Види мислення 7 страница

Розподіл. При концентрації уваги зберігається можливість її розподілу, який виявляється в одночасному виконанні людиною двох або іноді навіть трьох видів діяльності. Хоча і в цьому випадку людина більше зайнята однією певною діяльністю, яка забезпечується певним осередком оптимального збудження, інша ж діяльність відбувається автоматично, забезпечуючись менш активними в даний момент ділянками кори. Умовами розподілу є достатнє володіння певними видами діяльності, способами та автоматизмом виконання.

Об’єм. Кількість об’єктів актуально усвідомлених людиною в даний момент. Використовується також поняття обсяг під яким розуміють кількість об’єктів, яку людина може сприйняти з певною якістю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час. Як об’єм, так і обсяг залежать від змісту матеріалу, його структурованість смисловими зв’язками, від інтересу особистості до об’єктів та від тих вольових зусиль, що їх докладає людина.

Уважність та її типи

Уважність – стійка властивість особистості, яка характеризується її послідовною спрямованістю та зосередженістю на певних об’єктах діяльності;

Неуважність – нестійкість уваги, поверхова її зосередженість, нездатність людини тривало затримуватися на виконуваному нею завданні, легке відволікання, розсіюваність її уваги.

Перший тип неуважності: розсіяність виникає при відволіканні й дуже малій інтенсивності уваги, надзвичайно легко й мимовільно переключається з предмета на предмет, ні на одному не затримуючись. Цей тип неуважності образно називають “пурхаючим”.

Другий тип неуважності: неуважність відзначається надзвичайно високою інтенсивністю уваги до одних подій, предметів або явищ і важке переключення на інші. Цей тип неуважності називають “липучою увагою”.

Третій тип неуважності: неуважність як результат перевтоми людини, її поганого самопочуття.

При деяких органічних захворюваннях мозку, насамперед його лобних долей, спостерігається патологічний розлад уваги, який може мати наступні прояви:

– виникає розсіяність, що проявляється в нездатності до довготривалого інтенсивного зосередження, а також в легкому та частому відволіканні;

– велика інертність та незначна рухливість уваги;

– надмірна рухливість уваги;

– патологічна фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.

Тема 2.4 Вищі пізнавальні процеси: мислення і уява

Мислення - це вищий психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення людиною предметів і явищ оточуючої дійсності завдяки встановленню їх суттєвих особливостей, зв’язків та відношень

Узагальненість виникає завдяки тому, що мислення носить знаковий характер, тобто носить мовну форму.

Опосередкованість дозволяє пізнати те, що безпосередньо при сприйманні неможливо побачити.

Якщо відчуття і сприймання відображують або окремі сторони явищ, або ці явища, але в чуттєвій формі, то мислення встановлює зв’язки і відношення між явищами та усередині них.

Загальні характеристики мислення:

- мислення є вищим пізнавальним процесом;

- мислення є активною формою творчого відображення та перебудови людиною дійсності;

- мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб’єкта на даний момент часу не існує;

- мислення завжди пов’язане з наявністю проблемної ситуації, завдання;

- на відміну від сприймання, мислення виходить за межі чуттєвої дійсності, завдяки чому майже необмежено розширює коло пізнання;

- мислення на основі сенсорної інформації робить певні теоретичні і практичні висновки;

- мислення обов’язково присутнє в усіх пізнавальних процесах;

- мислення – це рух ідей, що розкривають сутність речей;

- підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея;

- специфічним результатом мислення виступають судження і поняття;

- мислення – це особлива теоретична і практична діяльність, яка передбачає систему дій і операцій дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Загальна теорія мислення:

- мислення – це процес, який формується в суспільних умовах життя;

- на перших стадіях свого формування мислення проявляється, насамперед,

як зовнішня розгорнута предметна діяльність;

- в процесі формування мислення із зовнішньої розгорнутої предметної діяльності воно переходить у згорнуті форми та набуває характеру внутрішніх розумових дій.

