Генезис поняття безпека

Принципи забезпечення національної безпеки. Пріоритети національних інтересів України

Об’єкти та суб’єкти національної безпеки України

Національна безпека держави та її складові

Генезис поняття безпека

ТЕМА 1. БЕЗПЕКА ЯК КАТЕГОРІЯ У НАУЦІ

Феномен безпеки на всіх етапах розвитку людського співтовариства ніколи не втрачав своєї актуальної практичної значущості, маючи не тільки різні форми прояву, але і різний зміст і сенс.

Сьогодні поняття “безпека” міцно увійшло в життя сучасного суспільства. Будь-яка суверенна і незалежна держава дбає про збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей особистості, суспільства та держави у різних сферах життєдіяльності. У сучасному світі безпека розвитку будь-якої держави становить ключову складову її політики. Найактуальнішою вона є для країн, які перебувають у процесі складних трансформацій.

У 21 столітті основними викликами національній безпеці більшості країн стали:

· Радикальні організації, що використовують терористичні методи;

· Імовірність появи нових ядерних держав;

· Боротьба за сфери впливу, передусім у енергетичному секторі.

· Продовольча криза

· Схильність до солових методів розв’язання конфліктів.

Проблеми забезпечення безпеки беруть свій початок з моменту появи людини розумної, зародження суспільства та держави. Національна безпека держави тісно пов’язані із проблемами забезпечення її суверенітету, конкурентоспроможності економіки, обороноздатності, підтримання соціальної злагоди в суспільстві, органічного входження країни в систему світогосподарських зв’язків.

Термін "безпека" почав вживатися з 1190 р. і означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні він не прижився в лексиці народів Західної Європи і до XVII ст. вживався досить рідко.

Порівняно непоширене вживання терміна "безпека" протягом майже шести століть пояснюється, зокрема, тим, що із середини XII ст. більше поширення отримав інший феномен — поліція. Значення його було надзвичайно широким: він трактувався як державний устрій, державне управління, мета якого — всезагальне благо та безпека.

У XVII—XVIII ст. практично в усіх країнах панувала думка, що головна мета держави — всезагальний добробут та безпека, тому термін "безпека" отримав у цей час нове трактування: стан, ситуація спокою, коли немає реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють утворенню такої ситуації.

Появу терміна "національна безпека" приписують 26-му президенту США Т. Рузвельту, який на початку XX ст. визначив її як сукупність умов, що надійно забезпечують національний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров'я усіх його громадян. Таке визначення увійшло в світову політику і науку.

В Україні термін безпека вперше офіційно наводиться у "Положенні про заходи щодо охорони державного порядку та громадського спокою" від 14 серпня 1881 р. і ототожнюється з "громадською безпекою". Проте вже через деякий час у законодавстві було закріплено поняття "охорони громадської безпеки" як діяльності, спрямованої на боротьбу з державними злочинами.

В період існування СРСР поняття "державна безпека" набуло широкого поширення і стало основою та ознакою побудови командно-адміністративної економіки. Такий підхід до проблем державної безпеки об'єктивно призводив до послаблення безпеки суспільства, що й стало одним із вирішальних факторів розпаду СРСР. Сучасний стан суспільного розвитку має досить суперечливий характер. Поряд із масштабними досягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти; результати людської діяльності не лише шкодять навколишньому середовищу, а й часто ставлять під загрозу добробут і навіть життя людини. За цих умов кожна держава задля існування, самозбереження та прогресу вирішує питання національної безпеки.

Дата добавления: 2014-12-25