Види цивільно-правових відносин

Для визначення кола і системи норм, що регулюють цивільно-правові відносини, їх відмежування та тлумачення, цивільно-правові відносини доцільно поділяти на види залежно від ознак, що сприяє їх повнішій характеристиці.

Залежно від економічного змісту прав учасників:

· Особисті немайнові правовідносини не мають економічного змісту, права учасників не можна оцінювати грошима або іншими матеріальними благами, об’єкти цих відносин не можуть переходити до інших учасників. При порушенні особистих немайнових прав застосовуються засоби немайнового характеру (спростування неправдивої інформації) та майнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

· Майнові правовідносини, об’єктом яких є речі, майно, матеріальні блага, що мають товарно-матеріальну форму, вартість, одночасно є об’єктом економічних відносин. Майнові відносини опосередковують статику суспільних зв’язків (наприклад, правовідносини власності), та динаміку суспільних зв’язків (наприклад, зобов’язання, за якими об’єкти переміщуються до інших суб’єктів). При порушенні майнових прав застосовуються засоби майнового характеру (відшкодування шкоди, повернення майна).

Залежно від структури змісту:

o прості – мають своїм змістом одне право та один обов'язок;

o складні – декілька прав та обов'язків.

Залежно від цілеспрямованості:

· регулятивні – через які регулюють нормальні, правомірні, економічні (майнові) відносини та особисті немайнові.

· охоронні – через які усуваються наслідки правопорушень, поновлюється нормальне правове й економічне або особисте становище.

Залежно від кола зобов'язаних осіб і ступеню їх конкретизації:

· загальнорегулятивні – це відносини, що відображають зв'язок кожного з кожним, виникають між усіма особами, стосуються суспільства (право на здорове навколишнє середовище);

· відносні – це зобов'язальні правовідносини, в яких зобов'язання виникає відносно конкретної, наперед відомої особи (боржника), здійснення права кредитора залежить від виконання обов'язку боржником; заміна учасників проводиться за вимогами, встановленими законодавством (наприклад, цесія);

· абсолютні – у цих правовідносинах конкретно визначений тільки один суб'єкт, який має суб'єктивні права, реалізує їх вільно, на свій розсуд, незалежно від зобов’язаних осіб, за рахунок власної діяльності (господарської, творчої тощо), тобто має абсолютно повні права, і при цьому абсолютно всі оточуючі особи не мають права йому перешкоджати (правовідносини власності, із приводу духовних благ). Суб’єктивні цивільні права особи є абсолютними, окрім випадків:

§ обмеження чи заборони цих прав актами цивільного законодавства або моральними засадами суспільства, (наприклад, обмеження використання мисливської зброї);

§ трансформації прав у відносні внаслідок вступу особи у зобов’язальні відносини. Наприклад, особа мала абсолютне право власності на певну річ, внаслідок передання цієї речі іншій особі-підряднику у ремонт абсолютне суб'єктивне право на цю річ у особи трансформувалося у відносне суб'єктивне право, тобто право вимагати від підрядника здійснення ремонту речі та повернення речі у певний строк.

Залежно від характеру поведінки зобов’язаної особи:

· активні – на зобов'язану сторону покладено обов'язок активної поведінки;

· пасивні – на зобов'язану сторону покладено обов'язок утриматися від порушення суб'єктивного права вповноваженої сторони.

Залежно від самостійності здійснення права:

Ø Речові – їх об'єктом є речі, майно, уповноважений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно; володіти, користуватися та розпоряджатися благами. Речові правовідносини завжди є абсолютними.

Ø Зобов'язальні – їх об'єктом є результат дій, благодіяння, тобто здійснення блага зобов'язаною особою, від якої уповноважений дієздатний суб'єкт власною волею потребує досягнення результату внаслідок виконання певних дій для реалізації своїх цивільних прав. Цей результат може мати матеріалізовану форму, наприклад, переданий товар, та може не мати, наприклад, усне повідомлення інформації. Зобов'язальні відносини, як правило, є відносними, однак можливі ситуації, коли учасник зобов'язальних відносин з приводу конкретної речі є одночасно учасником абсолютних відносин, наприклад, орендар має право на захист своїх прав титульного володільця не тільки від орендодавця, але й від всіх оточуючих.

Дата добавления: 2014-12-25