Право спільної часткової власності

Поняття і види права спільної власності

Параграф 3. Право спільної власності

Якщо майно належить не тільки однієї особі, а двом або більше особам, то між ними виникає спільна власність на один об'єкт – кондомініум. Це право не є самостійною формою власності. Підставами виникнення права спільної власності можуть бути будь-які юридичні факти, не заборонені законом: договір, рішення суду, закон.

Нормативна база: Конституція України, ЦК, ГК, ЗУ № 2299-ІІІ від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Право спільної власності може виникнути на майно, яке:

- придбане внаслідок спільної праці членів родини;

- створено шляхом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;

- спільне придбане внаслідок спільної праці громадян;

- призначене для ведення фермерського господарства та інше.

Ознаки права спільної власності:

Ø наявність одного об'єкта. Якщо об'єктом є сукупність речей, майнових прав та обов'язків, то потрібна їх певна єдність, утворення з них єдиного об'єкта (наприклад: майно родини). Причому єдність об’єкта має бути юридична, а не фактична, наприклад, у спадкове майно, що стає спільною власністю спадкоємців, можуть входити декілька об’єктів нерухомості;

Ø множинність суб'єктів. Співвласниками можуть бути фізичні, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо, які об’єднуються з метою надання взаємодопомоги, об'єднання зусиль у досягненні спільної цілі. Кожен з них виступає як самостійний суб'єкт права, хоча співвласники повинні діяти спільно, цим співвласники відрізняються від юридичної особи.

Структура правовідносин власності:

відносні правовідносини (внутрішні) – між самими співвласниками щодо речі, склад яких чітко визначений;

абсолютні правовідносини (зовнішні)– між співвласниками та усіма третіми особами, необмеженим колом осіб.

Залежно від визначеності частки майно може належати особам:

1) на праві спільної часткової або 2) на праві спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності – це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Частки співвласників визначаються арифметично, мають дробове або процентне значення (наприклад: 2/3 та 1/3). У судовій практиці виникає потреба поділити спільне майно між співвласниками, якщо виникає спір. Для цього застосовуються такі правові категорії:

Ø Ідеальна частка – частка, що належить співвласникові у праві на майно, тобто, якщо частка не визначена або її визначити неможливо у натурі.

Ø Реальна частка – частка не у праві, а безпосередньо в майні (речі), в натурі.

Частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 357 ЦК).

Якщо розмір часток не встановлений, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Частка співвласника, який поліпшив майно своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна, та зроблені ним поліпшення не можна відокремити, може бути відповідним чином збільшена.

Частки співвласників не змінюються, якщо співвласник будинку зробить у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова є власністю співвласника.

Якщо співвласник зробив поліпшення спільного майна, які можна відокремити, то це є його власністю, якщо інше не встановлено договором.

Дата добавления: 2014-12-25