Розглянута вище категорія пізнання лежить в основі учіння – діяльності учня. Вона визначає, як підростаюча людина пізнає світ

Термін «пізнання» в дидактиці характеризуєтьсябіфункціональністю.Він використовується для визначення пізнання як в науці, так і в навчанні. Порівняльний аналіз показує, що це не одне і те ж.

Варто відзначити, щопрактиці в філософії пізнання надається особливе місце. Вона виступає не тільки як результативний етап пізнання, а й як критерій істини. У навчанні це підкреслює нерозривний зв'язок теорії з практикою та спрямованість теоретичних пошуків на вдосконалення практики навчання.

Застосування отриманих знань на практиці.

Практика навчання доповнює перелік шляхів пізнаннятрадуктивним, що полягає в організації діяльності за аналогією.

Розподіл протиріч на зовнішні та внутрішні євідноснимі визначається рівнем системи, що лежить в основі протиріччя. Так, протиріччя між викладанням і навчанням щодо учня буде зовнішнім, а щодо навчального процесу – внутрішнім.

Крім того, діалектика дає навчанню індуктивний і дедуктивний шляхи пізнання . Перший показує на рух від часткового до загального, від простого до складного, від частини до цілого. Другий описує зворотний рух: від загального до часткового; від складного до простого; від цілого до його частини. У навчанні реалізуються обидва напрямки, однак з розвитком науки збільшується роль дедуктивного шляху пізнання. Це пов’язане з тим, що в умовах, коли основні закони в науці вже відкриті, дедуктивний шлях є більш ощадливим і коротким. На це наголошує підвищення ефективності навчання при використанні в педагогічному процесі системного та цілісного підходів. Сутність цих підходів полягає в тім, що досліджуване явище спочатку подається й сприймається як певна цілісність, система, а потім розглядається зміст і значення кожного її компонента і зв'язків між ними. У дидактиці це відтворилося у вигляді теорії укрупнених дидактичних одиниць та крупноблочного викладання.

Основний алгоритм пізнання, представлений відомою формулою «від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики …» [32,29; 152-153], реалізується в навчанні у вигляді наступних компонентів:

1)сприйняття дійсності органами чуття;

2)переведення отриманих образів за допомогою мислення в абстракції (слова, схеми, поняття й ін.);

Таблиця 3.1

В основі ж викладання, як керування учінням, лежить теорія управління. Згідно з нею, управління будь-яким процесом потребує поетапності та циклічності управлінських дій, що відповідають функціям управління. У процесі навчання вони реалізуються у вигляді наступних етапів:

1)вивчення дидактичного явища, його аналіз, виявлення нестатків, що вимагають поповнення;

2) планування розвитку досліджуваного явища на змістовному та технологічному рівнях;

3) здійснення запланованого;

4) контроль за ходом і результатами процесу, визначення його ефективності;

5) корекція процесу для отримання більш значимих результатів;

Дата добавления: 2014-12-25