Лекция №2. Організаційно – розпорядчі документи

Ухвала

Наказ

Організаційно – розпорядчі документи

1. Наказ

2. Постанова.

3. Ухвала.

4. Розпорядження.

5. Вказівка.

За допомогою переліченої групи документів здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво на підприємстві, в установах, організаціях та у фірмах.

НАКАЗ - розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції. Накази видають на основі і для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.

Розрізняють накази про особовий склад та накази із загальних питань.

Накази про особовий склад належать до окремої групи кадрових документів і регламентують питання прийняття на роботу, переведення, звільнення, надання різноманітних відпусток, стягнення, заохочення, відрядження тощо. Накази із загальних питань у свою чергу поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів.

Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації.

Наказ і виконання розпоряджень вищих органів видається під час створення, реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів, при підсумовуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо.

Зазначені накази мають такий склад реквізитів:

1) назва організації;

2) назва виду документа (НАКАЗ);

3) дата підписання;

4) місце видання;

5) індекс;

6) заголовок до тексту;

7) текст;

8) підпис керівника;

9) відмітка про погодження;

10) візи.

Текст наказу складається з констатуючої та розпорядчої частин. Констатуюча частина має такі елементи:

— вступ (вказується причина видання наказу);

— доведення (переказуються основні факти);

— висновок (викладається мета видання наказу).

Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищої установи, то у констатуючій частині вказують назву, індекс, дату, заголовок до тексту та зміст того розділу розпорядчого документа, який був підставою для видання цього наказу. Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані для виконання, не потребують роз'яснень.

Розпорядча частина починається словом "НАКАЗУЮ", яке друкується великими літерами на окремому рядку, а сама вона поділяється на пункти, кожен з яких нумерують арабськими цифрами. В останньому пункті зазначають осіб, на котрих покладено контроль за виконанням наказу. Текст розпорядчої частини викладається у наказовій формі і включає інфінітивні дієслова (доручити, здійснити, призначити).

Наказ підписує лише перший керівник установи. Візи розміщують нижче від підпису керівника.

Проект наказу погоджується із заступником керівника організації, із керівниками структурних підрозділів, котрих стосуються пункти наказу, із юристом організації, який засвідчує, що цей документ не суперечить правовим актам і розпорядженням вищих органів.

Постанова

ПОСТАНОВА — правовий акт, який приймається вищими та деякими центральними органами управління для розв'язання найважливіших питань, що стоять перед цими органами, і для встановлення стабільних норм та правил поведінки.

Постанови приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України й іншими органами управління.

Текст постанови складається з двох частин: з констатуючої і розпорядчої. Констатуюча частина містить вступ, оцінку ситуації і, якщо необхідно, підставу для видання чи посилання на правовий акт вищого органу. У розпорядчій частині подається перелік заходів, визначається виконавець (виконавці) та термін виконання.

Постанову підписують дві особи: голова колегіального органу й керуючий справами (секретар).

Реквізити:

1) Герб України;

2) назва установи, що підготувала постанову;

3) назва виду документа (ПОСТАНОВА);

4) дата;

5) місце видання;

6) заголовок до тексту (стислий виклад змісту);

7) текст;

8) підписи.

УХВАЛА — правовий акт, який приймається місцевими радами народних депутатів, виконавчими комітетами, держадміністраціями колегіально для вирішення найважливіших питань, що входять до їхньої компетенції. Ухвалами також називають спільні акти, які видаються кількома неоднорідними органами (колегіальними і тими, що діють на основі принципу єдиноначальності, державними органами, громадськими організаціями тощо).

За своїми юридичними властивостями ухвали поділяються на нормативні та індивідуальні. Нормативними називають рішення про роботу підприємств торгівлі, побутового обслуговування населення тощо; індивідуальними — рішення про прийняття до експлуатації будівель, встановлення опікунства тощо.

В ухвалі зазначається територія, коло осіб, на яких вона поширюється, конкретні посадові особи, установи, котрі зобов'язані контролювати виконання документа.

Коло питань, з яких приймаються ухвали місцевих рад народних депутатів, досить широке, через те що ради здійснюють державне керівництво усіма галузями господарського і соціально-культурного життя.

Ухвали місцевих рад, а також їхніх виконкомів укладаються за єдиною формою. Відмінність між ними полягає лише в тому, що ухвали рад не нумерують, а ухвали виконкомів мають порядкову нумерацію.

Реквізити ухвали:

1) Герб України;

2) назва місцевої ради народних депутатів;

3) зазначення місця видання;

4) назва виду документа (УХВАЛА);

5) дата або дата й номер;

6) заголовок;

7) текст;

8) підписи голови та секретаря;

9) печатка.

Ухвала складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, і з постановчої, що містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання й перелік службових осіб, відповідальних за вчасне втілення їх у життя, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

Розпорядження

РОЗПОРЯДЖЕННЯ — правовий акт управління державного органу. Видається одноособове керівником, головним чином колегіального державного органу, для вирішення оперативних питань і є обов'язковим для громадян та організацій, котрим він адресований.

Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, місцеві ради, представники Президента України на місцях, а також керівники колегіальних органів державного управління, адміністрація підприємства та закладу в межах наданих законом прав для вирішення оперативних питань.

Як правило, цей документ має обмежений термін дії і стосується вузького кола організацій, посадових осіб і громадян.

Реквізити розпоряджень в основному повторюють реквізити ухвал:

1) Герб України;

2) назва органу управління, що видає розпорядження;

3) назва виду документа (РОЗПОРЯДЖЕННЯ);

4) заголовок;

5) дата або дата й номер;

6) місце видання;

7) текст;

8) підпис відповідальної особи.

