Документарний акредитив 3 страница

Рис. 14.4. Порядок проведення розрахунків документарним акредитивом

1 – експортер та імпортер укладають контракт, в якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть проводитись у формі документарного акредитиву. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу контракту, що стосується порядку платежу. У зв’язку з цим при укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах обумовлюється таке:

а) назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

б) вид акредитива;

в) назва авізуючого та виконуючого банку;

г) порядок утримання банківської комісії;

д) умови виконання платежу;

е) перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

ж) строки дії акредитива, строки відвантаження тощо.

У ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитива, яка стає невід’ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитива, на який буде спиратись наказодавець-імпортер при поданні своєї заяви або доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця проформа була узгоджена, по можливості, з банками, які будуть брати участь в акредитивній операції;

2 – після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера;

3 – отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заяву) на відкриття акредитива, в якому зазначає всі необхідні умови. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкції наказодавця.

Якщо між сторонами за контрактом існує спеціальна домовленість, імпортер може дати доручення на відкриття акредитива через певний час від дати укладання контракту;

4 – після відкриття акредитива, в якому банк-емітент, як правило, зазначає, яким чином буде проводитись зарахування коштів, цей документ направляється експортеру (бенефіціару), на користь якого він відкритий. При цьому банк-емітент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує останнього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру. Такий банк називається авізуючим банком;

5 – отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк за зовнішніми ознаками перевіряє його достовірність та передає бенефіціару. Авізуючий банк також отримує примірник акредитивного листа або телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіціара документів по акредитиву, їх перевірку та відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків назначається емітентом як виконуючий акредитив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт тратт експортера.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на відповідність умовам контракту. У разі будь-якої невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитиву (або про його неприйняття) та вимагати у наказодавця внесення в нього необхідних змін;

6 – експортер (бенефіціар) відвантажує товар у встановлені строки у тому випадку, якщо погоджується з умовами відкритого на його користь акредитива;

7 – отримання експортером транспортних документів від перевізника, надання їх разом з іншими документами в свій банк;

8 – банк експортера перевіряє всі документи для того, щоб впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива;

9 – після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації, зазначаючи у своєму супровідному листі, як повинна бути зарахована виручка;

10 – отримавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера;

11 – дебетується рахунок імпортера;

12 – банк експортера зараховує виручку бенефіціару;

13 – імпортер, отримавши від банка-емітента документи, вступає у володіння товаром.

Переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків є такими.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що представляє собою тверде і надійне забезпечення платежу, отримане, як правило, до початку відвантаження. Здійснення платежу по акредитиву не пов’язано зі згодою покупця на сплату товару. Крім цього, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким способом, а в ряді випадків – до прибуття товару в пункт призначення. Нарешті, бенефіціар може отримати під забезпечення акредитива кредит банку, що особливо важливо, якщо він є посередником.

У той же час акредитив вважається найбільш складною формою розрахунків для експортера, так, як отримання платежу пов’язане з правильним оформленням документів і своєчасним їх представленням в банк. Встановлюючи жорсткі умови до оформлення документів з точки зору відповідності їх умовам акредитива, банки захищають інтереси імпортерів, так як діють на підставі їх інструкцій.

Основним недоліком акредитивної форми розрахунків для контрагентів є, по-перше, певні затримки обігу документів через банки і, по-друге, висока вартість акредитива. За проведення операції (відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів по акредитиву тощо) банки утримують комісію, що залежить від суми акредитива.

Банківські витрати на відкриття, авізування, підтвердження акредитиву і за виконання платежів по них утримуються банками відповідно до умов акредитивів на підставі діючих банківських тарифів.

При відкритті акредитива його наказодавець повинен чітко і конкретно вказати, за чий рахунок повинні бути сплачені ті або інші витрати по акредитиву (поштово-телеграфні витрати, комісія за відкриття, авізування, підтвердження акредитива, платіжна комісія та ін.) – за рахунок наказодавця акредитиву чи за рахунок бенефіціара. Це необхідно для того, щоб співробітник банку при нарахуванні комісії мав можливість віднести її за рахунок тієї сторони, яка повинна її сплачувати відповідно до умов контракту і акредитива.

У міжнародній торгівлі склалась практика розподілу банківських витрат між контрагентами, кожен з яких сплачує банківські комісії на території своєї країни. Українським організаціям, що проводять розрахунки по акредитиву, слід домагатися сплати всіх банківських витрат за рахунок іноземних контрагентів.

Тому акредитив використовується, якщо контракти укладаються на великі суми та ризик ненадходження товару або грошей дуже великий.

Дата добавления: 2014-12-25