Економічні чинники демографічної безпеки держави

Методика розрахунку демографічної безпеки

Економічні чинники демографічної безпеки держави

Тема 7. Демографічна безпека держави

1. Зміст поняття “демографічна безпека держави”

1. Зміст поняття “демографічна безпека держави”

Демографічна безпека – складова частина національної безпеки, яка відображає стан захищеності держави, суспільства та ринку праці від демографічних загроз, при якому забезпечується розвиток України з урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості відповідно до конституційних прав громадян України.

Демографічна безпека – такий стан демографічних процесів, який достатній для відтворення населення без істотного впливу зовнішнього фактора і забезпечення людськими ресурсами геополітичних інтересів держави.

Демографічна безпека – це функціонування і розвиток популяції як такої в її віково-статевих та етнічних параметрах, співвіднесення її з національними інтересами держави, які перебувають у забезпеченні його цілісності, незалежності, суверенітету і збереженні існуючого геополітичного статусу.

Демографічні загрози – це такі тенденції, внаслідок виникнення і нарощування яких створюються негативні кількісні та якісні зміни демографічних показників, що впливають на розвиток держави.

Моніторинг демографічної безпеки дає можливість попередити на нейтралізувати вплив загроз. Негативне значення коефіцієнтів та показників демографічної безпеки перешкоджає системі відтворення населення на шляху до досягнення бажаних довготермінових інтересів розвитку суспільства та унеможливлює регулювання всієї системи національної безпеки і свідчать про необхідність реалізації системи заходів, спрямованих на оптимізацію демографічних процесів.

Станом на 1 жовтня 2012 року в Україні проживало 45 559 235 осіб, у тому числі 31 346 821 осіб – міське населення, 14 212 414 – сільське. Таким чином чисельність населення скоротилася у порівнянні з:

- 1 січня 2010 року – на 403 665 чол.

- 1 січня 2000 року – 3 870 565 чол.

- 1 січня 1990 року – 6 279 265 чол.

Серед причин смерті населення у 2012 р., як і у попередні роки, перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє –

зовнішні причини смерті.

У 18 столітті відомий шотландський економіст А. Сміт висловив думку про те, що найбезперечнішим свідоцтвом процвітання будь-якої країни служить зростання чисельності її населення.

Економічний розвиток держави пов’язують із систематичним і довготривалим поліпшенням матеріальних умов життя людей, тобто умов у сфері харчування, вбрання, помешкань, умеблювання квартир, засобів транспорту й зв’язку, доступності розмаїтих послуг тощо, тобто в підсумку – споживання. Крім того, економічний розвиток – це процес, внаслідок якого систематично зростає продуктивність праці, а також, якщо збільшується число зайнятих, то й число продуктивних робочих місць.

Про важливу роль економічних чинників у демографічному розвиткові підтверджують опитування Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, згідно з яким головними причинами відкладання народження дітей в Україні респонденти вважають “недостатній рівень матеріального добробуту більшості населення” (73,6 %) і “невирішеність житлової проблеми” (50,2 % відповідей). Обидві причини стосуються економічних факторів мотивації відкладання народження дітей.

Демографічна безпека держави залежить від усіх видів і форм життєдіяльності людини. При цьому первинним показником демографічної безпеки є реальні доходи населення і скорочення бідності; забезпечення повної, продуктивної, вільно вибраної зайнятості як основи трудових доходів і їх реального зростання. Для визначення впливу економічних чинників на демографічну безпеку держави розроблено комплекс критеріїв та показників.

Встановлено, що один рік безробіття віднімає у людини п’ять років життя. Симптоми депресії і агресивності наявні майже у кожного другого безробітного. При зростанні безробіття на 1 % число самогубств збільшується на 4,1 %, число ув'язнених – на 5,7 %, злочинність – на 7–8 %!

