Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність – 120

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну успішність та самостійну роботу щоб бути допущеним до складання підсумкового модульного контролю, дорівнює 78 балів (4х18+6).

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбаченні навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну – 78 (4х18+6).

Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80.

№ з/п	Модуль 3 (поточна навчальна діяльність)	Максимальна кількість балів
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.	Змістовий модуль 1. Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6 Тема 7 Тема 8 Тема 9 Змістовий модуль 2. Тема 10 Тема 11 Тема 12 Тема 13 Тема 14 Тема 15 Змістовий модуль 3. Тема 17 Тема 18
Разом змістові модулі	112
ІДСР
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1, в тому числі: - практичної підготовки - теоретичної підготовки РАЗОМ сума балів	80 200

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ТА ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З ВІДПОВІДНИХ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ МОДУЛЮ “ГІГІЄНА ПРАЦІ”

Перелік питань до підсумкового контролю. Теоретичні питання.

Змістовий модуль 1. Вступ в гігієну праці. Фізіологія та психологія праці. Шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища.

1. Гігієна праці, мета, предмет, завдання і методи дослідження.

2. Види трудової діяльності людини, їх фізіолого-гігієнічна характеристика.

3. Класифікація шкідливих чинників виробничого середовища за ГОСТ 12.0.003-74.

4. Поняття про важкість, напруженість, шкідливість та небезпечність праці.

5. Практичні питання, що вирішуються на основі даних про важкість, напруженість, шкідливість та небезпечність праці.

6. Критерії оцінки важкості, напруженості, шкідливості та небезпечності праці. Ергономічні і фізіологічні показники важкості і напруженості праці.

7. Принципи гігієнічної класифікації праці № 4137-86, ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001. Методика оцінки важкості, напруженості, шкідливості та небезпечності праці згідно з гігієнічною класифікацією праці № 4137-86 МОЗ СРСР.

8. Фізіологія праці – визначення, мета, задачі, методи досліджень.

9. Основні фізіологічні ознаки фізичної та розумової праці.

10. Фізіологічні зміни, що відбуваються в органах і системах організму людини при виконанні фізичної праці. Фізіологічні зміни, що відбуваються в органах і системах організму людини при виконанні розумової праці.

11. Працездатність людини, динаміка і причини її зміни протягом робочого дня. Фази функціонального стану центральної нервової системи під час роботи.

12. Фізіологічна суть втоми, існуючі теорії і сучасне розуміння механізму її виникнення. Шляхи попередження розвитку втоми. Процеси, які відбуваються в організмі людини у відновний період (після закінчення роботи).

13. Основні заходи, спрямовані на збереження і підвищення працездатності, профілактику захворювань при виконанні фізичної та розумової праці.

14. Визначення поняття “шум”, фізичні характеристики шуму.

15. Джерела шуму на підприємстві, класифікація промислових шумів.

16. Специфічна дія шуму. Неспецифічна дія шуму.

17. Принципи гігієнічного нормування промислового шуму.

18. Основні заходи щодо запобігання (обмеження) несприятливої дії шуму.

19. Визначення поняття “виробнича вібрація”, фізична характеристика вібрації.

20. Джерела вібрації на виробництві. Класифікація виробничої вібрації.

21. Особливості біологічної дії загальної та локальної вібрації. Вібраційна хвороба. Етіологія, патогенез.

22. Принципи гігієнічного нормування виробничої вібрації.

23. Основні заходи щодо зниження рівня вібрації та профілактики несприятливого впливу на організм робітників.

24. Визначення поняття "виробничий мікроклімат", його гігієнічні особливості та види. Класифікація виробничого мікроклімату.

25. Характеристика параметрів виробничого мікроклімату в "гарячих" та "холодних" цехах.

26. Особливості терморегуляції в умовах нагріваючого і охолоджуючого мікроклімату.

27. Вплив нагріваючого та охолоджуючого мікроклімату на фізіологічні функції організму.

28. Основні закони теплового випромінювання; його вплив на організм. Адаптація та акліматизація при умовах нагріваючого та охолоджуючого клімату. Клініка теплового та сонячного удару.

29. Принципи гігієнічного нормування виробничого мікроклімату.

30. Система заходів з профілактики перегрівань та переохолоджень в умовах виробництва.

31. Основні дані про фізичні властивості ЕМП радіочастот та їх гігієнічне значення.

32. Класифікація радіохвильового діапазону електромагнітних (ЕМ) коливань. Величини, в яких вимірюються параметри ЕМП.

