-, дво- або
трибуквений прийменник (в, по, при), з якого почина­
ється речення.

ТЕХНІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Курсова робота, яка подається науковому керівнику, має бути акуратно оформлена. Іноді курсанти нехтують цією вимогою, вважаючи, що головним є зміст і літературне оформлення роботи. Проте така позиція є неправильною. Якість оформлення роботи — це перше, що помічається при читанні, і це перше враження може суттєво позначи­тися на загальній оцінці роботи. Змістовна, але неохайно оформлена курсова робота не може претендувати на високу оцінку. Тому, складаючи графік виконання курсової роботи, слід виділити досить часу на її технічне оформлення.

Текст відредагованої курсової роботи потрібно писати аку­ратним, чітким почерком або надрукувати машинописним способом чи за допомогою комп’ютера на одній стороні стан­дартних аркушів білого паперу форматом А-4 (203 х 288 мм або 210 х 297 мм). Якщо рукопис друкують машинописним способом, шрифт має бути чітким, стрічка чорного кольо­ру, середньої жирності. Якщо роботу друкують за допомо­гою комп’ютера, використовують шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним між­рядковим інтервалом. Мінімальна висота друкованого шрифту – 1,8 мм. Кожна сторінка друкованої курсової роботи має містити приблизно 1800 знаків (28–30 ряд­ків по 62–65 знаків у рядку, враховуючи знаки пунктуації та пробіли між словами). Навколо тексту залишають поля таких розмірів: зліва – не менше 30 мм, справа – не мен­ше 10 мм, знизу й зверху – не менше 20 мм (рис. 12.).

Рис. 12. Розташування тексту на аркуші

Рукопис слід переписувати або передруковувати суво­ро послідовно. Не дозволяється робити текстові вставки, писати на звороті сторінки, переносити уривки тексту в інші місця. Останнім переписують або передруковують зміст з відповідними сторінками.

Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Пер­шою є титульна сторінка, але на ній номер сторінки не ставиться. Нумерувати починають з другої сторінки. Ци­фру, яка означає номер сторінки, ставлять у правому верхньому кутку сторінки без крапки.

У виняткових випадках, якщо виникла необхідність додати сторінки вже після того як пронумеровано сторін­ки рукопису, слід на сторінці, яка додається, повторити номер попередньої сторінки і додати до нього індекс «а», на наступній сторінці - індекс «б» (наприклад 21-а, 21-б) і т. д.. Це дасть змогу не переробляти всю нумерацію сторінок.

Кожний розділ роботи починається з нової сторінки. Це також стосується вступу, висновків, списку літератури, додатків. На верхньому полі сторінки обов’язково вказу­ється назва відповідної частини роботи (вступ, висновки тощо) або порядковий номер і назва розділу.

Робота повинна мати правильно оформлені заголовки і підзаголовки. Заголовки окремих структурних частин роботи, розділів і підрозділів розміщують на окремих ряд­ках, залишаючи між заголовками і текстом або заголов­ком підрозділу три міжрядкових інтервали. Заголовки структурних частин роботи і розділів пишуть з абзацу великими буквами, а заголовки підрозділів – малими (крім першої великої букви), теж з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переносити слова у заголовку, підкреслювати їх не можна.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають поряд­кового номера, а розділи і підрозділи, як правило, нумеру­ють арабськими цифрами. Крапка після номера розділу ставиться тільки в тому випадку, коли далі йде заголо­вок. Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка, крапку після номера розділу не ставлять. Порівняйте:

/. Розділ 1. Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності України

2. Розділ 1

Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності України

Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з двох цифр: перша є номером розділу, до якого входить підроз­діл, а друга – номером підрозділу. Цифри розділяють крапкою. В кінці номера підрозділу також ставлять крап­ку, після якої в тому самому рядку друкують заголовок підрозділу. Наприклад:

/. /. Документи як джерело доказів у кримінальній справі, порушеній за фактом підробки акцизних марок

Абзацний відступ у друкованому тексті дорівнює п’яти знакам.

Таблиці та ілюстрації розміщують на стандартних арку­шах паперу або наклеюють на них. Підписи та роз’яснен­ня розміщують поряд з ними, на цьому ж боці аркуша.