Співвідношення порогових і фактичних соціально-економічних показників, що впливали на демографічну безпеку України

Мінімальна заробітна плата відображає мінімальний рівень життя, що дається державою працюючій людині. Європейські країни при визначенні величини мінімальної заробітної плати виходять із того, що вона повинна становити не менше ніж 40, 50 або 60 % (залежно від країни) від її середнього рівня, також у 2–2,5 рази перевищувати прожитковий мінімум. Зумовлене це тим, що дохід людини, яка працює на непрестижній, низькооплачуваній роботі, не повинен дуже сильно відрізнятися від оплати її сусідів, щоб не було явних відмінностей у рівні життя різних людей і це не викликало б невдоволення в суспільстві. При такому підході мінімальна зарплата виконує важливу соціальну функцію – недопущення суспільного невдоволення. Так, вважається, коли розрив між мінімальним і середнім рівнем оплати праці перевищує один до трьох, то це може викликати певне соціальне напруження. За цим критерієм Україна перебуває у “зоні ризику”.

3. Методика розрахунку демографічної безпеки

Для визначення стану демографічної безпеки використовують прямі та непрямі індикатори демографічної безпеки.

ПЕРША ГРУПА ІНДИКАТОРІВ – ПРЯМІ.

Коефіцієнт депопуляції – розраховується як відношення чисельність померлих до чисельності народжених за певний період. Порогове значення коефіцієнта депопуляції становить 1. Коефіцієнт депопуляції констатує факт наявності (відсутності) депопуляції, а також демонструє, на скільки відсотків число народжених більше (менше) числа померлих.

За прогнозами експертів ООН, населення України у 2050 році зменшиться на 15 млн. осіб.

Досить часто коефіцієнт депопуляції ототожнюють з показником природного приросту населення.

Коефіцієнт природного приросту – різниця показників народжуваності та смертності. Вираховується в проміле (‰). Природний приріст населення не завжди відображає демографічну ситуацію суспільстві, тому що одні й ті ж розміри приросту можуть бути отримані при різних показниках народжуваності і смертності.

Вікові коефіцієнти народжуваності – відношення числа народжених дітей за рік у жінок даної вікової групи до середньої чисельності жінок цього віку (від 15 до 19 і так далі з п’ятирічним інтервалам).

Спеціальний коефіцієнт народжуваності – число народжених в середньому на 1000 жінок у віці 15-49 років.

Коефіцієнт живо народжених – число народжених живими на 100 померлих.

Показник дитячої смертності – померло дітей віком до одного року на 1 тис. народжених осіб. Порогове значення цього показника становить не більше 1 – 2 осіб. В Україні цей показник знаходиться у межах 10,4 – 10,7.

Загальний коефіцієнт народжуваності – розраховується відношення чисельності народжених (живими) упродовж календарного року до середньої чисельності населення. Вираховується в проміле(‰). Порогове значення становить 14,6 народжених на 1000 осіб.

Загальний коефіцієнт смертності найкраще характеризує стан демографічної безпеки. Він розраховується як відношення чисельності померлих упродовж календарного року до середньої чисельності населення країни. Обчислюється в проміле (‰). Порогове значення становить 11,6 народжених на 1000 осіб.

Вікові коефіцієнти смертності – розраховуються як відношення кількості померлих у певній віковій групі на протязі календарного року до середньої середньорічної кількості населення у цій віковій групі. Ці коефіцієнти характеризують середній рівень смертності в кожній віковій групі в календарному році.

Коефіцієнт смертності населення працездатного віку – розраховується відношенням осіб у працездатному віці, що померли протягом року до середньої чисельність населення даного віку. Розраховується в проміле (‰). Порядок розрахунку і аналізу даного показника необхідно проводити окремо для чоловічого та жіночого населення.

Коефіцієнт старіння населення – розраховується відношенням кількості осіб у віці старше 65 років до середньої чисельність населення. Визначається у відсотках. Порогове значення становить 18%. Для визначення значення цього показника необхідно користуватися шкалою демографічного старіння. При величині даного показника менше 4%, населення вважається молодим, при величині 4 – 7% – зрілим, більше 7% – старим.

ДРУГА ГРУПА ІНДИКАТОРІВ – НЕПРЯМІ.

