Повноваження представника

Повноваження – це дозволені, можливі дії представника з укладення правочину від імені та в інтересах особи, яку він представляє.За відсутності в особи, яка виступає як представник, повноважень на здійснення правочину від імені іншої особи вчинений таким представником правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у тому разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює правочин дійсним з моменту його вчинення, тобто наступне його схвалення діє зі зворотною силою.

Повноваження представника виражаються у його праві виступати від імені особи, яку він представляє. Це право повинно мати певний обсяг.

Повноваження представника ґрунтуються:

- на договорі (наприклад, договір доручення, транспортного експедирування), обсяг і зміст повноважень представника визначаються довіреністю;

- на законі, це законне, обов’язкове представництво (наприклад, представництво малолітніх і неповнолітніх дітей їхніми батьками). Таке представництво виникає без волевиявлення особи, яку представляють, а обсяг і зміст повноважень представника визначаються виключно законом;

- на акті органу юридичної особи, при цьому повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, положеннях про її відокремлені підрозділи, посадових інструкціях, що визначають права та обов'язки працівника, на якого покладено виконання представницьких функцій за довіреністю (наприклад, дії касира в магазині, провідника у вагоні);

- на інших законних підставах (наприклад, на індосаменті (передаточному напису), вчиненому на цінному папері, що обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату (ст. 197 ЦК).

Представник не може вчиняти такі правочини:

- право на вчинення яких не має особа, яку він представляє;

- які за своїм змістом можуть бути укладені лише особисто тією особою, яку він представляє (наприклад, заповіт, довіреність, довічне утримання, трудовий договір, укладення шлюбу, усиновлення);

- у яких він здійснює свої інтереси або інтереси іншої особи, представником якої він одночасно є, (наприклад, опікун з підопічним). Виняток – комерційне представництво.

Комерційне представництво – це представництво особою, яка постійно та самостійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Передоручення. Представник зобов’язаний особисто вчинити дію, передбачену наданим йому повноваженням, також він може передоручити її здійснення іншій особі, якщо таке передоручення передбачене договором або дозволене тим, кого представляють, або ґрунтується на актах цивільного законодавства, якщо це зумовлено метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Передоручення здійснюється шляхом видачі довіреності представником своєму заміснику або шляхом внесення зміну договір доручення або інший, що є підставою представництва. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, коли закон допускає інше посвідчення (на одержання зарплати тощо). Представник, який передав свої повноваження іншій особі, мусить повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про цю особу. Невиконання цього обов’язку накладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

4. Види представництва:

Ø Добровільне (договірне) – це представництво здійснюється на підставі договору, за яким дієздатна особа, яка сама здатна вчиняти правочини, використовує для їх вчинення представника на власний розсуд. Зазначене добровільне представництво може здійснюватися на підставі договору, зокрема договору доручення, та довіреності або акту органу юридичної особи (наприклад, посадової інструкції). Для комерційних представників закон допускає одночасне представництво різних сторін правочину за їх згодою і в інших випадках, встановлених законом.

Ø Обов'язкове(представництво за законом) – це представництво існує незалежно від волевиявлення особи, яку представляють (наприклад, представництво батьками, опікунами осіб, які не мають повної дієздатності, представництво опікуном майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме). Обсяг повноважень представника та їх зміст при обов'язковому представництві визначаються законом. Різновидом обов'язкового представництва є так зване статутне представництво, за яким представниками виступають уповноважені організації, яким їхніми установчими документами надане право представляти інтереси членів цих організацій. До вказаного представництва слід віднести представництво об'єднаннями громадян законних інтересів своїх членів (учасників) у державних та громадських органах.

Дата добавления: 2014-12-25