Після переписування або передруковування рукопису слід вичитати текст і виправити помилки – граматичні, орфографічні й пунктуаційні. Особливо ретельно необхідно вивірити фактичний матеріал, цитати, посилання, бібліографічні дані. Слід також упевнитися в тому, що заголов­ки і підзаголовки у змісті подано в тій самій послідовно­сті й тому словесному формулюванні, в якому вони наво­дяться в тексті роботи, і починаються на зазначених у змісті сторінках. Знайдені помилки акуратно виправля­ють (підчищають або зафарбовують білилами «штрих»), після чого вдруковують або вписують новий текст ручкою відповідного кольору. Допускається не більше двох подіб­них виправлень на сторінці. Якщо їх більше, сторінку слід передрукувати. Остаточну вичитку рукопису краще роби­ти після дво- або триденного відпочинку, який дає мож­ливість побачити рукопис «свіжим поглядом». Добре, якщо крім автора роботу прочитає ще хтось.

Упевнившись, що переписаний або передрукований ру­копис не має поміток, плям, а його сторінки розміщені у правильній послідовності, рукопис брошурують і подають науковому керівнику.

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ

Захист курсової роботи відбувається у встановлений навчальним відділом термін у присутності курсантів і комісії, до скла­ду якої входять науковий керівник і викладачі кафедри, на якій виконано роботу. На захисті курсант повинен у 10–15-хвилинному виступі викласти мотиви вибору теми, мету роботи, її основний зміст, висновки і рекомендації щодо вдосконалення чинного оперативно-розшукового законодавства України, організації роботи слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції щодо порядку виявлення, документування та розслідування фактів порушення податкового законодавства і піс­ля цього відповісти на запитання членів комісії та присут­ніх. Потім науковий керівник виголошує відгук на роботу. Інші члени комісії та присутні курсанти можуть дати оцінку роботи у своїх виступах, після яких курсанту на­дається можливість відповісти на всі зауваження, які про­звучали у відгуку та виступах присутніх.

Оцінка за курсову роботу обговорюється на закритому засіданні комісії й оголошується головою комісії на від­критому засіданні у присутності членів комісії та курсантв. При оцінці роботи враховуються не тільки виснов­ки наукового керівника, а й виступ курсанта на захисті, наскільки він володіє матеріалом дослідження та вміє відстоювати свої думки і висновки. Отже, курсант (слухач), який прагне одержати високу оцінку за курсову роботу, пови­нен ретельно підготуватися до захисту.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ

Підготовка до захисту – відповідальна справа, адже успішність виступу на захисті серйозно впливає на оста­точну оцінку за виконання курсової роботи.

Підготовка до захисту складається з кількох етапів, (рис. 13), першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Наявність написаного тексту – це необхідність, вихзначена суворим регламентом захисту.

Рис. 13. Процес підготовки до виступу на захисті

Структурно текст усного повідомлення складається з трьох логічно взаємопов’язаних частин, кожна з яких є самостійним смисловим блоком.

У першій – вступній ча­стині – називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвя­чено роботу, визначається об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження, стисло описується структу­ра роботи. Середня, найбільша за обсягом, частина присвя­чена результатам дослідження та їх інтерпретації. У за­ключній частині подано загальні висновки і практичні рекомендації. У виступі мають бути чітко позначені поча­ток і кінець повідомлення і прозвучати подяка присутнім за увагу. Загальний обсяг тексту усного повідомлення не повинен перевищувати 5–6 сторінок, надрукованих на друкарській машинці через два міжрядкові інтервали чи на комп’ютері, вокристовуючи шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним між­рядковим інтервалом.

Запропонована структура є найбільш загальною. Вона може бути конкретизована, змінена залежно від особли­востей і змісту роботи.

До тексту виступу можна підготувати ілюстративні ма­теріали (схеми, таблиці) на демонстраційних плакатах. Вони мають допомогти успішно викласти мету дослідження, його методику й основні результати. Якщо курсант (слухач) вирішив ви­користати такі матеріали, йому слід обов’язково включи­ти в текст повідомлення про посилання на них. Ілюстративні матеріали, про які в усному повідомленні не сказано й сло­ва, лише погіршать враження від виступу.

Оскільки текст виступу сприйматиметься на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:

1) довгі речення по можливості замінити короткими;

2) у «ключових позиціях» тексту ввести звертання до слухачів, покликані активізувати їхню увагу, наприклад «Як ви знаєте...»;

3) в окремих місцях доповіді замість розповідних ре­чень ввести запитання й відповіді, наприклад: «Чи пра­вильна така думка?»;

4) виразити словами смислові зв’язки між частинами доповіді (див. дод. 6), наприклад: «Далі перейдімо до розгляду...», «Наступна проблема...», «І ще одне...»;

5) замінити дієприслівникові та дієприкметникові зво­роти окремими реченнями з дієслівними формами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами.