Розпорядження і наказ мають багато спільного. У правовому розумінні ці розпорядчі документи рівнозначні. Тому іноді розпорядження видають нарівні з наказом. У цьому разі в тексті слово "НАКАЗУЮ" замінюють словами: "ЗОБОВ'ЯЗУЮ, ПРОПОНУЮ, ДОРУЧАЮ, ВИМАГАЮ". Ці два правових акти відрізняються ще й тим, що накази пишуть із загальних, всеохоплюючих питань, а розпорядження — з конкретних.

Вказівка

ВКАЗІВКА - правовий акт керівників єдиноначальних органів державного управління переважно інформаційно-методичного характеру, пов'язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів вищих органів управління.

Цей розпорядчий документ готують міністри, керівники об'єднань, організацій, установ. Вказівки видають при оформленні відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нормативних матеріалів.

Формуляр вказівки має такі реквізити:

1) назва відомства, закладу та структурного підрозділу;

2) назва виду документа (ВКАЗІВКА);

3) дата і місце видання;

4) індекс;

5) заголовок;

6) текст;

7) підпис;

8) відмітка про погодження.

Текст вказівки починається словами "ЗОБОВ'ЯЗУЮ" або "ПРОПОНУЮ", які друкують великими літерами. Вказівки видають на бланках стандартних форматів А4 або А5, залежно від обсягу тексту.

1. За якими ознаками класифікують документи?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К.: Вид. дім «КМ Akademia», 1994. – 254с.

2. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Психология управлення. - Харьков, 1998.

3. Волох О.Т. Сучасна українська мова.-К.:Вища школа, 1986.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української мови.-К.:Вища школа, 1972.

4. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В.. Сучасні ділові папери. Навч.посібн.для вищих та середн. спец.навч.зал.-4-те вид. перероб. і доп.-К.:Вид. А.С.К., 2002.-

400 с.

5. Головач А.С. Зразки оформлення документів: для підприємств і громадян.-Д.: Сталкер, 1996. – 352 с.

6. Головащук С.І. Словник – довідник з правопису та слововживання / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Наук. думка, 1989. – 830 с.

7. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К. Вища школа, 1989.

8.Українська ділова мова: практичний посібник на щодень/ Уклад.: М.Д.Гінзбург, І.О.Требульова, С.Д. Левіна, І.М. Корніловська; За ред. д-ра техн. наук, проф., акад.УНГА М.Д. Гінзбурга. Харків: Торсінг, 2003. – 592 с.

9. Палеха Ю.І Управлінське документування. Навч.посіб.-3-те вид. Європейського університету, 2003.-382 с.

10. Український правопис. АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Ін-т української мови.-4-те вид., випр. і доповн.-К.: Наукова думка, 1993.-240 с.

11. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П. Бибик, І.Л. Михно, Л.Щ. Пустовіт, Г.М. Сюта. - К.: Довіра: УНВЦ «Рідна мова»,1997.- 399.

12. Ладоня І.О. Українська мова. Навчальний посібник-К.:Вища школа, 1993.

13. Лозшщя В. С. Психологія менеджменту: Навч. посіб.- К., 1997.

14. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993. – 192с.

15. Панько Т.У., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінозавство-Львів: Світ, 1994.

16. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В.В. Гейченко, В. М. Завірю хіна, О.О. Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с.

17. Український правопис (АН України. Ін-т мовознавства ім. О. Потебні)-К.: Вища школа, 1997.

18. Формаловская Н. И. Вы сказали "Здравствуйте!" - М., 1989.

19. Чак Є.Д. Чи правильно ми говоримо? – К.: Освіта, 1997. – 240 с.

20. Шеломенцев В. Н. Этикет и культура общения. - К., 1995.

21. Ягодницкий В. Н. Наш этикет. - М., 1988.

22.Зб.Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення.- К.: Наукова думка,1965. – С.12 – 13.

23. Енциклопедія українознавства /НАН України; Інститут української археографії. – К.: Віпол,1995. – С. 354 – 356.

1. Пустоварова О.О. Українська мова у професійному спілкуванні: Навчальний пособник. -Луганск: вид-во СНУ В.Даля, 2009. – 224с.

2. Методичні вказівки «Українська мова за професійним спрямуванням” Мова документів (нормативність і правильність мовлення, орфоепічні норми, норми слововживання. Терміни, професіоналізми.)

3. Інструктивно-методичні матеріали до практичного вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)”». Розділ «Службове листування» / Укладач О.О. Пустоварова.- Сєвєродонецьк: Вид-во ТІ СНУ ім. В.Даля, 2011. - 51с.

4. Інструктивно-методичні матеріали до практичного вивчення дисципліни „Українська мова (за професійним спрямуванням). Спілкування та його складові. Особливості правопису власних імен. Для всіх напрямів підготовки /Укладач Пустоварова О..О.- Сєвєродонецьк: Технологічний інститут СНУ ім. В. Даля, 2011. – 38 с.

Електронне видання

Конспект лекцій

до практичного вивчення дисципліни

Українська мова (за професійним спрямуванням)

для студентів всіх форм навчання всіх напрямів підготовки

У к л а д а ч:

О.О. Пустоварова

Редактор О.О. Пустоварова

Підписано до друку _____________.

Формат 60х84¹/₁₆. Папір типограф. Гарнітура Times.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. №. ____. Обл.- вид. арк. ____.

Тираж ____екз. Вид. № ____. Замов. № ____.. Ціна договірна.

Видавництво Технологічного інституту

СНУ імені Володимира Даля (м. Сєвєродонецьк)

Адреса видавництва: 93400, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.,

пр. Радянський, 59-а, головний корпус.

Телефон: [phone]

Е – mail: [email protected]

Дата добавления: 2014-12-25