Поняття – найпростішаформа мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ. Поняття бувають:

Одиничні – відображають істотні властивості одиничних об’єктів;

Загальні – відображають істотні властивості класів предметів.

Конкретні – відображають певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв’язками та відношеннями;

Абстрактні – відображають ті чи інші властивості об’єктів, окремо від самих об’єктів.

Родові – характеризуються більшим обсягом відображуваних у їх колі об’єктів;

Видові – характеризуються меншим за обсягом по відношенню до родових понять;

Категорії – мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв’язки і відношення.

Судження – форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками. Судження бувають:

Поодинокі - ствердження або заперечення відносно тільки одного предмета;

Загальні – ствердження або заперечення відноситься до всіх предметів певної групи;

Часткові – ствердження або заперечення відноситься уже не до всіх, а лише до деяких предметів;

Прості – складаються з одного судження;

Складні – складаються з кількох простих суджень.

Ствердні – стверджується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

Заперечні – заперечується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

Істинні – адекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності;

Помилкові – неадекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності.

Умовивід – форма мислення, при якій на основі деяких суджень робиться певний висновок у вигляді нового судження. Умовиводи бувають:

Індуктивні – умовиводи, в яких ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до все більш і більш загальних суджень;

Дедуктивні -умовиводи, в яких ми йдемо від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких;

За аналогією – умовиводи, що ґрунтуються на схожості деяких ознак певних та інших об’єктів.

За психічним змістом
Практичне	Теоретичне (абстрактно-логічне)
НАОЧНО-ДІЙОВЕ мислення, що відбувається в ситуації сприймання конкретних об’єктів і дій з ними	НАОЧНО-ОБРАЗНЕ Мислення, в змісті якого переважають образи, більш чи менш узагальнені уявлення про об’єкти	ТЕОРЕТИЧНЕ ПОНЯТІЙНЕ Здійснюється в фор- мі абстрактних понять, суджень та логічних операцій, більш точно відтворює дійсність	ТЕОРЕТИЧНЕ ОБРАЗНЕ (творче) Доповнює узагальнене відтворення світу суб’єктивними творчими образами та допомагає його перетворювати
За змістом завдань	За ступенем новизни	За ступенем розгорнутості
Практичне Мислення, що безпосередньо здійснюється у процесі вирішення практичних завдань	Репродуктивне Мислення, що відбувається за вже відомим алгоритмом	Інтуїтивне Мало усвідомлене, з відсутністю чітко виражених етапів, швидке мислення
Теоретичне Мислення, що спрямоване на відкриття законів, властивостей, властивостей об’єктів	Творче Мислення, в процесі якого відбувається пошук (створення) невідомого алгоритму вирішення завдання	Дискурсивне Чітко усвідомлене, при наявності плану, відносно повільне мислення
За сферою застосування
Побутове Мислення, за допомогою якого вирішуюся побутові проблеми	Художнє Мислення, що використовується в художнійній творчості	Наукове Мислення, що використовується в науковій діяльності

Мислення завжди виникає тоді, коли з’являються проблеми, що мають бути вирішеними. Тобто, мислення – це пошук рішення відносно якогось питання. Існує два засоби пошуку такого рішення – конвергенція та дивергенція. Звідси і мислення може бути конвергентним або дивергентним.

Конвергентне мислення – це мислення, за яким всі розумові зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення для чого використовуються переважно наявні знання та логічні судження.

Дивергентне мислення – це мислення людей, яким властивий пошук максимальної кількості варіантів вирішення проблеми.

Дивергентне мислення зазвичай притаманне творчим особистостям, схильним утворювати нові комбінації з тих елементів, які інші використовують лише звичним чином. Показово, що особливостями такого мислення є: пластичність – коли пропонується не одно, а декілька варіантів вирішення проблеми; рухливість – легкість, з якою людина переходить від одного боку проблеми до іншого; оригінальність – нестандартність рішення.

Дата добавления: 2014-12-25