Коли доповідь готова, слід позначити в тексті паузи й ті місця, які курсант (слухач) переказуватиме своїми словами. Піс­ля цього текст доповіді слід кілька разів прочитати вго­лос. З одного боку, це дасть змогу ще раз критично оціни­ти текст і точно визначити, скільки часу займатиме по­відомлення, а з другого – психологічно підготуватися до виступу. Корисно провести своєрідну репетицію доповіді у присутності друзів або записати своє повідомлення на магнітофон. Це не варто відкладати на останній день. Слід закінчити цю роботу за день-два до захисту і зробити перерву, для того щоб повідомлення остаточно вклалось у пам’яті, викристалізувалось.

Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре курсант знає текст, а й від того, як цей текст прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання членів комісії та при­сутніх. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впев­нено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літе­ратурної вимови. Курсант, який поспішає, «ковтаючи» за­кінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє по­гане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їхньої реакції.

Відповіді на запитання мають бути короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо воно незрозуміле, потрібно попросити уточнити його. Кількість і характер запитань на захисті курсової роботи значною мірою залежать від успішності виступу. Як правило, велика кількість запитань виникає у членів ко­місії тоді, коли з доповіді не зрозуміло, що повинен був зробити автор або що він зробив. Отже, підготувавши добре структуроване, ґрунтовне повідомлення, курсант змен­шує кількість можливих запитань.

При підготовці до захисту слід враховувати, що коло запитань, які можуть поставити члени комісії, може бути ширшим за тему курсової роботи, адже на захисті з’ясову­ється не тільки рівень орієнтації в темі дослідження, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готуючись до захисту, не тільки корисно, а й необхідно повто­рити за підручниками і конспектами матеріал усього курсу, насамперед загальні теоретичні питання.

ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Курсант, який працює над курсовою роботою, вперше прямує до світу самостійних наукових досліджень. Його мета полягає в тому, щоб навчитися бачити професійні проблеми, аналізувати можливі шляхи їх успішного розв’язання, перевіряти правильність своїх прогнозів, фор­мулювати практичні рекомендації для впровадження їх при виконанні функціональних обов’язків, будучи призначеним на посаду у відповідному підрозділі податкової міліції.

Логіка виконання курсової роботи, тобто послідовність головних етапів і конкретних кроків дослідницького по­шуку, залежить від багатьох чинників: особливостей про­блеми, специфіки предмета, поставленої мети, конкретно­го матеріалу дослідження, можливостей дослідника тощо. Проте в процесі планування й виконання курсової робо­ти можна й потрібно брати за основу загальну логічну схему, запропоновану в цих методичних рекомендаціях. Сподіваємося, що курсанти знайдуть тут відповіді на більшість питань, пов’язаних з методикою виконання курсового досліджен­ня. Проте неможливо в невеликій за обсягом книзі розгля­нути всі без винятку проблеми, які можуть виникнути під час виконання курсової роботи. В таких випадках потрібно звернутися до рекомендованої літератури або по допомо­гу до наукового керівника.

6. Орієнтована тематика курсових робіт

підготовки фахівців за ОКР «Бакалавр»

галузь знань 0304 «Право»

за напрямом підготовки 6.030402

1. Контрольована закупка в діяльності оперативних підрозділів податкової міліції

2. Роль особистого пошуку в діяльності оперативних підрозділів податкової міліції

3. Принципи оперативно-розшукової діяльності

4. Становлення та розвиток ОРД в Україні

5. Теоретико-правові засади використання конфіденційного співробітництва органами податкової міліції

6. Організація і тактика залучення осіб до конфіденційного співробітництва оперативних підрозділів податкової міліції

7. Використання результатів ОРД

8. Оперативно-розшукові справи в ОРД податкової міліції

9. Організація проведення ОТЗ – 1,6

10. Контроль та нагляд за додержанням законів під час проведення ОРД органів податкової міліції

11. Суб’єкти ОРД в Україні

12. Сили ОРД оперативних підрозділів

13. Правове регулювання ОРД оперативними підрозділами податкової міліції

14. Завдання та підстави проведення ОРД органами податкової міліції

15. Організація проведення ОТЗ – 5

16. Виявлення, фіксація та використання фактичних даних в ОРД податкової міліції

17. Особливості проведення збору інформації (оперативної установки) підрозділами податкової міліції

