Принципи управління фінансами корпорації

Поняття управління фінансами корпорації

Управління фінансами корпорації

Державне регулювання навколишнього середовища здійснюється з метою створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин та підтримування певної рівноваги в ринковій економіці.

Вплив держави на фінансове навколишнє середовище

Держава впливає на навколишнє середовище через проведення фінансової, податкової, грошово-кредитної, митної політики.

Центральні банки проводять політику регулювання грошового обігу і кредиту. Підтримання курсу національної валюти як основна мета політики центральних банків створює умови для стабільного економічного розвитку. Податкова політика розробляється не тільки заради суто фіскальних цілей формування державних доходів, вона спрямована і на економічні цілі, головною з яких є заохочення процесу нагромадження капіталу, що визначає економічне зростання.

Сучасні процеси інтеграції і створення міжнародних економічних і фінансових організацій стимулюють формування великих і містких ринків збуту, насамперед для великих і провідних у своїх галузях транснаціональних корпорацій. Глобалізація економічних відносин посилює суперечність між інтегрованими країнами, між ТНК і національними корпораціями, між країнами – членами економічних союзів і країнами, що залишилися за їх межами. Результатом цих змагань і суперечностей є загальне економічне зростання, нерівномірне за своїм характером.

Управління фінансами корпорації є складовою загального управління, головною метою якого є зростання вартості капіталу і добробуту акціонерів. Фінансовому управлінню надається особливе значення. Західні автори підкреслюють, що управління фінансами є наріжним каменем, основою господарської діяльності будь-якої фірми – і корпорації, і невеликого індивідуального підприємства.

У широкому значенні слова під управлінням фінансами розуміють вироблення політики щодо формування капіталу корпорації та його розподілу, прийняття рішень відповідно до цієї політики, планування фінансової діяльності, складання й аналіз фінансової звітності, організація контролю за виконанням рішень. У вузькому значенні управління фінансами – це управління обмеженою сумою коштів і її витрачанням в умовах невизначеності ринкових відносин і ризику.

В основу організації фінансового управління покладені такі принципи:

– планування виробничої і фінансової діяльності;

– централізація фінансових ресурсів у головній (холдинговій) корпорації;

– формування фінансових резервів;

– виконання всіх зобов’язань у визначені договором терміни.

Сучасна корпорація організовує свою виробничу і фінансову діяльність на основі короткострокового і довгострокового планування. Короткострокове планування пов’язане з поточною діяльністю, здебільшого з рухом оборотного капіталу й складанням прогнозної фінансової звітності на наступний рік. Перспективне, або довгострокове, планування пов’язане з діяльністю корпорації на тривалий термін, типовий горизонт – п’ять і більше років. Воно обґрунтовує і визначає цілі зростання довгострокових активів, зміни структури капіталу, джерела фінансування, оцінює очікувані результати. Великі ТНК складають перспективні програми розвитку на 10–15 років.

Розроблення основних напрямів фінансової й інвестиційної політики та прийняття рішень про методи формування капіталу корпорації, структури активів, визначення інвестицій у довгострокові активи передбачає централізацію фінансових ресурсів у головній корпорації. Усі питання щодо випуску і розміщення нових емісій цінних паперів, управління портфелем цінних паперів, одержання банківських кредитів, централізація частини одержаного прибутку, визначення розмірів нових капітальних вкладень вирішуються централізовано.

Ринкова економіка за своєю природою є ймовірнісною, тобто нерозривно пов’язана з невизначеністю одержуваних результатів. Звід­си випливає принцип створення резервів різного напряму й змісту.

Кожна корпорація постійно підтримує свій імідж платоспроможної господарської одиниці. Це означає, що всі рахунки, пред’явлені постачальниками сировини, напівфабрикатів, послуг, мають бути оплачені в установлені терміни. Корпорація повинна своєчасно оплачувати свої зобов’язання, тобто в установлені тер­міни погашати банківські позички, сплачувати внески страховим та іншим фінансовим компаніям, виплачувати проценти за своїми облігаціями, сплачувати дивіденди акціонерам. Податки в цен­тральні й місцеві адміністрації також мають бути сплачені згідно з установленим регламентом. Корпорація повинна забезпечити для себе високий рейтинг за фінансовими та іншими зобов’я­заннями.

Дата добавления: 2014-12-25