33. ЕМ випромінювання як фактор виробничого середовища. Виробництва та галузі народного господарства, в яких застосовують ЕМП радіочастот.

34. Вплив ЕМП радіочастот на організм, механізм дії.

35. Гігієнічне нормування ЕМП радіочастот.

36. Профілактичні заходи, спрямовані на обмеження шкідливого впливу на організм ЕМ хвиль. Вимоги до приміщень фізіотерапевтичних кабінетів, розміщення обладнання і організації робочих місць медперсоналу, який обслуговує УВЧ і СВЧ апарату.

37. Визначення поняття лазерного випромінювання. Основні дані про фізичні властивості лазерів та їх гігієнічне значення. Принцип дії оптичних квантових генераторів (ОКГ).

38. Класифікація оптичних квантових генераторів.

39. Механізм дії лазерного випромінювання на організм. Основні прояви лазерного ураження організму.

40. Принцип нормування лазерного випромінювання, його особливості.

41. Заходи профілактики шкідливої дії лазерного випромінювання на організм людини. Вимоги до приміщень, де розміщуються лазери.

42. Виробничо-гігієнічне значення раціонального освітлення. Основні світлові поняття і одиниці вимірювання.

43. Основні функції зорового аналізатору і їх гігієнічне значення.

44. Види і системи виробничого освітлення.

45. Гігієнічна і світлотехнічна характеристики джерел світла і світильників.

46. Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення.

47. Принципи гігієнічного нормування природного, штучного і суміщеного освітлення.

48. Основні заходи щодо забезпечення раціонального виробничого освітлення.

49. Визначення поняття „виробничий пил”. Джерела утворення пилу та виробництва, на яких пил є провідним шкідливим чинником виробничого середовища.

50. Класифікація виробничих аерозолів. Основні фізико-хімічні властивості пилу та їх гігієнічне значення.

51. Види дії пилу на організм. Професійні та виробничо-обумовлені захворювання робітників „пилових” професій.

52. Принципи гігієнічного нормування різних видів виробничого пилу.

53. Заходи щодо зменшення запиленості повітря робочої зони та попередження несприятливої дії виробничого пилу на організм працюючих.

54. Визначення поняття, мета і основні завдання промислової токсикології як складової частини гігієни праці.

55. Класифікація виробничих отрут в залежності від їх хімічної структури, агрегатного стану, ступеню токсичності та небезпечності, характеру і механізму впливу на організм тощо.

56. Шляхи надходження виробничих отрут в організм у виробничих умовах.

57. Розподіл виробничих отрут в організмі в залежності від фізико-хімічних властивостей тощо.

58. Основні шляхи метаболічного знешкодження виробничих отрут. Шляхи виведення отрут з організму.

59. Характер дії виробничих отрут на організм. Основні прояви специфічної та неспецифічної (паратоксичної) дії виробничих отрут на організм. Метатоксична дія.

60. Токсикометрія, основні параметри токсичності і небезпечності виробничих отрут.

61. Поняття про кумуляцію та адаптацію.

62. Принципи гігієнічної регламентації виробничих отрут у повітрі робочої зони.

63. Основні напрями профілактики несприятливої дії хімічних чинників на організм працюючих.

64. Класифікація шкідливих і небезпечних виробничих біологічних чинників. Природна група біологічних чинників виробничого середовища. Індустріальна група біологічних чинників виробничого середовища.

65. Збудники професійних інфекцій (сибірка, туляремія, бруцельоз, орнітоз, туберкульоз, сап, лептоспіроз тощо).Принципи виникнення професійних гельмінтозів (анкілостоміаз та ін.). Збудники професійних мікозів (аспергільоз, вісцеральний кандидоз та ін.).

66. Біологічні чинники алергізуючої дії, що можуть викликати бронхіальну астму, астматичний бронхіт, дерматит, екзему та ін. Шкідливі біологічні чинники у виробництві антибіотиків, мікробних препаратів захисту рослин, кормових дріжджів тощо.

67. Гігієнічне нормування речовин, отриманих на основі мікробіологічного синтезу. Основні положення документів: ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны, Гігієнічна класифікація праці. Гігієнічні нормативи ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001, Гигиеническая классификация труда № 4137-86 МОЗ СРСР.

68. Профілактичні заходи при роботі в умовах дії біологічних чинників.

Змістовий модуль 2. Форми і методи роботи лікаря з гігієни праці.

1. Відділення з гігієни праці у структурі санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, їх призначення та завдання.

