Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин

Суб’єкти публічного права – це такі специфічні учасники цивільних відносин як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Їх специфічність пов’язана з їх узагальненим колективним характером, соціальною спрямованістю та пріоритетом публічного інтересу над приватним. Вони не йменуються особами у цивільному праві, оскільки мають владні повноваження, хоч беруть участь у майнових цивільно-правових відносинах як звичайні власники, та їх дії регулюються нормами ст. 318, 316 ЦК, що усі суб’єкти права власності є рівними перед законом, здійснюють свою волю незалежно від волі інших осіб. Суб’єкти публічного права, як учасники цивільно-правових відносин, зобов’язані підкорятися нормам цивільного законодавства, діяти (за винятком окремих випадків) на принципах приватного права в організаційно-правових формах, адекватних цим відносинам, причому їх правоздатність базується на суспільних інтересах та інше правове регулювання, не пов’язане із здійсненням повноважень власника, виноситься за межі Цивільного кодексу.

Майно, що знаходиться у власності суб’єктів публічного права, завжди поділяється на дві частини. Одна частина передається державним або комунальним юридичним особам (підприємствам, установам) за відповідним обмеженим речовим правом (не правом власності) або передається за цивільно-правовими договорами приватним юридичним особам, причому суб’єкти публічного права фактично залишаються власниками даного майна. Інша частина залишається безпосередньо у суб’єкта публічного права, складаючи його казну, що є майновою базою для участі у цивільному обігові та цивільної відповідальності. Тому держава може бути самостійним учасником цивільно-правових відносин тільки опосередковано через органи державної влади, надаючи повноваження власника щодо іншої частини майна компетентним органам державної влади, причому ці органи не стають власниками, а є органами власника, прямо уповноваженими виступати від її імені у конкретних правовідносинах. Що стосується майна, переданого державним або комунальним юридичним особам, то держава та органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності за результатами їх діяльності за певними винятками, так само, як й вказані юридичні особи не несуть майнової відповідальності за боргами суб’єктів публічного права, з точки зору цивільного права такі юридичні особи, як правило, є самостійними учасниками цивільного права, як й суб’єкти публічного права.

Суб’єкти публічного права мають цільову цивільну правосуб’єктність, на деякі правочини за їх участю є обмеження (наприклад, дарування), а з деяким майном, вилученим з цивільного обігу, навпаки, вони можуть здійснювати правочини (наприклад, зі зброєю), також має особливості їх участь у цивільному обігові (державне замовлення, державний контракт). Державні та комунальні інтереси мають посилену правову охорону. Наприклад, орендна плата за користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, має бути виключно у грошовій формі і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється згідно з ЗУ «Про плату за землю» від 3.07.1992 р. Такі норми спрямовані на запобігання зловживанню та інших порушень посадовими особами.

Дата добавления: 2014-12-25