Гідросфера та її складові

Гідросфера — водна оболонка Землі, сукупність усіх природних вод на земній поверхні та поблизу її.

До складу гідросфери входять води Світового океану, води суходолу (річки, озера, болота, льодовики, підземні води, штучні водойми), вода в атмосфері. Об'єм гідросфери складає близько 1370 млн км³. Понад 96% гідросфери складають солоні води океанів та морів, які вкривають 70,8% площі земної поверхні. Наука, яка вивчає води Землі, їх властивості, розповсюдження та процеси, що в них протікають, називається гідрологією.

Усі складові гідросфери — води Світового океану, води суходолу та вода в атмосфері — пов'язані між собою та утворюють єдиний безперервний кругообіг води в природі. Завдяки йому здійснюється постійний зв'язок гідросфери з іншими геосферами Землі. Найтісніше гідросфера пов'язана з атмосферою, звідки на поверхню Землі поступає вода у вигляді атмосферних опадів. Головним джерелом забезпечення атмосфери водяною парою є Світовий океан, з поверхні якого вода випаровується в атмосферу. Пов'язана гідросфера і з літосферою, на якій утворюються водойми, формуються льодовики тощо. Від характеру поверхні Землі залежить формування озер, боліт, напрям річок та швидкість їх течії. У свою чергу річки та тимчасові водотоки змінюють поверхню, утворюючі нові форми рельєфу. Нерозривно пов'язана гідросфера з біосферою. Живим організмам, крім поживних речовин, потрібні тепло і волога. Для багатьох рослин та живих істот вода є середовищем проживання. Рослини, особливо лісові, є не тільки споживачами вологи, а й важливими регуляторами річкового стоку, рівня підземних вод.

Світовий океан та його складові частини

Світовий океан — безперервний водний простір земної кулі поза сушею. Площа Світового океану — 361 млн км².

Світовий океан умовно поділяють на чотири океани — Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий. Найбільший та найглибший Тихий океан, другий за розмірами — Атлантичний, найбільш теплий та солоний — Індійський, найбільш мілководний і прісний — Північний Льодовитий. Деякі вчені окремо виділяють Південний океан — прилеглі до Антарктиди південні частини Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.

До складу океанів входять моря, затоки, протоки.

Море — частина океану, відділена від нього суходолом або підвищенням дна. розрізняють внутрішні та окраїнні моря. Внутрішні моря (наприклад, Середземне, Чорне) — майже повністю оточені суходолом. Окраїнні (наприклад, Баренцове, Японське) — розташовані по окраїнах материків та відокремлені від океану островами, півостровами, нерівностями дна.

Затока — частина моря, океану, що глибоко вдається в суходіл і має вільний водообмін з ним. Найбільшими затоками світу є Бенґальська (2191 тис. км²), Мексиканська (1555 тис. км²), Велика Австралійська (1335 тис. км²).

Протока — порівняно вузький водний простір, що з'єднує океани, моря та інші водойми і розділяє ділянки суходолу. Найдовшою протокою світу є Мозамбіцька, що відокремлює острів Мадагаскар від Африки (довжина 1760 км), а найширшою протокою вважається протока Дрейка (мінімальна ширина — 820 км, максимальна — 1120 км) між Південною Америкою та Антарктидою. Невеликі затоки називають бухтами, а глибокі, довгі затоки з урвистими берегами — фіордами.

У становленні людини, в її історії і культурі роль води значна. Опанування просторів Землі проходило, в основному, річками і морями. Але ще важливіше значення води в історії розвитку землеробства. Зрошення і обводнення були надійною основою для виробництва сільськогосподарських культур, що, в свою чергу, сприяло формуванню потужних державних утворень стародавності. Недаремно значні стародавні цивілізації виникли близько великих річок.

Вода – найбільш поширена на Землі хімічна сполука. Вона є простою, стійкою у звичних умовах хімічною сполукою водню з киснем. За своєю хімічною природою – це оксид водню Н2О. У чистому вигляді вода – речовина безколірна, що не має смаку і запаху.

Вода має здатність розчиняти різноманітні речовини, з якими стикається у водозбірному басейні. У ній можна зустріти всі елементи таблиці Менделеєва. Наприклад, за останні роки із 87 стабільних хімічних елементів, відомих у складі земної кори, близько 80 виявлені у природних водах.

Усі ці елементи впливають на властивості і хімічний склад води. Не дивно, що електропровідність розчинів у десятки тисяч разів вища, ніж електропровідність води. Це пояснюється присутністю у розчинах іонів, які прискорюють перенесення електричних зарядів.

Вплив зовнішніх чинників суттєво змінює структурні особливості води. Експериментально доведено, що вода й водні розчини після високотермічного прогрівання й тиску впродовж певного часу перебувають у метастабільному стані. Метастабільна вода характеризується підвищеною розчинною здатністю щодо карбонатів, сульфатів, оксидів, силікатів. Вона має понижене значення кислотно-лужної рівноваги (рН) і тривалий час утримує у своєму складі підвищену кількість розчинених речовин.

Вода має й інші властивості та особливості, що зумовлені різним вмістом хімічних елементів і сполук. Отже, вода – це речовина з унікальними властивостями, які не тільки недостатньо вивчені, але й не виявлені.

Без води неможливе існування біосфери і життя на Землі. Виключно велика роль води у формуванні географічної оболонки землі. Вода – важливий компонент багатьох ландшафтів.

Вода – не тільки елемент природного середовища, але й активний геологічний і географічний чинник. Вона є носієм механічної і теплової енергії, транспортує речовини, здійснює роботу. Вода завдяки своїй рухливості відіграє важливу роль в обміні речовин і енергії між геосферами і різними географічними районами.

Сучасне суспільне виробництво засноване на широкому застосуванні води: її використовують у процесі отримання енергії, вода – необхідна умова існування сільського господарства, водного транспорту, добувних галузей промисловості, рибного і комунального господарства, відпочинку й туризму. Вода дійсно пронизує все життя людини. Нестача води – велика біда для людей. Без широкого її використання не можна перебороти у глобальному масштабі ні продовольчої, ні енергетичної кризи.

Вода на Землі – це в основному відновлювальний природний компонент, водні ресурси в окремих районах піддаються антропогенному виснаженню і забрудненню. Вода – безцінне багатство, тому водні ресурси люди повинні дбайливо й економно використовувати і охороняти.

Кругообіг води (або гідрологічний цикл) має основні риси кругообігу хімічних елементів, він також збалансований у масштабах усієї Земної кулі і приводиться в рух енергією.

Кругообіг води в природі – це безперервний процес руху й обміну води між складовими частинами гідросфери. У ньому беруть участь дуже малі частки поверхні нашої планети практично на молекулярному рівні в прилеглі до неї глибинні товщі води й суші разом з потужним шаром атмосфери. У цьому процесі бере участь як нежива, так і жива природа. Кожна рослина і кожна тварина – є природним учасником глобального кругообігу води.

Розпочинається кругообіг із рухомих молекул води й зростає у просторі й в часі від молекулярного до глобального масштабу.

Кругообіг води – природно важливе явище, оскільки він забезпечує сушу прісною водою, яка постійно поповнюється. Необхідно пам’ятати, що на основі кругообігу води із розчинених в ній мінеральних сполук, а також компонентів атмосфери закономірно виникла жива речовина, а з нею і біохімічний кругообіг, масштаби якого зростають.

Дата добавления: 2014-12-25