Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації

Мовна норма

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих форм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови.

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 року видатний діяч українського відродження проф. І. Огієнко, «...в нашій літературі мусить бути тільки всеукраїнський соборний правопис»

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Унормованість охоплює:

— орфоепію (належну вимову звуків і звукосполучень);

— графіку (правильну передачу звуків на письмі);

— орфографію (грамотне написання слів);

— лексику (доцільне слововживання);

— морфологію (правильне вживання морфем);

— синтаксис (способи поєднання і розміщення слів, речень);

— стилістику (доречний відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

— пунктуацію (правила вживання розділових знаків). Культура усного й писемного спілкування передбачає досконале знання та послідовне дотримування усіх мовних норм.

Орфоепічні норми регулюють правильні вимову звуків, звукосполучень та наголошення звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень [дж], [дз] та розрізнення приголосних [г],[ґ].

В усному мовленні [дж], [дз] в позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.

В українській мові слід розрізняти [г] і [ґ]. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням “Українсько правопису”1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подано в “Орфографічному словнику української мови”, яким варто послугуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживатися не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців:

біографія ґатунок

монографія але ґрунт

організація підґрунтя

Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість слів з дублетним наголосом.

Слід пам’ятати, як правильно наголошувати: новИй, фаховИй, вИпадок, одинАдцять, чотирнАдцять, рукОпис, машинОпис, перЕпис, книжкИ, шляхИ тощо.

Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, консерватизмом, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова - кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Калька Норма

Поставщик постачальник

учбовий навчальний

багаточисельний численний

малочисельний нечисленний

міроприємство захід

співпадати збігатися

співставляти зіставляти

слідуючий наступний

відноситься ставитися

Функціонування переважної більшості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками:

Українські Російські

відповідники дієприкметники

вирішальний решающий

наступний последующий

попередній предшествующий

бездіяльний бездействующий

вступник поступающий

завідувач заведующий

службовець служащий

На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, насамперед поширені у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника по, оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками, порівняйте:

Українські відповідники Російські конструкції

на ваш погляд по вашему усмотрению

у службових справах по делам службы

зі службового обов’язку по долгу службы

за наказом по приказу

після закінчення терміну по истечении срока

через недбалість по небрежности

за законом по закону

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 року видатний діяч українського відродження проф. І. Огієнко, «...в нашій літературі мусить бути тільки всеукраїнський соборний правопис»

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Унормованість охоплює:

— орфоепію (належну вимову звуків і звукосполучень);

— графіку (правильну передачу звуків на письмі);

— орфографію (грамотне написання слів);

— лексику (доцільне слововживання);

— морфологію (правильне вживання морфем);

— синтаксис (способи поєднання і розміщення слів, речень);

— стилістику (доречний відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

— пунктуацію (правила вживання розділових знаків). Культура усного й писемного спілкування передбачає досконале знання та послідовне дотримування усіх мовних норм.

Дата добавления: 2014-12-25