18. Візуальне спостереження у процесі виявлення злочинів у сфері оподаткування

19. Оперативна закупка в діяльності оперативних підрозділів податкової міліції

20. Проникнення в злочинну групу негласного працівника для вирішення завдань ОРД органами податкової міліції

21. Використання автоматизованих інформаційних систем оперативними підрозділами податкової міліції

22. Організація і тактика проведення оперативного опитування для вирішення задач ОРД підрозділами податкової міліції

23. Застосування оперативного нагляду для виявлення злочинів у сфері оподаткування

24. Керівництво з негласним апаратом підрозділів податкової міліції

25. Оперативно-розшукова тактика

26. Конспірація в діяльності оперативних підрозділів податкової міліції

27. Оперативна розробка в діяльності оперативних підрозділів податкової міліції

28. Організація і тактика проведення ОТЗ – 2

29. Гарантії законності при здійсненні ОРД оперативними підрозділами податкової міліції

підготовки фахівців за ОКР «Спеціаліст»

галузь знань 0304 «Право», спеціальність 7.03040201 «Правоохоронна діяльність»

Спеціалізація – оперативно-розшукова та кримінально-процесуальна діяльність

1. Взаємодія підрозділів податкової міліції з митними органами та прикордонною службою при здійсненні заходів щодо протидії незаконному відшкодуванню ПДВ.

2. Використання інформаційних ресурсів Міндоходів для аналізу відомостей пов'язаних з ухиленням від сплати податків.

3. Використання методів ОРД з метою документування фактів проведення псевдоекспортних операцій та операцій з нетипового експорту.

4. Документування схем ухилення від сплати ПДВ при здійсненні імпортних операцій.

5. Документування схем ухилення від сплати ПДВ при здійсненні операцій на внутрішньому ринку України.

6. Оперативно-розшукова характеристика злочинів, що вчиняються в сфері новітніх технологій. Особливості оперативного документування вказаної категорії злочинів.

7. Оперативно-розшукова характеристика злочинів, що вчиняються у АПК України, особливості оперативною обслуговування об'єктів АПК.

8. Оперативно-розшукова характеристика суб'єктів ЗЕД. Особливості документування злочинів, які вчиняються на підприємствах сфери ЗЕД.

9. Організація взаємодії органів податкової міліції з іншими підрозділами Міндоходів під час проведення перевірок платників податків, документуванні злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів та здійсненні досудового розслідування.

10. Організація оперативно-розшукових заходів по документуванню злочинної діяльності осіб, що здійснюють незаконне виробництво та реалізацію алкогольних напоїв.

11. Організація оперативно-розшукових заходів по документуванню злочинної діяльності осіб, що здійснюють незаконне виробництво та реалізацію тютюнових виробів.

12. Організація оперативно-розшукових заходів щодо документування злочинних схем ухилення від сплати податку на прибуток з використанням офшорних підприємств.

13. Організація оперативно-розшукових заходів щодо скорочення податкового боргу та встановлення майна боржників.

14. Організація роботи з інформаційними ресурсами Міндоходів з метою протидії створенню та використанню ФСПД в злочинних схемах ухилення від сплати податків.

15. Організація та тактика проведення оперативно-розшукових заходів пов'язаних із розшуком осіб, які переховуються від слідства та суду.

16.Основні схеми мінімізації сплати податків підприємствами сфери ПЕК, особливості їх документування.

17. Основні схеми ухилення від сплати податків сільськогосподарськими підприєм­ствами, особливості їх документування.

18. Особливості використання банківських установ та страхових компаній в злочинних схемах ухилення від сплати податків.

19. Особливості діяльності підрозділів податкової міліції щодо оперативного обслуговування ліній та напрямків роботи.

20. Особливості документування фактів ухилення від оподаткування з використанням ФСПД.

21. Особливості оперативного документування злочинів у сфері виробництва та обігу лікеро-горілчаних та тютюнових виробів.

22. Особливості оперативного документування злочинів, пов'язаних з незаконним відшкодуванням податку на додану вартість та ухиленням від сплати ПДВ.

23. Особливості оперативного документування злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податку на прибуток.

24. Особливості проведення оперативно-розшукових заходів з метою протидії незаконному обігу підакцизних товарів.

25. Особливості проведення оперативно-розшукових заходів щодо документування діяльності «конвертаційних центрів».

26. Податкова злочинність на підприємствах сфери ПЕК. Оперативно-розшукові заходи підрозділів податкової міліції щодо попередження та виявлення даних злочинів.

27. Порядок і тактика реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи.

Дата добавления: 2014-12-25