2. Законодавчі, директивні, нормативні та методичні документи, що регулюють діяльність лікаря з гігієни праці. Права і обов’язки лікаря з гігієни праці.

3. Зміст роботи лікаря з гігієни праці при проведенні запобіжного санітарного нагляду.

4. Проведення поточного санітарного нагляду з гігієни праці, його мета і завдання.

5. Роль лікаря з гігієни праці у розслідуванні профзахворювань та проведенні обов’язкових медичних оглядів робітників.

6. Організаційно-методична, санітарно-просвітницька, науково-практична робота лікаря з гігієни праці.

7. Значення описового обстеження, лабораторних і інструментальних досліджень при вивченні умов та характеру праці на виробництві.

8. Основні види облікових документів, розпорядчих та адміністративно-правових актів, що складає лікар за результатами санітарного нагляду. Служби, з якими співпрацюють лікарі з гігієни праці.

9. Мета обов’язкових попередніх та періодичних медичних оглядів працюючого населення.

10. Основні етапи організації та проведення періодичних медичних оглядів.

11. Основний зміст наказу МОЗ України №246 від 21.05.2007 р. "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій".

12. Роль лікаря з гігієни праці та лікарів лікувального профілю при організації та проведені попередніх та періодичних медичних оглядів працівників.

13. Зміст документу, що складається за результатами проведеного обов’язкового періодичного медогляду працівників промисловості та сільського господарства.

14. Основні заходи, що розробляються з результатами проведеного періодичного медогляду працюючих для попередження виникнення у них професійних та виробничо-обумовлених захворювань.

15. Організаційні форми надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств, будівництва і транспорту. Особливості надання медичної допомоги працівникам сільського господарства.

16. Завдання МСЧ, цехових поліклінік та здоровпунктів при медичному обслуговуванні робітників, промисловості, будівництва, транспорту та сільського господарства.

17. Обов’язки лікаря-цехового терапевта щодо медичного обслуговування працівників.

18. Положення про медико-санітарну частину та Положення про лікаря-дільничного терапевта цехової лікарської дільниці.

19. Мета розслідування випадків гострих та хронічних професійних отруєнь та захворювань.

20. Визначення гострого та хронічного професійного захворювання або отруєння та основні причини їх виникнення. Класифікація професійних захворювань. Основний зміст Постанови Кабінету Міністрів України № 11662 від 08.11.2000 р. „Про затвердження переліку професійних захворювань”.

21. Функціональні обов’язки лікаря медико-санітарної частини, здоровпункту, поліклініки, лікаря з гігієни праці при виникненні випадку професійного отруєння (захворювання).

22. Види робочої документації, що складається при виникненні та розслідуванні гострих і хронічних професійних отруєнь (захворювань).

23. Особливості встановлення діагнозу професійного захворювання (отруєння).

24. Основний зміст Постанови Кабінету Міністрів України № 1112 від 05.08.2004 р., „Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”.

25. Заходи щодо профілактики гострих та хронічних професійних захворювань та отруєнь.

26. Основні фактори, що обумовлюють стан здоров'я працюючого населення.

27. Існуючі методи вивчення стану здоров'я працюючих і основні переваги і недоліки кожного з них.

28. Методика вивчення захворюваності з ТН робочих колективів. Екстенсивні й інтенсивні відносні показники захворюваності з ТН.

29. Мета й основні завдання поглибленого вивчення захворюваності з ТН працівників промислових підприємств.

30. Методичні особливості поглибленого вивчення захворюваності з ТН, основні облікові документи й одиниця спостереження.

31. Поняття про «цілорічні» особи і значення їх у виявленні впливу умов праці на формування захворюваності з ТН. Принцип формування груп працюючих для виявлення впливу умов праці на захворюваність із ТН.

32. Фактори, які підлягають елімінації при виявленні впливу умов праці на захворюваність.

33. Основні математико-статистичні методи, які використовуються при поглибленому вивчанні захворюваності з ТН.

34. Використання результатів поглибленого вивчення захворюваності з ТН для розробки обґрунтованих заходів щодо її зниження.

35. Завдання та зміст поточного санітарного нагляду.

36. Поточне та поглиблене санітарне обстеження промислового об’єкта та його опис.

37. Значення використання технічної, санітарної документації при проведенні санітарного обстеження об’єкта.

38. Характеристика документів, які повинні вестися на об’єкті (проектні матеріали, за якими побудовано об’єкт, технологічний регламент, санітарний паспорт, журнал реєстрації перевірок експлуатації об’єкта, інструкції з техніки безпеки, особисті санітарні книжки працівників на ряді об’єктів та інші).

