Основні ознаки РС

— безпосередня участь у спілкуванні;

— усна форма спілкування;

— неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);

— невимушеність спілкування;

— непідготовленість до спілкування (неформальне);

— використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);

— використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка);

— емоційні реакції;

— потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.

Основні мовні засоби РС:

емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.);

суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);

— прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);

— часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

— фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки і т. д.;

— заміна термінів розмовними словами (електропоїзд — електричка, бетонна дорога — бетонка).

поділяється на два підстилі:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги і полілоги.

Науковий стиль (НС). Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація і систематизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Основні ознаки НС:

— ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

— логічна послідовність і доказовість викладу;

— узагальненість понять і явищ;

— об'єктивний аналіз;

— точність і лаконічність висловлювань;

— аргументація і переконливість тверджень;

— однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

— докладні висновки.

Основні мовні засоби НС спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

— великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна вага і т. ін.);

— наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

— оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

— використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

— залученням цитат і посилань на першоджерела;

— як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

— наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

— окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища і факти; значну роль відігра­ють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;

— монологічним характером текстів;

— переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

НС унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

а) власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який у свою чергу поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

б) науково-популярний метою якого є дохідливий, доступний виклад інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, з використанням у неспеціальних журналах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

в) науково-навчальний — звертає головну увагу в підручниках, лекціях, бесідах на доступність, логічність, викладу, образність і теж не виключає використання елементів емоційності.

Публіцистичний стиль (ПС). Сфера використання ПС — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення (функція):

а) інформаційно - пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми;

б) активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

в) пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки ПС:

— доступність мови і формулювань (орієнтація на широкий загал);

— поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

— сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

— наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

— широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.).

Основні мовні засоби ПС:

— синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

— лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.);

— використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети — ліси та ін.);

— уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт, парламентський хор, правофланговий змагання і под.);

— з морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси -ІСТ

(-ИСТ), -АТОР, -АЦІЯ та ін. (полеміст, фашист, провокатор, ратифікація); префікси ПСЄВДО-, НЄО-, СУПЕР-, ІНТЕР- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава);

— синтаксисові ПС властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та ін.;

— ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні,

інтригуючі заголовки. ПС за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (газети, журнали, листівки, радіо, телебачення, статті, репортажі, інтерв'ю і т. д.);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси і т. д.);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Епістолярний стиль (ЕС). Сфера використання ЕС — приватне листування. Іноді є складовою частиною художньої літератури, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листи до сина» Ф. Честерфідца та ін.).

Основні ознаки ЕС — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р. 8. — приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби ЕС — поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.

Упродовж століть ЕС, як і всі зазначені вище стилі, зазнавав змін. Сучасний ЕС став лаконічнішим (телеграфним), скоротився,, обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань ввічливості.

Конфесійний стиль (КС). Сфера використання — релігія церква. Призначення КС — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. КС утілюється (реалізується) у релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у «Біблії» та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби КС:

— суто церковна термінологія і слова-символи (дар праведності, гріховність тіла, усі люди — Божий храм);

— непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);

— значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний);

— наявність архаїзмів.

КС від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній, Повернення до загальнолюдських та давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше ставитись до КС як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.

Художній стиль (ХС). Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення і поєднання усіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності у зображуванні подій.

ХС широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві, художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу — естетичну. Впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Дата добавления: 2014-12-25