Брутто-коефіцієнт відтворення населення – число дівчаток, народжених у середньому однією жінкою до закінчення фертильного віку (від лат. fertilis – родючий, здатність зрілого організму давати нащадків) при збереженні на протязі її життя сучасного рівня народжуваності в кожному віці.

Нетто-коефіцієнт відтворення населення – число дівчаток, народжених у середньому однією жінкою впродовж всього життя і які дожили до віку матері, за умови збереження в кожному віці незмінних рівнів народжуваності і смертності даного періоду. Даний коефіцієнт характеризує ступінь заміщення покоління жінок їх доньками при тривалому збереженні існуючих рівнів не тільки народжуваності, а й смертності. Розрахункова формула показника пов'язана з таблицями вікової смертності (дожиття) для жіночого населення, і приведена у спеціальних посібниках. Нетто-коефіцієнт, більший 1, говорить про розширене відтворення населення, менший 1 – про те, що дане населення не може відтворити себе в наступному поколінні, що веде до депопуляції. В Україні цей показник знаходиться у межах 0,61.

Коефіцієнт шлюбного народження – відношення числа народжених у шлюбі до числа заміжніх жінок у фертильному (15-49 років) віці за певний проміжок часу.

Загальний коефіцієнт шлюбності (коефіцієнт шлюбності) – відношення кількості укладених шлюбів за певний період до середньорічної чисельності населення за цей період. Вираховується в проміле (‰).

Спеціальний коефіцієнт шлюбності – відношення кількості укладених шлюбів за певний період до середньорічної чисельності населення у шлюбному віці (16 років і старше).

Загальний коефіцієнт розлучень – відношення кількості розлучень за рік на 1000 осіб середньорічної кількості населення.

Вікові коефіцієнти розлучень – відношення кількості розлучень за рік до середньорічної чисельності населення у шлюбному віці (16 років і старше).

Спеціальний коефіцієнт розлучень – відношення кількості розлучень за рік до кількості шлюбів, що могли би бути розірвані (кількість існуючих шлюбів).

Середній розмір сім’ї – відношення кількості членів усіх сімей до загальної кількості сімей.

Коефіцієнт сімейності – відношення кількості сімей до кількості членів усіх сімей.

Показник сімейного навантаження – кількість осіб яких утримає працездатна особа.

Сальдо міграції – кількість населення, що прибуло і вибуло з даного місця. Сальдо позитивне тоді, коли кількість прибулих є більшою за кількість вибулих. Для покращення ситуації та поверненню мігрантів є покращення економічної ситуації в країні. Особливо актуальною є внутрішня міграція населення. Це насамперед стосується міграційних потоків місто-село. Необхідно скерувати потоки мігрантів у сільську місцевість населення репродуктивного віку. Для цього необхідно покращити умови проживання у сільській місцевості та забезпечити населення пропозицією праці.

Очікувана тривалість майбутнього життя – – число років, яке в середньому належить прожити даному поколінню народжених або числа однолітків певного віку, якщо припустити, що протягом усього їхнього життя смертність в кожній віковій групі буде такою, як у роки, для яких обчислено показник. Іншими словами, показник виражається кількістю років, які проживе покоління дітей, що народилися у цьому році, за умови, що протягом всього життя покоління рівні смертності в усіх вікових групах будуть залишатися незмінними. Порогове значення цього показника становить 70 років.

Показник розраховується на підставі таблиць дожиття (смертності) з урахуванням показників смертності в усіх вікових групах. Розрахунок показника ведеться органами державної статистики. Показник знаходиться в

«зоні контролю» міжнародних організацій як індикатор соціально-економічного розвитку будь-якої держави.

Коефіцієнт демографічного навантаження – характеризує кількість непрацездатного населення на кожні 1000 осіб працездатного віку.

Слід зазначити, усі названі вище показники демографічних загроз є, незважаючи на складність або простоту їх розрахунку можуть розраховуватися як на загальнодержавному, так і територіальному рівнях.

Дата добавления: 2014-12-25