39. Значення та ефективність суб’єктивних методів обстеження промислового об’єкта (візуальних, опитувальних тощо). Гігієнічне значення та ефективність об’єктивних (інструментальних і лабораторних) методів оцінки чинників середовища обстежуваного об’єкта.

40. Гігієнічна оцінка результатів санітарного обстеження об’єкта. Санкції при порушенні чинного санітарного законодавства (рекомендації щодо усунення виявлених санітарних порушень, з визначенням термінів їх усунення; протокол про порушення санітарних норм; штрафні, адміністративні санкції; тимчасове призупинення експлуатації об’єкта, його закриття; правові санкції).

41. Правові основи оцінки результатів санітарного обстеження об’єктів (статут, технологічні регламенти, санітарний паспорт об’єкта; санітарне законодавство (БНіП, СанПіН, Держстандарти, інші гігієнічні регламенти); інструкції про накладення штрафів за санітарні порушення; правові санкції (притягнення до кримінальної відповідальності)).

42. Основні заходи щодо зменшення шкідливого впливу виробничих чинників та профілактики несприятливого впливу на організм робітників.

Змістовий модуль 3. Гігієна та охорона праці окремих груп працівників.

1. Гігієнічні особливості умов праці медичних працівників хірургічних спеціальностей. Особливості загальної та професійної захворюваності медичних працівників хірургічних спеціальностей.

2. Гігієнічні особливості умов праці медичних працівників терапевтичного профілю. Особливості загальної та професійної захворюваності медичних працівників терапевтичного профілю.

3. Гігієнічні особливості умов праці медичних працівників стоматологічного профілю. Особливості загальної та професійної захворюваності медичних працівників стоматологічного профілю.

4. Гігієнічні особливості умов праці медичних працівників санітарно-гігієнічного профілю. Особливості загальної та професійної захворюваності медичних працівників санітарно-гігієнічного профілю.

5. Заходи по оздоровленню умов праці медичних працівників.

6. Соціально-економічні передумови для використання в сучасному виробництві праці жінок, підлітків,інвалідів та осіб старших вікових груп.

7. Основні фізіолого-анатомічні особливості організму жінок, підлітків та осіб старших вікових груп, які зумовлюють підвищену чутливість до шкідливих чинників виробничого середовища.

8. Вплив чинників виробничого середовища на організм жінок. Віддалені наслідки впливу шкідливих чинників виробничого середовища на жіночий організм.

9. Вимоги до умов праці жінок. Основні положення законодавства, що регламентує жіночу працю. Пільги, що надаються жінкам у зв’язку з вагітністю.

10. Вплив факторів виробничого середовища на організм підлітків.

11. Вимоги до умов праці підлітків. Основні положення законодавства, що регламентує працю підлітків.

12. Вимоги до умов праці осіб старших вікових груп. Основні положення законодавства, що регламентує працю осіб старших вікових груп.

13. Особливості стану здоров’я жінок, підлітків та осіб старших вікових груп в різних галузях народного господарства. Організація медоглядів жінок, підлітків та осіб старших вікових груп.

14. Визначення поняття візуальний дисплейний термінал електронно-обчислювальних машин. Галузі застосування ВДТ ЕОМ.

15. Типи робіт, які виконуються на ЕОМ, та професійні групи в залежності від характеру трудової діяльності.

16. Види обладнання, яке застосовується при роботі з ВДТ та їх гігієнічна оцінка. Основні несприятливі виробничі чинники, які діють на працюючих з ВДТ.

17. Стан здоров’я та працездатність осіб, які працюють з ВДТ. Заходи профілактики при роботі з ВДТ.

Практичні навички та уміння.

1. Методика оцінки роботи за ступенем важкості, напруженості, шкідливості та небезпечності праці.

2. Фізіологічна оцінка режиму праці і відпочинку.

3. Метод хронометражних спостережень в гігієні праці. Види хронометражних спостережень.

4. Методи дослідження динаміки працездатності протягом робочого дня.

5. Основні методи дослідження функціонального стану м`язової системи, які використовуються при вирішенні питань фізіології праці.

6. Основні методи дослідження функціонального стану ЦНС при вирішенні питань фізіології праці.

7. Умови, які повинні бути виконані при організації фізіологічних досліджень на виробництві.

8. Методи дослідження, які використовуються в психології праці.

9. Методика вимірювання параметрів виробничого мікроклімату.

10. Дати гігієнічну оцінку виробничого мікроклімату.

11. Методика вимірювання виробничого шуму.

12. Методика вимірювання виробничої вібрації.

13. Дати гігієнічну оцінку виробничої вібрації.

14. Дати гігієнічну оцінку виробничого шуму.

15. Методика вимірювання ЕМП радіочастот в умовах виробництва.

16. Дати гігієнічну оцінку ЕМП радіочастот.

17. Дати гігієнічну оцінку лазерного випромінювання.

18. Методика вимірювання виробничого освітлення.

19. Дати гігієнічну оцінку виробничого освітлення.

20. Основні методи відбору проб повітря робочої зони на вміст шкідливих речовин і пилу.

21. Методика розрахунку необхідного об’єму повітря при відборі проб повітря для визначення в ньому шкідливих речовин.

22. Експресні методи визначення вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

23. Дати гігієнічну оцінку біологічним чинникам у повітрі робочої зони.

24. Методика організації та проведення періодичних медичних оглядів.

25. Методика розслідування випадків гострих та хронічних професійних отруєнь та захворювань.

26. Методика вивчення захворюваності з ТН.

27. Методика проведення запобіжного санітарного нагляду на промислових підприємствах.

28. Методика проведення поточного санітарного нагляду на промислових підприємствах.

29. Методика складання річного звіту про фактори навколишнього середовища, що впливають на стан здоров’я людини з розділу гігієна праці.

30. Давати гігієнічну оцінку умовам праці медичних працівників.

31. Давати гігієнічну оцінку умовам праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп.

32. Давати гігієнічну оцінку умовам праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності у балах та оцінки підсумкового модульного контролю також у балах, яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) -200 в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів (60%), за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за чотирибальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількостей тем у модулі.

В програмі застосована така система конвертації традиційних оцінок у бали:

Традиційна оцінка	Конвертація у бали:
Модуль
„5”
„4”
„3”
„2”

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балів.Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці „5”, на кількість занять у модулі з додаванням балів за індивідуальну роботу (7·16 +8).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці „3”, на кількість тем у модулі - 64 (4·16).

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи (індивідуальних завдань):

Виконання індивідуальної роботи є обов’язковим. Кількість балів за різні види індивідуальної самостійної роботи студента (СРС) залежить від обсягу і значимості, але не більше 7 балів.

Бали за індивідуальну роботу нараховуються студентові лише при успішному їх виконанні та захисті. За традиційною системою студенту присвоюються бали: „5” – 7 балів, „4” – 6 балів, „3” – 5 балів, „2” – 0 балів.

Ці бали додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до теми аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Підсумковий модульний контроль:

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбаченні навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну – 78 (4х18+6).

Форма проведення підсумкового модульного контролю має бути стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з гігієни праці визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Контроль теоретичної підготовки проводиться шляхом тестування за тестами рівня «КРОК-2». Кожний студент відповідає на 40 тестів. За кожний вирішений тест студент отримує 0,5 балa.

Оцінювання теоретичної підготовки проводиться за шкалою:

18 - 20 балів – «5»;

15 - 17 балів – «4»;

12 - 14 балів – «3»;

11 балів і нижче – «2».

Контроль практичної підготовки студента проводиться в два етапи:

1) шляхом вирішування ситуаційних задач із використанням нормативно-інструктивної документації;

2) шляхом демонстрування студентом вмінь проведення гігієнічних досліджень з оцінкою отриманих результатів.

Оцінювання кожного етапу практичної підготовки проводиться за 30-бальною шкалою (разом максимально 60 балів):

18 – 20 – “3”;

11 – 25 – “4”;

26 – 30 – “5”.

Максимальна кількість балів, що може отримати студент на підсумковому модульному контролі дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль зараховується, якщо студент набрав не менше 64 балів.

Критерій зарахування модуля: 56 балів + 64 бали =120 балів (межа “Е-Fx” за шкалою ЕСТS) 120:200=60 %.

Оцінка з дисципліни А, В, С, D або Е виставляється лише студентам, яким зараховано модуль.

Кількість балів з дисципліни визначається за сумою результатів контролю поточної навчальної діяльності та модульного підсумкового контролю.

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму з даного модулю, конвертуються на кафедрі у традиційну чотирибальну шкалу за абсолютними критеріями які наведено у таблиці:

Бали з дисципліни	Оцінка за 4-ри бальною шкалою
від 170 до 200 балів	«5»
від 140 до 169 балів	«4»
від 120 до 139 балів	«3»
менше 120 балів	«2»

Дата добавления: 2014-12-25